Content uploaded by Svitlana Panchenko
Author content
All content in this area was uploaded by Svitlana Panchenko on Mar 18, 2023
Content may be subject to copyright.
Зміст
ϲÄÕÎÄÈ ÄÎ ÍÀÓÊÎÌÅÒÐÈ×Íί ÎÖ²ÍÊÈ ÐÎÁÎÒÈ
ÍÀÓÊÎÂÈÕ ÊÎËÅÊÒȲÂ
Ãîðÿ÷åâà ʳðà Ñåð㳿âíà, Ò³òîìèð Þë³ÿ Êîñòÿíòèí³âíà ............................................ 4
ÁÀËÊÀÍÑÜʲ ÊÐÀ¯ÍÈ ÍÀ ØËßÕÓ ÄÎ ªÂÐÎÏÅÉÑÜÊÎÃÎ ÑÎÞÇÓ:
ÄÎÑÂ²Ä ÄËß ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Áîðçåíêî Îëåíà Îëåêñàíäð³âíà, Ïàíô³ëîâà Òàìàðà Îëåêñàíäð³âíà .......................... 13
ÏÐÎÃÍÎÇÓÂÀÍÍß ÎײÊÓÂÀÍÈÕ ÐÈÇÈʲ ÏÐÎÄÎÂÎËÜ×ί ÁÅÇÏÅÊÈ
 ÊÎÍÒÅÊÑÒ² ÏÓÁ˲×ÍÎÃÎ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß
Äàíèëèøèí Áîãäàí Ìèõàéëîâè÷, Ãðîìîçäîâà Ëàðèñà Âàñèë³âíà,
Ìàëÿðåâñüêèé ³êòîð Ìèêîëàéîâè÷, Ðâà÷ Àíäð³é Ìèêîëàéîâè÷,
Ò³òîâ Âëàäèñëàâ Âàäèìîâè÷ ...................................................................... 27
ÍÀÓÊÎÂÈÉ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒ Ó ÊÎÍÒÅÊÑÒ² ÑÓ×ÀÑÍÈÕ
ÎѲÒÍ²Õ ÐÅÀ˲É
Ïàí÷åíêî Ñâ³òëàíà Àíàòî볿âíà, ˳òîâêà-Äåìåí³íà Ñâ³òëàíà Ãðèãîð³âíà,
Ëèòâèí Íàòàë³ÿ Þð³¿âíà, Êàðàáàíü Îêñàíà Ìèêîëà¿âíà ............................... 37
ÂÈÊÎÐÈÑÒÀÍÍß PROJECT MANAGEMENT ÄËß ÎÏÒÈ̲ÇÀÖ²¯
ÔÓÍÊÖ²ÎÍÓÂÀÍÍß ÊÎÌÏÀͲ¯
Ïðîêîïåíêî Òåòÿíà Îëåêñàíäð³âíà, Ïîíîìàðåíêî ²ãîð ³òàë³éîâè÷ ......................... 46
ПРОБЛЕМИ
ІННОВАЦІЙНО -
ІНВЕСТИЦІЙНОГО
РОЗВИТКУ
ÍÀÓÊÎÂÎ-ÏÐÀÊÒÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË 29/2022, II-É ÊÂÀÐÒÀË
Âèõîäèòü 4 ðàçè íà ð³ê. Âèäàºòüñÿ ç êâ³òíÿ 2011 ðîêó
Ñâ³äîöòâî Ê ¹21647-1547 ÏÐ. Ïåðåðåºñòðàö³ÿ 02.11.2015 ð.
Серія “Економіка та менеджмент”. Антикризовий випуск.
ISSN 2224-1213
ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂÈ Ï²ÑËßÂΪÍÍÎÃΠ²ÄÍÎÂËÅÍÍß
ÃÀÑÒÐÎÍÎ̲×ÍÎÃÎ ÒÓÐÈÇÌÓ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Êîë³ñíè÷åíêî Òåòÿíà Îëåêñàíäð³âíà, Ïàí÷åíêî Ñâ³òëàíà Àíàòî볿âíà ..................... 54
ÏÐÎÁËÅÌÈ ÎÁ˲ÊÓ ² ÀÓÄÈÒÓ ÊÀϲÒÀËÜÍÈÕ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²É
Áóòêåâè÷ Îêñàíà ³êòîð³âíà ............................................................................... 62
ÑÒÐÀÒÅÃ²ß ÊÎÍÊÓÐÅÍÒÎÑÏÐÎÌÎÆÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ
˲ÑÎÂÎÃÎ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÀ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Íåñòåðåíêî Ñâ³òëàíà Ñåð㳿âíà ........................................................................... 72
ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÏËÀÍÓÂÀÍÍß ßÊ ÍÀÏÐßÌÓ ÄËß ÐÎÇÂÈÒÊÓ
ϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ ÇÀ ÉÎÃÎ Á²ÇÍÅÑ-ÏÐÎÖÅÑÀÌÈ
²âàíþòà Ïàâëî Âàñèëüîâè÷, Ïèð³æîê Ñòåëëà ªâãåí³âíà,
Áîéêî Â’ÿ÷åñëàâ ²âàíîâè÷ ......................................................................... 81
ÓÌÎÂÈ ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ² ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
ÊÎÍÊÓÐÅÍÒÎÑÏÐÎÌÎÆÍÎÑÒ² ϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Êó÷캺â Îëåêñàíäð Îëåêñàíäðîâè÷ ...................................................................... 92
ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß ÂÀÐÒ²ÑÍÎ-ÅÊÎËÎò×ÍÈÕ ÏÎÊÀÇÍÈʲÂ
ÊÐÈÂÎвÇÜÊÎÃÎ ÇÀ˲ÇÎÐÓÄÍÎÃÎ ÁÀÑÅÉÍÓ
Áîäþê Àäàì Âàñèëüîâè÷ .................................................................................... 99
ËÎòÊÎ-²ÍÔÎÐÌÀÖ²ÉÍÅ ÎÁ¥ÐÓÍÒÓÂÀÍÍß ÍÀÄÐÎÐÅÑÓÐÑÍÈÕ
ÒÎÂÀвÂ
Áîäþê Àäàì Âàñèëüîâè÷ ...................................................................................112
ÇÀÑÒÎÑÓÂÀÍÍß ÏÀÍÄÅ̲×ÍÈÕ ÎÁ˲ÃÀÖ²É ßÊ ²ÍÑÒÐÓÌÅÍÒÓ
ÑÒÐÀÕÓÂÀÍÍß ÍÀ ÂÈÏÀÄÎÊ ÌÀÑÎÂÈÕ ÇÀÕÂÎÐÞÂÀÍÜ
ϳäâèñîöüêèé ßí Âîëîäèìèðîâè÷ ......................................................................122
ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß ÇÄÎÐÎÂ’ßÇÁÅÐÅÆÓÂÀËÜÍί ÊÎÌÏÅÒÅÍÒÍÎÑÒ²
ÍÀ ÇÀÍßÒÒßÕ ÇÀÐÓÁ²ÆÍί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
Êîíºâà Òåòÿíà Ìèõàéë³âíà, Òèì³íñüêà ²ðèíà Ìèêîëà¿âíà .....................................131
ÎÖ²ÍÊÀ ÂÏËÈÂÓ ÔÀÊÒÎв ÌÎÒÈÂÀÖ²¯ ÍÀ ÅÔÅÊÒÈÂͲÑÒÜ ÏÐÀÖ²
ÔÀÕ²Âֲ ÇÀÊËÀIJ ÇÀÃÀËÜÍί ÑÅÐÅÄÍÜί ÎѲÒÈ
Òàíöþðà Àíòîí Âàëåð³éîâè÷ ..............................................................................141
ÎÐÃÀͲÇÀÖ²ÉͲ ÀÑÏÅÊÒÈ ÀÍÀ˲ÇÓ ÂÈÐÎÁÍÈ×ÈÕ ÇÀÏÀѲÂ
ϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
Áóíäà Îëüãà Ìèêîëà¿âíà, Àáäóëëàºâà Ñàì³ðà ......................................................151
© «Ïðîáëåìè ³ííîâàö³éíî-
³íâåñòèö³éíîãî ðîçâèòêó», 2022
ÓÄÊ 330.341.1
ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë. Êè¿â : ̳ëåí³óì, 2022. ¹29. 173 ñ.
Íàóêîâî-ïðàêòè÷íèé æóðíàë «Ïðîáëåìè ³ííîâàö³éíî-³íâåñòèö³éíîãî ðîç-
âèòêó» ìຠíà ìåò³ âèñâ³òëåííÿ øèðîêîãî ñïåêòðó ïðîáëåìàòèêè ³ííîâàö³é-
íîãî ðîçâèòêó ð³çíèõ ãàëóçåé åêîíîì³êè Óêðà¿íè, ïîêðàùåííÿ ³íâåñòèö³é-
íîãî êë³ìàòó â äåðæàâ³. Òåìàòèêà ñòàòåé ïîâ’ÿçàíà ç òåîðåòè÷íèìè ïðîáëå-
ìàìè ³ííîâàö³éíîãî ðîçâèòêó, àíàë³çîì éîãî òåíäåíö³é, äåðæàâíèì
ðåãóëþ âàííÿì ö³º¿ ñôåðè, êðàùîþ ïðàêòèêîþ ³ííîâàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³, ïè-
òàííÿìè åêîëîã³÷íî¿ áåçïåêè òà ìåäèöèíè, ðîçâèòêîì ëþäñüêîãî ïîòåíö³àëó.
Âèäàííÿ ðîçðàõîâàíå íà ôàõ³âö³â-äîñë³äíèê³â, òåîðåòèê³â ³ ïðàêòèê³â ó
ãàëóç³ åêîíîì³êè é ìåíåäæìåíòó, âèêëàäà÷³â, àñï³ðàíò³â òà ñòóäåíò³â åêî-
íîì³÷íèõ ³ ãóìàí³òàðíèõ çàêëàä³â âèùî¿ îñâ³òè, à òàêîæ áóäå êîðèñíèì óñ³ì
òèì, õòî ö³êàâèòüñÿ ïðîáëåìàìè ³ííîâàö³éíî-³íâåñòèö³éíîãî ðîçâèòêó.
Âèäàííÿ çàðåºñòðîâàíî â ̳í³ñòåðñòâ³ þñòèö³¿ Óêðà¿íè (ñâ³äîöòâî
Ê ¹16951-5721P â³ä 30.07.2010), ïåðåðåºñòðîâàíî â ̳í³ñòåðñòâ³
þñòèö³¿ Óêðà¿íè (ñâ³äîöòâî Ê ¹ 21647-1547ÏÐ â³ä 02.11.2015).
Íàêàçîì ̳í³ñòåðñòâà îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè (íàêàç ¹ 374 â³ä
13.03.2017) äðóêîâàíå (åëåêòðîííå) ïåð³îäè÷íå âèäàííÿ âêëþ÷åíî äî
ïåðåë³êó íàóêîâèõ ôàõîâèõ âèäàíü Óêðà¿íè â ãàëóç³ åêîíîì³÷íèõ íàóê.
Ôàõîâà ðåºñòðàö³ÿ (êàòåãîð³ÿ «Á»): æóðíàë âíåñåíî äî ñïèñêó
äðóêîâàíèõ ïåð³îäè÷íèõ âèäàíü, ùî âõîäÿòü äî ïåðåë³êó íàóêîâèõ
ôàõîâèõ âèäàíü Óêðà¿íè. Ãàëóçü íàóêè: åêîíîì³÷í³, ñïåö³àëüíîñò³:
051 (Åêîíîì³êà), 073 (Ìåíåäæìåíò). Íàêàç ÌÎÍ Óêðà¿íè ¹157 â³ä
09.02.2021.
Óñ³ ïðàâà çàñòåðåæåíî. Ïåðåäðóêè òà ïåðåêëàäè äîçâîëåí³ ëèøå çà çãîäîþ
ðåäàêö³¿. Ðåäàêö³ÿ íå îáîâ’ÿçêîâî ïîä³ëÿº äóìêó àâòîðà. Çà òî÷í³ñòü âè-
êëàäåíèõ ôàêò³â ³ êîðåêòí³ñòü öèòóâàííÿ â³äïîâ³äàëüí³ñòü íåñå àâòîð.
³äïîâ³äàëüí³ñòü çà çì³ñò ðåêëàìíèõ îãîëîøåíü íåñå ðåêëàìîäàâåöü.
Çàñíîâíèêè (ñï³âçàñíîâíèêè): Íàö³îíàëüíà àêàäåì³ÿ êåð³âíèõ êàäð³â êóëü-
òóðè ³ ìèñòåöòâ, ãðîìàäÿíèí Óêðà¿íè – Øìîðãóí Ëåîí³ä Ãðèãîðîâè÷.
Ñõâàëåíî ð³øåííÿì â÷åíî¿ ðàäè Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëü-
òóðè ³ ìèñòåöòâ (ïðîòîêîë ¹10 â³ä 21.06.2022).
© К. С. Горячева, Ю. К. Тітомир
УДК 378.048.2
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.1
Горячева Кіра Сергіївна
кандидат економічних наук, доцент,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0003-1503-4425
horyachevakira@gmail.com
Тітомир Юлія Костянтинівна
науковий співробітник,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0002-3704-6550
andrii62ch@gmail.com
ПІДХОДИ ДО НАУКОМЕТРИЧНОЇ ОЦІНКИ РОБОТИ
НАУКОВИХ КОЛЕКТИВІВ
Метою статті стало формування основних методів оцінки результатів діяль-
ності наукових колективів, які застосовують в Україні, задля виявлення їхніх
переваг і недоліків. Адекватна оцінка ефективності роботи наукових колективів
та окремих вчених є ключовим завданням для побудови рейтингу як самого
дослідника, так і наукової установи, до якої він має афіліацію.
В основу методології дослідження покладено принцип системності, проведе-
но порівняльний аналіз критеріїв оцінки.
Наукова новизна. У статті представлено принципи, методи та показники
наукометричної оцінки інформаційних процесів у науці й оцінки публікацій-
ної активності окремих осіб та наукових колективів; проаналізовано основні
критерії оцінки перспективності наукових напрямів, оцінки ефективності ро-
боти наукових організацій, їх підрозділів та окремих співробітників; показано
засоби обліку додаткової інформації; запропоновано критерії оцінки роботи
наукових колективів та методи оцінки щодо кожного з критеріїв. Визначено,
що для переходу до конкретних кількісних оцінок потрібна чіткіша формалі-
зація наведених критеріїв, а також формування однозначних алгоритмів їх
застосування.
Висновки. При вирішенні питання про актуальність того чи іншого науко-
вого спрямування доцільно враховувати експертну оцінку передбачуваного на-
укового проєкту, світовий досвід у цій галузі, потреби суспільства в дослідницькій
5
Підходи до наукометричної оцінки роботи наукових колективів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
розробці, наявність змін юридичної бази, які можуть підвищити актуальність
проєкту, політичну його вмотивованість. У роботі проаналізовано критерії
оцінки ефективності. Доведено доцільність оцінки роботи наукового колективу
як наукової одиниці, склад якої може бути міжвідомчим або міжнародним, та
розглянуто можливі критерії оцінки її роботи. Найбільш оптимальним в моні-
торингу наукової діяльності є використання комплексу алгоритмів. Насамперед
має бути проведено експертну оцінку, а потім на неї накладено наукометричні
дані. Надано пропозицію запровадити різні шкали оцінок для теоретичних і
прикладних напрямів науки. Такий підхід є узагальненням світового та вітчиз-
няного досвіду оцінки роботи наукових колективів.
Ключові слова: науковий колектив, критерії оцінювання, наукометрія,
індекс цитування, індекс Гірша, експертиза.
Kira Horiacheva
PhD in Economics, Associate Professor,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Yuliia Titomyr
Research Fellow,
Taras Shevchenko National University of Kyiv
Approaches to scientometric evaluation
of the work of reasearch teams
Abstract. Personality assessments are administered for a variety of purposes
among different groups of qualified personnel in a wide range of practice settings,
including the educational and scientific fields. There is strong evidence of the
usefulness of specific personality tests in these settings, especially using a multi-
parameter assessment system. However, there are no unified guidelines that form
the basis for current personality assessment practice. The absence of these guidelines
may contribute to increased inconsistencies in the formation of work teams for
research projects by research managers.
The aim of the article is to form the main methods for assessing the results
of scientific activity of scientific teams, used in Ukraine, with identifying their
advantages and disadvantages. Adequate assessment of the effectiveness of
scientific teams and individual scientists is a key task for building a rating of
both the scientist himself and the scientific institution in which he has
affiliation.
The methodology of the research is based on the principle of systematicity, a
comparative analysis of evaluation criteria has been carried out.
Scientific novelty. The article considers the principles, methods and indicators
of scientometric evaluation of information processes in science and evaluation
of publication activity of individuals and scientific teams; analyzes the main
criteria for assessing the prospects of scientific directions, evaluation of the
effectiveness of scientific organizations, their departments and individual
employees; shows the means of accounting additional information; proposes
criteria for evaluating the work of scientific teams and methods of assessing
each of the criteria.
Conclusions. It has been determined that the transition to specific quantitative
assessments will require a clearer formalization of the above criteria, as well as
the formation of unambiguous algorithms for their application. A proposal has
been made to evaluate the work of a scientific unit as a scientific team, the
composition of which can be interdepartmental or international, and possible criteria
for evaluating its work have been considered. A proposal has been made to introduce
different scales of evaluation for theoretical and applied areas of science. This
approach is a generalization of the global and domestic experience of evaluating
the work of scientific teams.
Keywords: research team, evaluation criteria, scientometrics, citation index,
h-in dex, expertise.
6
Горячева К. С., Тітомир Ю. К.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Горячева Кира Сергеевна
кандидат экономических наук, доцент,
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
Титомир Юлия Константиновна
научный сотрудник,
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
Подходы к наукометрической оценке работы научных коллективов
Целью статьи стало формирование основных методов оценки результатов
деятельности научных коллективов, применяемых в Украине, с выявлением их
преимуществ и недостатков. Адекватная оценка эффективности работы научных
коллективов и отдельных ученых является ключевой задачей для построения
рейтинга как самого исследователя, так и научного учреждения, в котором он
имеет аффилиацию.
В основу методологии исследования положен принцип системности, проведен
сравнительный анализ критериев оценки.
Научная новизна. В статье представлены принципы, методы и показатели
наукометрической оценки информационных процессов в науке и оценки публи-
кационной активности отдельных лиц и научных коллективов; проанализированы
основные критерии оценки перспективности научных направлений, оценки
эффективности работы научных организаций, их подразделений и отдельных
сотрудников; показаны средства учета дополнительной информации; предложены
критерии оценки работы научных коллективов и методы оценки каждого из
критериев. Определено, что для перехода к конкретным количественным оцен-
кам понадобится более четкая формализация приведенных критериев, а также
формирование однозначных алгоритмов их применения.
Выводы. При решении вопроса об актуальности того или иного научного
направления целесообразно учитывать экспертную оценку предполагаемого на-
учного проекта, мировой опыт в данной области, потребности общества в иссле-
довательской разработке, наличие изменений юридической базы, которые могут
повысить актуальность проекта, политическую его мотивированность. В работе
проанализированы критерии оценки эффективности. Доказана целесообразность
оценки работы научного коллектива как научной единицы, состав которой мо-
жет быть межведомственным или международным, и рассмотрены возможные
критерии оценки ее работы. Наиболее оптимальным в мониторинге научной дея-
тельности является использование комплекса алгоритмов. В первую очередь долж-
на быть проведена экспертная оценка, а затем на нее наложены наукометрические
данные. Предоставлено предложение ввести разные шкалы оценок для теоретичес-
ких и прикладных направлений науки. Такой подход представляет собой обобще-
ние мирового и отечественного опыта оценки работы научных коллективов.
Ключевые слова: научный коллектив, критерии оценки, наукометрия, ин-
декс цитирования, индекс Хирша, экспертиза.
Постановка проблеми. Роботу наукових колективів оцінюють з
різною метою серед різних груп кваліфікованого персоналу в широ-
кому діапазоні практичних умов, що охоплюють, зокрема, освітню
та наукову галузі. Є вагомі докази корисності конкретних тестів для
науковців, особливо з використанням багатопараметричної системи
оцінки. Проте не існує уніфікованих рекомендацій, які б стали осно-
вою для сучасної практики оцінки. Відсутність зазначених рекомен-
дацій може сприяти зростанню невідповідностей при формуванні
наукових колективів для виконання дослідних проєктів керівниками
наукових підрозділів. Тому виникає потреба в розробці рекомендацій,
які описували б практичний ландшафт і практичні методики для
7
Підходи до наукометричної оцінки роботи наукових колективів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
оцінки наукових колективів у широкому діапазоні умов прикладної
практики.
Мета статті – сформувати основні методи оцінки результатів ді-
яльності наукових колективів, які застосовують в Україні, з вияв-
ленням їхніх переваг та недоліків. Адекватна оцінка ефективності
роботи наукових колективів та окремих вчених є ключовим завдан-
ням для побудови рейтингу як самого дослідника, так і наукової
установи, до якої він має афіліацію.
Виклад основного матеріалу. Нині у світі в оцінці результатив-
ності наукової діяльності переважає використання наукометричних
показників, що ґрунтуються на таких цифрових показниках, як
кількість публікацій автора та кількість посилань на його роботи.
Останнім часом популярно оцінювати ефективність діяльності науков-
ців за допомогою наукометричних показників, що ґрунтуються на
міжнародних системах цитування, таких як Web of Science та Scopus
(Elsevier). Класичними метриками, що використовують для оцінки,
є індекс цитування та імпакт-фактор. Індекс цитування – це науко-
метричний показник, що дає змогу оцінити значущість наукової
роботи вченого або колективу науковців з урахуванням кількості та
якості посилань на публікацію автора чи його прізвище. Імпакт-
фактор (impact-factor) – це наукометричний показник, що дає мож-
ливість оцінити наукову значущість і коефіцієнт впливовості жур-
налу. Цей показник розроблено для платформи Web Of Science, тож
його можуть мати лише ті журнали, що індексовані у WOS. Варто
зважати на те, що журнали з бази Scopus мають імпакт-фактор лише
в тому випадку, якщо вони одночасно індексовані у Web Of Science.
Хоча сьогодні подібний показник намагаються використовувати та-
кож інші наукометричні бази даних, але він так і не став стандартом
оцінки діяльності окремих учених [1]. Критерієм оцінки роботи на-
уковця у світовій практиці на теперішній момент став так званий
індекс Гірша [2], що дає можливість виявити вчених, які пишуть
багато і якісно. Недоліки, звичайно, є і в цього індексу, що при-
звело до появи безлічі його модифікацій.
Застосування наукометричних показників при оцінці діяльності
вчених призвело до великої дискусії в наукових колах: деякі вчені
вважають, що чисельні показники можна застосовувати лише спіль-
но з експертними оцінками [4; 5], їхні опоненти стверджують, що
краще використовувати будь-який чисельний показник [3], ніж ні-
який. При цьому вже доведено, що застосовувати наукометричні
показники для управління наукою не можна: на це вказують як
вітчизняні [4; 6; 7], так і зарубіжні вчені [8]. Яскравим прикладом
є Австралія, фінансування науки в якій «було поставлене в залеж-
ність від кількісних показників, що призвело до різкого падіння
якості наукових досліджень» [9].
1. Критерії оцінки пріоритетних напрямів. Одним з найважливі-
ших завдань, які вирішують органи управління наукою, є визна-
чення наукових напрямів, які мають бути підтримані залученням
додаткових ресурсів. Для визначення таких напрямів використовують
низку критеріїв, кожен з яких має як переваги, так і недоліки. Роз-
глянемо деякі з них.
8
Горячева К. С., Тітомир Ю. К.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Експертна оцінка. Думка експертів, спеціалістів у цій галузі
знань найчастіше є визначальною при вирішенні розвитку того чи
іншого напряму досліджень. У цьому випадку оцінка неминуче буде
суб’єктивною, причому на думку фахівця може впливати велика
кількість обставин, зокрема далеких від реальної ситуації в галузі
науки. Внаслідок цієї суб’єктивності з одного й того самого питання
думки експертів можуть бути прямо протилежними, що суттєво
ускладнює прийняття рішення.
Врахування світового досвіду. Сучасний стан наукових напрямів
можна врахувати двома способами. По-перше, пріоритетними можна
вважати напрями, які активно фінансують у світі, причому тут тре-
ба зважати на всі джерела фінансування та всі типи наукових орга-
нізацій: університети, академічні інститути, роботи на замовлення
великих промислових корпорацій. Цей підхід прийнятний тим, що
показує сформовані потреби в тих чи інших знаннях, хоча для отри-
мання більш-менш достовірних результатів необхідно аналізувати не
лише великі витрати, а й науково-дослідні роботи, що тільки
з’являються. По-друге, щодо перспективних напрямів розвитку за-
звичай враховують кількість публікацій з тих чи інших тем. Другий
шлях менш надійний, ніж перший, через загальні недоліки оцінок,
проведених на основі аналізу публікацій. Розглянутий підхід має,
на наш погляд, два основні недоліки. З одного боку, при його ви-
користанні є небезпека ніколи не опинитися в авангарді світової
науки, з іншого – від розглянутих алгоритмів аналізу неминуче буде
приховано дослідження військового характеру, а також дослідження,
що становлять комерційну таємницю.
Потреби суспільства. Насправді, суспільство загалом завжди по-
требує проведення будь-яких наукових досліджень, причому потреба
ця абсолютно об’єктивна і ніким не заперечується. Під час великих
воєн виникає необхідність у розробці нових видів озброєнь чи пере-
ході на більш доступні й дешеві види сировини. Про переваги і не-
доліки аналізованого критерію годі й говорити, оскільки йдеться про
очевидні потреби, визнані більшістю громадян.
Найбільш одіозними в цьому плані є політично мотивовані про-
єкти, космічні програми, розробка ядерної зброї, медичних препа-
ратів. На жаль, саме напрями цих категорій отримують максималь-
ний пріоритет при розподілі будь-яких видів ресурсів. Зрозуміло,
результатом цих робіт можуть бути вражаючі наукові й технічні
досягнення, проте їхня громадська користь, а також пропорційність
витрат результату можуть викликати сумніви.
2. Критерії оцінки ефективності роботи науковців та організацій.
Оцінка ефективності роботи наукових організацій, їх підрозділів та
окремих працівників входить до кола завдань органів управління
наукою. На практиці для цієї оцінки використовують велику кіль-
кість критеріїв, проте всі вони не бездоганні, як за методикою ви-
значення ефективності, так і за кінцевим результатом. У зв’язку з
цим для підвищення адекватності оцінки зазвичай керуються низкою
алгоритмів роботи з критеріями. Розглянемо ці критерії докладніше.
Оцінка ефективності на основі аналізу опублікованих робіт.
За такого підходу, крім загального числа публікацій, зазвичай
9
Підходи до наукометричної оцінки роботи наукових колективів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
враховують їхній якісний склад, окремо розглядають такі категорії:
монографії, тези доповідей на конференціях, публікації в інтернеті,
власні збірники наукових організацій, рецензовані видання, видан-
ня зі списку ВАК, закордонні видання, зарубіжні видання рецензо-
вані. До цього способу оцінки належить аналіз цитування друкова-
них робіт того чи іншого автора, перевагою є велика кількість по-
силань на роботи автора.
Не слід також забувати, що підхід, заснований на кількісних
оцінках опублікованих робіт, з огляду на необхідність збільшити
кількість публікацій незалежно від реальних наукових результатів,
веде до невиправданого витрачання ресурсів (трудовитрати, енергія,
папір тощо) внаслідок публікації проміжних результатів, численних
повторних публікацій тих самих статей (що формально заборонено
у всіх виданнях, але автори легко обходять шляхом незначної мо-
дифікації текстів).
Експертними можна вважати такі способи оцінки, як виділення
найважливіших результатів досліджень та закінчених досліджень і
розробок, готових до практичного використання, впровадження або
вже реалізованих на практиці. Зазвичай реалізацію результатів до-
сліджень на практиці проконтролювати дещо простіше, ніж просто
оголосити розробку готовою до використання або найважливішим
результатом, але все ж таки усунути елемент суб’єк тивізму при ви-
користанні зазначених критеріїв нереально.
При оцінці праці вчених не можна виключати критерії ефектив-
ності наукової діяльності на основі оцінок, які надають зовнішні
організації. Серед них виділимо отримання грантів національних і
зарубіжних фондів; отримання нагород (премії, медалі, дипломи ви-
ставок тощо); отримання патентів й авторських свідоцтв; присуджен-
ня вчених ступенів та присвоєння вчених звань. Перевагою цих
легко формалізованих критеріїв оцінки є те, що вони мають неза-
лежний зовнішній вияв.
При визначенні автором актуальних наукових напрямів наведено
низку критеріїв їх вибору. Практика показує, що успішну роботу
окремих учених, а також наукових колективів за цими напрямами
теж вважають ознакою ефективної наукової діяльності. У зв’язку з
цим зазначимо напрями наукових робіт:
– робота за напрямами, що відповідають громадським потребам;
– робота за напрямами відповідно до вимог законодавства;
– робота з політично вигідних напрямів.
Отже, адекватна оцінка ефективності роботи наукових колективів
та окремих вчених є досить складним завданням. Проте комбінуван-
ня наведених вище критеріїв дає змогу зробити висновки на якіс-
ному рівні; для переходу до більш конкретних кількісних оцінок
знадобиться чіткіша формалізація наведених критеріїв, а також
формування однозначних алгоритмів їх застосування.
3. Критерії оцінки роботи наукових колективів. При оцінці якос-
ті проведеного дослідження пропоновано оцінювати роботу як ре-
зультат діяльності не наукової організації чи конкретного вченого,
а наукового колективу. У цьому випадку йдеться не про формальний
підрозділ наукової організації, а про групу дослідників, які спільно
10
Горячева К. С., Тітомир Ю. К.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
працюють над вирішенням загальної проблеми, при цьому до групи
можуть входити вчені різних підрозділів, організацій та держав. За
такої локалізації стає очевидним, що оцінку наукових колективів у
галузі теоретичних та прикладних досліджень потрібно здійснювати
за різними шкалами.
Для оцінки роботи наукового колективу пропоновано використо-
вувати такі критерії:
1. Складність виконаних проєктів: в оцінці експертів мають бути
враховані значимість і складність виконання наукової складової про-
єкту.
2. Трудомісткість виконаних проєктів: відображення спромож-
ності колективу виконувати трудомісткі наукові дослідження. Ця
оцінка має бути багаторівневою з невеликим (від 5 до 7) числом
підсумкових рівнів.
3. Публікаційна активність. Для оцінки має бути застосований
один із наукометричних показників спільно з експертною оцінкою
адекватності показника для цієї наукової групи (корекція показника
на наукову важливість публікацій). Під час накопичення статистики
можливе застосування автоматизованої корекції для різних галузей
науки за допомогою системи машинного навчання.
4. Використання позабюджетних коштів. Критерій характерний
для прикладної науки, і теоретичні дослідження з його допомогою
не потрібно оцінювати. Пропоновано використати відносну величину
у відсотках від залучених коштів. Такий критерій відображає за-
требуваність цієї роботи в народному господарстві.
5. Практичний результат – експертна оцінка, що враховує ре-
зультат впровадження, отриманий прибуток, підсумок вирішення
наукового завдання. Використовують переважно для НДР, і він не
може бути застосований для оцінки фундаментальних досліджень.
6. Оцінка колективу з обраних робіт – експертна оцінка, вихід-
ними даними для якої є публікації, звіти, програмні коди, лабора-
торні установки тощо, тобто все, що науковий колектив вважає
важливим для її проведення.
У цьому контексті пропоновано запровадити два види підсумкової
оцінки роботи:
1) відносна позиція наукового колективу на національному рівні;
2) відносна позиція колективу на міжнародному рівні.
Усі зазначені критерії у своєму числовому вираженні можуть бути
покладені в основу формули оцінки роботи наукового колективу.
Моніторити роботу групи пропоновано з певною періодичністю: один
раз, двічі або тричі на рік залежно від поставленого завдання та до-
цільності частоти оцінки. При цьому оцінювати потрібно не всі ро-
боти, а кілька випадково вибраних наукових праць (вибірка 1–5 ро-
біт або 10–30% від загальної кількості робіт для великих колективів),
виконаних на момент її проведення. Звичайно, для таких робіт по-
трібно створити спеціалізовану експертну організацію. Підвищити
якість оцінки досліджень можна шляхом варіювання формули для
кожного аналізованого періоду.
Висновки. При вирішенні питання про актуальність того чи ін-
шого наукового спрямування доцільно враховувати експертну оцінку
11
Підходи до наукометричної оцінки роботи наукових колективів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
передбачуваного наукового проєкту, світовий досвід у цій галузі,
потреби суспільства в дослідницькій розробці, наявність змін юри-
дичної бази, які можуть підвищити актуальність проєкту, його по-
літичну чи соціальну вмотивованість.
У роботі проаналізовано критерії оцінки ефективності: аналіз
опублікованих наукових праць, зокрема індекс цитування та публі-
кації в спеціально відібраних виданнях; експертні оцінки; показни-
ки діяльності поза науковою організацією; оцінки, надані зовніш-
німи організаціями; робота за напрямами, визнаними актуальними
відповідно до наведених у роботі критеріїв. Внесено пропозицію
оцінювати роботу такої наукової одиниці, як науковий колектив,
склад якої може бути міжвідомчим або міжнародним, та розгляну-
ли можливі критерії моніторингу її роботи. Запропоновано запро-
вадити різні шкали оцінок для теоретичних та прикладних напря-
мів науки.
Зроблено висновок, що найбільш оптимальним в оцінці наукової
діяльності буде використання комплексу алгоритмів. Насамперед
потрібно провести експертну оцінку, а потім на неї накласти науко-
метричні дані. Такий підхід базується на результатах узагальнення
світового та вітчизняного досвіду оцінки роботи наукових колективів.
Список використаних джерел
1. Штовба С. Д., Штовба Е. В. Обзор наукометрических показателей для
оценки публикационной деятельности ученого. Управление большими систе-
мами. Наукометрия и экспертиза в управлении наукой. 2013. С. 262–278.
2. Hirsch J. E. An index to quantify an individual’s scientific research output. Proc.
National Academy of Sciences of the USA. 2005. Vol. 102. №46. Pр. 16569–16572.
3. Михайлов О. В. Размышления по оценке научной деятельности. Управ-
ление большими системами. Наукометрия и экспертиза в управлении нау-
кой. 2013. С. 144–160.
4. Москалева О. В. Можно ли оценивать труд ученых по библиометричес-
ким показателям? Управление большими системами. Наукометрия и
экспертиза в управлении наукой. 2013. С. 308–331.
5. Наукова періодика України та бібліометричні дослідження : моногра-
фія / Л. Й. Костенко, О. І. Жабін, Є. О. Копанєва, Т. В. Симоненко ; НАН Укра-
їни, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ, 2014. 173 c.
6. Про науково-технічну інформацію : Закон України: ред. від 19.04.2014
№3322-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3322-12 (дата звернен-
ня: 20.12.2021).
7. Центр наукометрії та цифрової підтримки досліджень. Національний
університет «Києво-Могилянська академія». URL: https://www.ukma.edu.ua/
index.php/science/tsentri-ta-laboratoriji/tsentr-naukometrii-tatsyfrovoi-
pidtrymky-doslidzhen (дата звернення: 21.11.2019).
8. Butler L. Explaining Australia’s increased share of ISI publications – the
effects of a funding formula based on publication counts. Research Policy. 2016.
Vol. 32. Pр. 143–155.
9. Горохов В. Г. Проблема измерения производительности отдельных
ученых и целых институтов. Управление большими системами. Наукометрия
и экспертиза в управлении наукой. 2013. С. 190–209.
12
Горячева К. С., Тітомир Ю. К.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
10. Research Excellence Framework (REF) 2021. UCL. 2021. http://www.ucl.
ac.uk/ref2021 (дата звернення: 20.12.2021).
11. Іванова М. Бібліометричні дослідження як об’єкт авторського права в
діяльності наукових бібліотек. Traektoriв Nauki. Path of Science. 2020. Vol. 6.
№2. С. 2001–2011.
References
1. Shtovba S. D., Shtovba E. V. (2013). Obzor naukometrycheskykh pokazatelei
dlia otsenky publykatsyonnoi deiatelnosty uchenoho. Upravlenye bolshymy
systemamy. Naukometryia y эkspertyza v upravlenyy naukoi, pp. 262–278 (in
Russian).
2. Hirsch J. E. (2005). An index to quantify an individual’s scientific research
output. Proc. National Academy of Sciences of the USA, vol. 102, no. 46,
pp. 16569–16572 (in English).
3. Mykhajlov O. V. (2013). Razmыshlenyia po otsenke nauchnoi deiatelnosty.
Upravlenye bolshymy systemamy. Naukometryia y эkspertyza v upravlenyy naukoi,
pp. 144–160 (in Russian).
4. Moskaleva O. V. (2013). Mozhno ly otsenyvat trud uchenыkh po
byblyometrycheskym pokazateliam? Upravlinnja biljshymy systemamy.
Naukometrija ta ekspertyza v upravlinni naukoju, pp. 308–331 (in Russian).
5. Kostenko L. Y., Zhabin O. I., Kopanieva Ye. O., Symonenko T. V. (2014).
Naukova periodyka Ukrainy ta bibliometrychni doslidzhennia: monohrafiia /
NAN Ukrainy, Nats. b-ka Ukrainy im. V. I. Vernadskoho, Kyiv, 173 р. (in Ukrainian).
6. Verkhovna Rada Ukrainy. (2014). Pro naukovo-tekhnichnu informatsiiu:
Zakon Ukrainy: red. Vid 19.04.2014 №3322-XII. Available at: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/3322-12 (accessed 20 December 2021) (in Ukrainian).
7. Tsentr naukometrii ta tsyfrovoi pidtrymky doslidzhen. Natsionalnyi
universytet «Kyievo-Mohylianska akademiia». Available at: https://www.ukma.edu.ua/
index.php/science/tsentri-ta-laboratoriji/tsentr-naukometrii-tatsyfrovoi-pidtrymky-doslidzhen
(accessed 21 November 2019) (in Ukrainian).
8. Butler L. (2016). Explaining Australia’s increased share of ISI
publications – the effects of a funding formula based on publication counts.
Research Policy, vol. 32, pp. 143–155 (in Ukrainian).
9. Ghorokhov V. Gh. (2013). Problema yzmerenyia proyzvodytelnosty
otdelnыkh uchenыkh y tselыkh ynstytutov. Upravlenye bolshymy systemamy.
Naukometryia y эkspertyza v upravlenyy naukoi, pp. 190–209 (in Russian).
10. Research Excellence Framework (REF) 2021. UCL. Available at: http://
www. ucl.ac.uk/ref2021 (accessed 20 December 2021) (in English).
11. Ivanova M. (2020). Bibliometrychni doslidzhennja jak ob’jekt avtorsjkogho
prava v dijaljnosti naukovykh bibliotek. Traektoriв Nauki. Path of Science, vol. 6,
no. 2, pp. 2001–2011 (in English).
Стаття до редакції журналу надійшла: 7.06.2022 р.
© О. О. Борзенко, Т. О. Панфілова
УДК: 327(282.249)
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.2
Борзенко Олена Олександрівна
доктор економічних наук, професор,
завідувач сектору міжнародних фінансових досліджень,
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
професор Ланжоуського університету (Китай)
https://orcid.org/0000-0002-1017-5942
SlozkoOl@nas.gov.ua
Панфілова Тамара Олександрівна
кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник
сектору міжнародних фінансових досліджень,
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
https://orcid.org/0000-0002-1410-6258
tamara.panlova@gmail.com
БАЛКАНСЬКІ КРАЇНИ НА ШЛЯХУ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
Мета статті – ідентифікація і порівняльний аналіз проблемних аспектів
макроекономічного та інституційного розвитку Балканських країн та України
на шляху євроінтеграції з урахуванням воєнних конфліктів.
Методологія дослідження базується на використанні системного підходу,
порівняння, аналізу і синтезу емпіричної статистичної та регламентної інфор-
мації стосовно досвіду Балканських країн на шляху набуття членства в Євро-
пейському Союзі.
Наукова новизна визначена систематизацією отриманих результатів щодо
перебігу регламентних процедур набуття статусу країни-кандидата на членство
в Європейському Союзі, моніторингу переговорного процесу, динаміки основних
макроекономічних показників в умовах перманентних глобальних кризових
процесів та подоланні наслідків воєнних конфліктів в Балканських країнах за-
для врахування владними структурами України на шляху реалізації курсу єв-
роінтеграції.
Висновки. Перспективи набуття статусу країни-кандидата потребують ре-
тельного вивчення досвіду Балканських країн, з огляду на подібність транс-
формаційних процесів в умовах перманентного розгортання міждержавних та
міжетнічних конфліктів, зокрема воєнних. З урахуванням досвіду країн-кан-
дидатів на вступ до ЄС уже сьогодні владні структури України мають створити
окремий міжвідомчий (координаційний) орган державної влади, який чітко
14
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
дотримуватиметься пріоритетів реформ і сприятиме ефективності майбутнього
переговорного процесу.
Ключові слова: міждержавні конфлікти, міжетнічні конфлікти, Балканські
країни, Європейський Союз, євроінтеграція, Україна.
Olena Borzenko
Doctor of economics, рrofessor,
Head of the Sector of International Financial Research,
Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine,
Professor Lanzhou University (China)
Tamara Panfilova
Candidate of Sciences in Economics, Leading researcher
Department of International Financial Research
Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine
Balkan countries on the way to the European Union:
experience for Ukraine
The purpose of the article is to identify and compare the problematic aspects
of macroeconomic and institutional development of the Balkan countries and
Ukraine on the path to European integration, taking into account military conflicts.
The research methodology is based on the use of a systematic approach,
comparison, analysis and synthesis of empirical statistical and regulatory information
on the experience of the Balkan countries on the path to membership in the
European Union.
The scientific novelty is determined by the systematization of the results
obtained on the course of regulatory procedures for gaining candidate status for
membership in the European Union, monitoring the negotiation process, the
dynamics of key macroeconomic indicators in permanent global crises and overcoming
the consequences of military conflicts in the Balkans. implementation of the
European integration course.
Conclusions. The prospects for gaining candidate status require careful study
of the experience of the Balkan countries, given the similarity of transformation
processes in the context of the permanent development of interstate and interethnic
conflicts, including military ones. Given the experience of candidate countries for
accession to the EU, today the Ukrainian authorities must create a separate
interdepartmental (coordinating) body of state power, which must clearly adhere
to the priorities of reforms and the effectiveness of the future negotiation process.
Keywords: interstate conflicts, interethnic conflicts, Balkan countries, European
Union, European integration, Ukraine
Борзенко Елена Александровна
доктор экономических наук, профессор,
заведующая сектором международных финансовых исследований,
Институт экономики и прогнозирования НАН Украины,
профессор Ланьчжоуского университета (Китай)
Панфилова Тамара Александровна
кандидат экономических наук, ведущий научный сотрудник
сектора международных финансовых исследований,
Институт экономики и прогнозирования НАН Украины
Балканские страны на пути в Европейский Союз:
опыт для Украины
Целью статьи является идентификация и сравнительный анализ проблемных
аспектов макроэкономического и институционального развития Балканских стран
и Украины на пути евроинтеграции с учетом военных конфликтов.
15
Балканські країни на шляху до Європейського Союзу: досвід для України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Методология исследования базируется на использовании системного подхо-
да, сравнения, анализа и синтеза эмпирической статистической и регламентной
информации относительно опыта Балканских стран для приобретения членства
в Европейском Союзе.
Научная новизна определяется систематизацией полученных результатов
относительно хода регламентных процедур получения статуса страны-кандидата
на членство в Европейском Союзе, мониторинга переговорного процесса, дина-
мики основных макроэкономических показателей в условиях перманентных
глобальных кризисных процессов и преодоления последствий военных конфлик-
тов в Балканских странах для учета властями Украины на пути реализации
курса евроинтеграции.
Выводы. Перспективы получения статуса страны-кандидата требуют тща-
тельного изучения опыта Балканских стран, с учетом сходства трансформационных
процессов в условиях перманентного развертывания межгосударственных и
межэтнических конфликтов, в том числе военных. Опираясь на опыт стран-
кандидатов на вступление в ЕС, уже сегодня властные структуры Украины
должны создать отдельный межведомственный (координационный) орган госу-
дарственной власти, который будет четко соблюдать приоритеты реформ и спо-
собствовать эффективности будущего переговорного процесса.
Ключевые слова: межгосударственные конфликты, межэтнические
конфликты, Балканские страны, Европейский Союз, евроинтеграция, Украина.
Актуальність теми дослідження. Євроінтеграційний курс неза-
лежної України з 2014 року пов’язаний з розгортанням воєнної ес-
калації з боку країни-сусіда, втратою контролю над територіями зі
значним промисловим й агропродовольчим потенціалом. 28 лютого
2022 року Президент України, Прем’єр-міністр та Голова Верховної
Ради спільно підписали заявку на членство в Європейському Союзі
держави Україна. 1 березня 2022 року Європарламент ухвалив резо-
люцію про підтримку надання Україні статусу кандидата та початок
переговорів про вступ після передбаченого регламентом висновку
Європейської комісії. Статус країни-кандидата відкриває перед Укра-
їною перспективи прискореного соціально-економічного розвитку,
водночас вимагає пришвидшення трансформаційних реформ держав-
ного устрою та консолідації всіх верств населення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових публікаці-
ях зарубіжних і вітчизняних авторів досить ґрунтовно проаналізо-
вано проблемні аспекти розширення ЄС. Після масштабного розши-
рення у 2004–2007 роках у центрі уваги вчених опинилися Балкан-
ські країни, щодо яких Європейський Союз розпочав реалізацію
стратегії стабілізації, економічного відродження та демократизації.
У наукових працях В. Сіденка, О. Рудіка, Р. Петрова, Ю. Майстрен-
ко, В. Бартлетта, М. Домбровського, О. Чумаченка. Я. М’яченкової,
Т. Бержель, Р. Беллоні, М. Брунаццо, А. Юнкоса й ін. представлено
результати досліджень політичних, соціально-економічних, безпеко-
вих та інших проблемних питань курсу на європейську інтеграцію
Балканських країн. Водночас заслуговує на увагу досвід різношвид-
кісних євроінтеграційних процесів Балканських країн в умовах по-
долання наслідків перманентних воєнних і міжетнічних конфліктів.
Мета статті – ідентифікація і порівняльний аналіз проблемних
аспектів макроекономічного й інституційного розвитку Балканських
країн та України на шляху євроінтеграції з урахуванням воєнних
конфліктів.
16
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Виклад основного матеріалу дослідження. Варто відмітити, що
більшість Балканських країн утворено внаслідок розпаду Соціаліс-
тичної Федеративної Республіки Югославія (СФРЮ), починаючи з
червня 1991 року.
Однією з перших відділилася від Югославії та оголосила сувере-
нітет і незалежність Словенія. Одразу в країну було введено армію
Югославії – і розпочалась Десятиденна війна, що закінчилась під-
писанням Бріонської угоди за посередництва ЄС. Одночасно зі Сло-
венією оголосила незалежність та суверенітет Хорватія. Проте ця
країна виборювала своє право на окремішність протягом чотирьох
років (1991–1995) у війні проти агресії об’єднаних великосербських
сил (внутрішньодержавних), союзної Югославської народної армії та
Сербії і Чорногорії. Боротьба тривала в декілька етапів та нагадує
воєнну ситуацію в Україні зі шматуванням й окупацією окремих
територій. Над окупованими землями в хорватському Подунав’ї було
відновлено хорватський суверенітет за допомогою перехідної між-
народної адміністрації (1996–1998).
На території Боснії і Герцеговини протягом 1991–1995 років три-
вала війна на національному ґрунті із втручанням сил НАТО, що
закінчилася підписанням Дейтонських угод 14 грудня 1995 року.
Різке загострення ситуації на Балканах відбулося восени 1998 року
у зв’язку із сербсько-албанським протистоянням у Косово й Метохії
під час Косовської кризи та військового втручання США й НАТО
(березень – червень 1999 р.).
У січні – листопаді 2001 року в Македонії відбулися збройні зі-
ткнення між урядовою армією та албанськими сепаратистськи на-
лаштованими терористичними угрупованнями. Конфлікт урегульо-
вано підписанням Охридської угоди 2001 року після втручання зовні
й долучення до переговорного процесу міжнародних посередників.
У Республіці Македонія тривала суперечка з Грецією стосовно назви
держави. Після врегулювання з 2019 року країна отримала назву
Північна Македонія.
У квітні 1992 року республіки Сербія та Чорногорія утворили
Союзну Республіку Югославію, яка у лютому 2003 року перетвори-
лася на конфедеративну державу під назвою Союзна держава Сербії
та Чорногорії. У червні 2006 року Чорногорія, а слідом за нею і
Сербія проголосили незалежність – і конфедерація розпалася.
Зазначене вище дає змогу стверджувати, що становлення держав-
ності та соціально-економічний розвиток Балканських країн протягом
1990-х років та на початку нового тисячоліття відбувалися в умовах
перманентного розгортання міждержавних і міжетнічних конфліктів,
зокрема воєнних. Розпад СФРЮ спричинив на теренах окремих кра-
їн трансформаційні процеси національних економік. Це наочно де-
монструють представлені в табл. 1 показники про динаміку реаль-
ного ВВП Балканських країн та України у 1992–2022 роках. Спіль-
ним у зазначених країн є реагування спадом або сповільненням
зростання на глобальну кризу 2008–2009 років, боргову кризу в
Єврозоні 2012 року й ескалацію кризи 2020 року, спричиненої
COVID-19. Хорватія, Північна Македонія і Сербія зазнавали спаду
під час воєнних конфліктів. Боснія та Герцеговина в післявоєнний
17
Балканські країни на шляху до Європейського Союзу: досвід для України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
період (1995–1999) демонструвала надвисокі темпи економічного
зростання з максимумом понад 60% 1996 року. Албанія в роки до
глобальної кризи 2008–2009 досягала темпів економічного зростання
на рівні 5,5–9,6% (виняток – 1997 р. зі спадом на 10,9%). Україна
після здобуття незалежності відновила позитивну динаміку зростан-
ня лише 2000 року, яка була перервана 2009-го (спад на 15,1%) та
у 2014–2015 роках (спад на 6,6% та 9,8%) внаслідок анексії окремих
територій.
Таблиця 1
Динаміка реального ВВП Балканських країн та України
у 1992–2022 роках, %
Краї -
на
Рік
Словенія Хорва-
тія Албанія
Боснія і
Герцего-
вина
Чорно-
горія
Північна
Македо-
нія
Сербія Україна
1992 - - -7,2 -----9,9
1993 2,8 -8 9,6 - - -7,5 --14,2
1994 5,3 5,9 9,4 - - -1,8 --22,9
1995 4,1 6,6 8,9 20,7 --1,1 -12,2
1996 3,6 5,9 9,1 62,2 -1,2 --10,0
1997 5,0 6,6 -10,9 22,9 -1,4 --3,0
1998 3,3 1,9 8,8 13,8 -3,4 2,4 -1,9
1999 5,3 -0,9 12,9 10,7 -4,3 -12,1 -0,2
2000 3,7 3,7 6,9 4,4 -4,5 7,8 5,9
2001 3,2 3,0 8,3 2,4 1,1 -3,1 58,8
2002 3,5 5,7 4,5 5,1 1,9 1,5 7,1 5,3
2003 3,0 5,6 5,5 3,9 2,5 2,2 4,4 9,5
2004 4,4 4,2 5,5 6,3 4,4 4,7 9,0 11,8
2005 3,8 4,3 5,5 4,2 4,2 4,7 10,2 3,1
2006 5,7 5,0 5,9 5,7 8,6 5,1 5,1 7,6
2007 7,0 5,1 6,0 6,0 6,8 6,5 6,4 8,2
2008 3,5 1,9 7,5 5,6 7,2 5,5 5,7 2,2
2009 -7,5 -7,3 3,4 -0,8 -5,8 -0,4 -2,7 -15,1
2010 1,3 -1,3 3,7 0,8 2,7 3,4 0,7 4,1
2011 0,9 -0,2 2,5 0,9 3,2 2,3 25,5
2012 -2,6 -2,4 1,4 -0,7 -2,7 -0,5 -0,7 0,2
2013 -1,0 -0,4 1,0 2,4 3,5 2,9 2,9 0
2014 2,8 -0,3 1,8 1,1 1,8 3,6 -1,6 -6,6
2015 2,2 2,4 2,2 3,1 3,4 3,9 1,8 -9,8
2016 3,2 3,5 3,3 3,1 2,9 2,8 3,3 2,4
2017 4,8 3,4 3,8 3,2 4,7 1,1 2,1 2,4
2018 4,4 2,8 4,1 3,7 5,1 2,9 4,5 3,5
2019 3,3 2,9 2,2 2,8 4,1 3,2 4,2 3,2
2020 -4,2 -8,0 -3,3 -4,3 -15,2 -4,5 -1,0 -4,0
2021 6,3 6,3 5,3 2,8 7,0 4,0 6,5 3,5
2022 4,6 5,8 4,5 3,2 5,6 4,2 4,5 3,6
Джерело: складено за показниками International Monetary Fund, World
Economic Outlook Database, October 2021.
18
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Попри нерівномірні темпи економічного зростання всі Балканські
країни змогли в декілька разів збільшити в досліджуваний період
показник ВВП на душу населення (табл. 2). Так, для Словенії по-
казник у 1992–2021 роки зріс утричі – майже до 29 тис. дол. США,
для Хорватії збільшення в аналогічний період становило понад 6 ра-
зів – до 15,8 тис. дол. США, для Чорногорії у 2000–2021 роках
5,5 разів – до 8,8 тис. дол. США, Сербії у 1997–2021 роках утричі –
до 8,8 тис. дол. США, Північної Македонії у 1992–2021 роках у
5,3 раза – до 6,7 тис. дол. США, Боснії і Герцеговині у 1996–2021 ро-
ках у 7 разів – до 6,6 тис. дол. США. Найбіднішою Балканською
країною за цим показником є Албанія – лише 5,8 тис. дол. США
на одну особу, проте з 1992 року він збільшився в понад 22 рази.
Для України цей показник з 1992 року зріс у 10 разів – до
4,4 тис. дол. США, проте за підсумками 2019 року він був меншим,
ніж 2008 року (3,9 тис.). За цією позицією Україна є біднішою за
Балканські країни.
Таблиця 2
Динаміка ВВП на душу населення Балканських країн та України
у 1992–2022 роках, дол. США в поточних цінах
Краї-
на
Рік
Словенія Хорва-
тія Албанія
Боснія і
Герцего-
вина
Чорно-
горія
Північна
Македо-
нія
Сербія Україна
123456789
1992 9639,4 2572,6 259,8 - - 1263,9 -427,9
1993 8357,9 2786,4 452,6 - - 1383,5 -677,3
1994 8468,2 3809,9 736,0 - - 1824,4 -740,97
1995 10748,5 4995,3 904,0 - - 2387,2 -752,3
1996 10810,8 5217,7 1010,0 952,3 -2348,1 -914,3
1997 10470,5 5209,7 717,4 1225,5 -1980,4 2927,9 1037,9
1998 11168,2 5594,8 818,3 1415,1 1888,8 2302,3 874,3
1999 11509,5 5099,5 1032,3 1540,5 1931,99 1508,7 665,0
2000 10259,4 4938,1 1127,6 1480,6 1596,6 1878,2 1239,7 664,4
2001 10502,3 5355,4 1283,6 1540,3 1893,7 1839,6 1642,1 784,9
2002 11804,8 6228,6 1425,1 1785,3 2081,0 1974,1 2158,4 885,3
2003 14873,6 8054,5 1846,1 2254,4 2745,8 2440,8 2838,5 1055,9
2004 17254,8 9368,6 2373,6 2699,1 3379,6 2796,6 3317,6 1374,8
2005 18152,1 10215,4 2673,8 2903,6 3679,8 3071,9 3697,9 1839,5
2006 19723,9 11356,4 2972,7 3306,8 4429,8 3359,6 4401,9 2319,3
2007 23912,5 13542,2 3595,1 4073,0 5984,5 4076,3 5882,9 3101,4
2008 27744,3 15839,9 4370,6 4984,5 7396,7 4838,1 7092,4 3944,7
2009 24854,2 14134,2 4114,1 4711,1 6746,4 4579,1 6172,5 2557,3
2010 23570,2 13562,4 4097,8 4633,9 6694,2 4576,2 5677,5 2982,8
2011 25156,1 14608,2 4439,9 5089,8 7327,2 5097,3 6814,6 3589,6
2012 22674,4 13257,0 4248,9 4773,2 6590,6 4728,4 6016,8 3872,5
2013 23516,6 13673,4 4415,6 5125,6 7189,0 5239,6 6757,5 3968,9
19
Балканські країни на шляху до Європейського Союзу: досвід для України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
123456789
2014 24263,9 13600,8 4584,9 5319,3 7389,9 5498,6 6603,5 3053,6
2015 20898,9 11780,6 3953,6 4727,3 6517,4 4860,4 5589,0 2124,3
2016 21681,3 12362,6 4124,4 4994,1 7031,5 5152,97 5765,2 2200,0
2017 23511,3 13450,1 4525,9 5392,4 7800,3 5462,4 6292,5 2655,7
2018 26217,3 15013,4 5254,5 6073,9 8854,8 6111,2 7252,4 3118,3
2019 26039,1 14945,2 5305,1 6120,2 8911,3 6044,4 7391,8 3690,1
2020 25548,8 13895,9 5152,6 6035,0 7702,6 5939,4 7645,8 3741,1
2021 28939,3 15807,7 5837,2 6647,8 8837,6 6711,7 8793,8 4384,2
2022* 31025,5 17222,7 6284,0 7078,9 9712,5 7203,98 9560,9 4958,3
Джерело: складено за показниками International Monetary Fund, World
Economic Outlook Database, October 2021.
На саміті Європейської Ради в Салоніках (Греція) у червні
2003 року всі держави-члени ЄС заявили про недвозначну підтрим-
ку європейської перспективи країн Західних Балкан і те, що май-
бутнє Балкан – у Європейському Союзі [1]. У червні 2010 року від-
бувся неформальний міністерський саміт у Сараєво (Боснія і Герце-
говина). Головним підсумком його стало підтвердження Європейським
Союзом своєї прихильності європейській перспективі країн Західних
Балкан.
Основною метою чергового розширення ЄС за рахунок країн Пів-
денно-Східної Європи є те, що Євросоюз прагнув до встановлення
миру й стабільності на Балканах і вважав своїм основним завданням
інтегрувати країни цього регіону в загальноєвропейські політику й
економіку. При цьому цей процес був розроблений індивідуально,
відповідно до потреб кожного учасника, та включав економічну й
фінансову допомогу, співробітництво, політичний діалог, переваги
зони вільної торгівлі, зближення з європейським законодавством,
співробітництво в таких галузях, як правосуддя і внутрішні справи.
Так, 2004 року Словенія вступила до ЄС, а 2007-го стала членом
Єврозони.
2005 року Хорватія подала заявку на вступ до ЄС, яку після
тривалого вирішення необхідних питань і моніторингів задоволь-
нили в червні 2011-го, а з 1 липня 2013 року країна стала 28-м чле-
ном ЄС.
Нині офіційними країнами-кандидатами на вступ до ЄС є: Чор-
ногорія (заявку на вступ подано в грудні 2008 р., статус країни-кан-
дидата отримано в грудні 2010 р., переговори про вступ розпочато
29 червня 2012 р.), Сербія (заявку на вступ подано в грудні 2009 р.,
статус країни-кандидата отримано в березні 2012 р., переговори про
вступ розпочато 24 березня 2015 р.), Албанія (заявку на вступ по-
дано у квітні 2009 р., статус країни-кандидата отримано в червні
2014 р., переговори про вступ розпочато в березні 2020 р.), Північ-
на Македонія (заявку на вступ подано в березні 2004 р., статус кра-
їни-кандидата отримано в грудні 2005 р., переговори про вступ роз-
почато в березні 2020 р.).
Закінчення таблиці 2
20
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Боснія і Герцеговина чекає надання країні статусу кандидата
після подання заявки на вступ у лютому 2016 року [2].
Вказане вище дає змогу констатувати, що Балканські країни по-
різному використовують потенційні можливості статусу кандидата
на вступ до ЄС. При цьому країни регіону активно застосовують
фінансові інструменти ЄС, передбачені в межах відповідних програм
співпраці та стабілізації.
Із січня 2007 року Інструмент сприяння перед приєднанням
(Instrument for Pre-Accession Assistance, IPA) замінив низку програм
і фінансових інструментів Європейського Союзу для країн-кандидатів
або потенційних країн-кандидатів, а саме: PHARE, PHARE CBC,
ISPA, SAPARD, CARDS тощо [3].
IPA 2007-2013 («IPA I») складався з п’яти різних компонентів
[3]: сприяння переходу та інституційній розбудові; транскордонне
співробітництво (з державами-членами ЄС й іншими країнами, що
мають право на IPA); регіональний розвиток (транспорт, навколиш-
нє середовище, регіональний та економічний розвиток); людські
ресурси (зміцнення людського капіталу та боротьба з відчуженням);
розвиток села.
Країни-бенефіціари IPA поділяють на дві категорії:
– країни-кандидати (Туреччина, Албанія, Чорногорія, Сербія та
Республіка Північна Македонія) мають право на участь у всіх п’яти
компонентах IPA;
– потенційні країни-кандидати на Західних Балканах (наприклад
Боснія-Герцеговина, згідно з Резолюцією Ради Безпеки ООН 1244/99)
мають право на участь лише в перших двох компонентах.
Правова база на 2014–2020 роки («ІРА II») та фінансова допо-
мога перебували у сфері політики сусідства й переговорів про роз-
ширення, за винятком транскордонного співробітництва між держа-
вами-членами та країнами-кандидатами.
У межах Програми IPARD (Instrumenpre-accession assistance for
rural development) виділено один мільярд євро на реалізацію про-
єктів у сфері транспорту та довкілля потенційних країн-членів
(табл. 3). При цьому левова частина коштів передбачена для Туреч-
чини. Серед Балканських країн найбільшу суму призначено для
Сербії.
Таблиця 3
Орієнтовний бюджет IPARD на 2014–2020 роки, млн євро
Рік
Країна 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Всього
Усі країни 74 94 112 203 211 227 233 1154
Албанія 0 0 13 14 12 16 16 71
Чорногорія 055678839
Північна
Македонія 555610 14 15 60
Сербія 015 20 25 30 40 45 175
Туреччина 69 69 69 148 148 149 149 801
Джерело: [3].
21
Балканські країни на шляху до Європейського Союзу: досвід для України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Балканські країни помітно різняться здатністю використовувати
інвестиції як джерело стабільного економічного зростання. Так,
Словенія та Хорватія, які вже стали членами ЄС, до 2008 року мали
позитивну динаміку величини показника валових інвестицій у ВВП
з максимумом у 33–31%. Надалі для обох країн величина показ-
ника не перевищувала 20–22%. Серед країн-кандидатів високий
інвестиційний потенціал на рівні понад 30% у 2000–2012 роках
притаманний Албанії, зокрема 2005 року питома вага валових ін-
вестицій у ВВП становила майже 37%. У 2013–2021 роках цей
показник мав понижувальну тенденцію, але залишався вищим за
20%. Боснія і Герцеговина впродовж 1998–2008 років мала вели-
чину показника на рівні 25–28% (виняток – 2005 р.), до 2017 року
– на рівні 16–19%, надалі – 19–21%. У Чорногорії величина по-
казника мала коливальний характер з мінімумом 16,4% 2003 року
та максимумом 41,2%, з 2017-го – понад 30%. Для Сербії можна
виокремити нетривалі періоди переважання показника рівня 20%:
2002–2008 та 2017–2021 роки. Україна мала періоди переважання
показника рівня 20% у 1992–1998, 2001–2008, 2011–2012 та 2016–
2017 роках.
Таблиця 4
Динаміка валових інвестицій Балканських країн та України
у 1992–2021 роках, % ВВП
Краї-
на
Рік
Словенія Хорватія Албанія
Боснія
і Герцего-
вина
Чорного-
рія Сербія Україна
12345678
1992 14,4 16,4 7,4 ---39,1
1993 18,3 -1,5 18,9---33,6
1994 21,98 13,2 25,6 ---23,7
1995 25,5 16,9 25,7 ---26,8
1996 25,1 20,2 18,1---22,6
1997 26,2 25,6 16,7- - 18,0 21,7
1998 27,2 21,8 19,7 33,7 -13,1 21,0
1999 29,1 20,0 19,7 27,3 -9,8 19,4
2000 28,9 20,2 30,827,5 23,7 10,7 19,8
2001 26,7 21,4 34,99 26,0 24,6 19,4 21,8
2002 25,4 24,7 35,328,1 19,8 21,4 20,2
2003 26,6 28,1 33,928,4 16,4 22,3 21,9
2004 28,8 26,9 34,226,6 17,6 30,1 21,1
2005 28,5 26,99 36,926,3 18,7 22,5 22,5
2006 30,3 29,2 35,720,5 23,9 21,8 24,5
2007 33,0 29,1 34,524,7 34,8 25,1 27,8
2008 32,9 30,7 33,426,4 41,2 26,5 27,4
2009 23,5 25,2 32,6 18,9 26,9 18,7 17,1
2010 22,4 21,1 31,3 15,9 21,8 17,8 20,9
22
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
12345678
2011 21,7 19,9 33,5 18,3 19,3 18,4 22,4
2012 18,8 18,8 29,8 18,3 20,6 19,2 21,7
2013 19,6 19,4 27,5 17,2 19,6 17,3 18,5
2014 19,4 18,9 27,3 18,4 20,2 16,7 13,4
2015 19,2 20,6 26,2 17,9 20,1 18,7 15,9
2016 18,4 21,0 25,5 18,9 26,1 18,1 21,7
2017 20,0 21,99 24,7 21,1 30,2 19,6 20,7
2018 21,2 23,4 24,3 21,1 31,9 22,7 18,6
2019 20,6 22,6 22,8 21,6 31,9 25,1 14,9
2020 19,99 25,6 20,7 19,4 32,6 23,2 7,5
2021 22,5 25,7 20,8 20,1 29,3 24,4 10,3
Джерело: складено за показниками International Monetary Fund, World
Economic Outlook Database, October 2021.
У процесі підготовки країн-кандидатів до набуття членства в ЄС
значну увагу приділяють питанням державного управління і розви-
неності адміністративних інститутів. Важливу роль стосовно кон-
сультативних порад з удосконалення управління урядам держав з
перехідною економікою відіграє Програма підтримки зусиль з по-
кращення врядування та менеджменту (Support for Improvement in
Governance and Management, SIGMA) – спільна ініціатива Організа-
ції економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Європейсько-
го Союзу. Основна сутність програми SIGMA полягає в такому:
технічна допомога країнам-партнерам; допомога донорам і Європей-
ській комісії у формуванні програм та керуванні ними; оцінка ходу
реформ (підготовка матеріалів до щорічних звітів Європейської ко-
місії); надання порад Європейській комісії з питань державного
управління тощо. До країн-кандидатів висувають офіційні, затвер-
джені європейськими інституціями вимоги, відомі як Копенгагенські
та Мадридські критерії. Мадридський (інституційний) критерій член-
ства в ЄС стосується створення належних управлінських інституцій
та судових органів, підсилення їх адміністративної спроможності [4].
Програмою SIGMA 2014 року розроблені Принципи державного
управління з метою підтримки посиленого підходу Європейської
комісії до реформ державного управління в процесі розширення Єв-
ропейського Союзу, а 2015 року вони доопрацьовані задля приско-
рення цієї реформи в контексті Європейської політики сусідства.
Принципи охоплюють шість ключових напрямів: «стратегічні засади
реформування державного управління; формування і координація
державної політики; державна служба й управління людськими ре-
сурсами; підзвітність; надання послуг; управління державними фі-
нансами, зокрема державними закупівлями й зовнішнім аудитом.
Принципи визначають, що належне врядування та державне управ-
ління означає на практиці, та окреслюють основні вимоги, яких
повинні дотримуватися країни в процесі своєї європейської інте грації.
Моніторинговий механізм дає змогу встановлювати цільові орієнтири
Закінчення таблиці 4
23
Балканські країни на шляху до Європейського Союзу: досвід для України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
для країни та регулярно аналізувати прогрес у застосуванні Прин-
ципів» [5, 3].
З метою впровадження в Україні Принципів державного управ-
ління Кабінет Міністрів визначив комплексні засади реформи дер-
жавного управління у двох документах стратегічного планування:
Стратегії реформування державного управління в Україні на 2016–
2020 роки та Стратегії реформування системи управління державни-
ми фінансами на 2017–2020 роки 21 липня 2021 року. За розпоря-
дженням Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування
державного управління України» було схвалено Стратегію реформу-
вання державного управління України на 2022–2025 роки та затвер-
джено план заходів з її реалізації. Нова Стратегія є продовженням
попереднього етапу впровадження реформи державного управління
та базується на результатах оцінки стану державного управління
України, яку провели експерти Програми SIGMA. 29 грудня 2021 року
Кабінет Міністрів України затвердив розпорядження «Про схвалення
Стратегії реформування системи управління державними фінансами
на 2022–2025 роки та плану заходів з її реалізації».
Зазначені стратегії та хід їх реалізації стануть важливою скла-
довою переговорного процесу після набуття Україною статусу країни-
кандидата.
Варто зауважити, що від подачі заяви про членство до вступу
країна – потенційний кандидат проходить доволі складну процедуру,
згідно з якою країни-члени ЄС «повинні одностайно узгодити такі
пункти, як прийом заяви про членство, надання статусу кандидата,
відкриття і закриття 35 і більше глав, початок переговорів, формаль-
не завершення переговорів, договір про вступ і дата вступу» [6].
Так відповідна анкета містить сотні детальних питань про інсти-
тути країни, політику й інфраструктуру. На основі питань анкети
Європейська комісія готує висновок (avis) щодо заяви про членство,
а також визначає, коли країна може бути готова розпочати перего-
вори про вступ. Відповідне рішення про початок переговорів ухвалює
Рада міністрів ЄС. Європейська комісія чітко дотримується регла-
ментних процедур щодо моніторингу виконання країною-кандидатом
узятих на себе зобов’язань і відповідних програм (acquis communautaire).
Складність цього процесу наочно демонструє досвід Албанії.
Албанія розпочала переговорний процес щодо вступу до ЄС 26 бе-
резня 2020 року. 19 жовтня 2021-го було оприлюднено документ
«Повідомлення 2021 року щодо політики розширення ЄС. Звіт 2021,
Албанія» [7]. Цей Звіт охоплює період з червня 2020-го по червень
2021 року. Він ґрунтується на внесених показниках з різних джерел,
разом з показниками уряду Албанії, держав-членів ЄС, Звіти Євро-
пейського парламенту та інформацію від різних міжнародних і не-
урядових організацій. Він також містить результати порівняльних
оцінок й індекси, які виробили інші зацікавлені сторони, зокрема у
сфері верховенства права.
Для оцінки стану у звіті використовують такі шкали: рання ста-
дія, деякий рівень підготовки, помірно підготовлений, хороший рі-
вень підготовки та досить просунутий. Для прогресу, досягнутого
протягом звітного періоду, була використана така шкала: відставан-
24
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
ня, відсутність прогресу, обмежений прогрес, певний прогрес, хоро-
ший прогрес і дуже хороший прогрес. Там, де це було доречно, були
також використані проміжні заходи. Для поточного стану у звіті
використовують такі шкали оцінки: рання стадія, деякий рівень
підготовки, помірно підготовлений, хороший рівень підготовки та
високий рівень підготовки. Для прогресу, досягнутого протягом звіт-
ного періоду, була використана така шкала: відставання, відсутність
прогресу, обмежений прогрес, певний прогрес, хороший прогрес і
дуже хороший прогрес. Там, де це було доречно, були також вико-
ристані проміжні заходи.
У короткому огляді Звіту зазначено, що протягом звітного пері-
оду уряд залишався зосередженим на реформах, необхідних для
шляху країни до ЄС, незважаючи на проблему подолання негативних
соціальних та економічних наслідків пандемії COVID-19. Основні
положення зазначеного Звіту дають змогу зробити висновок, що
Єврокомісія ретельно висвітлює та оцінює результативність реформ
в Албанії з усіх напрямів відповідно до чинного методологічного
підходу та структури моніторингу виконання країною-кандидатом
узятих на себе зобов’язань і відповідних програм у сфері державно-
го управління, законодавства, судової гілки влади, громадянського
суспільства, галузей економіки, соціальної сфери, науки й освіти,
охорони здоров’я, зовнішньоекономічної сфери, розвитку внутріш-
нього ринку, сектору безпеки тощо [7].
Висновки. Подання Україною заявки на вступ до ЄС означає по-
чаток новітнього етапу інституційного та структурного реформуван-
ня національної економіки, консолідації зусиль усіх політичних та
громадянських структур.
Перспективи набуття статусу країни-кандидата потребують ре-
тельного вивчення досвіду Балканських країн, з огляду на подібність
трансформаційних процесів в умовах перманентного розгортання
міждержавних і міжетнічних конфліктів, зокрема воєнних.
Це наочно відбивають представлені показники щодо динаміки
реального ВВП та ВВП на душу населення Балканських країн й
України у 1992–2022 роках. Попри нерівномірні темпи економічно-
го зростання, усі Балканські країни змогли в декілька разів збіль-
шити в досліджуваний період величину показника ВВП на душу
населення, натомість за цим показником Україна є біднішою за
Балканські країни.
Розширення ЄС за рахунок країн Південно-Східної Європи, попри
спільну стратегію, буде відбуватися індивідуально, відповідно до по-
треб кожного учасника. Балканські країни по-різному використову-
ють потенційні можливості статусу кандидата на вступ до ЄС. При
цьому країни регіону активно застосовують фінансові інструменти
ЄС, передбачені в межах відповідних програм співпраці та стабілі-
зації. При цьому Балканські країни помітно різняться здатністю
використовувати інвестиції як джерело стабільного економічного
зростання.
Під час підготовки країн-кандидатів до набуття членства в ЄС
значну увагу приділяють питанням державного управління і розви-
неності адміністративних інститутів. Важливу роль у цьому процесі
25
Балканські країни на шляху до Європейського Союзу: досвід для України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
відіграє Програма підтримки зусиль з покращення врядування та
менеджменту (SIGMA).
За результатами оцінки стану державного управління 2021 року
схвалено Стратегію реформування державного управління України
на 2022–2025 роки, затверджено план заходів з її реалізації. 29 груд-
ня 2021 року схвалено Стратегію реформування системи управління
державними фінансами на 2022–2025 роки та план заходів з її реа-
лізації. Зазначені стратегії та хід їх реалізації стануть важливою
складовою переговорного процесу після набуття Україною статусу
країни-кандидата.
Від подачі заяви про членство до вступу країна – потенційний
кандидат проходить доволі складну процедуру, про що наочно свід-
чить досвід Албанії.
З огляду на досвід країн-кандидатів на вступ до ЄС, уже сьогод-
ні владні структури України мають створити окремий міжвідомчий
(координаційний) орган державної влади, який чітко дотримувати-
меться пріоритетів реформ і сприятиме ефективності майбутнього
переговорного процесу.
Список використаних джерел
1. EU-Western Balkans Summit – Declaration. Thessaloniki, 21 June 2003
10229/03 (Presse 163). URL: http://ec.europa.eu/enlargement/enlargement _
process/accession_process/how_does_a_country_join_the_eu/sap/thessaloniki_
summit_en.htm (дата звернення: 15.05.2022).
2. European Neighbourhood Policy and Enlargement Negotiations. Western
Balkans and Turkey. URL: https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/
countries_en (дата звернення: 15.05.2022).
3. Overview of EU pre-accession assistance for rural development (IPARD).
URL: https://ec.europa.eu/info/food-farming-fisheries/farming/international-
cooperation/enlargement/pre-accession-assistance/overview (дата звернення:
15.05.2022).
4. Солодкова К., Бойчук Д. Копенгагенські та Мадридські критерії вступу
до Європейського Союзу: перспективи для України. Молодий вчений. 2019.
№ 11 (75). С. 400–403.
5. Звіт про базові вимірювання: принципи державного управління. Украї-
на. Червень 2018 року. OECD. 2018. URL: http://www.oecd.org/termsand-
conditions (дата звернення: 15.05.2022).
6. Чумаченко О. А. Політика розширення Європейського Союзу в Західних
Балканах: основні ризики та шляхи їх подолання. Проблеми міжнародних від-
носин : зб. наук. пр. Київ : КиМУ, 2010. Вип. 1. С. 132–146.
7. Albania 2021 Report. Communication on EU Enlargement Policy.
Accompanying the document. Communication from the Commission to the
European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee
and the Committee of the Regions. COMMISSION STAFF WORKING DOCUMENT.
Strasbourg, 19.10.2021. SWD(2021). 289 final. 137 р. URL: https://eur-lex.
europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52021SC0289 (дата звернення:
15.05.2022).
26
Борзенко О. О., Панфілова Т. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
References
1. EU-Western Balkans Summit – Declaration. Thessaloniki, 21 June 2003
10229/03 (Presse 163). (2012). Available at: http://ec.europa.eu/enlargement/
enlargement _process/accession_process/how_does_a_country_join_the_eu/sap/
thessaloniki_summit_en.htm (accessed 15 May 2022) (іn English).
2. European Neighbourhood Policy and Enlargement Negotiations. Western
Balkans and Turkey. Available at: https://ec.europa.eu/neighbourhood-
enlargement/countries_en (accessed 15 May 2022) (іn English).
3. Overview of EU pre-accession assistance for rural development (IPARD).
(2022). Available at: https://ec.europa.eu/info/food-farming-fisheries/farming/
international-cooperation/enlargement/pre-accession-assistance/overview
(accessed 15 May 2022) (іn English).
4. Solodkova K., Boichuk D. (2019). Kopenhahenski ta Madrydski kryterii
vstupu do Yevropeiskoho Soiuzu: perspektyvy dlia Ukrainy. Molodyi vchenyi,
no. 11 (75), рр. 400–403 (іn Ukrainian).
5. Zvit pro bazovi vymiriuvannia: Pryntsypy derzhavnoho upravlinnia. Ukraina.
Cherven 2018 roku. OECD. (2018). Available at: http://www.oecd.org/
termsandconditions (accessed 15 May 2022) (іn Ukrainian).
6. Chumachenko O. A. (2010). Polityka rozshyrennia Yevropeiskoho Soiuzu v
Zakhidnykh Balkanakh: osnovni ryzyky ta shliakhy yikh podolannia. Problemy
mizhnarodnykh vidnosyn: zb. nauk. pr., Kyiv : KyMU, vol. 1, рр. 132–146 (іn
Ukrainian).
7. Albania 2021 Report. (2021). Communication on EU Enlargement Policy.
Accompanying the document. Communication from the Commission to the
European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee
and the Committee of the Regions. COMMISSION STAFF WORKING DOCUMENT.
Strasbourg, 19.10.2021, SWD(2021) 289 final, 137 р. Available at: https://eur-
lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:52021SC0289 (accessed 15 May
2022) (іn English).
Стаття до редакції журналу надійшла: 28.07.2022 р.
© Б. М. Данилишин, Л. В. Громоздова, В. М. Маляревський, А. М. Рвач, В. В. Тітов
УДК 338
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.3
Данилишин Богдан Михайлович
академік НАН України, доктор економічних наук, професор,
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана
https://orcid.org/0000-0002-4058-1191
kaf-re@ukr.net
Маляревський Віктор Миколайович
аспірант,
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана
https://orcid.org/0000-0001-9863-4340
mvn99@ukr.ne
Тітов Владислав Вадимович
аспірант,
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана
https://orcid.org/0000-0003-2151-1881
vladislav@meta.ua
Громоздова Лариса Василівна
кандидат економічних наук, професор,
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана
https://orcid.org/0000-0002-4077-9229
gromozdovag@gmail.com
Рвач Андрій Миколайович
начальник відділу по роботі з ключовими замовниками,
компанія «Coca-Cola HBC»
Rvach202@gmail.com
28
Данилишин Б. М., Громоздова Л. В., Маляревський В. М., Рвач А. М., Тітов В. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
ПРОГНОЗУВАННЯ ОЧІКУВАНИХ РИЗИКІВ
ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В КОНТЕКСТІ
ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
Мета статті полягає в дослідженні прогнозування очікуваних ризиків рівня
продовольчої безпеки через систему критеріїв та індикаторів у контексті публіч-
ного управління, а також визначенні позиції, стану й основних загроз України
в продовольчій сфері в глобальному середовищі.
Методологія дослідження базується на використанні прийомів індукції та
дедукції, що дали змогу визначити важливі індикатори прогнозування очікува-
них ризиків продовольчої безпеки; а також методів: аналізу і синтезу, спосте-
реження, порівняння та аналогії, графічного й логічного, що сприяли актуалі-
зації основних проблем продовольчої безпеки в контексті публічного управління
сьогодення.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні концепту-
альної моделі реалізації стратегії гарантування продовольчої безпеки задля до-
сягнення базових цілей сталого розвитку.
Висновки. У системі публічного управління гарантування продовольчої без-
пеки очевидним є напрацювання наукових підходів до розроблення збалансова-
них показників, спроможних діагностувати слабкі сторони й загрози, їх кори-
гувати, відповідно до ймовірності появи. Також постає необхідність здійснюва-
ти публічний моніторинг і прогнозувати стан ринку продовольства, аналізувати
впровадження запропонованих ідей. Прогнозування очікуваних ризиків продо-
вольчої безпеки має задовольняти такі основні вимоги: повнота й точність ви-
хідних показників, їх науковість і порівнянність.
Ключові слова: прогнозування, продовольча безпека, індикатори продоволь-
чої безпеки, публічне управління, стратегія забезпечення продовольчої безпеки.
Bohdan Danylyshyn
Doctor of Economic Sciences, professor,
Kyiv National Economic University named after Vadim Hetman
Larysa Hromozdova
PhD (Economics), professor,
Kyiv National Economic University named after Vadim Hetman
Viktor Maliarevskyi
graduate student,
Kyiv National Economic University named after Vadim Hetman
Andrii Rvach
Group key account manager,
сомраnу “Coca-Cola HBC»
Vldislav Titov
graduate student,
Kyiv National Economic University named after Vadim Hetman
Forecasting expected food safety risks in the context
of public administration
The purpose of the article is to study the forecasting of expected risks of the
level of food security through a system of criteria and indicators in the context
of public administration, as well as to determine the position, state and main
threats of Ukraine in the food sector in the global environment. Research
methodology is based on the use of methods of analysis and synthesis, the method
29
Прогнозування очікуваних ризиків продовольчої безпеки в контексті публічного управління
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
of observation, methods of induction and deduction, methods of comparison and
analogy, graphic, logical methods.
The methodological basis of the study was the methods of analysis, synthesis
and observation, which provided an opportunity to actualize the main problems of
food security in the context of public administration today. Techniques of deduction
and induction were used to determine important indicators for predicting expected
food safety risks.
The scientific novelty of the obtained results lies in the well-founded conceptual
model of the implementation of the Food Security Strategy, which ensures the
effectiveness of achieving the basic goals of sustainable development.
Conclusions. In the system of public management of guaranteeing food security,
it is obvious that scientific approaches to the development of balanced indicators
capable of diagnosing weaknesses and threats and correcting them, depending on
the probability of their occurrence, have been developed. There is also a need for
public monitoring and forecasting of the food market, analysis of the implementation
of proposed ideas. Forecasting of expected food safety risks must meet the following
basic requirements: completeness and accuracy of initial data, their scientificity
and comparability.
Keywords: forecasting, food security, food security indicators, public
administration, food security strategy.
Данилишин Богдан Михайлович
академик Национальной академии наук Украины,
доктор экономических наук, профессор,
Киевский национальный экономический университет
имени Вадима Гетьмана
Громоздовая Лариса Васильевна
кандидат экономических наук, профессор,
Киевский национальный экономический университет
имени Вадима Гетьмана
Маляревский Виктор Николаевич
аспирант,
Киевский национальный экономический университет
имени Вадима Гетьмана
Рвач Андрей Николаевич
начальник отдела по работе с ключевыми заказчиками,
компания «Coca-Cola HBC»
Титов Владислав Вадимович
аспирант,
Киевский национальный экономический университет
имени Вадима Гетьмана
Прогнозирование ожидаемых рисков продовольственной
безопасности в контексте публичного управления
Целью статьи является исследование прогнозирования ожидаемых рисков
уровня продовольственной безопасности через систему критериев и индикаторов
в контексте публичного управления, а также определение позиции, состояния
и основных угроз Украины в продовольственной сфере в глобальной среде.
Методология исследования базируется на использовании приемов индукции
и дедукции, позволивших определить важные индикаторы прогнозирования
ожидаемых рисков продовольственной безопасности, а также методов: анализа
и синтеза, наблюдения, сравнения и аналогии, графического и логического,
способствовавших актуализации основных проблем продовольственной безопас-
ности в контексте современного публичного управления.
30
Данилишин Б. М., Громоздова Л. В., Маляревський В. М., Рвач А. М., Тітов В. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Научная новизна полученных результатов заключается в обосновании кон-
цептуальной модели реализации стратегии гарантирования продовольственной
безопасности для достижения базовых целей устойчивого развития.
Выводы. В системе публичного управления гарантирование продовольствен-
ной безопасности очевидна наработка научных подходов к разработке
сбалансированных показателей, способных диагностировать слабые стороны и
угрозы, их корректировать в зависимости от вероятности появления. Также
возникает необходимость осуществления публичного мониторинга и прогнози-
рования рынка продовольствия, анализа внедрения предложенных идей. Про-
гнозирование ожидаемых рисков продовольственной безопасности должно удо-
влетворять следующим основным требованиям: полнота и точность исходных
данных, их научность и сопоставимость.
Ключевые слова: прогнозирование, продовольственная безопасность,
индикаторы продовольственной безопасности, публичное управление, стратегия
обеспечения продовольственной безопасности.
Постановка проблеми. Трансформація продовольчої проблеми в
продовольчу безпеку набула транснаціонального, глобального стату-
су внаслідок синхронної дії комплексу взаємопов’язаних чинників.
Актуальність теми на теренах України зумовлена проявами систем-
ної кризи: бойові дії, зниження реальних доходів громадян, наявність
значної частини соціально незахищених верств населення, політична
нестабільність, розбалансування в системі «виробництво – споживан-
ня». Поряд з означеним продовольча захищеність населення – це
суспільне благо, тому ефективний механізм безперебійного функці-
онування базової системи життєзабезпечення має стати стратегічним
пріоритетом держави в збереженні незалежності та протидії еконо-
мічним загрозам.
Україна як частина світового співтовариства розділяє глобальну
відповідальність за реалізацію стратегічних завдань гарантування
продовольчої безпеки. Але, попри значний агропродовольчий потен-
ціал і здатність максимально забезпечити споживчий попит харчо-
вими продуктами, Україна посідає останні позиції серед країн Євро-
пи за глобальним індексом продовольчої безпеки (Global Food Security
Index – GFSI) [3].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему гарантуван-
ня продовольчої безпеки висвітлено у фундаментальних досліджен-
нях таких вітчизняних вчених, як: В. Лагодієнко [1], Я. Сосницька
[2], О. Стрішенець [3], К. Павлов [3], О. Довгаль [4], А. Ужва [5]
та ін. Однак на сьогодні ключові питання продовольчої безпеки в
сучасних умовах глобалізації науковці вивчають фрагментарно, і
вони більше сфокусовані на ролі України в глобальній продовольчій
безпеці. При цьому прогнозування очікуваних ризиків продовольчої
безпеки та самозабезпечення продовольчої незалежності ґрунтовно
не досліджено.
Виклад основного матеріалу. Продовольчій проблемі притаманні
всі характерні риси глобальних проблем, а саме:
– загальнолюдська: торкається сьогоденних і майбутніх інтересів
усіх країн, потребує об’єднаних зусиль всього людства для резуль-
тативного вирішення;
– планетарна: є об’єктивним вектором розвитку суспільства в
масштабах планети та потребує усунення загроз.
31
Прогнозування очікуваних ризиків продовольчої безпеки в контексті публічного управління
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Проблема продовольчої безпеки є досить гнучкою концепцією в
контексті різних моделей та етапів розвитку аграрного сектору кра-
їн світу. Вона стала предметом постійного обговорення з того часу,
коли відбулася продовольча криза 1972–1973 років і внаслідок по-
сухи світовий обсяг виробництва продовольчих товарів скоротився
на третину, що стало поштовхом для формування відповідної кон-
цепції на міжнародній арені. Продовольча та сільськогосподарська
організація ООН (Food and Agriculture Organization of the United
Nations – FAO) 1974 року офіційно ввела у світову практику термін
«продовольча безпека». У сучасних реаліях ця структура є основною
ланкою глобальної системи гарантування продовольчої безпеки, яка
модерує заходи, систему міжнародних стандартів, що скеровані на
підвищення ефективності аграрного виробництва та якості продо-
вольства [3].
Основною метою досягнення продовольчої безпеки є забезпечення
населення продовольчою продукцією в обсягах, що відповідають ра-
ціональним нормам споживання харчових продуктів [2].
Основними негативними тенденціями гарантування продовольчої
безпеки останніх років є: незбалансованість харчування; скорочення
обсягів власного виробництва окремих продуктів; споживання бага-
тьох продуктів нижче від раціональних норм; погіршення якості
харчування; економічна недоступність продовольства через загальний
низький рівень доходів населення; висока диференціація рівня жит-
тя населення за соціальними групами; зростання імпорту майже по
всіх продовольчих групах, що стримує розвиток вітчизняного ви-
робництва, та ін. До того ж наявність пандемії COVID-19 і бойових
дій катастрофічно погіршують загальні перспективи у сфері продо-
вольчої безпеки та харчування.
Публічне управління продовольчою безпекою потрібно здійсню-
вати з використанням сучасних методів прогнозування та довго-
строкового планування. Найбільш ефективним з них є метод Патерн
(Pattern), який в американській науковій літературі визначають як
універсальний засіб планування. Вказаний метод заснований на
принципі поділу складної проблеми на дрібніші до того часу, поки
кожну підпроблему експерти не зможуть всебічно й надійно кіль-
кісно оцінити (метод експертних оцінок) [4]. Така методика ви-
никла в результаті аналізу найбільш складного місця в плануван-
ні – розриву між стратегічними планами й механізмом їх забез-
печення.
При використанні вказаного методу передусім формується сце-
нарій, у якому робиться спроба без кількісних оцінок проаналізу-
вати цілі аграрної політики, напрями зусиль і завдання на перспек-
тиву. Сценарій використовують для побудови «дерева цілей». Ха-
рактерним при цьому є використання коефіцієнтів відносної
важливості, суму яких для кожного рівня ієрархії приймають
рівною одиниці.
Достовірна діагностика продовольчої безпеки відповідно до цілей
та завдань її проведення (через визначення кількісних показників,
що характеризують певні процеси і явища, нормативних значень цих
показників та обчислення індикаторів продовольчої безпеки, що
32
Данилишин Б. М., Громоздова Л. В., Маляревський В. М., Рвач А. М., Тітов В. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
відображають розбіжність між фактичним та бажаним значеннями
показників безпеки) переважно зумовлює визначення коефіцієнтів
інтегральної оцінки на основі рівня прояву частинних індикаторів
(рис. 1).
Рис. 1. Структура процесу кількісних оцінок продовольчої безпеки
Джерело: розробка авторів на основі [3].
На основі критичного аналізу наявних методичних підходів
щодо діагностики продовольчого забезпечення варто визначити та
згрупувати базові методики дослідження продовольчої безпеки
країни / регіону, що дасть змогу поетапно діагностувати її сучасний
стан, здійснити аналіз трендів, дослідження здатності регіонів за-
безпечувати продовольчі потреби, ідентифікацію чинників впливу
на безпеку й оцінити ступінь прояву ризиків з виокремленням
певного методу чи їх сукупності (економіко-статистичний, індекс-
ний методи, а також метод ранжування регіонів, кластерного
аналізу, статистичного аналізу тощо) для окремого етапу дослі-
дження. При цьому з урахуванням їхніх переваг і недоліків схе-
матично інтерпретовано цінність досліджених методичних підходів
оцінки.
Метою дослідження продовольчої безпеки є не стільки розробка
універсальної методики її кількісного оцінювання, скільки глибоке
вивчення її стану та динаміки для прогнозування очікуваних ризи-
ків з урахуванням максимально широкого спектру чинників. Уза-
гальнивши теоретико-методичні положення, пропонуємо алгоритм
33
Прогнозування очікуваних ризиків продовольчої безпеки в контексті публічного управління
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
прогнозування очікуваних ризиків продовольчої безпеки, що перед-
бачає:
1) визначення системи показників та індикаторів продовольчої
безпеки, які доцільно розподілити на такі, що характерні для сфер
ресурсного забезпечення, виробництва та споживання;
2) визначення граничних рівнів кожного з показників та індика-
торів продовольчої безпеки, а також ризиків;
3) формування бази знань про співвідношення фактичного зна-
чення кожного з індикаторів та відповідного йому безрозмірного
частинного коефіцієнта;
4) оцінювання продовольчої безпеки в середовищі MatLab функ-
ціоналу MatLab Fuzzy Logic Toolbox тощо.
Варто відзначити нагальність запровадження методичного під-
ходу визначення індексу продовольчої конкурентоспроможності хар-
чової промисловості за основними видами продовольства на регіо-
нальному рівні. Для цього потрібно запровадити облік надходження
продукції по імпорту, а також облік експорту та / або вивезення
продукції за межі країни / регіону [1]. Формула розрахунку рівня
задоволення власних потреб регіону набуває такого вигляду:
ij ij
ij
ij
QE
СD
−
=
∑∑
∑∑
(1)
де Qij – сумарний обсяг власного виробництва і-го товару всіма ви-
робниками регіону або країни залежно від рівня розгляду;
Еij – обсяг експорту і-го товару власного виробництва j-виробниками.
Дослідження методичних підходів до класифікації загроз форму-
вання системи продовольчої безпеки і їх критеріальних ознак дало
змогу окреслити такий поділ:
1) загрози системного характеру, що негативно впливають прак-
тично на всі види економічної діяльності;
2) загрози, що дестабілізують процес продовольчого забезпечення
на кожному його етапі: виробництва, імпорту, логістики, обміну
(ринку) і споживання;
3) загрози продовольчій безпеці.
Причинами продовольчої залежності вважаємо:
1) дефіцит продовольчої продукції та незадовільний рівень плато-
спроможного попиту населення, що спричинює розбалансованість
кон’юнктури внутрішнього агропродовольчого ринку;
2) низька конкурентоспроможність регіональної агропродовольчої
сфери та залежність регіонального ринку від імпорту продовольства;
3) низька конкурентоспроможність агропродовольчої продукції
власного виробництва за якісними та / або ціновими параметрами;
4) замкнутість внутрішнього агропродовольчого ринку й недо-
статній рівень розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
5) низька ефективність агропродовольчого господарювання еко-
номічних суб’єктів;
6) високий рівень аграрного експорту сировинного спрямування
тощо.
34
Данилишин Б. М., Громоздова Л. В., Маляревський В. М., Рвач А. М., Тітов В. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Cистема публічного контролю безпечності харчових продуктів з
метою зменшення адміністративного тиску (операторам ринку) та
можливості споживачам купувати безпечні харчові продукти на рів-
ні регіону має передбачати щорічний зовнішній аудит компетентно-
го органу за участі представників громадськості через здійснення
планових (аудити, інспектування) і позапланових заходів публічного
контролю.
До низки інновацій у системі публічного управління продовольчою
безпекою країни / регіону останніх років, що впроваджують на про-
довольчому ринку, слід віднести виконання вимог харчового зако-
нодавства щодо системи НАССР та використання інформаційного
забезпечення TRACES, що надає суттєві переваги для споживачів,
сільськогосподарських тварин і культур, суб’єктів агропродовольчої
торгівлі та компетентних органів влади.
Основна мета розробки та реалізації стратегії сталого розвитку
регіону – гарантування продовольчої безпеки регіону / країни, що
ґрунтується на формуванні внутрішньої та зовнішньої конкуренто-
спроможності агропродовольчого виробництва.
У зв’язку із цим варто рекомендувати до впровадження концеп-
туальну модель реалізації стратегії гарантування продовольчої без-
пеки (рис. 2).
Запропонована модель забезпечує ефективність досягнення базових
цілей сталого розвитку через здійснення функцій розвитку, забез-
печення, управління та безпеки як конкретних дій, пов’язаних з
реалізацією інтересів і спрямованих на незворотні та закономірні
зміни конкретних матеріальних об’єктів, що ведуть до виникнення
їх якісно нових станів або принципово нових об’єктів.
З урахуванням світового досвіду організації територіального сус-
пільного устрою та розвитку регіонального виробництва ефективною
організаційною формою співпраці в системі «виробники сільськогос-
подарської продукції – виробники харчових продуктів та продоволь-
ства – споживачі агропродовольчої продукції (населення, суб’єкти
економічних відносин)» на рівні регіону є Спільне регіональне сіль-
ське господарство (СРСГ) як ефективна модель нової поведінки сус-
пільства щодо власної продовольчої безпеки.
Висновки. Досліджені індикатори стану продовольчої системи
України свідчать про потребу зміни компонентів, параметрів, еконо-
мічних зв’язків, оскільки за багатьма показниками наша держава
поступається європейським країнам, відповідно, висвітлені резуль-
тати потребують додаткового імпульсу для підвищення ефективнос-
ті продовольчої системи. У системі публічного управління гаранту-
вання продовольчої безпеки очевидним є напрацювання наукових
підходів до розроблення збалансованих показників, спроможних
діагностувати слабкі сторони й загрози, їх коригувати, залежно від
імовірності появи. Також постає необхідність здійснювати публічний
моніторинг і прогнозувати стан ринку продовольства, аналізувати
впровадження запропонованих ідей. Прогнозування очікуваних ри-
зиків продовольчої безпеки має задовольняти такі основні вимоги:
повнота й точність вихідних показників, їх науковість та порівнян-
ність.
35
Прогнозування очікуваних ризиків продовольчої безпеки в контексті публічного управління
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Рис. 2. Модель реалізації стратегії гарантування продовольчої безпеки
Джерело: розробка авторів на основі [5].
Академічний дискурс з окресленої проблематики засвідчує від-
сутність державницьких підходів і механізмів до обґрунтування
стратегічних цілей та поетапного плану підвищення рівня гаранту-
вання продовольчої безпеки. При оцінці перспектив варто врахову-
вати її багатоцільовий характер; тому дослідження повинно спира-
тися на комплексний аналіз суспільних процесів, їх компонентів,
насамперед економіки здоров’я.
Список використаних джерел
1. Лагодієнко В. В. Концептуальна модель розвитку регіонального агропро-
мислового виробництва. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015.
№8. С. 1259–1262.
2. Сосницька Я. С. Сучасні трансформаційні процеси сільськогосподар-
ського виробництва (на прикладі Волинської області). Луцьк, 2015. 198 с.
36
Данилишин Б. М., Громоздова Л. В., Маляревський В. М., Рвач А. М., Тітов В. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
3. Стрішенець О. М., Павлов К. В., Лагодієнко В. В. Модель соціоеколого-
економічної безпеки регіону. Концептуальні основи соціоекологоекономічної
безпеки : колективна монографія / за заг. ред. Л. М. Черчик. Луцьк : Терен,
2018. С. 265–272.
4. Лагодієнко В. В., Довгаль О. В. Чинники економічного зростання регіо-
нів в умовах диспропорційності. Актуальні проблеми інноваційної економіки.
2018. №3. С. 15–21.
5. Ужва А. М. Оцінка екологічних показників сталого розвитку сільського
господарства регіону. Український журнал прикладної економіки. 2017. Т. 2.
№3. С. 16–23.
References
1. Lagodiyenko V. V. (2015). Conceptual model of development of regional
agricultural production. Globalni ta nacionalni problemy ekonomiky, no. 8.
рр. 1259–1262 (in Ukrainian).
2. Sosnyczka Ya. S. (2015). Suchasni transformatsiini protsesy
silskohospodarskoho vyrobnytstva (na prykladi Volynskoi oblasti). [Modern
transformation processes of agricultural production (for example, Volyn region)],
Lutsk, 198 р. (in Ukrainian).
3. Strishenecz O. M., Pavlov K. V., Lagodiyenko V. V. (2018). Model
socioekologoekonomichnoyi bezpeky regionu. Konceptualni osnovy
socioekologoekonomichnoyi bezpeky. [Model of socioecological and economic safety
of the region. Conceptual foundations of socioecological and economic safety] /
Cherchyk L. M. (ed.), Lutsk, рр. 265–272 (in Ukrainian).
4. Lagodiyenko V. V., Dovgal O. V. (2018). Factors of Economic Growth of the
Regions in Conditions of Disproportionality. Aktualni problemy innovacijnoyi
ekonomiky, no. 3, рр. 15–21 (in Ukrainian).
5. Uzhva A. M. (2017). Estimation of environmental indicators of sustainable
development of agriculture in the region. Ukrayinskyj zhurnal prykladnoyi
ekonomiky, vol. 2, no. 3, рр. 16–23 (in Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 18.07.2022 р.
© С. А. Панченко, С. Г. Літовка-Деменіна, Н. Ю. Литвин, О. М. Карабань
УДК 378.11
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.4
Панченко Світлана Анатоліївна
кандидат культурології, доцент
https://orcid.org/0000-0001-8010-8318
Scopus Author ID: 57210150410
dolga100@ukr.net
Литвин Наталія Юріївна
кандидат економічних наук, доцент кафедри
теорії та практики туризму і готельного господарства,
Київський університет туризму, економіки та права
https://orcid.org/0000-0001-7800-8668
lytvyn.nataliia.y@gmail.com
Літовка-Деменіна Світлана Григорівна
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
міжнародних відносин та організації туристичної діяльності,
Міжрегіональна академія управління персоналом
https://orcid.org/0000-0002-8341-9872
svlitovka@ukr.net
Карабань Оксана Миколаївна
кандидат філософських наук, викладач кафедри
теорії і методики фізичного виховання,
Національний університет фізичного виховання і спорту України
https://orcid.org/0000-0002-3986-0345
oksana100282@gmail.com
38
Панченко С. А., Літовка-Деменіна С. Г., Литвин Н. Ю., Карабань О. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
НАУКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ РЕАЛІЙ
Мета статті полягає в спробі вирішити актуальні питання організації освіт-
нього процесу в умовах суспільних викликів за допомогою класичних теорій
менеджменту.
Методологія дослідження передбачає застосування методів аналізу, синтезу,
порівняння, узагальнення, прогнозування та гуманістичного підходу.
Наукова новизна полягає в адаптуванні підходів наукового менеджменту до
змішаного формату навчання в сучасних реаліях.
Висновки. У результаті дослідження встановлено, що науковий менеджмент:
його підходи, класифікації, рекомендації – є досить дієвими в нинішніх умовах,
але потребують адаптації до сучасних онлайн-методик, оскільки пандемія та
збройна агресія спричинили трансформації у сфері навчання.
Ключові слова: науковий менеджмент, ефективність, онлайн-навчання,
офлайн-навчання, пандемія, збройна агресія, нові виклики, диджиталізація,
тайм- менеджмент.
Svitlana Panchenko
PhD in Cultural studies, Associate professor
Svitlana Litovka-Demenina
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor
of the Department of International Relations and Organization of Tourism,
Interregional Academy of Personnel Management
Nataliia Lytvyn
PhD of Economics, Associate Professor
of the Department of Theory and Practice of Tourism
and Hospitality Management,
Kyiv National University of Tourism, Economics and Law
Oksana Karaban
PhD of Philosophical Sciences,
teacher of the Department of Theory and Methodology of Physical Education,
National University of Physical Education and Sports of Ukraine
Scientific management in the context
of modern educational realities
The purpose of the article is to analyze theories of scientific management and
their application in relation to current educational realities in the mixed-education
approach.
The research methodology includes: methods of analysis, synthesis, comparisons,
summarization and forecasting, humanistic approach.
The scientific novelty – in the adaptation of scientific management approaches
to the mixed format of teaching in the modern realities.
Conclusions. As a result of the study, scientific management and its approaches,
classifications, recommendations are quite valid in today’s realities, but need to
be adapted to modern online methods, since the pandemic and military aggression
have caused transformations in the field of education.
Keywords: scientific management, efficiency, online training, offline training,
pandemic, military aggression, new dynamics, digitalization, time management.
39
Науковий менеджмент у контексті сучасних освітніх реалій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Панченко Светлана Анатольевна
кандидат культурологии, доцент
Литовка-Деменина Светлана Григорьевна
кандидат педагогических наук, доцент кафедры
международных отношений и организации туристической деятельности,
Межрегиональная академия управления персоналом
Литвин Наталья Юрьевна
кандидат экономических наук, доцент кафедры
теории и практики туризма и гостиничного хозяйства,
Киевский университет туризма, экономики и права
Карабань Оксана Николаевна
кандидат философских наук, преподаватель кафедры
теории и методики физического воспитания,
Национальный университет физического воспитания и спорта Украины
Научный менеджмент в контексте современных
образовательных реалий
Цель статьи состоит в попытке решить актуальные вопросы организации
образовательного процесса в условиях общественных вызовов посредством клас-
сических теорий менеджмента.
Методология исследования предусматривает применение методов анализа,
синтеза, сравнения, обобщения, прогнозирования и гуманистического подхода.
Научная новизна заключается в адаптировании подходов научного менедж-
мента к смешанному формату обучения в современных реалиях.
Выводы. В результате исследования установлено, что научный менеджмент:
его подходы, классификации, рекомендации – достаточно действенны в нынешних
условиях, но требуют адаптации к современным онлайн-методикам, поскольку
пандемия и вооруженная агрессия повлекли за собой трансформации в сфере
обучения.
Ключевые слова: научный менеджмент, эффективность, онлайн-обучение,
офлайн-обучение, пандемия, вооруженная агрессия, новые вызовы, диджитали-
зация, тайм-менеджмент.
Постановка проблеми. Пандемія COVID-19, збройна агресія, інші
спричинені ними виклики спонукають учасників освітнього процесу
змінювати усталені форми навчання, що актуалізувало потребу в
перегляді способів навчання, зокрема із застосуванням онлайн-плат-
форм Google Meet, Moodle, Google Classroom, Zoom та ін. Самоорга-
нізація і самодисципліна учасників освітнього процесу в таких умо-
вах – проблема, що потребує вирішення. Саме науковий менеджмент,
на нашу думку, дасть змогу організувати студента й викладача,
ввести їх у певні часові межі, показати за допомогою класичних
форм організації управління способи вирішення сучасних освітніх
завдань.
Необхідно акцентувати на нових формах навчання, зумовлених
розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, що супроводжу-
ються такими термінами, як: «цифровий»; «цифровізація», або ж
«диджиталізація», «цифрова економіка» (їхніми англомовними від-
повідниками є Smart, Digital, Digitalization, Digital Economy). Ми
розглянули класичні теорії менеджменту з урахуванням нових вимог
часу та змін напрямів освіти, що під впливом світової пандемії, війн,
40
Панченко С. А., Літовка-Деменіна С. Г., Литвин Н. Ю., Карабань О. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
криз перетворилася на сферу виживання, креативу й адаптації в
складних умовах існування. На нашу думку, саме науковий менедж-
мент є фундаментальним, історично стабільним і спрямовує зусилля
викладача та студента на самоорганізацію, самоосвіту із застосуван-
ням тайм-менеджменту й методів наукового менеджменту.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема наукового
менеджменту у форматі сучасних реалій потребує детального огляду
наукових публікацій засновників цього напряму. Питання науково-
го менеджменту вивчали такі дослідники: Ф. Тейлор, А. Файоль,
Е. Демінг, М. Фоллет, Дж. Джуран, П. Друкер, Ф. Гілберт, Л. Гіл-
берт, Г. Форд, А. Слоун, Г. Сіменс, Д. Мак-Грегор, Ф. Херцберг,
М. Вебер, Л. Урвік, Е. Мейо та ін. Розглянемо деякі наукові під-
ходи видатних менеджерів і перенесемо їх у площину сучасної осві-
ти в нестандартних реаліях під впливом нових викликів часу, таких
як пандемія і війна, що повністю зруйнували усталені форми на-
вчання. Ця тема приваблює тим, що в змішаних формах навчання
спрацьовують методи наукового менеджменту і цим виводять викла-
дачів-новаторів на нові рівні викладання та обміну знаннями зі
студентами.
Мета статті полягає в спробі вирішити актуальні питання орга-
нізації освітнього процесу в умовах суспільних викликів за допо-
могою класичних теорій менеджменту.
Виклад основного матеріалу дослідження. Для досягнення окрес-
леної мети проаналізуємо ідеї теоретиків менеджменту з погляду
можливості застосування їхніх напрацювань в освітній галузі, яка
нині працює в нестандартних, стресових умовах і потребує перегля-
ду підходів до навчання.
Одним з головних засновників наукового менеджменту вважають
Ф. Тейлора (1856–1915), на надгробному пам’ятнику якого у Філа-
дельфії написано: «Батько наукового менеджменту». Чотири прин-
ципи наукового менеджменту Ф. Тейлора (1911) передбачають:
1) отримання необхідних знань у процесі виробництва;
2) відбір і навчання робітників;
3) використання отриманих знань для вирішення виробничих за-
вдань;
4) співробітництво між робітниками й адміністрацією для досяг-
нення загальних цілей [10].
Ці принципи стали підґрунтям для теорії під назвою тейлоризм,
що являє собою не одиничне нововведення, а взаємопов’язану сукуп-
ність понять і методів, які розробили Ф. Тейлор і його послідовники.
У 1920–1930-х роках цей науковий рух досягнув свого піку: теорії
засновника наукового менеджменту впроваджували у виробництво.
В основних працях Ф. Тейлора: «Shop Management» (1903), «The
Principles of Scientific Management» (1911), «Two Papers on Scientific
Management» (1919) – науково обґрунтовано ідеї, які лишаються
актуальними й на теперішній час.
А. Файоль (1841–1925), один з видатних теоретиків менеджмен-
ту початку XX століття, своїми дослідженнями доповнюючи теорії
Ф. Тейлора, розробив загальні принципи управління та проаналізу-
вав обов’язки, які становлять зміст діяльності керівника організації.
41
Науковий менеджмент у контексті сучасних освітніх реалій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
У праці «General and Industrial Management» (1916) автор розглянув
5 функцій менеджменту та 16 організаційних обов’язків, які потріб-
но виконувати із запропонованими 14 принципами управління:
1) розподіл праці; 2) владні повноваження; 3) дисципліна; 4) єдність
командування; 5) єдність керівництва; 6) підпорядкування приватних
інтересів спільним; 7) винагорода; 8) централізація; 9) скалярний
ланцюжок; 10) порядок; 11) неупередженість; 12) стабільність пер-
соналу; 13) ініціатива; 14) корпоративний дух [5]. Згідно із цими
принципами, за умови їх дотримання і правильного виконання, вони
логічно увійдуть у п’ять функцій менеджменту й шістнадцять орга-
нізаційних обов’язків.
Е. Демінг (1900–1993), теж один із засновників наукового ме-
неджменту, у своїх працях: «Sample Design in Business Research»
(1960), «Out of Crisis: Quality, Productivity and Competitive Position»
(1986), «The New Economics for Industry, Government and Education»
(1993) – окреслив чотирнадцять пунктів формування успішного
управління, що увійшли в історію наукового менеджменту та зали-
шаються класикою дотепер:
1. Забезпечення постійності цілі.
2. Засвоєння нової філософії.
3. Відмова від перевірок з метою забезпечення якості перевірок.
4. Зупинення практики матеріального заохочення підприємства
за рахунок встановлення потрібних йому цілей.
5. Постійне вдосконалення системи виробництва та обслуговування.
6. Організація професійного навчання працівника.
7. Впровадження лідерства.
8. Вигнання страху.
9. Усування бар’єрів між підрозділами.
10. Відмова від порожніх гасел і контрольних цифр.
11а. Відмова від нормативів на цеховому рівні.
11б. Відмова від методів управління по цілях.
12а. Усунення перешкод, що не дають змогу робітникам пишати-
ся своєю працею.
12б. Усунення перешкод, що не дають можливість менеджерам й
інженерам бути задоволеними своєю роботою.
13. Розробка програм навчання і самовдосконалення.
14. Залучення всіх робітників підприємства до реалізації ново-
введень [1].
Науковець просував ідеї скорочення непотрібного витрачання
ресурсів, постійного вдосконалення і контролю над відхиленнями.
Застосовувати ці настанови в роботі організацій важливо, проте з
урахуванням специфіки діяльності фірм.
Зазначені вище 14 пунктів, на нашу думку, можна використову-
вати не лише на виробництві, а й у навчанні, адаптувавши їх під
онлайновий формат комунікації між викладачем та студентами як
у малих, так і великих групах.
М. Фоллет (1868–1933) увійшла в історію наукового менеджмен-
ту як авторка таких праць: «The Speaker of the House of representatives»
(1896), «The New State-Group Organization: The Solution for Popular
Government» (1918), «Creative Experience» (1924). Вона ґрунтовно
42
Панченко С. А., Літовка-Деменіна С. Г., Литвин Н. Ю., Карабань О. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
досліджувала теорії наукового менеджменту з 1924 року. Її ідеї не
були затребувані до початку 1950-х років, оскільки випереджали
свій час. М. Фоллет вважала людські стосунки головним чинником
у будь-якій сфері. На її переконання, не існує природжених лідерів:
їх формує мета й підлеглі, партнерські відносини між лідером і його
командою. Науковиця критикувала ієрархічні структури управління
та надавала перевагу більш демократичним формам взаємодії. Разом
з Елтоном Мейо її вважають засновницею «гуманістичного підходу
в менеджменті персоналу», відомого як «школа людських стосунків».
Цей підхід базується на твердженні про те, що ключовими стиму-
лами до праці для людини є не матеріальні блага, а моральне задо-
волення, психологічний комфорт, самоствердження та інші психо-
логічні потреби [2]. Науковою спадщиною М. Фоллет є також чоти-
ри сформульовані нею фундаментальні принципи організації:
1. Координація як поєднання всіх факторів конкретної ситуації.
2. Координація за допомогою прямих контактів усіх зацікавлених
відповідальних осіб.
3. Координація на ранніх етапах.
4. Координація як безперервний процес [11].
Дослідниця додала новий вимір менеджменту як науці, що спи-
рається на результати соціальних наук. Принципи, які розробила
М. Фоллет, можна застосовувати для підвищення ефективності ро-
боти не лише комерційних чи промислових організацій, а й освітніх.
Дж. Джуран (1904–2008) є відомим теоретиком у менеджменті
в управлінні якістю, який досконало вивчав питання якості. Його
теорія зводиться до створення системи інтегрованого менеджменту,
що здатна замінити «тейлоризм», який, на думку дослідника, за-
старів і не завжди спрацьовував. Вчений аналізував проблему якос-
ті виробництв: «Quality Control Handbook» (1951), «Upper Management
and Quality» (1982), «Juran on Planning for Quality» (1988), «Juran
on Leadership for Quality: An Executive Handbook» (1989) – і зосе-
редився на таких аспектах: проблеми якості з погляду споживача,
принцип Парето, забезпечення якості як обов’язок менеджменту.
Теоретик менеджменту виділив сім основних принципів, які по-
винен впровадити кожен керівник для проведення революції якості:
1. Топменеджери повинні створити комісію з питань якості та
обов’язково бути присутніми на всіх її засіданнях.
2. Вони мають розуміти, що управління якістю означає управ-
ління діяльністю підприємством, тому повинні мати прозорі цілі
щодо якості у своєму бізнес-плані.
3. Керівництво організації має заохочувати проведення навчання
теоретичним і практичним методам підвищення якості в усій орга-
нізації, щоб співробітники усвідомили, що досягнення якості є
обов’язковою частиною їхньої роботи, а не ізольованим видом ді-
яльності.
4. Топменеджери повинні відмовитись від орієнтації на фінансо-
ві показники й розробляти способи підвищення якості.
5. Необхідно постійно моніторити рівень якості й контролювати
прогрес, досягнутий у контексті всієї сукупності корпоративних
цілей.
43
Науковий менеджмент у контексті сучасних освітніх реалій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
6. Потрібно передбачити заходи для підвищення якості, заохо-
чення творчих зусиль і впровадження інновацій.
7. Система винагород має бути суголосною зі стандартом якості,
якої потребують споживачі. Якість постійно вимагає інновацій, про
що варто пам’ятати керівникам компанії [7].
Дж. Джуран виділив три універсальні процеси управлінням
якістю:
1. Планування якості: постановка цілей для якості, з’ясування
особливостей споживачів та їх потреб, перенесення цих потреб у
площину практичних результатів за допомогою розробки відповідних
процесів.
2. Управління якістю: застосування методу Plan-Do-Check-Act
(планування, розробка, перевірка, дія).
3. Підвищення якості: з’ясування і вирішення проблем, викорис-
тання командного підходу для безперервного пошуку найкращих
шляхів підвищення якості, підтримання високих стандартів праці [4].
Продуктивними в науковому менеджменті є напрацювання Ф. Гіл-
берта (1868–1924) та Л. Гілберт (1878–1972). Вони були не лише
подружжям (мали 11 дітей), а й злагодженими науковцями. На осо-
бливу увагу заслуговують їхні праці: «Bricklaying System» (1909),
«Motion Study» (1911), «Motion Study for the Handicapped» (with
Lillian Gilbreth) (1920), «The Psychology of Management» (1914), «The
Home-Maker and Her Job» (1927). Дослідники постійно співпрацюва-
ли з Ф. Тейлором, але у своїх роботах вони пропонували нові науко-
ві методи управління. Про це детально описано в праці «Psychology
of Management» (1914). Л. Гілберт виділила три види управління:
1) традиційний; 2) перехідний і 3) науковий. Вона вважала, що саме
до наукового потрібно прагнути, тому що він здійснюється відповід-
но до відомих, сформованих, перевірених і практично застосованих
законів [6].
П. Друкер (1909–2005) увійшов в історію менеджменту як автор
книг з проблем управління: «The Practice of Management» (1954),
«Management: Tasks, Responsibilities, Practices» (1974), «The Frontiers
of Management» (1987), «The Effective Executive» (1967), «Tasks of
management in the XXI century» (2001) та ін. У них дослідник ви-
ділив такі характеристики менеджменту:
– інструмент досягнення цілі;
– самостійна наукова дисципліна;
– сукупність людей, які працюють разом та індивідуально;
– громадський орган для вирішення життєво важливих завдань;
– цілісна, синтезована функція в складному й плинному світі [2].
Згідно з теорією П. Друкера, ефективність керівника базується
на п’яти принципах:
1) ефективні керівники знають, на що витрачають свій робочий
час;
2) вони орієнтовані не на процес праці, а на його результат;
3) налаштовують свою роботу, орієнтуючись на сильні, а не на
слабкі сторони;
4) спрямовують свої зусилля на ті сфери, де робота забезпечить
отримання кращих результатів;
44
Панченко С. А., Літовка-Деменіна С. Г., Литвин Н. Ю., Карабань О. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
5) приймають дієві рішення, роблячи потрібні кроки в правильній
послідовності [2].
Проаналізовані публікації дали змогу зрозуміти, що зазначені
вище теорії зберегли свою актуальність і в нестандартних умовах
навчання їх можна застосовувати в офлайн- та онлайн-комунікації
між викладачем і студентом, у малих і великих групах з урахуван-
ням поставлених цілей. Як вказував П. Друкер, сфера діяльності
менеджменту в майбутньому не повинна бути обмежена: менеджмент
має бути оперативним, охоплювати процес загалом і бути орієнтова-
ним на високий результат на всіх етапах економічного ланцюга [3].
На гнучкості менеджменту в різних соціальних площинах неоднора-
зово акцентувала й М. Фоллет. Тож освіта також може застосувати
напрацювання теоретиків менеджменту, адаптувавши їхні теорії в
нових умовах навчання.
Висновки. Науковий менеджмент розглянуто як спосіб отримува-
ти високі результати в навчанні завдяки самоорганізації, самодис-
ципліні, толерантності й взаємоповазі, попри кризові умови здій-
снення освітнього процесу. Аналізовані теорії управління довели
свою актуальність у сучасних реаліях: моделі наукового менеджмен-
ту 1900-х років працюють й у XXI столітті. Вивчивши праці відомих
теоретиків менеджменту, ми дійшли висновку, що освітні реалії в
змішаній формі потребують застосування правил, сформованих ще
на початку XX століття, звісно, з урахуванням специфіки освітньо-
го процесу та викликів сьогодення. Погоджуємося з твердженням
Л. Гілбрет і П. Друкера, що потрібно виводити такі моделі й методи
менеджменту, які б могли бути застосовані не лише у виробництві,
але й в інших галузях, зокрема освіті. Викладачі й студенти повинні
працювати злагоджено, як керівники із підлеглими, і водночас як
партнери, не втрачати субординації, самодисципліни, контролювати
й поважати одне одного. Самоорганізація виходить у кризових умо-
вах на перший план, тайм-менеджмент виконує провідну роль в
організації навчання. У нових реаліях варто творчо застосовувати
напрацювання представників наукового менеджменту, які ще на по-
чатку XX століття сформулювали принципи, методи, концепції, як
самоорганізовуватись, ефективно працювати в колективах, вирішу-
вати поставлені завдання, досягаючи найкращих результатів.
Список використаних джерел
1. Deming W. E. The New Economics for Industry. Government and Education,
Cambridge. MA: MIT, 1993.
2. Drucker P. F. Management Challenges for the 21st Century. New York :
Harper Business, 2001.
3. Drucker P. F. Towards the Next Economics and Other Essays. London :
Heinemann, 1981.
4. Ettorre B. «Juran on quality»: Management Review (January 10–13,
interview with Joseph Juran on quality evolution and its future challenges), 1994.
5. Fayol H. General and Industrial Management / trans. I. Gray. New York:
David S. Lake, 1984.
45
Науковий менеджмент у контексті сучасних освітніх реалій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
6. Gilbreth F. B., Gilbreth L. M. Applied Motion Study, New York : Sturgis &
Walton. (Covers applications of motion study analysis), 1917.
7. Juran J. M. Juran on Quality by Design. New York: The Free Press, 1992.
8. Malinoshevska K., Martyshyn D., Perestyuk I., Panchenko S., Omarov A.
Management of financial and economic development of border regions of Ukraine.
WSEAS Transactions on Business and Economics. 2021. №18. Рp. 595–605.
URL: https://www.wseas.org/multimedia/journals/economics/2021/b205107-
023(2021).pdf (дата звернення: 05.07.2022).
9. Panchenko S., Dobina T., Haidukevych K., Petrova I., Sabadash J.
Effectiveness Analysis of Entrepreneurship Model of Development Qualities of
Future Managers. Journal of Entrepreneurship Education (JEE). 2019. Vol. 22.
Iss. 3. URL: https://www.abacademies.org/articles/effectiveness-analysis-of-
entrepreneurship-model-of-development-qualities-of-future-managers-8258.html
(дата звернення: 05.07.2022).
10. Wee C. H., Lee K. S., Hidajat B. W. Sun Tzu: War and Management.
Singapore : Addison-Wesley, 1991.
References
1. Deming W. E. (1993). The New Economics for Industry. Government and
Education, Cambridge. MA: MIT (in English).
2. Drucker P. F. (2001). Management Challenges for the 21st Century, New
York: Harper Business (in English).
3. Drucker P. F. (1981). Towards the Next Economics and Other Essays,
London: Heinemann (in English).
4. Ettorre B. (1994). «Juran on quality»: Management Review (January 10–
13, interview with Joseph Juran on quality evolution and its future challenges)
(in English).
5. Fayol H. (1984). General and Industrial Management / trans. I. Gray, New
York: David S. Lake (in English).
6. Gilbreth F. B., Gilbreth L. M. (1917). Applied Motion Study, New York:
Sturgis & Walton. (Covers applications of motion study analysis) (in English).
7. Juran J. M. (1992). Juran on Quality by Design, New York: The Free Press
(in English).
8. Malinoshevska K., Martyshyn D., Perestyuk I., Panchenko S., Omarov A.
Management of financial and economic development of border regions of Ukraine.
WSEAS Transactions on Business and Economics. 2021. №18. Рp. 595–605. Avai-
lable at: https://www.wseas.org/multimedia/journals/economics/2021/b205107-
023(2021).pdf (accessed 05 July 2022) (in English).
9. Panchenko S., Dobina T., Haidukevych K., Petrova I., Sabadash J. (2019).
Effectiveness Analysis of Entrepreneurship Model of Development Qualities of
Future Managers. Journal of Entrepreneurship Education (JEE), vol. 22, іss. 3.
Available at: https://www.abacademies.org/articles/effectiveness-analysis-of-
entrepreneurship-model-of-development-qualities-of-future-managers-8258.html
(accessed 05 July 2022) (in English).
10. Wee C. H., Lee K. S., Hidajat B. W. (1991). Sun Tzu: War and Management.
Singapore: Addison-Wesley (in English).
Стаття до редакції журналу надійшла: 12.06.2022 р.
© Т. О. Прокопенко, І. В. Пономаренко
УДК 65.01
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.5
Прокопенко Тетяна Олександрівна
доктор технічних наук, професор,
завідувач кафедри інформаційних технологій проєктування,
Черкаський державний технологічний університет
https://orcid.org/0000-0002-6204-0708
t.prokopenko@chdtu.edu.ua
Пономаренко Ігор Віталійович
кандидат економічних наук, доцент,
доцент кафедри маркетингу та комунікаційного дизайну,
Київський національний університет технологій та дизайну
https://orcid.org/0000-0003-3532-8332
igor_chip@ukr.net
ВИКОРИСТАННЯ PROJECT MANAGEMENT
ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМПАНІЇ
Мета статті – розгляд питань, пов’язаних з особливостями оптимізації
управління проєктами та отриманням економічно обґрунтованих результатів
шляхом використання спеціалізованого програмного забезпечення.
Методологічною основою дослідження є здійснені оцінки ефективності за-
провадження підходів проєктного менеджменту в різних видах економічної ді-
яльності, що дасть змогу оптимізувати використання ресурсів у процесі ство-
рення інноваційних продуктів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в дослідженні сутності
передових концепцій проєктного менеджменту та особливостей їх використання
сучасними компаніями. Представлено основні функції проєктного менеджменту
як ефективного інструменту розробки сучасних продуктів. Наведено основні
методології Project Management, що дають можливість відповідно до специфіки
проєктів оптимізувати етапи їх реалізації.
Висновки. Запровадження інновацій зумовлює трансформацію проєктного
менеджменту, впровадження передових підходів до управління командами та
створення продуктів з якісно новими характеристиками. Конкуренція на ринку
програмного забезпечення для потреб Project Management сприяє зміні наявних
47
Використання Project Management для оптимізації функціонування компанії
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
методологій та появі нових підходів до налагодження ефективної взаємодії між
усіма учасниками проєкту й оптимального використання наявних ресурсів.
Ключові слова: Рroject Management, PMBok, методології, оптимізація, про-
дукт, програмне забезпечення.
Tetiana Prokopenko
Doctor of Technical Sciences, Professor,
Head of Information Technology Design Department,
Cherkasy State Technological University
Ihor Ponomarenko
Candidate of Economic Sciences, Associate Professor,
Associate Professor of Economic Marketing
and Communication Design Department,
Kyiv National University of Technologies and Design
Use of Project Management for optimization
of the company’s functioning
The purpose of the article is issues related consideration to the features of
optimizing project management and obtaining economically justified results through
the use of specialized software.
The methodological basis of the research are carrying out an assessment of
the effectiveness of project management approaches introduction in economic activ-
ity various types, which will allow optimizing the use of resources in the process
of creating innovative products.
The scientific novelty of received results is study of project management ad-
vanced concepts essence and the peculiarities of their use by modern companies.
The main functions of project management as an effective tool for the development
of modern products are presented. The main methodologies of project management
are given, which allow to optimize the stages of their implementation in accordance
with the specifics of the projects.
Conclusion. The introduction of innovations leads to the transformation of proj-
ect management and the introduction of advanced approaches to managing teams and
creating products with qualitatively new characteristics. Competition in the software
market for project management needs promotes the transformation of existing meth-
odologies and the emergence of qualitatively new approaches to establishing effective
interaction between all project participants and optimal use of available resources.
Keywords: Project Management, PMBok, methodologies, optimization, product,
software.
Прокопенко Татьяна Александровна
доктор технических наук, профессор,
заведующая кафедрой информационных технологий проектирования,
Черкасский государственный технологический университет
Пономаренко Игорь Витальевич
кандидат экономических наук, доцент,
доцент кафедры маркетинга и коммуникационного дизайна,
Киевский национальный университет технологий и дизайна
Использование Project Management
для оптимизации функционирования компании
Цель статьи заключается в рассмотрении вопросов, связанных с особеннос-
тями оптимизации управления проектами и получением экономически
обоснованных результатов путем использования специализированного программ-
ного обеспечения.
48
Прокопенко Т. О., Пономаренко І. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Методологической основой исследования является осуществление оценки
эффективности внедрения подходов проектного менеджмента в различных видах
экономической деятельности, что позволит оптимизировать использование ре-
сурсов в процессе создания инновационных продуктов.
Научная новизна полученных результатов заключается в исследовании сущ-
ности передовых концепций проектного менеджмента и особенностей их исполь-
зования современными компаниями. Представлены главные функции проектно-
го менеджмента как действенного инструмента для разработки современных
товаров. Приведены основные методологии проекта управления, позволяющие
в соответствии со спецификой проектов оптимизировать этапы их реализации.
Выводы. Введение инноваций приводит к трансформации проектного ме-
неджмента, внедрению передовых подходов к управлению командами и созданию
продуктов с качественно новыми характеристиками. Конкуренция на рынке
программного обеспечения для нужд Project Management способствует трансфор-
мации существующих методологий и появлению качественно новых подходов
по налаживанию эффективного взаимодействия между всеми участниками про-
екта и оптимальному использованию имеющихся ресурсов.
Ключевые слова: Project Management, PMBok, методология, оптимизация,
продукт, программное обеспечение.
Постановка проблеми. Управління сучасними проєктами перед-
бачає виконання комплексу складних завдань, що розподіляють між
різними співробітниками і які потребують постійного контролю за
якісними та часовими показниками. Відповідно до специфіки кон-
кретного продукту й особливостей вимог замовника фахівець з управ-
ління проєктами може використовувати відповідні підходи до керу-
ванням завданнями. Слід відмітити, що в компаніях можуть реалі-
зовувати одночасно декілька складних проєктів, які контролює один
керівник. Сучасні підходи у сфері Project Management передбачають
використання спеціалізованого програмного забезпечення, яке дає
змогу оптимізувати всі наявні процеси, що здійснюють під час ство-
рення продукту та його підтримки. На ринку програмного забезпе-
чення для управління проєктами існує велика кількість рішень, які
в умовах конкуренції активно розвиваються та володіють різнома-
нітним функціоналом, що відповідає потребам певних компаній.
Завдяки оптимізації контролю управління та системі оповіщення про
ідентифіковані порушення критеріїв реалізації певних етапів та не-
дотримання часових меж виконання завдань певними співробітни-
ками й колективом загалом можливо мінімізувати настання більшос-
ті ризиків та вчасно завершити проєкт. Автоматизація контролю і
нагадування про необхідність виконання певних дій щодо запуску
завдань і їх виконання значно спрощують роботу фахівця з управ-
ління проєктами, звільняючи час на інші посадові обов’язки.
Аналіз основних досліджень і публікацій. Питання використання
методів проєктного менеджменту при оптимізації діяльності компа-
ній вивчали такі іноземні автори: С. Блекмор, К. Елліот, К. Когон,
Дж. Лід, С. Портні, П. Смал, Н. Сміт, Г. Херрінг та ін. У вітчизня-
ній науці не достатньо досліджено можливості інтеграції підходів
Project Management у реальну економіку.
Мета статті полягає у розгляді питань, пов’язаних з особливос-
тями використання проєктного менеджменту в процесі оптимізації
49
Використання Project Management для оптимізації функціонування компанії
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
використання наявних ресурсів з метою розробки конкурентоспро-
можної продукції.
Виклад основного матеріалу. Проєктний менеджент у сучасних
умовах довів ефективність у різних видах економічної діяльності
завдяки використанню сучасних гнучких підходів, що дають змогу
створювати інноваційні продукти. У межах проєктного менеджменту
досягають оптимальних результатів завдяки реалізації таких основ-
них його функцій:
1. Цілепокладання: відповідно до специфіки проєкту формують від-
повідні цілі та розробляють концептуальні підходи до їх досягнення.
2. Планування: на цьому етапі розробляють маркетингову стра-
тегію, що базується на сформованих стратегічних положеннях; пе-
редбачені оптимізація наявних ресурсів, розподіл грошових коштів
за статтями витрат та встановлення часових меж щодо виконання
окремих етапів та проєкту загалом.
3. Організація: команду готують до виконання проєкту з делегу-
ванням кожному з учасників відповідних посадових обов’язків, від-
буваються обмін необхідною інформацією та реалізація у встановле-
ній послідовності наявних етапів проєкту.
4. Мотивація: забезпечення ефективності функціонування ком-
панії в довгостроковій перспективі та створення якісного продукту
можливі за умови залучення професійного й мотивованого персоналу,
що передбачає створення системи ефективного стимулювання пра-
цівників за допомогою матеріальних і нематеріальних заохочень.
5. Контроль: цей етап передбачає оцінювання різноманітних якіс-
них характеристик проєкту загалом та окремих його етапів, моніто-
ринг дотримання строків виконання та витрат грошових коштів на
різні види робіт; завдяки використанню спеціалізованих програмних
рішень в автоматичному режимі генерують різноманітні звіти.
Для ефективного виконання наведених вище функцій фахівці у
сфері проєктного менеджменту використовують різноманітне про-
грамне забезпечення, що дає змогу підвищити ефективність управ-
ління проєктом та мінімізувати виникнення негативних явищ.
У Project Management використовують різноманітні методології, що
дають можливість відповідно до специфіки проєктів оптимізувати етапи
їх реалізації. Згідно з якісними та кількісними характеристиками про-
єкту, що реалізують, фахівець з проєктного менеджменту обирає най-
кращу методологію, щоб отримати оптимальний результат. Слід відмі-
тити, що існує велика кількість методологій, які постійно змінюються,
сприяючи появі інноваційних методик. На цьому етапі розвитку про-
єктного менеджменту методології прийнято розподіляти на такі групи:
1. Традиційні методології проєктного менеджменту (Traditional
Project Management Methodologies): передбачають реалізацію про-
єкту на покроковій основі, коли наступний етап починають реалізо-
вувати лише після повного виконання попереднього. Практика по-
казує, що зазначені методології дають змогу досягти оптимальних
результатів для проєктів, що не передбачають істотних змін на
кожному з етапів. Серед цієї групи найбільшою популярністю ко-
ристується методологія Waterfall, яку також називають каскадною
моделлю управління проєктами [1].
50
Прокопенко Т. О., Пономаренко І. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
2. Гнучкі методології проєктного менеджменту (Agile Project
Management Methodologies): на цьому етапі розвитку є найбільш по-
ширеними, особливо у сфері IT, завдяки своїй мобільності й ефек-
тивності. Передбачений розподіл конкретного проєкту на невеликі
завдання, які виконують у межах відповідних ітерацій. Поділ про-
єкту на певні невеликі етапи дає змогу здійснювати на постійній
основі оцінювання якості проведених робіт і внесення за необхіднос-
ті потрібних коректив. Основним нормативним документом для за-
безпечення стандартів цієї групи методологій є маніфест Agile, що
дає вичерпні відомості про 12 основних принципів та 4 базові цін-
ності. Серед гнучких методологій найбільшою популярністю в ком-
паній користуються Scrum і Kanban [2].
3. Гібридні методології проєктного менеджменту (Hybrid Project
Management Methodologies): містять у своєму складі риси класичних
методологій та Agile методів управління [3]. Завдяки наявності ве-
ликої кількості переваг у традиційних й Agile-методологій було
створено широке розмаїття гібридних технологій з різними комбіна-
ціями окремих елементів від кожного підходу.
Активний розвиток IT-сектору на міжнародному рівні та форму-
вання попиту на інноваційні рішення в умовах посиленої конкурен-
ції сприяли появі та постійній еволюції програмного забезпечення,
що дає можливість оптимізувати діяльність Project Management. На
рис. 1 представлено основні завдання, які покладають компанії на
програмне забезпечення в межах Project Management.
Рис. 1. Найбільш використовувані функції програмного забезпечення
для управління проєктами [4]
Нижче наведено опис найбільш популярних характеристик, які
інтегровані в програмне забезпечення для цілей Project Management.
Управління задачами (Тask management) передбачає управління
делегованими учасникам проєкту завданнями з ідентифікацією вчас-
ного та якісного виконання робіт відповідними працівниками.
76 %
Task management
Projekt tracking
Colaboration
Time-tracking
Resource management
Budget management
71 %
63 %
60 %
53 %
47 %
51
Використання Project Management для оптимізації функціонування компанії
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Відстежування проєкту (Project tracking): відслідковування
проєкту загалом та окремих його етапів дає змогу ідентифікувати
рівень успішності створення продукту й дотримання встановлених
параметрів.
Співробітництво (Collaboration) між різними учасниками ство-
рення продукту є важливим етапом, оскільки дає можливість по-
будувати ефективну комунікацію між замовником, менеджером з
управління проєктами, командою виконавців та керівництвом ком-
панії-розробника продукту.
Відстеження часу (Time tracking) передбачає моніторинг дотри-
мання встановлених дедлайнів та ідентифікацію потреби в корегу-
ванні часових параметрів проєкту за необхідності.
Управління ресурсами (Resource management) означає управлін-
ня наявними в межах конкретного проєкту ресурсами з метою отри-
мання оптимального результату.
Управління бюджетом (Budget management) – формування звіт-
ності щодо витрачених грошових ресурсів відповідно до цільового
призначення та обґрунтування доцільності залучення додаткових
ресурсів за умови необхідності покращення функціоналу створюва-
ного продукту [5].
Також істотним попитом серед компаній, які застосовують спе-
ціалізоване програмне забезпечення, користуються такі функції:
1. Звітність (Reporting). Формувати звіти важливо для керівників
різних рівнів, оскільки вони отримують можливість ознайомлюва-
тися з ходом виконання різних етапів проєкту та приймати ефек-
тивні управлінські рішення з метою оптимізації продукту.
2. Інтерактивні інформаційні панелі (Dashboards). Завдяки роз-
міщенню системи ключових індикаторів на інформаційному табло у
вигляді графіків та індикаторів можна здійснювати моніторинг ви-
конання проєкту [6].
3. Планування проєктів (Project planning). Спеціалізовані модулі
дають змогу будувати таблиці або діаграми, у яких розміщують за-
плановані завдання із зазначенням виконавців, часових меж та за-
лучених ресурсів.
4. Розробка розкладу виконання завдань (Project scheduling).
Формування розкладу проєкту та його демонстрація учасникам про-
єкту дають можливість кожному з працівників дотримуватись гра-
фіка виконання покладених на нього завдань [7].
5. Автоматизація процесів (Process automations). Завдяки вико-
ристанню алгоритмів машинного навчання вдається автоматизувати
велику кількість процесів й оптимізувати використання робочого
часу на різноманітні посадові обов’язки [8].
У сучасних умовах існує велика кількість спеціалізованого про-
грамного забезпечення для потреб Project Management, яке поділяють
на безкоштовне, умовно безкоштовне та платне. Для невеликих про-
єктів економічно доцільно здебільшого використовувати безкоштов-
не програмне забезпечення. Реалізація складних проєктів передбачає
застосування більш потужного програмного забезпечення, оскільки
необхідно контролювати велику кількість комплексних етапів й
оптимізувати використання трудових, часових і фінансових ресурсів.
52
Прокопенко Т. О., Пономаренко І. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Варто відмітити: всі програмні продукти мають певні переваги та
недоліки, що вимагає від компаній прийняття виваженого рішення
про придбання конкретної програми. Водночас поступова еволюція
програмного забезпечення у сфері Project Management призводить до
падіння попиту на певні програми та переорієнтації компаній на
інші продукти. Серед основних програм для підтримки проєктів від-
мітимо Asana, Bitrix24, ClickUp, Ivy, Jira, Monday.com, Trello, Wrike
та ін. [9].
У процесі створення продуктів різні компанії можуть обирати
відмінні методології та певне спеціалізоване програмне забезпечення.
Вибір спеціалізованого програмного забезпечення для потреб Project
Management відбувається під впливом об’єктивних і суб’єктивних
факторів. Керівництво та фахівець у сфері управління проєктами
обирають програмні продукти на власний розсуд. У багатьох випад-
ках помітна переорієнтація з безкоштовних продуктів на платні,
зумовлена усвідомленням потреби в більшому функціоналі. Завдяки
поступовому зростанню популярності дистанційної роботи виникає
потреба в різноманітному програмному забезпеченні для комунікацій.
На цьому етапі найбільшою популярністю користуються такі про-
дукти, як: Zoom, Google Meet, Slack, Telegram та ін.
Висновки. До найбільш затребуваних у компаній елементів про-
грамного забезпечення належать Scrum- та Kanban-дошки, інтегро-
вані у велику кількість програмних продуктів. Завдяки розробці
інноваційних підходів до програмних продуктів інтегровані спеціа-
лізовані модулі. Поряд із загальноприйнятими елементами компанії-
розробники додають до власного програмного забезпечення специ-
фічні модулі, що дає можливість підвищити рівень конкурентоспро-
можності програм.
Поступовий розвиток ринку зумовлює подальшу інтеграцію в
програмне забезпечення алгоритмів машинного навчання, які на
основі комплексної інформації знаходять оптимальні рішення для
управління проєктами. Завдяки використовуваним алгоритмам у по-
дальшому будуть створені нові методології Project Management та
розвиватиметься спеціалізоване програмне забезпечення.
Список використаних джерел
1. Traditional vs Agile Project Management Method: Which One is Right for
Your Project? 2022. URL: https://www.proofhub.com/articles/traditional-vs-
agile-project-management (дата звернення: 08.07.2022).
2. What Is Agile Methodology in Project Management? 2022. URL: https://
www.wrike.com/project-management-guide/faq/what-is-agile-methodology-in-
project-management/ (дата звернення: 08.07.2022).
3. The Hybrid Project Management Methodology guide – All you need to know
about Hybrid, 2022. URL: https://www.teodesk.com/blog/all-you-need-to-know-
about-the-hybrid-methodology/ (дата звернення: 08.07.2022).
4. The top project management software in 2022 (and a 3-step process for
picking the right one), 2022. URL: https://monday.com/blog/project-management/
top-project-management-software/ (дата звернення: 08.07.2022).
53
Використання Project Management для оптимізації функціонування компанії
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
5. Top 20 Best Project Management Software in 2022: An Overview, 2022.
URL: https://mopinion.com/top-20-best-project-management-software-an-over-
view/ (дата звернення: 08.07.2022).
6. How To Create A Project Management Dashboard – Examples & Templates,
2021. URL: https://www.datapine.com/blog/project-management-dashboards-
examples-and-templates/ (дата звернення: 08.07.2022).
7. How on Earth Will I Get This Done? The Basics of Project Scheduling,
2022. URL: https://kissflow.com/project/basics-of-project-scheduling/ (дата
звернення: 08.07.2022).
8. ML in Project Management: Classification & Regression Problems with
Text, 2021. URL: https://www.forecast.app/blog/machine-learning-in-project-
management (дата звернення: 08.07.2022).
9. 40 Powerful Project Management Software Ranked: The Ultimate Roundup,
2022. URL: https://allthatsaas.com/roundup/best-project-management-software/
(дата звернення: 08.07.2022).
References
1. Traditional vs Agile Project Management Method: Which One is Right for
Your Project? (2022). Available at: https://www.proofhub.com/articles/tradition-
al-vs-agile-project-management (accessed 8 July 2022) (in English).
2. What Is Agile Methodology in Project Management? (2022). Available at:
https://www.wrike.com/project-management-guide/faq/what-is-agile-methodolo-
gy-in-project-management/ (accessed 8 July 2022) (in English).
3. The Hybrid Project Management Methodology guide – All you need to know
about Hybrid (2022). Available at: https://www.teodesk.com/blog/all-you-need-
to-know-about-the-hybrid-methodology/ (accessed 8 July 2022) (in English).
4. The top project management software in 2022 (and a 3-step process for pick-
ing the right one) (2022). Available at: https://monday.com/blog/project-manage-
ment/top-project-management-software/ (accessed 8 July 2022) (in English).
5. Top 20 Best Project Management Software in 2022: An Overview (2022).
Available at: https://mopinion.com/top-20-best-project-management-software-an-
overview/ (accessed 8 July 2022) (in English).
6. How To Create A Project Management Dashboard – Examples & Templates
(2021). Available at: https://www.datapine.com/blog/project-management-dash-
boards-examples-and-templates/ (accessed 8 July 2022) (in English).
7. How on Earth Will I Get This Done? The Basics of Project Scheduling
(2022). Available at: https://kissflow.com/project/basics-of-project-scheduling/
(accessed 8 July 2022) (in English).
8. ML in Project Management: Classification & Regression Problems with
Text (2021). Available at: https://www.forecast.app/blog/machine-learning-in-
project-management (accessed 8 July 2022) (in English).
9. 40 Powerful Project Management Software Ranked: The Ultimate Roundup
(2022). Available at: https://allthatsaas.com/roundup/best-project-management-
software/ (accessed 8 July 2022) (in English).
Стаття до редакції журналу надійшла: 08.07.2022 р.
© Т. О. Колісниченко, С. А. Панченко
УДК 338.48
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.6
Tеtiana Kolisnychenko
PhD in tech. sciences, Associate Professor of the Department of Tourism,
Hotel and Restaurant Business, Kyiv National University of Technology
and Design
Svitlana Panchenko
PhD in Cultural studies, Associate professor
PROSPECTS FOR THE POST-WAR RESTORATION OF
GASTRONOMIC TOURISM IN UKRAINE
The purpose of the article is to find out, outline the prospects for revival and
develop a strategic plan for the development of gastronomic tourism in the post-
war period using the example of the use and generalization of foreign experience.
The research methodology consists in the application of methods of analysis,
synthesis, comparison, generalization, forecasting, as well as in the use of systemic
and activity-based approaches.
The scientific novelty lies in the fact that this article presents the prospects
for restoration and further in-depth study of the main global trends in the
development of gastronomic tourism, which will make it possible to use them for
the revival and development of the domestic tourist market of gastronomic tourism
in Ukraine.
Conclusions. As a result of the study, it was established that the need to
actively create and develop new tourist products that correspond to modern
popular currents and trends in gastronomic tourism, which will contribute to
changing the structure of demand and the volume of tourist flow, attract funds
to the country, create opportunities for increasing the attractiveness of tourist
destinations.
Keywords: gastronomic tourism, gastronomic travel, post-war recovery, types of
tourists.
55
Перспективи післявоєнного відновлення гастрономічного туризму в Україні
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Колісниченко Тетяна Олександрівна
кандидат технічних наук,
доцент кафедри туризму та готельно-ресторанного бізнесу,
Київський національний університет технологій та дизайну
https://orcid.org/0000-0003-0560-9520
ktatyna1407@gmail.com
Панченко Світлана Анатоліївна
кандидат культурології, доцент
https://orcid.org/0000-0001-8010-8318
Scopus Author ID: 57210150410
dolga100@ukr.net
Перспективи післявоєнного відновлення
гастрономічного туризму в Україні
Мета статті – окреслити перспективи відродження та розробити стратегічний
план розвитку гастрономічного туризму в післявоєнний час на основі узагаль-
нення закордонного досвіду.
Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу,
порівняння, узагальнення, прогнозування, а також у використанні системного
та діяльнісного підходів.
Наукова новизна зумовлена тим, що в статті представлені перспективи від-
новлення та розбудови гастрономічного туризму в Україні на основі ґрунтовно-
го вивчення світових тенденцій розвитку туристичного ринку.
Висновки. У результаті дослідження встановлено необхідність активно ство-
рювати й розвивати нові туристські продукти, які відповідають сучасним тен-
денціям в гастрономічному туризмі, що сприятиме зміні структури попиту та
обсягу туристичного потоку, залученню коштів в країну, створить можливості
для підвищення привабливості туристичних дестинацій.
Ключові слова: гастрономічний туризм, гастрономічні подорожі, післяво-
єнне відновлення, типи туристів.
Колесниченко Татьяна Александровна
кандидат технических наук,
доцент кафедры туризма и гостинично-ресторанного бизнеса,
Киевский национальный университет технологий и дизайна
Панченко Светлана Анатольевна
кандидат культурологии, доцент
Перспективы послевоенного восстановления
гастрономического туризма в Украине
Цель статьи – определить перспективы возрождения и разработать страте-
гический план развития гастрономического туризма в послевоенное время на
основе обобщения зарубежного опыта.
Методология исследования заключается в применении методов анализа,
синтеза, сравнения, обобщения, прогнозирования, а также использовании сис-
темного и деятельностного подходов.
Научная новизна предопределена тем, что в статье представлены перспективы
восстановления и развития гастрономического туризма в Украине на основе
изучения мировых тенденций развития туристического рынка.
Выводы. В результате исследования установлена необходимость активно со-
здавать и развивать новые туристские продукты, отвечающие современным тенден-
циям в гастрономическом туризме, что будет способствовать изменению структуры
спроса и объема туристического потока, привлечению средств в страну, создаст
возможности для повышения привлекательности туристических дестинаций.
Ключевые слова: гастрономический туризм, гастрономические путеше-
ствия, послевоенное обновление, типы туристов.
56
Колісниченко Т. О., Панченко С. А.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Introduction. With the beginning of the full-scale military aggres-
sion of the Russian military and the active phase of hostilities against
Ukraine, most of the tourist business was practically paralyzed due to
various circumstances. The war brought significant changes to the
economy of our country, and gastronomic tourism was no exception,
the strategic goal of which was to create a competitive product on the
world market, able to maximally satisfy the tourist needs of the popu-
lation of both our country and other countries.
The war in our country creates new problems for the global economic
environment and risks impeding renewed confidence in road safety and
the Russian invasion of Ukraine has exacerbated global economic
uncertainty, undermined consumer confidence and increased uncertainty
about investment.
In connection with changes in trends on the market of gastronomic
tourism there is a need to actively create and develop new tourist
products, which correspond to modern popular trends and tendencies.
Similar challenges will be faced by Ukraine in the post-war period.
Research analysis and problem statement. Theoretical and practical
studies of development aspects, as well as the definition of content,
the analysis of modern literature, the study of the problems of objects
of gastronomic tourism, the peculiarities of creating regional tourism
products based on national culinary traditions were carried out by both
foreign and Ukrainian scientists, such as: D. Basyuk, M. Bashtova,
T. Bozhuk, V. Boyko, A. Busygina, H. Volkova, D. Gilmore,
S. Dychkovskyi, L. Zelenska, L. Kay, I. Komarnitsky, Y. Kornilova,
N. Kornilova, O. Lyubitseva, E. Maslova, R. Mitchell, B. Pin, T. Pearson,
L. Prokopchuk, M. Rubish, V. Fedorchenko, G. Fesenko, K. Hall,
D. Henderson, M. Chorii, T. Shparaga, F. Shandora and others. However,
the issue of the effective revival of gastronomic tourism in Ukraine in
the post-war period is not sufficiently fully disclosed in the scientific
works of foreign and Ukrainian scientists.
The purpose of the article is to determine the prospects of revival
and develop a strategic plan for the development of gastronomic tour-
ism in the post-war period based on the use and generalization of for-
eign experience.
The results of the study. Today, for many countries, the tourism
industry is the most important source of income and, therefore, one
of the priority and promising areas of economic development. The cur-
rent situation with the full-scale invasion of Russian troops in Ukraine
has changed the worldview of mankind in many ways, including a
significant impact on the further strategy for the development of
tourism.
Before the start of hostilities in our country, representatives of
tourist enterprises of Ukraine noted that gastronomic tourism increased
its share in the tourist market every year, as tourists, including it
becomes more and more interesting for foreigners to get to know the
country not only with the help of traditional tours, but also from the
point of view of taste, getting to know the national cuisine [1].
Gastronomic travels attract people whose business is directly re-
lated to the production of culinary products and their use, namely
57
Перспективи післявоєнного відновлення гастрономічного туризму в Україні
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
restaurant critics, tasters, restaurateurs and sommeliers in order to
improve their professional knowledge and learn something new.
Moreover, the programs of many gastronomic tours include master
classes from the best chefs who share the secrets of cooking a particu-
lar dish. Also, these are representatives of travel agencies traveling to
explore a particular tourist destination in order to expand their busi-
ness, due to the introduction of such tours.
In the context of the above, it must be emphasized that the
gastronomic component is a significant role not only in gastronomic
tourism, but is significant for various types of travelers.
In the tourist activity of the destination, gastronomic tourists are
only a small segment of the target audience, which is focused on the
use of the gastronomic component.
For many tourists, gastronomy may not be primary to travel,
however, a bright gastronomic offer influenced their choice in favor
of one or another recreation area, reflecting the attitude of travelers
to the gastronomic component and their motivation during travel.
According to gastronomic preferences and travels, tourists can be
divided into four types, shown in the table 1.
Table 1
Types of tourists by gastronomic preferences
№ Type name Type characteristic
1Existential
gastronomy
tourist
is in search of gastronomic experiences in order to
acquire knowledge about local and regional cuisine and
culture;
avoids famous trendy restaurants and prefers to visit
farms and wineries, participate in cooking classes, etc
2Experimental
gastronomy
tourist
is looking for designer cafes and restaurants that serve
innovative dishes;
gastronomic preferences correspond to the general
lifestyle, fashionable and relevant
3Recreational
gastronomy
tourist
a more conservative type of traveler, often self-catering
and avoiding luxury restaurants;
gastronomy does not mean an important role during the
trip
4Diversionary
gastronomy
tourist
during the trip, he wants to escape from everyday life,
shopping and cooking for the whole family;
this type of tourist prefers simple restaurant chains,
where the emphasis is not on the quality, but on the
quantity of food
In our opinion, according to the analysis of table 1, the prefer-
ences of tourists in the post-war period may change and expand some-
what, geographical preferences may change due to the changing po-
litical situation in the world and new challenges of the time. By the
way, a new type of tourist may arise – gastronomy extrim-tourist, who
prefers food in extreme places while traveling, taking into account the
specifics of the trip.
Understanding the characteristic features of types of tourists by
gastronomic preferences allows you to get a holistic picture of the
58
Колісниченко Т. О., Панченко С. А.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
benefits of travelers in terms of food consumption during travel and
is useful for segmenting the target audience of gastronomic enterprises.
However, at present, gastronomic tourism in Ukraine has a number
of obstacles for rapid development, in particular:
– the crisis as a result of the full-scale invasion of Russian troops
had a negative impact on the hotel and restaurant industry as a whole,
which in turn slowed down the development of gastronomic tourism,
despite the interest from the citizens of Ukraine and other countries;
– lack of experience in running a gastronomic business, trained
personnel in the field of hospitality, interested enthusiasts and
ideologists of popularization of gastronomic tours also limit the
development of this area;
– the development of gastronomic tourism directly depends on the
solvency of the population, and in war conditions this influence is
negative [2].
If the situation with the Ukrainian tourism industry did not look
pessimistic now, then it should be remembered that there are many
examples in the world when, after large-scale conflicts, countries
recovered and again received tourists, and gastronomic tourism will
not be an exception.
A large number of states and international organizations have shown
their readiness to assist in the revival and promotion of Ukrainian
gastronomic tourism. Since Ukraine has a lot of untapped tourism
opportunities and the search for new ways of developing both tourism
business enterprises and the hotel and restaurant sector.
Absolutely all the ministers of tourism of those countries that
support Ukraine noted that after the end of the war, our victory, and
which will only become safe, they will first of all visit Ukraine and
invite their citizens not only to see with their own eyes those places
of pain, to lay flowers on the dead, to support Ukraine economically
and help in expert work to restore tourism, as well as taste the classic
local dishes of the region or the country as a whole.
Already now it is necessary to think how Ukrainian gastronomic
tourism will operate after the victory, and one of the important aspects
of the formation of a tourist gastronomic service is to familiarize
tourists with the specifics of traditional food and the formation of a
service sector in this direction.
One of these solutions is to combine several efforts of the participants
in order to develop, improve the work of the above aspects in order to
achieve the desired results in the future. It is time to think big enough,
to realize the unique potential of food tourism to stimulate recovery,
enable and increase resilience through better and stronger governance
and focus on developing at least a food tourism recovery plan, and at
the most further, attracting funding from those countries that donor
organizations will also be ready to help.
The main proposals that will be aimed at the development of the
tourism industry are: attracting investments, improving the tourism
product and expanding the range of services that can best meet the
needs of international and domestic tourists, as well as ensuring the
59
Перспективи післявоєнного відновлення гастрономічного туризму в Україні
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
priority development of the tourism industry, taking into account both
state and local interests.
A deep study of the main global trends in the development of
gastronomic tourism will allow using them for the revival and
development of the domestic tourism market. In the future, this will
contribute to the improvement of the tourist image of Ukraine and the
growth of tourist flows. The competitive advantage of Ukrainian
gastronomic tourism for foreigners is the affordable price of food,
sweets, alcoholic beverages, craft products, which will ensure the influx
of tourists and the growth of income in the tourism sector of our
country.
One of these solutions is to combine several efforts of the participants
in order to develop, improve the work of the above enterprises in order
to achieve the desired results in the future.
Most often, tourists will want to get acquainted not only with the
sights, but also with the features of the local cuisine. Gastronomy is
the principal resource of the area, the source of the formation of its
identity.
From the point of view of the organizers, gastronomic tourism
involves familiarity with the features of local food preparation
technologies, the history and traditions of their consumption, as well
as the possible participation of a tourist in the preparation of national
dishes, attending culinary festivals and competitions and cultural events
and hearing how restaurateurs during the war worked in volunteer
kitchens, arranged Ukrainian lunches all over the world, baked
Chernobaev bread, cooked dry Kolomyia borscht for the defenders.
Gastronomic tours after the war, in the presence of high-quality
service and an interestingly designed program, will stand out among
the proposed tours with their exoticism, and will also increase the flow
of tourists with gastronomic purposes and position Ukraine as a
gastronomic location. Thus, local tour operators can be recommended
the formation of a gastronomic tourism product with different duration
and pricing policy.
The main proposals that are aimed at the revival of gastronomic
tourism:
– attraction of investments thanks to foreign partners;
– improving the tourism product and expanding the range of
services that can best meet the needs of international and domestic
tourists;
– ensuring the priority development of the tourism industry, taking
into account both state and local interests.
A potential foreign audience interested in gastronomic tourism is
covered by special magazines, TV shows, Internet sites. In our state,
there is also a need to develop a clear strategy for promoting gastronomic
tourism products in the domestic and international markets.
For the development of the gastronomic component, it is necessary
to involve various gastronomic entities in cooperation, namely: food
producers, educational culinary institutions, culinary media, restaurant
enterprises, accommodation facilities and other entities.
60
Колісниченко Т. О., Панченко С. А.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Gastronomic holidays and festivals can become one of the factors
in the development of gastronomic tourism in the Dnipro region, as
well as an additional business line for households, green estates, small
food producers, and restaurant facilities. To promote the development
of gastronomic tourism in the Dnepropetrovsk region, travel companies
should more often include gastronomic festivals and holidays in the
programs of such tours.
The fulfillment of the tasks set will allow to restore and improve
the existing tourism infrastructure, create new recreational and tourist
facilities, ensure the integrated development of tourist centers, which
will contribute to the realization of tourism potential and travel.
Conclusions. Thus, after the end of the war in Ukraine, gastronomic
tourism will become the most popular among both foreigners who will
come to Ukraine and Ukrainians at whole. Assessing the potential of
our country and the potential of its cuisine, we can conclude that the
development of gastronomic tourism in the country is possible if the
necessary efforts are made by industry enterprises to find optimal
gastronomic tourism management structures.
It is necessary:
– to improve the legal and regulatory framework;
– effectively use educational, scientific and cultural and natural
potentials;
– restore the infrastructure;
– to create conditions and mechanisms for attracting additional
financial resources and developing gastronomic tourism on the territory
of Ukraine, which will increase the interest of tourists in the specified
tourist destination and significantly expand the range of services
provided.
Analyzing the topic of gastronomic tourism in general, it should be
noted that many foreign scientists constantly expand the gastronomic
preferences of tourists, analyze, introduce new technologies, and de-
scribe recipes. This, first of all, increases the attractiveness of the
country, focuses attention on the preferences of the tourist himself,
who then advertises this or that dish around the world in his reviews.
For example, recently the Ukrainian dish «Borsch» became a world-
famous UNESCO intangible heritage. This positions Ukraine from a
culinary point of view in such a difficult economic and psychological
time, this dish unites all Ukrainians around the world, because this is
our national dish.
We believe that the next dish can be «Varenykyi» and will be in-
cluded in the intangible heritage of UNESCO. Therefore, the authors
see a perspective in writing a strategic plan for the restoration of
gastronomic tourism, but this will already be scientific research in
which we will be able to describe in detail the needs of a gastronomic
tourist, taking into account the challenges of the time and regional
characteristics of Ukraine.
The revival of gastronomic tourism in the post-war period is an
important component of the sustainable development of the tourism
sector in Ukraine, capable of generating significant economic and social
benefits for participants in the tourism market. Summarizing the above,
61
Перспективи післявоєнного відновлення гастрономічного туризму в Україні
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
with the goal of developing the tourism industry, satisfying individu-
al requests, and enriching social ties for Ukraine, as well as for any
state in the world, a necessary level of development of gastronomic
tourism is necessary as a priority vector for the development of post-
war Ukraine and, of course, stability in the state.
Список використаних джерел
1. Михайлюк О. Л., Хумаров О. А. Перспективи розвитку гастрономічного
туризму в Україні. Економічні інновації. 2020. Т. 22. Вип. 2(75). С. 71–81.
2. Фесенко Г. О. Гастротуризм як актуальний тренд сучасного розвитку
сфери туризму в Україні. Ефективна економіка. 2021. №5. URL: http://www.
economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8884 (дата звернення: 08.07.2022).
3. Всесвітня туриcтична організація. URL: https://www.unwto.org (дата
звернення: 08.07.2022).
4. Дичковський С. І. Культурно-історична спадщина як об’єкт культурного
туризму (на прикладі розвитку гастрономічного бренду територій). Науковий
погляд у майбутнє. 2019. №2(15-02). С. 69–82.
5. Корнілова В. В., Корнілова Н. В. Сучасні тенденції розвиту гастрономіч-
ного туризму. Ефективна економіка. 2018. №2. URL: http://www.economy.
nayka.com.ua/?op=1&z=6112 (дата звернення: 08.07.2022).
6. Рубіш М. А., Чорій М. В., Зеленська Л. В. Гастрономічний туризм як
засіб активізації туристичних дестинацій. Науковий вісник Мукачівського дер-
жавного університету. Економіка. 2020. Вип. 1(13). С. 61–66.
References
1. Mihailuk E., Khumarov A. (2020). Development of gastronomic tourism
perspectives in Ukraine. Economic Innovations, vol. 22, no. 2(75), pp. 71–81 (in
Ukrainian).
2. Fesenko H. (2021). Gastronomy tourism as a current trend in modern
development of the tourism in Ukraine. Efektyvna ekonomika, vol. 5. Аvailable
at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8884 (аccessed 08 Jul 2022) (in
Ukrainian).
3. The World Tourism Organization. Available at: https://www.unwto.org
(аccessed 08 Jul 2022) (in Ukrainian).
4. Dychkovskyy S. I. (2019). Сultural and historical heritage as an object of
cultural tourism. Scientific Look into the Future, no. 2(15-02), рр. 69–82 (in
Ukrainian).
5. Kornilova V. V., Kornilova N. V. (2018). Current trends in the development
of gastronomic tourism. Efektyvna ekonomika, no. 2. Аvailable at: http://www.
economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6112 (аccessed 08 Jul 2022) (in Ukrainian).
6. Rubish M. A., Chorij M. V., Zelens’ka L. V. (2020). Gastronomic tourism
as a means of activating tourist destinations. Naukovyj visnyk Mukachivs’koho
derzhavnoho universytetu. Ekonomika, vol. 1(13), pp. 61–66 (in Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 18.06.2022 р.
© О. В. Буткевич
УДК 658
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.7
Буткевич Оксана Вікторівна
кандидат економічних наук,
Центральноукраїнський державний
педагогічний університет імені В. Винниченка
https://orcid.org/ 0000-0001-9583-0960
butkevuch.1975oksans@gmail.com
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ І АУДИТУ
КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Мета статті полягає в дослідженні та виявленні проблемних організаційних
і методичних аспектів обліку й аудиту капітальних інвестицій.
Методологія дослідження базується на використанні прийомів індукції та
дедукції – для визначення місця капітальних інвестицій в системі бухгалтер-
ського обліку; методів: аналізу і синтезу, спостереження, порівняння та анало-
гії, графічному, логічному й табличному, що дали можливість актуалізувати
основні проблеми бухгалтерського обліку капітальних інвестицій сьогодення.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні залежнос-
ті матеріально-ресурсного забезпечення виробництва від обсягів, структури й
напрямів інвестицій, облікове відображення яких відіграє ключову роль у сис-
темі управління інвестиційною діяльністю.
Висновки. Основними проблемами в обліку капітальних інвестицій є: недо-
сконалість їх визначення, відсутність системної класифікації, неврегульованість
критеріїв визнання та порядку оцінки, низька інформативність первинних до-
кументів і регістрів їх обліку, недосконалість методики синтетичного й аналі-
тичного обліку, необґрунтованість методичних підходів до обліку капітальних
інвестицій у поліпшення необоротних активів, неузгодженість вимог фінансо-
вого та податкового обліку, незіставність показників фінансової і статистичної
звітності, поверховість дослідження впливу галузевих особливостей на органі-
зацію обліку капітальних інвестицій, що ускладнює і проведення аудиту.
Ключові слова: облік, аудит, інвестування, капітальні інвестиції, органі-
зація бухгалтерського обліку інвестицій, облікова політика.
Oksana Butkevych
PhD (Economics), Volodimir Vinnichenko
Central Ukrainian State Pedagogical University
Problems of accounting and audit of capital investments
The purpose of the article is to research and identify problematic organizational
and methodological aspects of accounting and auditing of capital investments.
63
Проблеми обліку і аудиту капітальних інвестицій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Research methodology is based on the use of methods of analysis and synthesis,
the method of observation, methods of induction and deduction, methods of
comparison and analogy, graphical, logical and tabular methods.
The methodological basis of the study was the methods of analysis, synthesis
and observation, which provided an opportunity to actualize the main problems of
the accounting of capital investments today. Techniques of deduction and induction
were used to determine the place of capital investments in the accounting system.
The scientific novelty of the obtained results lies in the substantiated dependence
of the material and resource support of production on the volumes, structure and
directions of investments, the accounting display of which plays a key role in the
investment activity management system of the
Conclusions. The main problems in the accounting of capital investments are:
imperfection of their definition, lack of systematic classification, non-regulation
of recognition criteria and evaluation procedure, low informativeness of primary
documents and registers of their accounting, imperfection of the methodology of
synthetic and analytical accounting, unreasonableness of methodical approaches to
accounting of capital investments to improve irreversible assets, the inconsistency
of financial and tax accounting requirements, the incomparability of financial and
statistical reporting indicators, the superficiality of the study of the impact of
industry specifics on the organization of accounting for capital investments.
Keywords: accounting, audit, investment, capital investment, organization of
investment accounting, accounting policy.
Буткевич Оксана Викторовна
кандидат экономических наук, Центральноукраинский государственный
педагогический университет имени В. Винниченко
Проблемы учета и аудита капитальных инвестиций
Цель статьи состоит в исследовании и выявлении проблемных организационных
и методических аспектов учета и аудита капитальных инвестиций.
Методология исследования основана на использовании приемов индукции и
дедукции – для определения места капитальных инвестиций в системе бухгал-
терского учета; методов: анализа и синтеза, наблюдения, сравнения и аналогии,
графического, логического и табличного, которые дали возможность актуализи-
ровать основные проблемы бухгалтерского учета капитальных инвестиций.
Научная новизна полученных результатов заключается в обоснованных за-
висимостях материально-ресурсного обеспечения производства от объемов,
структуры и направлений инвестиций, учетное отражение которых играет клю-
чевую роль в системе управления инвестиционной деятельностью.
Выводы. Основными проблемами в учете капитальных инвестиций являют-
ся: несовершенство их определения, отсутствие системной классификации, не-
урегулированность критериев признания и порядка оценки, низкая информа-
тивность первичных документов и регистров их учета, несовершенство методи-
ки синтетического и аналитического учета, необоснованность методических
подходов к учету капитальных инвестиций активов, несогласованность требова-
ний финансового и налогового учета, несопоставимость показателей финансовой
и статистической отчетности, поверхностность исследования влияния отраслевых
особенностей на организацию учета капитальных инвестиций.
Ключевые слова: учет, аудит, инвестирование, капитальные инвестиции,
организация бухгалтерского учета инвестиций, учетная политика.
Постановка проблеми. Сформована в Україні кризова ситуація
фактично паралізувала інвестиційний процес як на мікро-, так і на
макрорівні. Це проявилося в абсолютному скороченні обсягу капі-
тальних вкладень і деформації джерел їх формування, різкому зни-
женні реального виробничого накопичення, тому пошук шляхів
64
Буткевич О. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
стабілізації економіки насамперед передбачає активізацію інвести-
ційної діяльності, яка повинна бути зорієнтована на корінні струк-
турні перетворення [6].
Капітальні інвестиції мають важливе значення для стабільного
економічного розвитку підприємства. Достатнє інвестування є запо-
рукою оновлення та зміцнення матеріально-технічної бази виробни-
цтва, підвищення його ефективності, забезпечення конкурентоспро-
можності. Матеріально-ресурсне забезпечення виробництва прямо
залежить від обсягів, структури й напрямів інвестицій: вкладень у
будівництво, придбання техніки та обладнання, ремонту й модерні-
зації виробничих об’єктів, запровадження нових технологій тощо.
В умовах, що склалися, особливої актуальності набувають питан-
ня вдосконалення методичного забезпечення обліку й аудиту про-
цесу капітального інвестування та розвитку його інструментарію.
Аудит капітальних інвестицій є одною з найважливіших і найсклад-
ніших ділянок перевірки, оскільки при аудиті досліджуваного сег-
мента обліку виникають проблеми інформаційної бази, що робить
перевірку трудомісткою, з обмеженим переліком контрольних про-
цедур.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливість проблеми
ефективної організації обліку й аудиту капітальних вкладень зумо-
вила інтерес до неї в науковій літературі та господарській практиці.
Значний внесок у розв’язання питань, пов’язаних зі здійсненням
обліку та контролю у сфері капітальних вкладень, у різні часи зро-
били вітчизняні дослідники: В. Бєлозерцев [1], А. П’ятіна [1],
М. Бондар [2], О. Гавриловський [3], А. Гуменюк [4], С. Деньга [5],
Ю. Ночовна [6], О. Бутусов й ін.; а також зарубіжні науковці:
Р. Адамс, А. Аренс, М. Беніс, Дж. Лоббек, Дж. Робертсон та ін.
Облікове відображення капітальних інвестицій відіграє ключову
роль у системі управління інвестиційною діяльністю підприємства.
Адже для прийняття ефективних управлінських рішень, належного
функціонування систем контролю та аналізу інвестиційної діяльнос-
ті необхідна відповідна інформаційна база, що формується в системі
бухгалтерського обліку підприємства. Відтак повне та об’єктивне
розкриття інформації про капітальні інвестиції в бухгалтерському
обліку є вкрай актуальним.
Виклад основного матеріалу. Ефективна організація бухгалтер-
ського обліку інвестицій на будь-якому підприємстві розпочинається
з формування його облікової політики. Капітальні інвестиції – це
вкладення як матеріальних, так і нематеріальних цінностей у дов-
гострокові необоротні активи, що капіталізуються і використання
яких у майбутньому призведе до нарощування економічних вигід,
первісноочікуваних від застосування цих об’єктів, й одержання при-
бутку. Відповідно до цього, ключовими завданнями облікової полі-
тики підприємства є врахування специфіки відображення в обліку
різних об’єктів капітальних інвестицій з метою формування раціо-
нальної системи інформаційного забезпечення для прийняття управ-
лінських рішень.
Складовими елементами облікової політики щодо капітальних
інвестицій є:
65
Проблеми обліку і аудиту капітальних інвестицій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1) теоретичні засади бухгалтерського обліку, що базуються на
загальнонаукових основах і законодавчих актах, які регулюють ді-
яльність у цій сфері та включають у себе принципи, дотримання
яких є передумовою відображення в обліку господарських операцій;
2) методика – сукупність методів і критеріїв оцінки, що регла-
ментують облік капітальних інвестицій в інвестиційну нерухомість,
основні засоби, малоцінні необоротні активи, нематеріальні активи,
довгострокові біологічні активи;
3) організація – ведення обліку капітальних інвестицій шляхом
відображення їх у первинних документах; віддзеркалення господар-
ських операцій з капітальними інвестиціями, згідно з чинним Пла-
ном рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної
форми обліку; організація внутрішнього контролю та взаємодія
бухгалтерії з іншими службами господарюючого суб’єкта.
Основними елементами облікової політики для розкриття повно-
цінної інформації щодо капітальних інвестицій є: затвердження до-
кументообігу та технології обробки облікової інформації, встановлен-
ня правил оцінки об’єктів капітального інвестування, складання
регістрів та звітності, розробка робочого плану рахунків, порядок
проведення інвентаризації (табл. 1).
Таблиця 1
Елементи облікової політики щодо капітальних інвестицій підприємства
Об’єкт обліку Елементи облікової політики
1 2
Загальні
організаційні
аспекти
ведення
обліку
на підпри-
ємстві
(у розрізі
всіх об’єктів
капітальних
інвестицій)
Форма ведення бухгалтерського обліку
Перелік використовуваних первинних документів та
облікових регістрів за об’єктами капітальних інвестицій
(перелік типових форм, а також перелік і бланки форм
документів, самостійно розроблених підприємством)
Організація документообігу та зберігання документів щодо
обліку капітальних інвестицій
Затвердження положень про оцінку об’єктів
капіталовкладень
Робочий план рахунків, визначення субрахунків
аналітичного обліку капітальних інвестицій
Періодичність і порядок проведення інвентаризації
капітальних інвестицій за об’єктами (склад постійної
інвентаризаційної комісії, порядок формування робочих
комісій, періодичність і тривалість інвентаризацій за
кожним з об’єктів інвентаризації)
Затвердження переліку осіб, яким надано
право підпису документів,
що оформлюють операції з капітальними інвестиціями
(за об’єктами),
та осіб, відповідальних за складання і подання фінансової,
статистичної, податкової звітності щодо капітальних
інвестицій
66
Буткевич О. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
Пооб’єктний облік капітальних інвестицій
Капітальні
інвестиції
в інвес-
тиційну
нерухомість
Критерії розмежування інвестиційної та операційної
нерухомості для неподільних об’єктів.
Оцінка об’єктів інвестиційної нерухомості за справедливою
або первісною вартістю (собівартістю), порядок їх
переоцінки.
Методи, склад комісії для визначення справедливої вартості
інвестиційної нерухомості в розрізі об’єктів зазначеної
нерухомості
Розмежування вкладень в інвестиційну нерухомість на такі,
що здатні капіталізуватися (збільшувати собівартість об’єкта
інвестиційної нерухомості) та покращують (підвищують)
спочатку прийняті нормативні показники функціонування
(строк корисної служби, потужність, якість застосування
тощо) об’єкта інвестиційної нерухомості, суми капітальних
ремонтів, і витрати, які не змінюють якісні характеристики
інвестиційної нерухомості
Капітальні
інвестиції
в основні
засоби
Визначення класів та груп основних засобів. Визнання
та зарахування на облік основних засобів, формування
собівартості засобів, проведення переоцінки. Порядок
зарахування вартості робіт з проєктно-дослідних робіт
і техніко-економічного обґрунтування придбання або
будівництва об’єктів основних засобів до капітальних
інвестицій
Порядок зарахування передоплати за основні засоби
до складу капітального інвестування
Розмежування витрат, пов’язаних з основними засобами,
після первісного визнання об’єкта основних засобів
на: утримання і техобслуговування, поточний ремонт,
капітальний ремонт, модернізацію та ін.; порядок їх
капіталізації. Формування Положення про ремонти і
поліпшення основних засобів у вигляді додатка до Наказу
про облікову політику
Капітальні
інвестиції
в інші
необоротні
активи
Критерії розмежування об’єктів основних засобів і
малоцінних необоротних матеріальних активів за видами
та групами, склад спеціальної комісії на підприємстві, що
відповідає за розподіл
Оцінка вартості малоцінних необоротних матеріальних
активів та капіталізація вкладень при їх придбанні, під час
здійснення передоплати, поліпшень
Капітальні
інвестиції
в немате-
ріальні
активи
Визнання та оцінка нематеріальних активів за собівартістю
придбання, їх переоцінка. Розподіл витрат підприємства
при створенні нематеріального активу (на витрати стадії
дослідження та витрати стадії розробки), порядок їх
зарахування до капітальних інвестицій.
Визначення статей, що не є елементами вартості
нематеріального активу
Порядок зарахування передоплати за нематеріальні активи
до складу капітальних інвестицій у нематеріальні активи
Продовження таблиці 1
67
Проблеми обліку і аудиту капітальних інвестицій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
Капітальні
інвестиції
в
довгострокові
біологічні
активи
Визначення об’єктів обліку довгострокових біологічних
активів за їх видами та групами (довгострокові та незрілі
довгострокові, рослинництва й тваринництва). Оцінка
об’єктів довгострокових біологічних активів за справедливою
або первісною вартістю, їх переоцінка
Перелік і склад статей витрат на вирощування і розведення
тварин для формування основного стада, закладання
і вирощування багаторічних насаджень, порядок їх
капіталізації
Джерело: розробка автора на основі [2].
Підприємство здійснює капітальні інвестиції шляхом придбання,
виготовлення і поліпшення об’єктів основних засобів та інших нео-
боротних матеріальних активів, здійснюючи придбання і створення
об’єктів нематеріальних активів, купівлю та вирощування довго-
строкових біологічних активів. Тому в обліковій політиці потрібно
врахувати особливості формування первісної вартості кожного із
зазначених об’єктів інвестування, визначити перелік витрат, яких
зазнає підприємство, інвестуючи кошти або інше майно.
Інвестиції, здійснювані у формі капітальних вкладень, відіграють
важливу роль у діяльності кожного підприємства. Завдяки інвестиці-
ям у розвиток, удосконалення, своєчасне обслуговування або заміну
основних засобів підприємство має можливість підвищити ефектив-
ність виробництва, розширити ринки збуту, збільшити виробничі по-
тужності, підвищити якість продукції тощо. Це в кінцевому підсумку
може збільшити обсяг й асортимент продукції, розширити клієнтську
базу, скоротити терміни поставки сировини, терміни виробництва,
доставки продукції і, як наслідок, підвищити прибуток підприємства.
Отже, інвестиції – це передусім грошові кошти або інші активи,
які вкладають (як правило, вони вибувають із власності інвестора)
у певні об’єкти з метою отримання прибутку (рис. 1) [3].
Для визнання грошових коштів або іншого майна інвестиціями
досить їх передачі (перерахування) на певні цілі. Беручи до уваги
той факт, що капітальні вкладення являють собою вже здійснені
витрати, зростає роль контролю витрачання коштів, спрямованих в
інвестиційну діяльність підприємства.
Суб’єктами інвестиційної діяльності, здійснюваної у вигляді ка-
пітальних вкладень, є інвестори, замовники, підрядники, користу-
вачі об’єктів капітальних вкладень та інші особи.
Інвестори здійснюють капітальні вкладення на території України
з використанням власних і (або) залучених коштів, відповідно до
законодавства. Інвесторами можуть бути фізичні та юридичні особи,
які створені на основі договору про спільну діяльність і не мають
статусу юридичної особи, об’єднання юридичних осіб, державні ор-
гани, органи місцевого самоврядування, а також іноземні суб’єкти
підприємницької діяльності [3]. Інвестори здійснюють фінансування
капітального будівництва шляхом оплати рахунків проєктних і під-
рядних будівельних організацій, постачальників обладнання та ма-
теріалів за відповідними листами замовників і підрядників.
Закінчення таблиці 1
68
Буткевич О. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Рис. 1. Об’єкти капітального інвестування
Джерело: розробка автора.
Замовники – уповноважені на те інвесторами фізичні та юридич-
ні особи, які здійснюють реалізацію інвестиційних проєктів. Вони
не втручаються в підприємницьку та (або) іншу діяльність інших
суб’єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено дого-
вором між ними [4].
Підрядниками є фізичні та юридичні особи, які виконують робо-
ти за договорами підряду (контрактами), укладеними із замовниками.
Відповідно до чинного законодавства, функції інвестора, забудов-
ника або підрядника можуть виконувати один або декілька господа-
рюючих суб’єктів. Це може відбуватися в тих випадках, коли орга-
нізація здійснює будівництво власними силами (господарським спо-
собом) за рахунок власних коштів, будучи при цьому інвестором і
забудовником в одній особі.
Інвестиційна діяльність фінансується за рахунок власних коштів
або прирівняних до них джерел чи за рахунок позикових коштів.
Відповідно до законодавства, здійснення капітальних вкладень за
об’єктами будівництва може відбуватися як за рахунок одного, так
і декількох джерел одночасно [4]. При цьому з організаціями-співін-
весторами укладають різні договори на залучення грошових коштів
для інвестування пайової участі в будівництві.
Власні кошти на фінансування капітального будівництва форму-
ються:
– зі статутного капіталу;
– за рахунок амортизаційних відрахувань;
– з частини чистого прибутку;
– за рахунок спеціальних (цільових) фондів;
– із сум відшкодування, отриманих у результаті настання стра-
хових випадків, пов’язаних з основними засобами, з об’єктами бу-
дівництва;
– за рахунок виручки від реалізації основних засобів, створених
або придбаних у ході будівництва об’єкта [5].
До позикових засобів відносять тимчасово залучені кошти інших
юридичних та фізичних осіб як позики та кредити банків. Повер-
нення залучених коштів здійснюють за рахунок власних і прирівня-
них до них коштів у передбачені договорами (контрактами) терміни.
Придбання земельних
ділянок та об’єктів
природокористування
Придбання і створення активів
нематеріального характеру
Здійснення будівництва
у формі нового будівництва чи
реконструкції, розширення,
технічного переоснащення
діючих підприємств та об’єктів
невиробничої сфери
Придбання будівель, споруд,
обладнання, транспортних
засобів та інших окремих
об’єктів (або їх частин)
Капітальні
інвестиції
69
Проблеми обліку і аудиту капітальних інвестицій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Часто фінансування капітального будівництва проводять декілька
інвесторів у порядку пайової участі.
Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні» максимально наближено до МСФЗ, однак національні
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку потребують значних
корегувань щодо зближення з міжнародними.
Слід зазначити, що міжнародні стандарти фінансової звітності
являють собою звід компромісних і досить загальних варіантів ве-
дення обліку. МСФЗ не є догмою, нормативними документами, що
регламентують конкретні способи ведення бухгалтерського обліку й
норми складання звітності. Вони мають лише рекомендаційний ха-
рактер, тобто не є обов’язковими для прийняття.
Метою аудиту капітальних вкладень є формування обґрунтованої
думки про достовірність і повноту інформації про них, відображеної
у фінансовій звітності.
Для досягнення мети аудитор має:
– оцінити систему внутрішнього контролю (СВК) організації-клі-
єнта;
– визначити джерела інформації;
– розробити програму аудиторських процедур по суті [4].
Оцінка СВК формується на стадії планування і підтверджується
в процесі аудиту. При перевірці операцій з обліку капітальних ін-
вестицій аудиторові доцільно використовувати тест внутрішнього
контролю, що дає змогу оцінити його надійність і скорегувати про-
граму проведення перевірки.
Джерела інформації для перевірки обліку капітальних вкладень
можна розділити на такі групи:
1. Наказ про облікову політику підприємства. За цим документом
аудитор може ознайомитися з:
– порядком визнання доходів і витрат від капітальних вкладень;
– робочим планом рахунків, що використовують для відображен-
ня капітальних інвестицій;
– формою бухгалтерського обліку та переліком облікових регі-
стрів, що складає бухгалтерія;
– документообігом (графіком документообігу) первинних докумен-
тів, пов’язаних з обліком капітальних інвестицій;
– переліком осіб, яким надано право підпису документів, що
оформляють операції з капітальними інвестиціями;
– формами первинних документів, розроблених і затверджених
для обліку капітальних інвестицій [6].
2. Первинні облікові документи з обліку капітальних інвестицій.
3. Облікові регістри, зокрема Головна книга, журнали-ордери,
відомості, машинограми (у разі застосування обчислювальної техні-
ки) за рахунками бухгалтерського обліку 15 «Капітальні інвестиції»,
10 «Основні засоби» та ін. До цієї групи можна також віднести ре-
гістри податкового обліку з податку на прибуток.
4. Форми облікової документації з інвентаризації:
– наказ про створення комісії з інвентаризації;
– відомості результатів інвентаризації [2].
70
Буткевич О. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Деталізацією загального плану аудиту є аудиторська програма,
що є переліком аудиторських процедур з кожного виду аудиторських
робіт.
Висновки. Основними проблемами в обліку капітальних інвес-
тицій є: недосконалість їх визначення, відсутність системної кла-
сифікації, неврегульованість критеріїв визнання та порядку оцінки,
низька інформативність первинних документів і регістрів їх обліку,
недосконалість методики синтетичного й аналітичного обліку, необ-
ґрунтованість методичних підходів до обліку капітальних інвести-
цій у поліпшення необоротних активів, неузгодженість вимог фі-
нансового та податкового обліку, незіставність показників фінан-
сової і статистичної звітності, поверховість дослідження впливу
галузевих особливостей на організацію обліку капітальних інвес-
тицій.
Список використаних джерел
1. Бєлозерцев В. С., П’ятіна А. Г. Методологічні аспекти оцінки основних
засобів за міжнародними стандартами. Глобальні та національні проблеми
економіки. 2017. №20. С. 240–244.
2. Бондар М. І. Концепція вдосконалення обліку капітальних інвестицій.
Облік і фінанси АПК. 2007. №11–12. С. 230–234.
3. Гавриловський О. С. Облік і аудит капітальних інвестицій (на прикладі
житлобудівних підприємств) : автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.09.
Київ : Київ. нац. економ. ун-т ім. Вадима Гетьмана, 2008. 20 с.
4. Гуменюк А. Ф. Бухгалтерський облік та аудит відтворення основних за-
собів: теорія і практика : автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.09 / Держ.
акад. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. Київ, 2010. 20 с.
5. Деньга С. Облік інвестицій. Бухгалтерський облік і аудит. 2014. №12.
С. 3–16.
6. Ночовна Ю. О., Радевич Т. В. Протиріччя та проблеми обліку капіталь-
них інвестицій. Агросвіт. 2016. №13–14. С. 18–23.
References
1. Bielozertsev V. S., Piatina A. H. (2017). Metodolohichni aspekty otsinky
osnovnykh zasobiv za mizhnarodnymy standartamy [Methodological aspects of the
valuation of fixed assets according to international standards]. Hlobalni ta
natsionalni problemy ekonomiky, no. 20, рр. 240–244 (in Ukrainian).
2. Bondar M. I. (2007). Kontseptsiia vdoskonalennia obliku kapitalnykh
investytsii [Concept of improving capital investment accounting]. Oblik i finansy
APK, no. 1112, рр. 230–234 (in Ukrainian).
3. Havrylovskyi O. S. (2008). Oblik i audyt kapitalnykh investytsii (na prykladi
zhytlobudivnykh pidpryiemstv) [Accounting and audit of capital investments (by
the example of small enterprises)]: (Dissertationabstract). Kyiv: Kyivskyinats.
ekonom. untim. VadymaHetmana, 20 р. (in Ukrainian).
4. Humeniuk A. F. (2010). Bukhhalterskyi oblik ta audyt vidtvorennia
osnovnykh zasobiv: teoriia i praktyka [Accounting and audit of reproduction of
71
Проблеми обліку і аудиту капітальних інвестицій
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
fixed assets: theory and practice]: (Dissertationabstract). Kyiv: Derzhavna
akademiya statystyky, obliku ta audytu, 20 р. (in Ukrainian).
5. Denha S. (2014). Oblik investytsii [Accounting for investments].
Bukhhalterskyioblik i audyt, no. 12, рр. 3–16 (in Ukrainian).
6. Nochovna Yu. O., Radevych T. V. (2016). Protyrichchia ta problemy obliku
kapitalnykh investytsii [Contradictions and problems of capital investment
accounting]. Ahrosvit, no. 13–14, рр. 18–23 (in Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 25.07.2022 р.
© С. С. Нестеренко
УДК 338.4
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.8
Нестеренко Світлана Сергіївна
доктор економічних наук, доцент,
Університет «Україна»
http://orcid.org/0000-0001-9090-3470
svetlananesterenko@ukr.net
СТРАТЕГІЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУ
ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Мета статті – обґрунтування стратегії конкурентоспроможного розвитку
лісового господарства України та розробка заходів щодо її реалізації.
Методологічною основою дослідження є здійснення системного аналізу, на
основі результатів якого окреслено стратегію конкурентоспроможного розвитку
лісового господарства, а проведені наукові узагальнення зумовили формулюван-
ня основних заходів щодо реалізації вказаної стратегії.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в систематизації та уза-
гальненні основних напрямів запропонованої стратегії конкурентоспроможного
розвитку лісової галузі, що сприятиме підвищенню ефективності функціонуван-
ня суб’єктів господарювання лісового господарства України. Представлена стра-
тегія базується на необхідності формування правового, інвестиційного й інно-
ваційного середовища ефективного розвитку лісового господарства з одночасною
капіталізацією активів державних лісогосподарських підприємств.
Висновки. Формування правового середовища передбачає необхідність розробки
й ухвалення нормативно-законодавчих актів, скерованих на створення сприятливих
податкових, митних, кредитних та інституціональних умов конкурентоспроможно-
го функціонування галузі. Інвестиційне забезпечення передбачає систему заходів
із залучення додаткових фінансових ресурсів у лісову галузь, а формування інно-
ваційного конкурентоспроможного середовища потребує заходів, спрямованих на
впровадження різноманітних організаційних, виробничих та фінансових інновацій.
Ключові слова: лісове господарство, конкурентоспроможність, інноваційне
забезпечення, інвестиційне середовище, інноваційний розвиток.
Svetlana Nesterenko
Doctor of Economics, Associate Professor,
University «Ukraine»
Strategy for competitive development of forestry of Ukraine
The purpose of the article is to justify the strategy of competitive development
of forestry in Ukraine and to develop measures for its implementation.
73
Стратегія конкурентоспроможного розвитку лісового господарства України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
The methodological basis of the research is the implementation of a system
analysis, based on the results of which the strategy of competitive development of
forestry is substantiated, and the conducted scientific generalizations determined
the formulation of the main measures for the implementation of the specified
strategy.
The scientific novelty of the obtained results lies in the systematization and
generalization of the main directions of the proposed strategy for the competitive
development of the forest industry, which will increase the efficiency of the
functioning of the entities of the forestry industry in Ukraine.
The presented strategy is based on the need to create a legal, investment and
innovative environment for the effective development of forestry with the
simultaneous capitalization of assets of state forestry enterprises.
Conclusions. The formation of the legal environment requires the development
and adoption of normative and legislative acts aimed at creating favorable tax,
customs, credit and institutional conditions for the competitive functioning of the
industry. The creation of a competitive investment environment involves a system
of measures related to the need to attract additional financial resources, in
particular: implementation of the mechanism of state guarantees, direct long-term
contracts between forestry enterprises and foreign investors regarding the sale of
raw wood to the latter; joint agreements with local self-government bodies and
subjects of agro-industrial production; formation of non-statutory formations in
the form of clusters and industrial parks. The formation of an innovative competitive
environment involves a system of measures aimed at implementing various
organizational, production and financial innovations in it, in particular:
diversification of production; introduction of the marketing management system;
formation of own primary and advanced processing of wood by purchasing the
necessary modern equipment and energy-saving technological lines.
Keywords: forestry, competitiveness, innovative provision, investment
environment, innovative development.
Нестеренко Светлана Сергеевна
доктор экономических наук, доцент,
Университет «Украина»
Стратегия конкурентоспособного развития
лесного хозяйства Украины
Цель статьи – обоснование стратегии конкурентоспособного развития лесно-
го хозяйства Украины и разработка мер по ее реализации.
Методологической основой исследования является осуществление систем-
ного анализа, на основе результатов которого обоснована стратегия конкурен-
тоспособного развития лесного хозяйства, а проведенные научные обобщения
обусловили формулирование основных мероприятий по реализации указанной
стратегии.
Научная новизна полученных результатов заключается в систематизации и
обобщении основных направлений предложенной стратегии конкурентоспособ-
ного развития лесной отрасли, что приведет к повышению эффективности функ-
ционирования субъектов хозяйствования лесного хозяйства Украины. Представ-
ленная стратегия основана на необходимости формирования правовой, инвести-
ционной и инновационной среды эффективного развития лесного хозяйства с
одновременной капитализацией активов государственных лесохозяйственных
предприятий.
Выводы. Формирование правовой среды подразумевает необходимость раз-
работки и принятия нормативно-законодательных актов, направленных на со-
здание благоприятных налоговых, таможенных, кредитных и институциональных
условий конкурентоспособного функционирования отрасли. Инвестиционное
обеспечение предусматривает систему мер по привлечению дополнительных
финансовых ресурсов в лесную отрасль, а формирование инновационной конку-
74
Нестеренко С. С.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
рентоспособной среды нуждается в мерах, направленных на внедрение различных
организационных, производственных и финансовых инноваций.
Ключевые слова: лесное хозяйство, конкурентоспособность, инновационное
обеспечение, инвестиционная среда, инновационное развитие.
Постановка проблеми. Нині в державній формі власності пере-
буває понад 300 лісогосподарських підприємств, які володіють близь-
ко 73% землями лісогосподарського призначення. Ефективність їх
функціонування залежить, передусім, від місця розташування, тоб-
то від ґрунтово-кліматичних умов, зокрема, у зоні мішаних лісів
(Карпатський регіон і Полісся) та Лісостепу такі підприємства є
рентабельними, а в південній та південно-західній частині нашої
країни – дотаційними [1].
За інформацією Державної служби статистики України, частка
лісогосподарського комплексу в структурі внутрішнього валового про-
дукту становить близько 0,5%, експорт на зовнішні ринки характе-
ризується сировинною продукцією галузі без істотної частки доданої
вартості, а зношеність основних засобів коливається в межах 65–70%.
Підстав для такого стану лісового господарства є декілька, зокрема:
відсутність інвестиційних та інноваційних процесів; монопольне ста-
новище суб’єктів господарювання на регіональних ринках; інерцій-
ність системи управління галуззю в умовах наявних децентралізацій-
них процесів; відсутність необхідного правового забезпечення тощо.
Отже, підвищення рівня конкурентоспроможності за рахунок зрос-
тання ефективності лісового господарства є, безумовно, важливим
питанням, що потребує окремого наукового дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У Державному агентстві
лісових ресурсів України останніми десятиліттями здійснено низку
реформ, спрямованих як на збільшення лісистості території держави,
так і на підвищення рентабельності окремих суб’єктів господарюван-
ня галузі. Незважаючи на їх реалізацію (повну або часткову), не
вдалося досягнути відчутних результатів, про що свідчать наведені
вище статистичні показники. На сьогодні залишається актуальною
розробка ефективного механізму підвищення конкурентоспромож-
ності державних підприємств лісового господарства.
Водночас варто відмітити, що проблеми розвитку лісогосподар-
ського комплексу досліджувала низка вітчизняних вчених-лісівників,
зокрема: І. Антоненко, Я. Бойко, О. Дребот, Р. Дубас, Я. Коваль,
І. Лицур, М. Шершун, О. Фурдичко, І. Ярова. Їхні наукові напра-
цювання значною мірою окреслили основні напрями реформування
лісової галузі, особливо в соціальному й екологічному аспектах.
Проте вирішенню проблеми підвищення конкурентоспроможності
лісового господарства на системному рівні наукові дослідження не
присвячені, що й зумовило необхідність їх проведення.
Мета статті – обґрунтування стратегії конкурентоспроможного
розвитку лісового господарства України та розробка заходів щодо її
реалізації.
Виклад основного матеріалу. Конкурентне функціонування лісо-
вого господарства України в сучасних глобалізаційних процесах,
75
Стратегія конкурентоспроможного розвитку лісового господарства України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
насамперед, залежить від наявності як відповідних прийнятих на-
ціональних програм і нормативно-правового забезпечення, так і від
ефективності взаємодії всіх складових фінансово-економічного та
виробничо-господарського механізмів раціонального використання
лісових ресурсів країни. Слід констатувати той факт, що лісова га-
лузь не змогла своєчасно інтегруватися в необхідний процес рефор-
мування, а відповідно реалізувати всі ті зміни, які б забезпечили її
конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Не останню роль у такому реформуванні лісового господарства
повинні відігравати відповідні наукові дослідження, розробки та
рекомендації. Нині вирішенню загальних проблем підвищення ефек-
тивності функціонування лісового господарства присвячено низку
наукових праць вітчизняних вчених у сфері економіки природоко-
ристування. Складові конкурентоспроможності лісової галузі (оче-
видно, через її монопольне становище) практично не вивчені, що
зумовило необхідність проведення наших досліджень.
За висновками окремих науковців [2], головними ресурсними та
виробничо-господарськими проблемами, що характеризують сучасний
стан лісового господарства, є:
– недостатня лісистість території України (15,9% при оптималь-
ному рівні – 20%) і тривалий час лісовирощування, що нараховує
від 60 до 120 років;
– знецінення лісових насаджень у результаті надмірних рубок
догляду й формування лісу, відсутності повноцінних засобів бороть-
би зі шкідниками лісу та лісовими пожежами, особливо в південно-
східних регіонах;
– високий рівень фізичного (65–70%) та морально зношення основ-
них засобів галузі;
– залежність біологічних процесів росту й розвитку деревних
рослин від впливу неконтрольованих змінюваних чинників при-
роди (загалом клімат, а також тепло, світло, волога, якість ґрунту
тощо);
– низькоефективне використання лісової продукції при екс-
порті дров, палет та інших товарів з незначною часткою доданої
вартості, що призводить до зменшення валютної виручки лісової
галузі;
– відсутність сучасних технологій раціонального використання
відходів і деревних решток тощо.
Звичайно, наведений перелік проблем не включає, передусім,
необхідність нормативно-правового забезпечення конкурентоспромож-
ного розвитку лісового господарства, а також низку проблем,
пов’язаних з упровадженням ефективного фінансово-економічного
механізму діяльності лісогосподарських підприємств.
Тому стратегія конкурентоспроможного розвитку лісового гос-
подарства має містити стратегічні напрями реформування лісової
галузі як на макро-, так і мікрорівні. На наш погляд, вона пови-
нна містити такі основні складові [3]: правове, інвестиційне й
інноваційне середовища ефективного функціонування суб’єктів
лісової галузі та капіталізацію їх активів, що відображено на
рис. 1.
76
Нестеренко С. С.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Рис. 1. Стратегія конкурентоспроможного розвитку лісового господарства
Джерело: авторська розробка.
СТРАТЕГІЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Механізми
Інструменти
Механізми
Зміни
податкового
та митного
кодексів
Кредитні
преференції
Інституціоналі-
зація лісового
ринку
Інноваційне
середовище
Розвиток
диверсифікації
Організація
маркетингового
менеджменту
Розвиток власної
лісопереробки
Інвестиційне
середовище
Механізм
державних
гарантій
Спільне
підприємництво
Позастатутні
об’єднання
Капіталізація
активів
Підвищення
рівня лісистості
Ріст ресурсного
та екологічного
потенціалів
Підвищення
стійкості лісів,
їх охорони
та захисту
77
Стратегія конкурентоспроможного розвитку лісового господарства України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Правове забезпечення передбачає необхідність розробки й ухва-
лення нормативно-законодавчих актів, спрямованих на формування
сприятливих податкових, митних, кредитних та інституціональних
умов функціонування галузі, зокрема:
– ухвалення нормативних документів про передачу в постійне
користування Державному агентству лісових ресурсів України тих
земель лісогосподарського призначення, які знаходяться в резерві
(близько 7% від загальної площі), і тих територій, що перебувають
у постійному користуванні інших центральних органів виконавчої
влади;
– зменшення (або відміна) оподаткування діяльності лісогоспо-
дарських підприємств у частині податку на землі лісогосподарсько-
го призначення, що створює додатковий податковий тиск на підпри-
ємства галузі, які й так оподатковуються у вигляді рентної плати
за спеціальне використання лісових ресурсів та здійснюють відраху-
вання з прибутку підприємств 80–90% у вигляді дивідендів;
– врегулювання ставки ввізного мита на сучасне високотехноло-
гічне деревообробне обладнання, що обмежує потенційну можливість
збільшення обсягів виробництва готової продукції з високою часткою
доданої вартості;
– ухвалення нормативних актів щодо можливості отримання лісо-
господарськими підприємствами державної компенсації за банків-
ськими кредитами, використання заставних активів для їх отриман-
ня та спрощення механізму використання процедури лізингу;
– зняття наявних перепон процесу запровадження в практику
лісокористування спільних підприємств та позастатутних об’єднань
(кластерів, науково-виробничих індустріальних парків) з центром
навколо лісогосподарських підприємств.
Наступний напрям представленої стратегії конкурентоспромож-
ного розвитку лісового господарства пов’язаний з необхідністю за-
лучити додаткові інвестиції в галузь, що можливо здійснити за ра-
хунок:
– розвитку вітчизняного фінансового ринку в частині портфель-
ного інвестування державних лісогосподарських підприємств, що
передбачає розробку та впровадження механізму державних гарантій
задля забезпечення захисту прав інвесторів;
– запровадження можливості прямих довгострокових договорів
між лісогосподарськими підприємствами й іноземними інвесторами
щодо продажу останнім необробленої деревини при дотриманні вимог
антимонопольного законодавства, а також створення спільних під-
приємств з державними суб’єктами деревообробного виробництва;
– вдосконалення співпраці з органами місцевого самоврядування
щодо реконструкції паркових зон, утримання лісових насаджень
уздовж річок та водойм тощо, а також із суб’єктами агропромисло-
вого виробництва стосовно догляду за наявними та створення нових
полезахисних лісосмуг як потужного фактора підвищення урожай-
ності сільськогосподарських культур;
– формування позастатутних формувань у вигляді кластерів та
індустріальних парків у сировинних регіонах, наприклад з виробни-
цтва меблевої продукції, товарів целюлозно-паперової та лісохімічної
78
Нестеренко С. С.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
промисловості. Певними перепонами для їх функціонування вважа-
ють відсутність ефективного нормативно-правового забезпечення
процесу створення такого об’єднання, відсутність державної підтрим-
ки та програм функціонування позастатутних формувань у лісовому
господарстві, відсутність досвіду співробітництва суб’єктів господа-
рювання в кластерній моделі тощо.
Третій напрям конкурентоспроможного розвитку лісового госпо-
дарства формує інноваційне забезпечення шляхом впровадження
різноманітних організаційних, виробничих і фінансових інновацій,
зокрема:
– диверсифікація лісогосподарського виробництва за рахунок
організації та реалізації твердих видів біологічного палива; форму-
вання на відповідних землях лісогосподарського призначення кон-
курентних посівів сільськогосподарських культур з подальшою реа-
лізацією їх у закладах та установах, підпорядкованих органам міс-
цевого самоврядування; започаткування індустрії затребуваного
садивного матеріалу; розвиток та популяризація оздоровчо-санатор-
них закладів тощо [4];
– запровадження на підприємствах системи маркетингового ме-
неджменту, що зумовлено низькою еластичністю пропозиції дереви-
ни через тривалий період лісовирощування та відносно рівномірний
обсяг планування лісозаготівель, який не завжди узгоджується з
кон’юнктурою попиту на деревину;
– формування, особливо в сировинних регіонах країни, власної
первинної та поглибленої переробки деревини шляхом придбання
державними лісогосподарськими підприємствами ефективного об-
ладнання та енергоощадних технологічних ліній.
Останній, четвертий, блок стратегічних заходів пов’язаний з ка-
піталізацією активів суб’єктів господарювання лісового господарства
України, що передбачає такі напрями, як-от:
– модернізація виробничого обладнання (приладів, машин і ме-
ханізмів) та лісогосподарської інфраструктури [5];
– наближення лісогосподарської діяльності до екологічно збалан-
сованого лісівництва за рахунок оптимальної породно-вікової струк-
тури лісових насаджень;
– збільшення приросту деревної біомаси та площі лісів загалом
завдяки впровадженню сучасних технологій лісокультурної та лісо-
господарської діяльності;
– проведення кардинальних змін у лісовпорядкуванні та проєкт-
но-вишукувальних роботах;
– якісна та своєчасна охорона лісових насаджень від пожеж,
шкідників, хвороб, самовільних рубань тощо.
Тобто завдяки капіталізації всіх активів галузі (ресурсних, мате-
ріальних та фінансових) виникають передумови для впровадження
інноваційних продуктів у будь-які напрями лісогосподарського ви-
робництва, зокрема в частині лісорозведення, лісовирощування, лісо-
гозаготівлі, лісозахисту, лісопереробки, рекреаційного та захисного
лісокористування, мисливського й допоміжного господарств тощо.
Висновки. На основі проведених досліджень з обґрунтування
стратегії конкурентоспроможного розвитку лісового господарства та
розробки системи заходів щодо її реалізації наведемо такі висновки:
79
Стратегія конкурентоспроможного розвитку лісового господарства України
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
– запропонована стратегія ґрунтується на необхідності формувати
правове, інвестиційне та інноваційне середовища ефективного роз-
витку лісового господарства з одночасною капіталізацією активів
лісогосподарських підприємств;
– формування правового середовища передбачає необхідність роз-
робки й ухвалення нормативно-законодавчих актів, скерованих на
створення сприятливих податкових, митних, кредитних й інститу-
ціональних умов конкурентоспроможного функціонування галузі;
– формування конкурентоспроможного інвестиційного середовища
передбачає систему заходів, зумовлених необхідністю залучення до-
даткових фінансових ресурсів, зокрема: впровадження механізму
державних гарантій, прямих довгострокових договорів між лісогос-
подарськими підприємствами й іноземними інвесторами щодо про-
дажу останнім необробленої деревини; укладання спільних угод з
органами місцевого самоврядування та суб’єктами агропромислового
виробництва; формування позастатутних формувань у вигляді клас-
терів та індустріальних парків;
– формування інноваційного конкурентоспроможного середовища
передбачає систему заходів, спрямованих на впровадження різно-
манітних організаційних, виробничих і фінансових інновацій, зок-
рема: диверсифікація виробництва; запровадження системи марке-
тингового менеджменту; формування власної первинної та поглибле-
ної переробки деревини шляхом придбання необхідного сучасного
обладнання, енергоощадних технологічних ліній.
Список використаних джерел
1. Нестеренко С. С. Дослідження конкурентоспроможності лісогосподар-
ського комплексу України. Інтелект XXI. 2021. №4. С. 34–48.
2. Кахович О., Тюленева Г. Лісове господарство. Актуальні проблеми галу-
зі та шляхи їх вирішення. Економічні науки. 2007. №13. URL: http://rusnauka.
com/21_NIEK_2007/Economics/24123.doc.htm (дата звернення: 15.06.2022).
3. Нестеренко С. С. Формування конкурентоспроможності в еколого-еконо-
мічному розвитку лісогосподарських підприємств. Ефективна економіка.
2021. №9.
4. Дубас Р. Г., Дядченко І. І. Теоретичні засади антикризового управління
лісокористуванням півдня України. Проблеми інноваційно-інвестиційного роз-
витку. 2018. №15. С. 66–73.
5. Марчук Ю. М., Уварова В. І. Фінансово-економічний механізм лісогос-
подарювання: особливості та інституціональні передумови формування.
Економiка та держава. 2019. №2. С. 58–63.
References
1. Nesterenko S. (2021). Doslidzhennya konkurentospromozhnosti
lisohospodars’koho kompleksu Ukrayiny. Intelekt XXI, no. 4, рр. 34–48 (in
Ukrainian).
2. Kakhovych O., Tiuleneva H. (2007). Lisove hospodarstvo. Aktualni problemy
haluzi ta shliakhy ikh vyrishennia. Ekonomichni nauky, no. 13. Available at:
80
Нестеренко С. С.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
http://rusnauka.tsom/21_NIEK_2007/Etsonomitss/24123.dots.htm (accessed
15 June 2022) (in Ukrainian).
3. Nesterenko S. (2021). Formuvannya konkurentospromozhnosti v ekoloho-
ekonomichnomu rozvytku lisohospodars’kykh pidpryyemstv. Efektyvna
ekonomika, no. 9 (in Ukrainian).
4. Dubas R. H., Diadchenko I.I . (2018). Teoretychni zasady antykryzovoho
upravlinnia lisokorystuvanniam pivdnia Ukrainy. Problemy innovatsijno-
investytsijnoho rozvytku, no. 15, рр. 66–73 (in Ukrainian).
5. Marchuk Yu. M., Uvarova V. I. (2019). Finansovo-ekonomichnyy mekhanizm
lisohospodaryuvannya: osoblyvosti ta instytutsionalni peredumovy formuvannya.
Еkonomika ta derzhava, no. 2, рр. 58–63 (in Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 13.07.2022 р.
© П. В. Іванюта, С. Є. Пиріжок, В. І. Бойко
УДК 338.264 : 005.336
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.9
Іванюта Павло Васильович
доктор державного управління, доцент,
Вінницький кооперативний інститут
https://orcid.org/0000-0002-1320-5473
kafedra.managementvki@gmail.com
Бойко В’ячеслав Іванович
кандидат філософських наук,
доцент кафедри артменеджменту та івент-технологій,
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
vboiko@dakkkim.edu.ua
Пиріжок Стелла Євгенівна
кандидат економічних наук,
Вінницький кооперативний інститут
stellaevgpir@gmail.com
ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ ЯК НАПРЯМУ
ДЛЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
ЗА ЙОГО БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ
Мета статті – окреслити системи й процеси планування на підприємстві за
його бізнес-етапами, що спрямовані на досягнення поставлених цілей.
Методологічною основою дослідження є застосування методів аналізу, син-
тезу, узагальнення та класифікації.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні того, що
планування є важливою умовою ефективного управління підприємством і про-
низує всі етапи його функціонування – від зародження бізнес-ідеї до її реалі-
зації.
Висновки. Планування є науковим процесом обґрунтування на певний пері-
од руху матеріальних і фінансових ресурсів підприємства під час ведення опе-
раційних (виробничих) процесів і господарської діяльності взагалі.
Ключові слова: планування, цілі, норми, операції, бізнес-процеси.
82
Іванюта П. В., Пиріжок С. Є., Бойко В. І.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Pavel Ivanyuta
doctor of state management, docent,
Vinnytsia Cooperative Institute
Stella Pirozhok
candidate of economic scientific,
Vinnytsia Cooperative Institute
Viacheslsv Boiko
PhD in Philosophical studies, Docent,
National Academy Of Managerial Staff Of Culture And Arts
The characteristic of planning as development
on its business-processes the company
Because planning as function of management on the company is carried out
for archievement of pertain aim, that even in mutual-tiding with other can’t will
essence it separately from pertain consistent business - processes, which happens
accompanied with management the economic activity.
Most-important function of management the economic activity of the company
is a planning, that will consists of determine alls futural cash flows, processes of
production and circulation, mutual-relationships with counteragents, as supples of
resources, buyers of goods etc.
Purpose of artisle are research planning as function of management that direction
on increase effective of economy activities the company on its business-processes.
Methodology basis of the research is a substantiation of planning system and
planning processes on the company and its business - processes that direction on
archieving aims and substantiation of deviations fact sign from plan.
The scientific novelty consists of substantiation there are planning, as important
process of management on the company and pierces the all stage its development.
Therefore namely the process activity and development of the company to begun
from idea, and to finish build of strong plan.
In formalized kind planning to facilitates search most efficient direction of
action, substantiation and systematization of planed desicions, decrease risks of
non-right solve from causes mistake or insufficient information about opportunities,
which property the company, or external market field, and also serve for fopmatting
of established aims and perfect ways accomplishment them, to aid down create unity
of general aim of economic activity the company, being organized strong regard him
processes of playback (production good, performance of works, provision of services).
Conclusion. Planning are scientific process of substantiation into sure period moving
material and financial resources of company at the time introduction of production
processes and the economic activity in general. Thus, here objects of all economic
activity the company are mutual-circulation by operations and financial providing.
Keywords: planning, aims, norms, operations, business-processes.
Иванюта Павел Васильевич
доктор государственного управления, доцент,
Винницкий кооперативный институт
Пирожок Стелла Евгеньевна
кандидат экономических наук,
Винницкий кооперативный институт
Бойко Вячеслав Иванович
кандидат философских наук,
доцент кафедры артменеджмента и ивент-технологий,
Национальная академия руководящих кадров культуры и искусств
Характеристика планирования как направления
для развития предприятия по его бизнес-процессам
83
Характеристика планування як напряму для розвитку підприємства за його бізнес-процесами
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Цель статьи – определить системы и процессы планирования на предприятии
по его бизнес-этапам, которые направлены на достижение поставленных целей.
Методологической основой исследования является применение методов ана-
лиза, синтеза, обобщения и классификации.
Научная новизна полученных результатов заключается в обосновании того,
что планирование является важным условием эффективного управления пред-
приятием и пронизывает все этапы его функционирования – от зарождения
бизнес-идеи до ее реализации.
Выводы. Планирование является научным процессом обоснования на период
движения материальных и финансовых ресурсов предприятия при ведении
операционных (производственных) процессов и хозяйственной деятельности вообще.
Ключевые слова: планирование, цели, нормы, операции, бизнесс-процессы.
Постановка проблеми. У менеджменті планування важливою є функ-
ція не лише управління, але й цілевстановлення, у процесі реалізації
якої визначають мету та способи її досягнення. З позицій управління
розвитком функція планування на підприємстві полягає в побудові його
оптимального структурно-функціонального простору для забезпечення
ефективної взаємодії складових господарської діяльності з метою най-
повнішої реалізації наявних і майбутніх бізнес-процесів, що перетворю-
ватимуться в можливості під час зміни ринкової кон’юнктури та під
впливом інших мікро- й макрочинників функціонування.
Керівники, як правило, виконують функцію планування і ведуть
такі процеси, як обробка інформації та прийняття управлінських рі-
шень. Усе це безпосередньо поєднане плануванням, яке повинен вміти
здійснювати ефективний менеджер.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процеси планування на
підприємстві досліджували такі вчені: О. А. Галич, П. П. Гладун,
П. В. Іванюта, О. В. Оліфіров, М. І. Петренко, Д. В. Райко та ін.
Проте питання планування підприємства за його бізнес-процесами
потребує більш ґрунтовного вивчення.
Метою статті є окреслити системи й процеси планування на під-
приємстві за його бізнес-етапами, що спрямовані на досягнення по-
ставлених цілей.
Виклад основного матеріалу. Планування роботи підприємства
орієнтоване на чітко визначені цілі, що охоплюють проміжні резуль-
тати та відображають види й обсяги витрачених ресурсів для досяг-
нення встановлених цілей [1].
Планування як інструмент управління бізнес-процесами керуєть-
ся своїми методами, що суттєво впливають на обґрунтованість і по-
рядок прийняття управлінських рішень (табл. 1).
Таблиця 1
Методи планування на підприємстві
Основна ознака методу Meтод
Порядок розроблення плану Послідовний Синхронний
Обчислення планових
показників
Норматив-
ний Факторний Динамічно-
статистичний
Узгодження ресурсів і потреб Балансовий Матричний
Вибір варіанта плану
Обчислення окремих
варіантів та їх
порівняння
Економіко-математич-
на оптимізація
84
Іванюта П. В., Пиріжок С. Є., Бойко В. І.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Форма вираження планових
робіт і показників Таблична Лінійно-
графічна
Логіко-структур-
на (мережева)
У ході поступу науково-технічного прогресу впровадження нових
технологій умови виробництва змінюються. Це, своєю чергою, зу-
мовлює необхідність переглядати й постійно вдосконалювати систему
техніко-економічних нормативів, що є вихідними величинами при
застосуванні будь-якого методу планування [1, 147].
У практиці планової роботи терміни норма і норматив чітко не роз-
межовують, бо відмінності між ними умовні. Проте здебільшого зміст
їх можна визначити так: норми – це максимально допустимі величини
абсолютних затрат певних ресурсів на одиницю продукції (роботи);
нормативи характеризують режими використання ресурсів (табл. 2).
Норми й нормативи визначають ступінь використання ресурсів
підприємства, а отже, від їхньої якості суттєво залежить наукова
обґрунтованість розроблюваних планів. Класифікацію норм і норма-
тивів за видами ресурсів подано в табл. 2.
Таблиця 2
Класифікація норм і нормативів підприємства
за видами нормованих ресурсів і призначенням
Вид ресурсів Норми затрат Нормативи режимів
Сировина,
матеріали,
комплекту-
ючі та енер-
гія (елек-
трика, газ)
Затрати сировини, матеріалів
та комплектуючих на виготов-
лення основної, допоміжної
продукції, обслуговування,
ремонт; затрати палива й енер-
гії на виробничі, господарські
та обслуговуючі процеси
Розмір партій, періодичність
постачань, запаси на скла-
дах, пункти замовлення
Праця Затрати робочого часу на ви-
готовлення основної, допоміж-
ної продукції, обслуговуючі
процеси, ремонт; норми кіль-
кості та обслуговування
Тривалість робочої зміни,
перерви на обід та відпочи-
нок (у регламентованих ін-
тенсивних процесах), трива-
лість відпустки та ін.
Засоби
виробни-
цтва
Затрати часу на виготовлення
основної, допоміжної продукції,
обслуговуючі процеси машин,
технологічного обладнання і
верстатів, пристроїв та інстру-
ментів; завантаження виробни-
чої площі виготовленням, скла-
данням і випробуванням виро-
бів; затрати інструмента
Термін служби (амортизації),
технічні режими роботи, ре-
монтні цикли і їх структура,
простої технологічного облад-
нання в ремонті, змінність
роботи; запаси інструментів
для ремонту технологічного
обладнання і верстатів – разом
з періодичністю їх поставок
Продукція
а) проміж-
на;
б) готова
Широта використання (засто-
сованість) уніфікованих дета-
лей і вузлів, а також комп-
лектуючих, напівфабрикатів,
складників
Величини партій обробки:
– тривалість циклів виготов-
лення деталей і вузлів, а
також комплектуючих, на-
півфабрикатів, складників,
випередження запуску у ви-
робництво;
– тривалість виробничого про-
цесу, запаси на складі, періо-
дичність відвантаження
Закінчення таблиці 1
85
Характеристика планування як напряму для розвитку підприємства за його бізнес-процесами
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Фінанси Оборотні кошти, нормативи ліквідності та заборгованості,
відрахування в резервний фонд, відсоткові ставки в банку й
на фондовій біржі, ставки оподаткування та ін.
Провадження господарської діяльності підприємства в ринкових
умовах актуалізує потребу в удосконаленні методології планування
[2, 47–5], де основними напрямами покращення планування є:
1) підвищення науково-технічного та розрахунково-економічного
рівня обґрунтування планів;
2) широке використання системи прогресивних техніко-економіч-
них нормативів і норм;
3) подальше покращення системи показників з метою підвищен-
ня ефективності виробництв, насамперед: зниження матеріало- та
фондоємності, ріст продуктивності праці, збільшення виробництва
якісної продукції;
4) забезпечення напруженості та збалансованості планів.
Зовнішнє середовище за очікуванням
Кількісні
параметри
Маркетингові дослідження
Якісні
параметри
Зовнішнє середовище
за фактом (дійсне)
Продукція, послуги,
інформація,
процеси, ресурси
Продуктова стратегія (перелік
перспективних розробок виробів),
функціональна стратегія (перебудови),
економічна стратегія (досягнення ефекту)
Продукти, послуги, інформація,
процеси, ресурси
Програма розвитку
Політика, економічна стратегія,
технологія, соціальна сфера
Типові економічні
стратегії, виробничі
програми, плани
розвитку
Перелік перспективних
напрямів діяльності
(продукції нового
модельного ряду,
нових послуг)
Політика, економічна
стратегія, технологія,
соціальна сфера
Цінності, філософія, підходи,
ментальності вищого
керівництва
Контроль і моніторинг
Пріоритети економічного розвитку, конкуренції, реорганізації
і реструктуризації
Рис. 1. Комплексна система планування на підприємстві
Закінчення таблиці 2
86
Іванюта П. В., Пиріжок С. Є., Бойко В. І.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Загальну послідовність планування діяльності підприємства
представлено на рис. 1. Наприклад, щоб утриматися на ринку, для
підприємства першочерговою умовою є обсяг продажу (реалізації)
продукції. Наступний крок (розділ) – план виробництва, далі – ре-
сурсне забезпечення, тобто план доходів і витрат тощо. Таке плану-
вання здійснюють послідовно, крок за кроком, без урахування зво-
ротного впливу наступних рішень на попередні.
Ринок України є дуже конкурентним та має порівняно низьку
купівельну спроможність, грошей у бюджетах не вистачає. Виразна
позиція держави щодо його захисту відсутня. Імпорт натомість за-
ходить на ринок без усяких квот та обмежень, і в ціні його врахо-
вані різноманітні дотації та преференції, що надають імпортерам їхні
держави. Водночас вихід на іноземні ринки вітчизняних підприємств
ускладнений протекціоністським регулюванням, разом з різноманіт-
ними сертифікаціями, ліцензуванням, спеціальними умовами тенде-
рів, митними перепонами [3].
Далі планування на підприємстві містить у собі такі елементи
(рис. 2).
Рис. 2. Елементи планування на підприємстві
Кожному із вказаних елементів планування властиві певні форми
розроблення планів (табл. 3).
Підвищення ефективності виробничого процесу на підприємстві
в умовах сьогодення зумовлює безперервний, постійний процес пла-
нування під час прийняття управлінських рішень. Це спричинено
тим, що умови реалізації продукції на ринку стрімко змінюються,
а конкуренція стає більш жорсткою, тому зростає потреба планува-
ти витрати на підприємстві з метою пристосування до новітніх еко-
номічних умов.
Планування
Цілі Правила
Загальні
Окремі
Програми Процедури
Контролю
Перегляду
Коригу-
вання
Синергії
Поєднання і
зіставлення
Кооперу-
вання
Нормативи,
норми
Державні
Регіональні
Галузеві
Місцеві
Господарюючого
суб’єкта
Цільові
комплекси
Робочі
Виробничі
Новаторські
Удосконалення
Розв’язання
проблеми
Звичайні робочі
обов’язки
87
Характеристика планування як напряму для розвитку підприємства за його бізнес-процесами
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Таблиця 3
Характеристика елементів планування на підприємстві
Підсистеми
планування на
підприємстві
Форми розроблюваних планів
Період
плану-
вання
Перспективне
(стратегічне)
планування
Прогноз звіту про фінансові результати
Прогноз звіту про рух грошових коштів
Прогноз бухгалтерського балансу
3–5
років
Поточне
планування
План доходів і витрат з операційної діяльності
План доходів і витрат з інвестиційної діяльності
План надходження і витрачання грошових коштів
Балансовий план (план активів і пасивів)
1 рік
Оперативне
планування
Платіжний календар
Касовий план
Декада,
місяць,
квартал
Планування витрат за місцями здійснюють для контролю за їх
формуванням та для визначення відповідальності за досягнутий рі-
вень витрат через порівняння фактичних і планових показників. Цей
аспект планування витрат стосується безпосередньо підрозділів під-
приємства, які щодо центрального апарату управління підприємством
є концентрованими місцями витрат і центрами відповідальності за
їх рівень [1, 117–122].
Планування витрат за їх видами, тобто однорідними економіч-
ними елементами, засвідчує ресурсний аспект витрат, що має важ-
ливе значення для аналізу собівартості продукції і виявлення резер-
вів її зниження.
Планування витрат за носіями дає змогу визначити собівартість
окремих видів продукції підрозділів, що є необхідною умовою органі-
зації зовнішньоекономічних відносин між ними, встановлення рента-
бельності виробів підприємства та обґрунтування його цінової політики.
Оскільки при плануванні йдеться про витрати в майбутньому
періоді, тобто про очікувані витрати, їх величина є певною мі-
рою імовірною, хоча й обчисленою на обґрунтованій норматив-
ній базі [4].
План витрат у складі показників бюджету підрозділу (собівартос-
ті продукції) і планових калькуляцій продукції розробляють на
основі виробничої програми підприємства, рознесеним за кількістю
його підрозділів, разом з нормами витрат ресурсів. Загальну схему
цієї процедури показано на рис. 3 [1, 83].
Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійсню-
ють знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності.
Закінчується цей процес складанням загального бюджету підпри-
ємства та визначенням собівартості продукції. Схематично це пока-
зано на рис. 4, що зумовлює функціонування бізнес-процесів на під-
приємстві.
Кожний бізнес-процес має свого споживача (в іншому разі він не
може існувати) і свого єдиного власника, який повністю відповідає
за якість продукції загалом.
88
Іванюта П. В., Пиріжок С. Є., Бойко В. І.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Рис. 3. Загальна схема послідовності складання плану
витрат підприємства
Номенклатура
та обсяг продукції
Об’єкт формування продукція:
прямі витрати
Калькуляція за прямими
витратами
Норми витрат, ціни, тарифи
Об’єкт формування підрозділ:
непрямі витрати
Кошторис
непрямих витрат
Розподіл непрямих витрат
між виробами
Витрати підрозділу
Калькуляція
за виробничими
витратами
Кошторис підрозділу:
прямі + непрямі витрати
Рис. 4. Спрощена схема складання плану витрат підприємства
для формування собівартості продукції за бізнес-процесами
Відповідно до концепцій управління бізнес-процесами, ефектив-
ність управління ними характеризується тим, якою мірою до-
сягають оптимальність взаємовідносин в усіх видах діяльності
[5, 57–61].
Кошторис підприємства:
собівартість окремих виробів,
собівартість товарної
і реалізованої продукції
Кошторис
загальних
відділів і служб
Нормативна база
Витрати допоміжних
підрозділів
Витрати основних
підрозділів
Фактори
формування
витрат
1
2
2
4
2
3
3
89
Характеристика планування як напряму для розвитку підприємства за його бізнес-процесами
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Критерієм оптимальності бізнес-процесів є їх компактність і по-
годженість, чітко зрозуміла мінімальна кількість дій на їх виконан-
ня, оптимальний час здійснення, якісні проміжні та кінцеві резуль-
тати, ефективність управління [3].
Ефективність бізнес-процесів є складовою такого ланцюга циклу
«вхідні фактори – процес – вихід продукції» та адаптації до реально-
го зовнішнього середовища. Дієвість свідчить, наскільки добре вико-
нані процеси. Більшої ефективності можна досягнути тільки шляхом
оптимізації процесів, де основними показниками їх оцінювання є:
– кількість реалізованої за певний період продукції заданої якості;
– кількість споживачів продукції;
– кількість типових операцій, які необхідно виконати для ви-
робництва продукції за визначений інтервал часу;
– витрати на виробництво продукції;
– тривалість виконання типових операцій;
– капіталовкладення у виробництво продукції.
Ключові бізнес-процеси, від виконання яких залежить успіх на
ринку, класифікують за категоріями бізнес-процесів (табл. 4).
Таблиця 4
Бізнес-процеси на підприємстві, їх характеристика
Категорії
бізнес-процесів Характеристика
1. Розробка
виробу
(послуг)
Охоплює процеси оброблення вимог, потреб та очікувань
замовників, розробки виробу (послуг) та їх серійного
виробництва
2. Марке тинг
і збут
Охоплює рекламу й інші види просування товарів,
ціноутворення, пакування і документацію. Процеси збуту
залучають нові та обслуговують наявних замовників –
поряд з усіма процесами, пов’язаними з реалізацією
продукції
3. Поста чання Охоплює процеси з придбання матеріалів і послуг
4. Виробництво
Охоплює процеси, що перетворюють входи, отримані від
процесу постачання, у виходи, що пропонують для збуту.
В обслуговуючих організаціях включає процеси, за
допомогою яких замовнику надають послуги
5. Сервіс
Охоплює всі післяпродажні види діяльності, що
виконують для обслуговування, ремонту, відновлення і
модернізації проданих раніше продуктів
6. Доставка Охоплює процеси з переміщеннями, перевезеннями та
доставкою випущеної підприємством продукції до замовника
7. Управління Охоплює процеси стратегічного управління,
бізнес-планування і фінансового контролю
8. Забезпе-
чення
Охоплює процеси, що забезпечують управління
персоналом, юридичний супровід, відповідність вимогам
охорони навколишнього середовища, охорони праці та
техніки безпеки, а також утримання будівель,
підготовку персоналу й інші внутрішні процеси
90
Іванюта П. В., Пиріжок С. Є., Бойко В. І.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
На планування і функціонування бізнес-процесів впливають чин-
ники, що зумовлюють відхилення фактичного рівня витрат від за-
планованого (рис. 5) [1, 255]. Це зміни в обсязі виробництва, цінах
на ресурси, інші не передбачені в плані умови впливу на виробничий
процес.
Згідно із вказаним вище, зауважимо: значення планування на
підприємстві зумовлене тим, що в його процесі визначають напрями,
темпи й пропорції розвитку господарської діяльності, порівнюють її
тенденції в минулому та звітному періодах, а також ухвалюють
управлінські рішення, збалансованість виконання яких забезпечує
наявність на підприємстві необхідних ресурсів.
Рис. 5. Управління за відхиленнями фактичного значення
від плану на підприємстві
Мінливі умови зовнішнього середовища спонукають підприємства
ретельно планувати свою роботу. У сучасних умовах господарювання
порівняння фактичних показників із запланованими є найбільш по-
ширеним підходом до роботи підприємства з метою підвищення його
ефективності [6].
Висновки. Отже, в управлінні підприємством планування має
важливе значення: воно пронизує всі процеси його діяльності, роз-
витку та стратегії. Це означає, що підприємство має досягати по-
ставленої мети з мінімальними витратами або за наявних ресурсів
і витрат прагнути до максимального результату – за рахунок опти-
мального використання сировини, матеріалів, трудових ресурсів і
засобів виробництва. А для покращення процесів планування на
підприємстві за його бізнес-процесами необхідно: під час складання
планів деталізувати норми витрат матеріальних ресурсів на одини-
цю продукції для уникнення перевитрат, а також розглядати про-
блему планування в контексті наявних обсягів грошових коштів і
всіх ресурсів, у подальшому знаходити оптимальні шляхи для їх
використання.
План
Значне Незначне
Що робити? Жодних дій!
Факт
Відхилення
91
Характеристика планування як напряму для розвитку підприємства за його бізнес-процесами
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Стаття до редакції журналу надійшла: 06.09.2022 р.
Список використаних джерел
1. Галич О. А. Внутрішній економічний механізм підприємства : курс лек-
цій для студентів спеціальностей 6.050100 «Економіка підприємства»,
6.050200 «Менеджмент організацій». Полтава : ПДАА, 2005. 300 с.
2. Калетнік Г. М., Ціхановська В. М. Фінансовий менеджмент : навч. посіб.
Київ : Хай-Тек Прес, 2010. 320 с.
3. ПрАТ «Концерн-Електрон». Звіт правління про результати діяльності
товариства у 2020 році. URL: http://www.electron.ua (дата звернення:
01.09.2022).
4. Петренко М. І., Драбовський А. Г., Іванюта П. В., Петренко В. М. Бю-
джетування на підприємстві : підручник. Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2022.
600 с.
5. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності : навч. посіб. / за ред.
А. А. Мазаракі. Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2012. 824 с.
6. Райко Д. В. Підприємство, партнер, споживач: теорія та практика взає-
модії : монографія / Нац. техн. ун-т «Харк. політехн. ін-т». Харків : ІНЖЕК,
2010. 320 с.
7. Оліфіров О. В., Спіцина Н.М. Інформаційний сервіс у системі управлін-
ня торговельним підприємством : монографія. Донецьк : ДонДУЕТ, 2011.
240 с.
References
1. Galych O. A. (2005). Vnutrishniy ekinimichny mehanizm pidpryiemstva
[The internal economic mechanism of the enterprises]: Course of lections for
stubents of specializations 6.050100 «Economy of enterprises», 6.050200
«Management of organizations», Poltava: PDAA, 300 p. (in Ukrainian).
2. Kaletnik G. M., Tsihanovska V. M. (2010). Finansovyi menedjment
[Financial management]: Learning tutorial, Kyiv: Hi-Tech Press, 320 p. (in
Ukrainian).
3. PrJC «Concern-Electron». Zvit pravlinnya pro rezultaty diyalnosti
tovarystva u 2020 rotsi [Report of power about activities society results in 2020].
Available at: http://www.electron.ua (accessed 01 September 2022) (in Ukrainian).
4. Petrenko M. I., Drabovskyi A. G., Ivanyuta P. V., Petrenko V. M. (2022).
Byudjetuvannya na pidpryiemstvi [Budjeting on the enterprises]: Textbook,
Vinnytsia: Mercury-Podillya, 600 p. (in Ukrainian).
5. Mazaraki А. А. (ed.). (2012). Menedjment zovnishnioekonomichnoyi
diyalnosti [Management of the foreight economical activity], Kyiv: Kyiv national
trade-economic university, 824 p. (in Ukrainian).
6. Rayko D. V. (2010). Pidpryiemstvo, partner, spojyvach: teoriya ta praktyka
vzayemodiyi [Enterprise, partner, consumer: theory and practice of mutual-
action]: monograph / National technical university «Kharkiv polytechnic
institute», Kharkiv: INJEK, 320 p. (in Ukrainian).
7. Olifirov O. V., Spitsyna N. M. (2011). Informatsiynyi servis u systemi
upravlinnya torgovelnym pidpryiemstvom [Information service in management
system of the tradeful enterprise]: monograph, Donetsk: DonDUET, 240 p. (in
Ukrainian).
© О. О. Кучмєєв
УДК 339.137.2
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.10
Кучмєєв Олександр Олександрович
доктор економічних наук, доцент,
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
https://orcid.org/0000-0003-1803-6231
san-san77@ukr.net
УМОВИ ФОРМУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Мета статті – визначення факторів розвитку конкурентоспроможності під-
приємства, що передбачає розгляд універсальних елементів, які становлять
конкурентоспроможність підприємства в контексті наявних підходів; а також
розроблення авторського підходу до окресленого аспекту.
Методологічною основою дослідження є обґрунтування нових підходів щодо
визначення системи чинників розвитку конкурентоспроможності підприємства,
спрямованих на досягнення цілей та отримання прибутку підприємством.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці власної системи
зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку конкурентоспроможності підприєм-
ства.
Висновки. За підсумками дослідження наявних підходів запропоновано
власну систему умов розвитку конкурентоспроможності підприємства. Встанов-
лено, що саме комплексна робота над виділеними факторами дасть змогу під-
приємству бути успішним на ринку.
Ключові слова: конкурентоспроможність підприємства, фактори конку-
рентоспроможності підприємства, зовнішні та внутрішні чинники, макрорі-
вень, мікрорівень.
Oleksandr Kuchmieiev
doctor of economics, associate professor,
Open International University of Human Development «Ukraine»
Conditions for the formation and ensuring the competitiveness
of the enterprise
Purpose of artisle are determination of factors for the development of the
enterprise’s competitiveness, which implies, firstly, consideration of the universal
elements that make up the enterprise’s competitiveness in the context of existing
approaches; as well as the development of an author’s approach to determining the
system of enterprise competitiveness factors.
93
Умови формування і забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
The methodological basis of the research is the substantiation of new approaches
to determining the system of factors for the development of the competitiveness
of the enterprise, aimed at achieving the goals and obtaining profit by the enterprise
The scientific novelty of the obtained results lies in the development of an own
system of factors for the development of the enterprise’s competitiveness, which
includes both external and internal factors.
Conclusions. According to the results of the study of the available approaches,
an own system of factors for the development of the enterprise’s competitiveness
is proposed, which includes both external and internal factors. In addition, it was
established that it is complex work on the selected factors that will enable the
enterprise to successfully develop its competitiveness and be successful on the
market.
Keywords: enterprise competitiveness, factors of enterprise competitiveness,
external and internal factors, macro level, micro level.
Кучмеев Александр Александрович
доктор экономических наук, доцент,
Открытый международный университет
развития человека «Украина»
Условия формирования и обеспечения конкурентоспособности
предприятия
Цель статьи – определение факторов развития конкурентоспособности пред-
приятия, подразумевающее рассмотрение универсальных элементов, составляю-
щих конкурентоспособность предприятия в контексте имеющихся подходов, а
также разработку авторского подхода к указанному аспекту.
Методологической основой исследования является обоснование новых под-
ходов определения системы условий развития конкурентоспособности предпри-
ятия, направленных на достижение целей и получение прибыли предприятием.
Научная новизна полученных результатов состоит в разработке собственной
системы внешних и внутренних факторов развития конкурентоспособности пред-
приятия.
Выводы. По итогам исследования имеющихся подходов предложена собствен-
ная система факторов развития конкурентоспособности предприятия. Установ-
лено, что именно комплексная работа над выделенными условиями позволит
предприятию быть успешным на рынке.
Ключевые слова: конкурентоспособность предприятия, факторы конкурен-
тоспособности предприятия, внешние и внутренние факторы, макроуровень,
микроуровень.
Постановка проблеми. В умовах ринкової системи розвитку віт-
чизняного виробництва конкурентоспроможність є одним із важли-
вих індикаторів зростання та розвитку будь-якого підприємства.
Численні екзогенні й ендогенні характеристики, що перебувають у
динаміці, постійно впливають на конкурентоспроможність підпри-
ємства. Посилення конкуренції та невизначеність зовнішнього се-
редовища в Україні ставлять перед керівниками підприємств і ме-
неджерами завдання пошуку адекватних важелів й інструментів
під вищення конкурентоспроможності підприємств. Будь-яке під-
приємство – це комплексна система, що складається з великої кіль-
кості взаємопов’язаних, багатофункціональних елементів, які ха-
рактеризуються імовірнісним характером процесів і наявністю су-
перечливих сил. Тому не дивно, що є безліч підходів до визначення
факторів конкурентоспроможності підприємства, кожен з яких
94
Кучмєєв О. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
можна використовувати як ресурс для управління рівнем конкуренто-
спро можності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Конкурентоспроможність
як економічне явище, а також фактори її розвитку вивчали такі
науковці, як: О. Г. Янковий, С. О. Шевельова, І. З. Должанський,
Т. О. Загорна, Т. М. Плотіцина, О. В. Решетнікова, Ю. П. Калюжна,
Р. А. Фатхутдинов, М. Н. Малиш, Л. В. Фомченкова, І. А. Жужгі-
на й ін. Але, незважаючи на пильний інтерес дослідників до вказа-
них питань, система чинників розвитку конкурентоспроможності
підприємства не втрачає своєї актуальності та потребує нових під-
ходів до її розгляду.
Метою статті є визначення умов розвитку конкурентоспромож-
ності підприємства, що передбачає розгляд універсальних елементів,
які становлять конкурентоспроможність підприємства в контексті
наявних підходів, а також розроблення авторського підходу до окрес-
леного аспекту.
Виклад основного матеріалу. Поняття конкурентоспроможність
підприємства сучасні вчені-економісти трактують по-різному. За
визначенням О. Г. Янкового [1, 15], «конкурентоспроможність під-
приємства – це складна економічна категорія, яка виражає результат
взаємодії всіх елементів системи внутрішніх (виробничих, економіч-
них, науково-технічних тощо) і зовнішніх (життєутворюючих, адап-
тивних) відносин між промисловими підприємствами з приводу
можливості реалізації цього виду продукції на конкретному ринку
чи його сегменті».
На думку С. О. Шевельової [2, 11], «конкурентоспроможність
підприємства – це його здатність підтримувати стійкі позиції на
ринку, функціонувати прибутково, бути привабливим для інвесторів,
заслужити добрий імідж серед споживачів та різноманітних суб’єктів
господарювання».
І. З. Должанський і Т. О. Загорна трактують конкурентоспромож-
ність підприємства як «здатність виробляти й реалізовувати продук-
цію швидко, у достатній кількості, за високого технологічного рівня
обслуговування та як можливість ефективно розпоряджатися власни-
ми й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку» [3, 21].
Т. М. Плотіцина [4, 205–209] згрупувала тлумачення конкуренто-
спроможності підприємства, які запропонували вчені, так:
1) визначення, що базуються на внутрішній і зовнішній діяль-
ності фірми;
2) визначення, що ґрунтуються на товарній складовій конкурен-
тоспроможності;
3) визначення, що поєднують товар і виробничу діяльність
суб’єкта.
Загалом після вивчення різноманітних трактувань поняття під-
приємства можемо зробити висновок, що воно є досить широким, має
динамічний характер і через це потребує постійної оцінки рівня,
моніторингу показників, що характеризують конкурентоспроможність,
і дослідження джерел її формування: виробничих, техніко-екологіч-
них, реалізаційних, маркетингових, інноваційно-інвестиційних, про-
фесійно-кваліфікаційно-кадрових, організаційно-економічних.
95
Умови формування і забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Дослідники основними умовами формування і забезпечення кон-
курентоспроможності підприємства виділяють внутрішні (ендогенні)
та зовнішні (екзогенні) фактори. Як у зарубіжній, так й у вітчизня-
ній літературі широко представлені чинники, що забезпечують кон-
курентні переваги підприємств. Залежно від наукових поглядів і
сфери досліджень автори обґрунтовують різний набір умов, які мають
вплив на конкурентоспроможність підприємств. Відзначимо, що такі
фактори діють системно, і це підсилює наслідки впливу кожного
окремого чинника. Вчені відмічають, що внутрішніми умовами кон-
курентоспроможності підприємство може керувати самостійно. Їхня
фактична наявність залежить від системи управління на підприємстві
та ставлення власників до своєї діяльності. До внутрішніх чинників
відносять: діяльність керівництва підприємства, систему технічного
оснащення, доступ до якісних і дешевих ресурсів, фінансове забез-
печення, збут продукції, інновації тощо.
І. З. Должанський і Т. О. Загорна [3, 32] зовнішніми факторами
конкурентоспроможності вважають: економічні зв’язки, політичну
обстановку в державі, розміщення виробничих сил, наявність на
ринку конкурентів, сировинних ресурсів, загальний рівень техніки
й технологій, систему управління промисловістю, концентрацію ви-
робництва, законодавчу базу тощо. Внутрішніми чинниками є: рівень
відповідності технологій процесу виробництва; система та методи
управління; система довгострокового планування; рівень організації
процесу виробництва; орієнтація на маркетингову концепцію; ступінь
задоволення додаткових потреб конкретного споживача; інноваційний
характер виробництва; якість розроблення нових товарів з погляду
оптимальності показників.
На думку цих учених, підприємство має приділяти значну увагу
дослідженню зовнішніх і внутрішніх чинників конкурентоспромож-
ності, аналізувати свої сильні та слабкі сторони, щоб оцінити реаль-
но свої можливості в конкурентній боротьбі та накопичити фінансо-
ві ресурси, за рахунок яких воно могло б підвищити рівень конку-
рентоспроможності й забезпечити свій успіх на ринку. Дослідження
якісних і кількісних показників підприємства дасть змогу виявити
рівень його стабільності, здатність виготовляти й реалізовувати кон-
курентну продукцію в оптимальному обсязі, забезпечувати одержан-
ня намічених і стабільних результатів. Спектр цих показників має
охоплювати: ефективність виробничо-збутової діяльності підприєм-
ства (на базі вивчення динаміки обсягів продажу як у вартісному,
так і в кількісному вираженні портфеля замовлень, завантаження
виробничих потужностей, розміру та напряму інвестицій); ефектив-
ність капіталовкладень, резерви зниження затрат виробництва. Також
важливого значення набуває аналіз витрат обігу з метою пошуку й
усунення непродуктивних витрат у всій системі руху товарів від
продавця до покупця [5, 87].
Р. А. Фатхутдінов серед зовнішніх чинників, що впливають на
рівень конкурентоспроможності підприємства на мезоекономічному
рівні, виділяє: місцеві органи, використання доступних і дешевих
ресурсів, систему підготовки кадрів, рівень інтеграції всередині кра-
їни, низькі процентні ставки, гармонізацію системи сертифікації.
96
Кучмєєв О. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Серед внутрішніх чинників на галузевому рівні він називає: попит
на товар галузі, оптимальний рівень уніфікації і стандартизації про-
дукції, експорт наукомісткої продукції, наявність конкурентоспро-
можного персоналу в галузі, оптимальний рівень галузевої концен-
трації, наявність конкурентоспроможних постачальників, оптиміза-
цію ефективності використання ресурсів, наявність радикальних
нововведень, великий обсяг конкурентоспроможних підприємств у
галузі, сертифікацію та ексклюзивність продукції [6, 45].
М. Н. Малиш, Л. В. Фомченкова, І. А. Жужгіна під час оцінки
конкурентного потенціалу й формування конкурентної стратегії під-
приємства пропонують враховувати виробничу, фінансову, кадрову,
інноваційну, маркетингову складові, а також інформацію щодо
кон’юнктури ринку, зокрема показники ресурсного забезпечення та
збуту готової продукції [7, 20–21].
О. В. Решетнікова і Ю. П. Калюжна до внутрішніх умов конку-
рентоспроможності додають логістичний складник, зокрема: час ви-
конання логістичних операцій, якість надання послуг, логістичні
витрати [8, 160].
Аналіз праць інших учених засвідчив, що деякі автори відзна-
чають вплив на конкурентоспроможність підприємства таких факто-
рів, як: якість, ціна, надійність, час та витрати. Однак відсутнє
ранжування чинників за мірою їхнього впливу. Зазначимо, що біль-
шість наведених вище умов розвитку конкурентоспроможності під-
приємства, які пропонують автори, являють собою групові чинники,
що поєднують дію первинних факторів конкурентоспроможності.
Дійсно, кожен із таких чинників, як технологічний рівень, еконо-
мічний потенціал чи рівень управління підприємством практично
неможливо визначити єдиним показником. Це означає, що групові
фактори конкурентоспроможності підприємства також належать до
класу латентних ознак. Вони потребують відповідного визначення
на базі експертних чи математико-статистичних методів оцінювання.
Зрозуміло, що така оцінка можлива тільки на базі системи техніко-
технологічних, економічних та інших ознак метричної шкали, які
би характеризували названі вище групові умови. Так, серед внутріш-
ніх первинних факторів можна виділити показники стану й ефек-
тивності використання основного та оборотного капіталу, фінансові
коефіцієнти ліквідності й платоспроможності, ділової активності
підприємства тощо. Серед зовнішніх первинних чинників конкурен-
тоспроможності підприємства можна назвати конкурентну структуру
галузі, політичні ризики підприємницької діяльності, наявність у
регіоні мережі оптових і роздрібних дистриб’юторів продукції тощо.
Узагальнюючи викладений вище матеріал, пропонуємо такий
перелік умов розвитку конкурентоспроможності підприємства (рис. 1).
Тож ми виділили та згрупували чинники, що входять до складу
різних класифікацій, і, на нашу думку, найбільшою мірою впливають
на конкурентоспроможність підприємства. В авторському підході
серед внутрішніх умов конкурентоспроможності підприємства визна-
чили організаційно-управлінські, фінансово-економічні, виробничий
потенціал підприємства, логістичні складники, а також маркетинг-
мікс підприємства.
97
Умови формування і забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Рис. 1. Фактори конкурентоспроможності підприємства
Джерело: розроблено на основі [1; 8].
Висновки. Отже, у статті були виділені фактори конкурентоспро-
можності, наявні в різних підходах до визначення рівня конкурен-
тоспроможності підприємства. Аргументовано універсальну природу
цих чинників у контексті системного підходу до поняття конкурен-
тоспроможності підприємства. За підсумками здійсненого досліджен-
ня запропоновано власну систему умов розвитку конкурентоспромож-
ності підприємства, яка містить у собі як зовнішні, так і внутрішні
фактори. Зовнішніми на макрорівні – є економічні, природно-гео-
графічні, науково-технічні, політико-правові та соціально-культурні.
Чинники конкурентоспроможності на мікрорівні включають конку-
рентів, постачальників, споживачів, посередників і контактні ауди-
торії. До внутрішніх зараховано організаційно-управлінські, фінан-
сово-економічні, виробничий потенціал підприємства, логістичні
складники, а також маркетинг-мікс підприємства. Внутрішніми
факторами підприємство може керувати самостійно та повною мірою.
Не викликає сумніву той факт, що саме комплексна робота над ви-
діленими умовами дасть змогу підприємству успішно розвивати свою
конкурентоспроможність на ринку.
Фактори конкурентоспроможності підприємства
Зовнішні: Внутрішні:
організаційно-управлінські
(реалізований потенціал співробітників;
форми організації виробництва;
організація праці;
кваліфікація персоналу;
організаційна структура управління;
система планування, обліку і контролю);
фінансово-економічні
(ефективність поточних витрат;
ефективність використання засобів
виробництва; фінансова стійкість підприємства;
результативність (прибутковість) виробництва
тощо);
виробничий потенціал підприємства
(техніко-технологічні фактори,
ресурси підприємства);
логістичні складові
(час виконання логістичних операцій,
якість надання послуг, логістичні витрати);
маркетинг підприємства
(товар, ціна, розподіл, просування).
Макрорівень:
економічні,
природно-географічні,
науково-технічні,
політико-правові,
соціально-культурні
Мікрорівень:
конкуренти,
постачальники,
споживачі, посередники,
контактні аудиторії
98
Кучмєєв О. О.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Cписок використаних джерел
1. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підви-
щення : монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового. Одеса : Атлант, 2013. 470 с.
2. Шевельова С. О. Конкурентоспроможність молочного підкомплексу : мо-
нографія. Тернопіль : Збруч, 2001. 408 с.
3. Должанський І. З., Загорна Т. О. Конкурентоспроможність підприєм-
ства : навч. посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 384 с.
4. Плотицина Т. М. Определение конкурентоспособности предприятия. Вес-
ник ТГТУ. 2010. № 1. Т. 16. С. 205–211.
5. Загорна Т. О. Конкурентоспроможність фірми в системі стратегічного
маркетингу. Торгівля і ринок України. 2000. Вип. 11. Т. 1. С. 87–91.
6. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность организации в условиях кри-
зиса. Экономика, маркетинг, менеджмент. Москва, 2002. 892 с.
7. Малыш М. Н., Фомченкова Л. В., Жужгина И. А. Конкурентоспособность –
гарантия устойчивости мясного рынка. Мясная индустрия. 2006. № 1. С. 19–22.
8. Решетнікова О. В., Калюжна Ю. П. Логістичні складові конкурентоспро-
можності підприємства. Наукові праці Полтавської державної аграрної акаде-
мії. 2016. Вип. 1 (12). С. 158–163.
References
1. Yankovyj O. G. (2013). Konkurentospromozhnist pidpryyemstva: ocinka
rivnya ta napryamy pidvyshhennya: monografiya [Competitiveness of the
enterprise: assessment of the level and directions of improvement: monograph],
Odesa: Atlant (in Ukrainian).
2. Shevelova S. O. (2001). Konkurentospromozhnist molochnogo pidkompleksu:
monografiya [Competitiveness of the dairy subcomplex. Monograph], Ternopil:
Zbruch (in Ukrainian).
3. Dolzhanskyj I. Z., Zagorna T. O. (2006) Konkurentospromozhnist
pidpryyemstva [Competitiveness of the enterprise], Kіyiv: Centr navchalnoyi
literatury (in Ukrainian).
4. Plotitsina T. M. (2010). Opredelenie konkurentosposobnosti predpriyatiya
[Determination of the competitiveness of the enterprise]. Vesnik TGTU [Bulletin
of TSTU], no. 1, t. 16, pp. 205–211 (in Russian).
5. Zagorna T. O. (2000). Konkurentozdatnist firmy v systemi strategichnogo
marketyngu [Competitiveness of the firm in the system of strategic marketing]. Torgivlya
i rynok Ukrayiny [Trade and market of Ukraine], vol. 11, pp. 87–91 (in Ukrainian).
6. Fatkhutdinov R. A. (2002). Konkurentosposobnost’ organizatsii v usloviyakh
krizisa. Ekonomika, marketing, menedzhment [Competitiveness of an organization
in a crisis. Economics, marketing, management], Moscow (in Russian).
7. Malysh M. N., Fomchenkova L. V., Zhuzhgina I. A. (2006).
Konkurentosposobnost’ – garantiya ustoychivosti myasnogo rynka [Competitiveness
is a guarantee of the stability of the meat market]. Myasnaya industriya [Meat
industry], no. 1, pp. 19–22 (in Russian).
8. Reshetnikova O. V., Kalyuzhna Yu. P. (2016). Logistychni skladovi
konkurentospromozhnosti pidpryyemstva [Logistic components of enterprise
competitiveness.]. Naukovi praci Poltavskoyi derzhavnoyi agrarnoyi akademiyi
[Scientific works of Poltava State Agrarian Academy], vol. 1 (12), pp. 158–163 (in
Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 29.08.2022 р.
© А. В. Бодюк
УДК 553.3:504.06.
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.11
Бодюк Адам Васильович
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник, науковий керівник,
Науково-дослідний заклад «Ресурси»
https://orcid.org/0000-0002-6200-1784
g2030@ukr.net
ДОСЛІДЖЕННЯ ВАРТІСНО-ЕКОЛОГІЧНИХ
ПОКАЗНИКІВ КРИВОРІЗЬКОГО
ЗАЛІЗОРУДНОГО БАСЕЙНУ
Мета статті – дослідити природо-екологічну ситуацію в металеворудних
господарствах України, обґрунтувати заходи на державному та регіональних
рівнях щодо розвитку надрокористування з метою зменшення негативного впли-
ву цих підприємств на довкілля і здоров’я населення.
Методологічною основою дослідження слугують ресурсний підхід, методи
абстрактно-логічного, економіко-статистичного та порівняльного аналізу для до-
сліджень та оцінювання геолого-екологічної інформації про надрокористування.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у їх формуванні із засто-
суванням ресурсного підходу до вираження показників надрокористування,
державницького й народновласницького підходу стосовно оцінювання і розпо-
ділення доходів від залізорудного надрокористування, продукції гірничорудної
та металургійної промисловості.
Висновки. До вкрай актуальних належать дослідження: металеворудного
ресурсного потенціалу надрокористування в Україні за новими методиками,
згідно з інтересами доходів народу країни як власника надр; екологічного ста-
ну через поширення забруднюючих речовин гірничими та металургійними ком-
бінатами залізорудних територій; упровадження результативного фіскального
регулювання екологічних процесів; а також обґрунтування рекомендацій зі
зменшення негативного впливу металеворудних господарств на довкілля, здоров’я
і відпочинок місцевого населення.
Ключові слова: металічні руди, надра, екологія, викиди забруднюючих ре-
човин, ресурси, ресурсометрія, гірничі та металургійні комбінати.
100
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
Adam Bodyuk
candidate of economic sciences,
senior research worker, scientific leader,
Research establishment «Resources»
Research of value and environmental indicators
of the Kryvoryz iron ore basin
Purpose of the article – research of natural and ecological situation in the
metallic ores economies of Ukraine, ground of measures, on state and regional
levels of development of using the bowels of the earth and decline of him negative
ecological indexes on an environment and welfare of population.
Serve as methodological basis of research resource approach, methods abstractly
logical, ekonomiko statistical and comparative analysis for researches and evaluation
geologo-ecological to information about the use.
The scientific novelty of the got results consists in their forming with the use
of the resource going near expression of indexes of using the bowels of the earth,
state and folk propert of going near an evaluation and allocation of profits from
the iron-ore use by the bowels of the earth, to the products of mining and
metallurgical industry.
Conclusions. Researches belong to uttery actual: metallic ores as resource
potential of using the bowels of the earth in Ukraine after new methods, coming
from interests of profits of people of country as a proprietor of bowels of the
earth; ecological will become distribution of contaminents by the mountain and
metallurgical combines of iron-ore territories; introduction of the effective fiscal
adjusting of ecological processes; and also ground of recommendations on the decline
of influence of negative ecological indexes of contamination
Keywords: metallic ores, bowels of the earth, ecology, extrass of contaminents,
resources, resursometriya, mountain and metallurgical combines.
Бодюк Адам Васильевич
кандидат экономических наук,
старший научный сотрудник, научный руководитель,
Научно-исследовательское заведение «Ресурсы»
Исследование стоимостно-экологических показателей
Криворожского железорудного бассейна
Цель статьи – исследовать природо-экологическую ситуацию в металлорудных
хозяйствах Украины, обосновать мероприятия на государственном и региональных
уровнях касательно развития недропользования с целью уменьшения их нега-
тивного влияния на окружающую среду и здоровье населения.
Методологической основой исследования служат ресурсный подход, методы
абстрактно-логического, экономико-статистического и сравнительного анализа для
исследований и оценки геолого-экологической информации о недропользовании.
Научная новизна полученных результатов заключается в их формировании
с применением ресурсного подхода к выражению показателей недропользования,
государственнического и народновладельческого подхода по оценке и распреде-
лению доходов от железорудного недропользования, продукции горнорудной и
металлургической промышленности.
Выводы. К крайне актуальным относятся исследования: металлорудного
ресурсного потенциала недропользования в Украине по новым методикам со-
гласно интересам доходов народа страны как владельца недр; экологического
состояния из-за распространения загрязняющих веществ горными и металлур-
гическими комбинатами железорудных территорий; внедрение результативного
фискального регулирования экологических процессов; а также обоснование
рекомендаций по уменьшению негативного влияния металлорудных хозяйств на
окружающую среду, здоровье и отдых местного населения.
Ключевые слова: металлические руды, недра, экология, выбросы загрязня-
ющих веществ, ресурсы, ресурсометрия, горные и металлургические комбинаты.
101
Дослідження вартісно-екологічних показників Криворізького залізорудного басейну
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
Постановка проблеми. Надра, як й інші природні ресурси, за
Конституцією України, належать до об’єктів права власності Укра-
їнського народу [1]. В Україні гірничу діяльність та її розвиток
регламентують нормативно-правові акти, зокрема Кодекс України
про надра, а перспективи – Національна економічна стратегія до
2030 року.
За чинною Національною економічною стратегією, в Україні ма-
ють місце певні науково-ресурсні, як пропонують їх називати, про-
блеми в розвитку надрокористування та господарського застосування
його продукції в досягненні стратегічних цілей [2]. Зазначений у
цьому документі перелік окремих недоліків у сучасному стані дер-
жавного інформаційного відображення геологічних надбань можна
подати в таких редакціях: на державному рівні відсутні точні ресур-
сометричні, у нашому розумінні, відомості про запаси корисних
копалин, зокрема відсутні достовірна геологічна інформація щодо
запасів корисних копалин та єдина база оцифрованої геологічної
інформації з вільним доступом до неї; оцінки запасів корисних ко-
палин застарілі, до того ж за методиками, що не відповідають між-
народним системам оцінки; не проведена нова оцінка їх балансових
запасів та ін. Відсутні й правові стимули підвищення рівня розвитку
та вдосконалення структури внутрішнього залізорудного надрокорис-
тування. Із цими оцінками цілком не можна погодитися, оскільки
навіть ДНВП «Геоінформ» накопичує відомості про запаси корисних
копалин та інформацію про розробки їх родовищ, їх економічні по-
казники й ін.
Перспективи вирішення проблем розвитку мінерально-сировинної
бази були, залишаються і будуть актуальними як для держави, так
і для суб’єктів господарювання насамперед завдяки потужному мі-
нерально-ресурсному потенціалу територій країни.
В Україні, за офіційною інформацією, серед рудних корисних
копалин найбільшими є запаси руд залізних – 4% і марганцевих –
17% світових. За 2013–2018 роки кількісні показники балансових
запасів усіх руд та розробка кольорових металів зросли в 1,6 раза,
чорних – зменшилися на 10%, інших металів – на 4%. Безумовно,
ці цифри підтверджують, зокрема, недостатність обсягів їх геолого-
розвідки. Особливо потребують дорозвідки та вивчення перспективні
рудопрояви «металів майбутнього» (платини, платиноїдів, міді, хро-
му), а також необхідно переоцінити запаси срібла та золота [3].
Залізорудне надрокористування має надвеликий і перспективний
потенціал, але необхідно на рівні держави й територіальних органів
самоврядування оцінити його перспективність, визначити потреби й
окреслити заходи з подальшого розвитку національної металургійної
промисловості в інтересах народу країни як власника залізорудних
родовищ. Серед наукових проблем логічно виокремити зосередження
подальших досліджень на проєктуванні інноваційного розвитку за-
лізорудних підприємств, вирішенні проблем зменшення їх негатив-
ного впливу на довкілля, стан здоров’я людей, зокрема на території
Дніпропетровської області.
Нині в Україні геологічні підприємства згортають свою роботу:
скорочують штати, ліквідовують організаційні геологічні структури
102
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
й ін. Багаторічно накопичений творчий і практично значимий по-
тенціал досвідчених українських геологів в інтересах економіки й
народу України застосовують усе менше.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми залізорудно-
го надрокористування з погляду науки дослідили вчені: І. Д. Андрі-
євський, Р. Я. Белєцев, О. Я. Беляєв, М. М. Коржнев, М. М. Кури-
ло, В. А. Михайлов, О. А. Плотніков, Г. І. Рудько, О. М. Сухіна й
ін. [4–8]. Результати їх розвідок є корисними у визначенні напрямів
вивчення надр, економічної та екологічної оцінок діяльності гірничих
підприємств.
Методологія дослідження містить такі методи й підходи до
розв’язання окресленої проблеми: застосовано ресурсний підхід до
оцінок мінерально-рудної бази, абстрактно-логічний, економіко-ста-
тистичний та порівняльний аналіз її стану, господарського застосу-
вання (для визначення системи понять, які дають змогу вивчити й
узагальнити екологічний стан навколишнього середовища на тери-
торіях гірничих і металургійних комбінатів).
Мета статті полягає в дослідженні природо-екологічної ситуації
на територіях металеворудних і металургійних господарств Криво-
різького залізорудного басейну України, обґрунтуванні заходів на
державному й регіональних рівнях розвитку залізорудного користу-
вання та зниження його негативних екологічних показників.
Виклад основного матеріалу. Криворізький залізорудний басейн
знаходиться в центральній частині України, з покладами багатих
залізних руд, охоплює територію Дніпропетровської, Полтавської,
Кіровоградської, Запорізької областей. Він являє собою значну залі-
зорудну провінцію, головний гірничовидобувний центр країни, один
з найбільших докембрійських залізорудних районів світу. Доміную-
че залізорудне утворення – формація джеспіліти, що представлені
двома типами мінералів: оксидами заліза та кварцом. Басейн утво-
рився в межах Українського щита. Запаси руд оцінюють близько
20 млрд т.
За офіційною інформацією, гірничорудна промисловість басейну
є основним постачальником сировинних ресурсів для металургійних
підприємств, виробництва продукції для інших галузей народного
господарства, а також товарів на експорт.
Загалом Україна багата на залізні й інші металічні руди, що нале-
жать до необхідних за походженням природних і виробничих за сучас-
ним застосуванням ресурсів. Динаміку показників виробництва руд та
концентратів залізних агломерованих наведено в табл. 1 [9, 254].
Таблиця 1
Виробництво руд і концентратів залізних агломерованих
Роки 2015 2016 2017 2018 2019 Середній
показник
Виробництво, млн т 55,2 56,7 50,8 53,1 51,7 53,5
Індекси ланцюгові 1,0 1,03 0,90 1,04 0,97 -
Наведені в таблиці показники виробництва руд та концентратів за-
лізних агломерованих актуальні для гірничого підприємства з погляду
103
Дослідження вартісно-екологічних показників Криворізького залізорудного басейну
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
комерційних результатів та промислового суб’єкта господарювання
– потреб у залізних рудах та концентратах як у сировині або това-
рах. До комерційних – належать і потреби гірничих підприємств у
здійсненні експорту видобутих ними руд і концентратів. Як приклад,
його показники 2018 року становили 36,9 млн т, на суму
2869,0 млн дол.; 2019-го – 39,9 млн т, на суму 3397,8 млн дол. [9,
51]. У табл. 2 наведено показники динаміки торгівлі мінеральною
продукцією України протягом 2014–2020 років, млн дол. Частка
мінеральної продукції в загальному експорті товарів України у
2014–2020 роках не перевищувала 11,3%, хоча її запаси в надрах
оцінюють надвеликими показниками. Невисокою була питома вага
експорту в імпорті цієї продукції в млн дол. (хоча 2020 р. цей по-
казник зріс до 63,2%) [10, 73–74].
Таблиця 2
Динаміка показників експорту й імпорту
товарної мінеральної продукції в Україні
Показник 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Експорт
мінеральної
продукції,
млн дол.
6104,2 3099,5 2728,8 3848,6 4339,6 4866,5 5307,0
Імпорт
мінеральної
продукції,
млн дол.
16066,4 11690,0 8495,0 12363,2 14191,9 12984,6 8402,7
Питома вага
експорту в
імпорті
38,0 26,5 32,1 31,1 30,6 37,5 63,2
Тобто імпорт значно перевищує експорт. Безумовно, таке співвід-
ношення за показниками запасів у надрах не можна вважати пер-
спективним для України, оскільки наша країна має свій потужний
мінерально-ресурсний потенціал. До речі, у США на законодавчому
рівні надають пріоритети національним галузям.
Водночас металургія постійно здійснює викиди забруднень у при-
родні та промислові, торговельні, соціально значимі й інші об’єкти
навколишнього середовища. Багаторічне видобування залізних руд
та їх переробка призвели до підвищення рівня забрудненості атмос-
ферного повітря, водних об’єктів, земельних угідь, до накопичення
значної кількості промислових відходів, відповідно порушення за-
конодавчих норм щодо господарського використання і збереження
довкілля. У результаті значно знизився рівень екологічної безпеки
в гірничо-видобувних регіонах України. Це є порушенням статті 50
Конституції України: «Кожен має право на безпечне для життя і
здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього
права шкоди» [1].
2018 року викиди забруднюючих речовин та двооксиду вуглецю
в атмосферне повітря стаціонарними установками характеризують
такими показниками: усього викидів речовин по Україні –
2508,3 тис. т, найбільше їх виділяє металургійне виробництво –
104
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
728,5, або 29,0%; усього двооксиду вуглецю в атмосферне повітря –
126378,3 тис. т, теж найбільше; постачання електроенергії, пари та
кондиційованого повітря – 68464,0 тис. т, або 54,2%; металургійне
виробництво – 31515,0 тис. т, або 24,9% [11, 178].
Як приклад, видобуток залізних руд під землею комбінати здій-
снюють за допомогою вибухових робіт із застосуванням тротиловміс-
них вибухових речовин (ВР), у результаті рудникове повітря забруд-
нюється продуктами вибуху та залізорудним пилом, які далі потра-
пляють без будь-якого очищення в атмосферу й становить небезпеку
для всіх об’єктів довкілля, що знаходяться поблизу шахт. Ці ви-
киди негативно впливають на навколишнє середовище, відповідно
на здоров’я місцевого населення та на біоту прилеглих до комбінатів
територій.
Для порівняння відмітимо, що в м. Маріуполь значне забруднен-
ня довкілля також здійснювали металургійні комбінати. Біля них,
за спектральним аналізом, середній вміст Pb у пилових випаданнях,
відібраних для досліджень, перевищував фонові значення у 27 разів,
зокрема: Zn – 11, Ni – 6, Cu – 5. Переміщені в повітрі викиди по-
ширюються на значні відстані, далі вони потрапляють у ґрунт, рос-
лини, водні й інші об’єкти, значно їх забруднюючи, а то й змінюю-
чи властивості [12, 122]. На території Маріуполя, де діють підпри-
ємства чорної металургії, еколого-геохімічний стан трав’яної та
деревної рослинності значно відрізняється від порівнюваних аналогів
в інших місцевостях. Зольність рослин у 2–3 рази вище порівняно
із цим показником фонового значення. Хімічні елементи сильного
біологічного накопичення (Mo і Ca), наприклад, інтенсивно поглинає
повзучий пирій, менш активно він вбирає Ni i Co, а ще менше – Cr
i V [12, 123–124]. Інші трав’яні рослини також певним чином по-
глинають забруднюючі речовини. Забруднені, вони теж впливають
на атмосферне повітря.
Безумовно, з упровадженням нових технологій на підземних гір-
ничих роботах знижуються показники викидів у навколишнє серед-
овище, зменшується вплив шкідливих речовин на атмосферне повітря
і на рослини, підвищується рівень екологічної безпеки при видобу-
ванні залізних руд в Україні. Але такі запровадження, як показує
статистика, ще не мають суттєвого впливу на поліпшення екологіч-
них показників довкілля, його очищення, поновлення для місцевого
населення.
За грошовими оцінками потенціалу запасів «мінералів майбут-
нього» (руд марганцю, кобальту, хрому, алюмінію, нікелю, свинцю,
цинку, титану), станом на 2018 рік, Україна могла б отримувати
доходів на 30,9 млрд дол. більше за рахунок їх видобутку. За тепе-
рішніми показниками вона реалізує лише 45% від потенціалу видо-
бутку руд [14].
За урядовою інформацією, «в Україні розробляють руди заліза
(41% від розвіданих запасів), марганцю (40%), титану, свинцю і
цинку (69%). На рівні 3–5% розробляють запаси кобальту й
нікелю. Руди хрому та алюмінію взагалі не розробляють. Однак
з усіх цих корисних копалин протягом останніх трьох років
105
Дослідження вартісно-екологічних показників Криворізького залізорудного басейну
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
видобували тільки залізні, марганцеві та титанові руди. Запаси
інших корисних копалин не розробляли» [13]. З промисловим
освоєнням згаданих корисних копали цілком можливі й нові еко-
логічні проблеми.
Важливо логічно виокремити наступні факти та коротко їх про-
аналізувати. Як зазначено вище, наша країна має найвищі на світо-
вому рівні показники з видобутку залізних, марганцевих і титанових
руд. Але необхідно, щоб українські суб’єкти господарювання вико-
ристовували природні копалини більш ефективно. Бо, наприклад, «в
інших країнах частка видобутку цих ресурсів від їх запасів вища,
ніж в Україні: для залізних руд – на 1,1 п. п., для марганцевих –
на 2,3 п. п. Якби Україна видобувала залізної руди на рівні країн-
лідерів, то отримувала б додатково 15,8 млрд дол., а з видобутку
марганцевих руд – додатково 11 млрд дол. Лише для титанових руд
ситуація інша – Україна на 4 п. п. випереджає інші країни-лідери
й уже реалізує свій потенціал» [13].
Логічно вважати, що в Україні не достатньо, за національними
інтересами, використовують ринкові стимули в підвищенні показни-
ків товарно-грошового обміну з металічними товарами, мабуть, через
отримання прибутків у найбільш вигідних сферах користування над-
рами, а то й сільського господарства. Безумовно, такі процеси по-
требують державного регулювання, стимулювання і покарання. По-
дібні заходи мають передбачати й вирішення екологічних проблем,
до того ж надто актуальних на Запоріжжі.
2016 року викиди шкідливих речовин в атмосферу оцінювали
показником 833,0 тис. т, що на 109,1 тис. т (15,1%) більше, ніж
у 2015 році. У складі викинутих забруднюючих речовин показники
мають значення: оксиди вуглецю – 354,5 тис. т; діоксиди й інші
сполуки сірки –181,8 тис. т; речовини у вигляді суспендованих
твердих частинок –107,6 тис. т; метан –134,6 тис. т; сполуки азо-
ту – 43,2 тис. т; метали та їх сполуки – 0,8 тис. т та ін. В атмос-
феру викинуто 31,0 млн т діоксиду вуглецю. До речі, цей газ у
великій кількості як основний парниковий впливає і на зміну
клімату [14, 6].
Показники викидів шкідливих речовин в атмосферу 2019 року
становили 576,9 тис. т, що на 37,4 тис. т (6%) менше, ніж
2018 року. У складі викинутих забруднюючих речовин показники
мають значення: оксиди вуглецю – 303,403 тис. т; діоксиди й інші
сполуки сірки – 48,375 тис. т; речовини у вигляді суспендованих
твердих частинок – 62,104 тис. т; метан – 128,167 тис. т; сполу-
ки азоту – 32,217 тис. т; метали та їх сполуки – 0,692 тис. т та
ін. В атмосферу також викинуто згаданого діоксиду вуглецю
23,5 млн т [15, 7]. Показники викидів шкідливих речовин в ат-
мосферу по Дніпропетровській області за 2015–2019 роки зазна-
чено в табл. 2.
106
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
Таблиця 2
Динаміка показників викидів шкідливих речовин в атмосферу
по Дніпропетровській області
Роки 2015 2916 2018 2019 2019, %,
до 2015
Викиди
шкідливих речовин
в атмосферу
723,9 833,0 605,3 576,9 79,7
З таблиці помітна тенденція до зниження обсягів викидів шкід-
ливих речовин в атмосферне повітря. Зауважимо, що екологічні по-
казники Дніпропетровської області надто великі, тому вони суттєво
впливають на загальний стан довкілля України, маючи аналогічну
динаміку виготовлення і залізорудної товарної продукції.
Для порівняння відмітимо, що, як видно з табл. 1, в аналізова-
ний період зросли показники експорту товарної мінеральної продук-
ції України, знизився її імпорт, зросла питома вага експорту в ім-
порті.
Логічно нагадати, що найбільшої шкоди території Кривого Рогу
зазнали ще з початку 1960-х років через поширення видобування
бідної залізорудної сировини (переважно залізистих кварцитів, що
містять 17–42% заліза) відкритим способом з наступним її збагачен-
ням до залізовмісної продукції (концентрат із вмістом заліза 65–
67%). П’ять Криворізьких гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК)
такого профілю, які нині діють, видобувають руду в 9 кар’єрах
глибиною понад 300 м, загальною площею близько 6 тис. га.
Видобуток та збагачення 1 т сирої руди за наявними технологія-
ми призводять до утворення 3–4 т відходів, що накопичуються в
гігантських відвалах розкривних порід та в багатоярусних чи пло-
щинних хвостосховищах з відходами збагачення. На цих техногенних
об’єктах зараз накопичено майже 4 млрд м3 промислових відходів,
а зайнята ними площа перевищує 12 тис. га, із яких 5 тис. га зна-
ходиться під відвалами й більше 7 тис. га – під хвостосховищами.
Близько 5 тис. га земель у межах міста є зонами зрушення гірських
порід і провалів (воронок) у місцях підземних порожнин від видо-
бутку залізної руди. Ці показники логічно називати надто потенцій-
но негативними.
Загалом нараховують близько 34 тис. га міських і приміських
ділянок техногенно порушених земель, що потребують відновлення,
але фактичні темпи їх рекультивації вкрай низькі (0,2–1,7% площ
у рік). При цьому щорічно відвали та хвостосховища продовжують
поповнювати відходами нових десятків гектарів земельних площ [16].
Порівняно з проаналізованими позитивами залізорудного надро-
користування, у результаті не господарського, не економного, не
раціонального використання природних екосистем та ресурсних ба-
гатств Криворізького регіону впродовж всього періоду експлуатації
його родовищ тепер маємо колосальні руйнування ландшафту, літо-
сфери та гідросфери його територій. Тому суб’єкти господарювання
Криворізького регіону сплачують чималі суми екологічного податку.
За Податковим кодексом України, платники екологічного податку
107
Дослідження вартісно-екологічних показників Криворізького залізорудного басейну
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
за розміщення відходів обчислюють самостійно щоквартально за по-
казниками фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку
та коригувальних коефіцієнтів за формулою:
0
Прв (Hпі Млі Кт Ко)
n
i=
= ⋅ ⋅⋅
∑
де: Прв – сума податку за розміщення відходів;
Нпі – ставки податку в поточному році за тонну і-того виду від-
ходів, грн;
Млі – маса відходів і-того виду, т;
Кт – коригувальний коефіцієнт, що враховує розташування місця
розміщення відходів (табл. 3);
Ко – коригувальний коефіцієнт, що дорівнює 3 і який застосову-
ють у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують
повного уникнення забруднення атмосферного повітря або водних
об’єктів;
∑ – знак суми [17].
Про масштаби сплати екологічного податку свідчать такі показ-
ники: Приватне акціонерне підприємство «Північний гірничо-збага-
чувальний комбінат» (ПРАТ «ПІВНГЗК», Кривий Ріг), що видобуває
залізні руди (07.10 Добування залізних руд ), 2020 року мало дохід
2 4063 793 000 грн, сплатило екоподатків на суму 151 674 670 грн
(його Статутний капітал – 579 707 000 грн), що становить 26% ста-
тутного капіталу [18; 19].
За Податковим кодексом України, ставки екологічного податку
за розміщення відходів у спеціально відведених для нього місцях чи
об’єктах залежно від встановлених класу небезпеки та рівня небез-
печності відходів наведено в табл. 3.
Таблиця 3
Ставки податку за розміщення відходів
Клас небезпеки
відходів Рівень небезпечності відходів
Ставки податку,
грн на 1 т,
2021 р.
IНадзвичайно небезпечні 1405,65
II Високонебезпечні 51,20
III Помірнонебезпечні 12,84
IV Малонебезпечні 5,00
Малонебезпечні нетоксичні відходи
гірничодобувної промисловості 0,49
На наш погляд, ця формула має враховувати й категорії земель-
них площ, на яких концентруються відходи (землі сільськогосподар-
ського призначення, промисловості тощо), а також форму власності
на земельну ділянку, зайняту під відходами, відповідними кое-
фіцієнтами. Для встановлення цих коефіцієнтів потрібні певні
108
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
дослідження. Тоді суму податку за розміщення відходів обчислюють
за такою формулою:
0
Прв (Hпі Млі Кт Ко Кз)
n
i=
= ⋅ ⋅⋅⋅
∑
де Кз – коригувальний коефіцієнт, що враховує форму власності на
земельну ділянку, де розміщують відходи.
Зауважимо, що земельні ділянки можуть перебувати у власності
громадян, громади, суб’єктів господарювання, іноземних користува-
чів та ін.
За народної власності на землю ще за радянських часів здійснюва-
лося екстенсивне видобування залізної руди із Криворізьких родовищ.
За умов ринкової економіки й поширення приватної власності у
суб’єктів господарювання посилився інтерес до збагачення: нові влас-
ники залізорудних шахт і гірничо-збагачувальних комбінатів зацікав-
лені в зростанні прибутків. До того ж у країні має місце низька від-
повідальність власників підприємств за шкідливі екологічні наслідки.
Для покрашення на Криворіжжі ландшафтного стану регіону, змен-
шення негативних екологічних показників необхідна спільна активна
діяльність держави та міських органів влади у вирішенні таких еко-
логічних завдань: на державно-законодавчому рівні – знач но підви-
щити фінансову відповідальність господарюючих суб’єктів за порушен-
ня вимог природоохоронного законодавства України та рекомендацій
міжнародних екологічних програм; установити за обов’язок не менше
10% щорічного прибутку виділяти на заходи з рекультивації земель
та на відновлення забруднених і пошкоджених ландшафтів; на рівні
місцевих органів проводити інвентаризацію територій зі встановлення
техногенно-зруйнованих площ; спільно з територіальними проєктними
організаціями та підприємствами міста розробити стратегічний план
заходів з оптимізації ландшафтної структури міста; планувати реаль-
ні заходи для значного збільшення та розширення структури фінан-
сування робіт з рекультивації порушених земель та ін.
Висновки і пропозиції. Україна має надвеликі за обсягами та
масштабами розміщення показники запасів у надрах металічних
корисних копалин, відповідно до оцінок показників на світовому
рівні. Для їх ефективного використання необхідні, зокрема, на дер-
жавному рівні заходи із зупинення скорочень геологорозвідувальної
діяльності, стимулювання досліджень з видобування руд на великих
глибинах; масштабні заходи територіальних громад щодо збільшен-
ня на їх площах обсягів видобування корисних копалин; викорис-
тання ринкових стимулів у підвищенні показників товарно-грошо-
вого обміну з металічними товарами. Безумовно, такі процеси по-
требують законодавчо встановленого регулювання, стимулювання, а
також розробки нових заходів з фінансового покарання за забруд-
нення довкілля.
Державне регулювання насамперед необхідне до таких найбільш
екологічно небезпечних видів економічної діяльності, як: видобуван-
ня металевих руд, виробництво електроенергії, чавуну, сталі та фе-
росплавів.
109
Дослідження вартісно-екологічних показників Криворізького залізорудного басейну
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
Необхідне законодавче визначення щорічної відповідальності бе-
нефіціарів за зростання екологічних збитків, завданих їхніми ком-
паніями. Перспективне проведення переоцінки прогнозних і фактич-
них ресурсів територіально розміщених родовищ місцевими органа-
ми влади, з урахуванням переходу до оцінки запасів корисних
копалин за міжнародними стандартами, проведення досліджень щодо
їх промислової та соціальної значимості, з тим щоб громади мали
власну актуальну інформацію для здійснення заходів з розвитку
надрокористування, підвищення його ефективності та дохідності
місцевих бюджетів і населення як власника надр, видобутих з екс-
плуатованих залізних руд.
Список використаних джерел
1. Конституція України. Президент України : офіційне інтернет-представ-
ництво. URL: https://www.president.gov.ua/documents/constitution (дата звер-
нення: 07.06.2022).
2. Національна економічна стратегія на період до 2030 року : Постанова
Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №179. URL: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#Text (дата звернення: 07.06.2022).
3. Белецев Р. Я., Беляев О. Я., Ветренников В. В. и др. Железисто-
кремнистые формации декембрия европейской части СССР. Метаморфизм.
Київ : Наук. думка. 1989. 148 с.
4. Грінченко О. В., Курило М. В., Михайлов В. А. та ін. Металічні корисні
копалини України : підручник. Київ : Київський університет, 2006. 218 с.
URL: http://www.geol.univ.kiev.ua/lib/RKK_metalichni_kk.pdf (дата звернен-
ня: 07.06.2022).
5. Коржнев М. М., Михайлов В. А., Міщенко В. С. та ін. Основи економіч-
ної геології : навч. посіб. для студ. геол. спец. вищ. навч. закл. Освіти. Київ :
Логос, 2006. 223 с.
6. Малюк Б. І., Бобров О. Б., Красножон М. Д. Надрокористування у краї-
нах Європи і Америки : довідкове видання. Київ : Географіка, 2003. 197 с.
7. Рудько Г. І., Курило М. М., Радованов С. В. Геолого-економічна оцінка
родовищ корисних копалин. Київ : АДЕФ-Україна, 2011. 384 с.
8. Статистичний щорічник України за 2019 рік. URL: http://ukrstat.gov.
ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/11/zb_yearbook_2019.pdf (дата звернення:
07.06.2022).
9 .Зовнішня торгівля України: статистичний щорічник, 2020. URL: http://
www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/06/Zov_torg.pdf (дата звер-
нення: 07.06.2022).
10. Михайленко О. Г., Краснікова Н. А. Конкурентоспроможність України
на світовому ринку мінеральної продукції. Економiка та держава. 2021. №7.
С. 71–82. URL: http://www.economy.in.ua/pdf/7_2021/15.pdf (дата звернення:
07.06.2022).
11. Статистичний щорічник України за 2018 рік / Державна служба статис-
тики України ; за ред. І. Є. Вернигора. Житомир, 2019. 481 с.
12. Кармазиненко С. П., Кураєва І. В., Самчук А. І., Войтюк Ю. Ю., Мані-
чев В. Й. Важкі метали у компонентах навколишнього середовища м. Маріу-
поль (еколого-геохімічні аспекти) / НАН України, Інститут геохімії, мінерало-
гії та рудоутворення імені М. П. Семененка, Інститут геохімії навколишнього
середовища. Київ, 2014. 168 с.
110
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
13. Григоренко Ю. Залізний вектор: металурги мають наростити маржи-
нальність продукції. Gmk.center. 2020. 13 листопада. URL: https://gmk.center/
ua/posts/zaliznij-vektor-metalurgi-majut-narostiti-marzhinalnist-produkcii//
(дата звернення: 07.06.2022).
14. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища
в Дніпропетровській області за 2016 рік. Дніпропетровськ, 2017. 246 с. URL:
https://mepr.gov.ua/files/docs/Reg.report/РЕГІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ_ 2016.
_Дніпропетровська область.pdf (дата звернення: 07.06.2022).
15. Екологічний паспорт Дніпропетровської області (2014–2021). Дніпропе-
тровська обласна державна міська адміністрація. URL: https://adm.dp.gov.
ua/pro-oblast/ekologiya-pro-oblast/ekologi (дата звернення: 07.06.2022).
16. Залізорудна промисловість України. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.
org/wiki/Залізорудна_промисловість_України (дата звернення: 07.06.2022).
17. Податковий кодекс України (редакція від 09.07.2022). Бухгалтер 911.
URL: https://buhgalter911.com/uk/normativnaya-baza/nalogovyi-kodeks/ (дата
звернення: 07.06.2022).
18. Екологічні податки України. Saveecobot, 2022. URL: https://www.
saveecobot.com/analytics/ecotaxes (дата звернення: 07.06.2022).
19. Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний
комбінат». Оpendatabot, 2020. URL: https://opendatabot.ua/c/00191023 (дата
звернення: 07.06.2022).
Reference
1. Konstytutsiia Ukrainy. (2014). President.gov.ua. Available at: https://
www.president.gov.ua/documents/constitution (accessed 07 June 2022) (іn
Ukrainian).
2. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2021). Natsionalna ekonomichna stratehiia
na period do 2030 roku: Postanovoiu vid 03.03.2021 №179. Available at: https://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#Text (accessed 07 June 2022)
(in Ukrainian).
3. Beletsev R. Ya., Beliaev O. Ya., Vetrennykov V. V. y dr. (1989). Zhelezysto-
kremnystыe formatsyy dekembryia evropeiskoi chasty SSSR. Metamorfyzm, Kyiv:
Nauk. dumka, 148 р. (in Russian).
4. Hrinchenko O. V, Kurylo M. V., Mykhailov V. A. ta in. (2006). Metalichni
korysni kopalyny Ukrainy: Pidruchnyk, Kyiv: Kyivskyi universytet, 218 р.
Available at: http://www.geol.univ.kiev.ua/lib/RKK_metalichni_kk.pdf (accessed
07 June 2022) (іn Ukrainian).
5. Korzhnev M. M., Mykhailov V. A., Mishchenko V. S. ta in. (2006). Osnovy
ekonomichnoi heolohii: Navch. posib. dlia stud. heol. spets. vyshch. navch. zakl.
Osvity, Kyiv: Lohos, 223 р. (іn Ukrainian).
6. Maliuk B. I., Bobrov O. B., Krasnozhon M. D. (2003). Nadrokorystuvannia
u krainakh Yevropy i Ameryky: Dovidkove vydannia, Kyiv: Heohrafika, 197 р. (іn
Ukrainian).
7. Rudko H. I., Kurylo M. M., Radovanov S. V. (2011). Heoloho-ekonomichna
otsinka rodovyshch korysnykh kopalyn, Kyiv: ADEF-Ukraina, 384 р. (іn Ukrainian).
8. Statystychnyi shchorichnyk Ukrainy za 2019 rik. Available at: http://
ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/11/zb_yearbook_2019.pdf
(accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
9. Zovnishnia torhivlia Ukrainy: statystychnyi shchorichnyk. (2020). Available
at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/06/Zov_torg.pdf
(accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
111
Дослідження вартісно-екологічних показників Криворізького залізорудного басейну
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 28
10. Mykhailenko O. H., Krasnikova N. A. (2021). Konkurentospromozhnist
Ukrainy na svitovomu rynku mineralnoi produktsii. Ekonomika ta derzhava,
no. 7, рр. 71–82. Available at: http://www.economy.in.ua/pdf/7_2021/15.pdf
(accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
11. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. (2019). Statystychnyi shchorichnyk
Ukrainy za 2018 rik / za red. I. Ye. Vernyhora, Zhytomyr, 481 р. (іn Ukrainian).
12. Karmazynenko S. P., Kuraieva I. V., Samchuk A. I., Voitiuk Yu. Yu.,
Manichev V. Y. (2014). Vazhki metaly u komponentakh navkolyshnoho
seredovyshcha m. Mariupol (ekoloho-heokhimichni aspekty) / NAN Ukrainy.
Instytut heokhimii, mineralohii ta rudoutvorennia im. M. P. Semenenka. Instytut
heokhimii navkolyshnoho seredovyshcha, Kyiv, 168 р. (іn Ukrainian).
13. Hryhorenko Yu. (2020). Zaliznyi vektor: metalurhy maiut narostyty
marzhynalnist produktsii. Gmk.center. 13 November. Available at: https://gmk.
center/ua/posts/zaliznij-vektor-metalurgi-majut-narostiti-marzhinalnist-
produkcii// (accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
14. Rehionalna dopovid pro stan navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha v
Dnipropetrovskii oblasti za 2016 rik. (2017). Dnipropetrovsk, 246 р. Available at:
https://mepr.gov.ua/files/docs/Reg.report/REHIONALNA DOPOVID_2016_
Dnipropetrovska_oblast_pdf (accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
15. Ekolohichnyi pasport Dnipropetrovskoi oblasti. (2014–2021). (2021).
Available at: https://adm.dp.gov.ua/pro-oblast/ekologiya-pro-oblast/ekologi)
(accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
16. Zalizorudna promyslovist Ukrainy. Wikipedia. Available at: https://uk.
wikipedia.org/wiki/Залізорудна_промисловість_України (accessed 07 June
2022) (іn Ukrainian).
17. Podatkovyi kodeks Ukrainy. (2022). Buhgalter911. Available at: https://
buhgalter911.com/uk/normativnaya-baza/nalogovyi-kodeks/ (accessed 07 June
2022) (іn Ukrainian).
18. Ekolohichni podatky Ukrainy. (2022). Saveecobot. Available at: https://
www.saveecobot.com/analytics/ecotaxes (accessed 07 June 2022) (іn Ukrainian).
19. Pryvatne aktsionerne tovarystvo «Pivnichnyi hirnycho-zbahachuvalnyi
kombinat». (2020). Оpendatabot. Available at: https://opendatabot.ua/c/00191023.
propetrovska oblast.pdft.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2 (accessed 07 June) (іn
Ukrainian).
© А. В. Бодюк
УДК 553: 336: 622.06
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.12
Бодюк Адам Васильович
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник, науковий керівник,
Науково-дослідний заклад «Ресурси»
https://orcid.org/0000-0002-6200-1784
g2030@ukr.net
ЛОГІКО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
НАДРОРЕСУРСНИХ ТОВАРІВ
Мета статті – обґрунтувати прикладні теоретичні визначення надроресурсних
товарів, товарознавства, їх застосування в дослідженнях корисних копалин і їх
родовищ як об’єктів потреб.
Методологія дослідження полягає в застосуванні ресурсного підходу до ви-
значення понять, методів абстрактно-логічного, системно-структурного аналізу
та узагальнення.
Наукова новизна статті: обґрунтовано теоретичні положення сутності та по-
трібності надроресурсних товарів у розроблюваних нами теоретичних положен-
нях концепції потребово-ресурсної економіки, застосування поняття користу-
вальної вартості, енмірності оцінки сучасного й перспективного використання
надрових ресурсів як об’єктів народної власності.
Висновок: у теоретичних розробках з товарного виробництва, зокрема над-
роресурсного, перспективним є застосування вартісно-потребового аспекту по-
няття надрових товарів з погляду дослідження їх природних стану та власти-
востей, потреб у них товарокористувачів.
Ключові слова: потреби, надрові ресурси, корисні копалини, родовища, на-
родна власність, товари, вартості, товарознавство.
Adam Bodyuk
candidate of economic sciences,
senior research worker, scientific leader,
Research establishment «Resources»
Logical and informational rationale surface resource goods
The purpose of the article is to substantiate the applied theoretical definitions
of mineral resources, commodity science, their application in the study of minerals
and their deposits as objects of need.
The methodology of research, of work performance consists in application of
the resource approach to definition of concepts, abstract-logical, system-structural
analysis, generalization.
113
Логіко-інформаційне обґрунтування надроресурсних товарів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Scientific novelty of the article: substantiated theoretical provisions of the
essence and needs of subsoil resources in the theoretical provisions of the concept
of demand-resource economy, application of the concept of user value, enmory
assessment of modern and future use of subsoil resources as objects of national
property.
Conclusion: In theoretical developments in commodity production, in particular
subsoil resource, it is promising to use the cost-demand aspect of the concept of
subsoil goods in terms of studying their natural state and properties, the needs of
commodity users.
Keywords: needs, subsoil resources, minerals, deposits, national property, goods,
values, commodity science.
Бодюк Адам Васильевич
кандидат экономических наук,
старший научный сотрудник, научный руководитель,
Научно-исследовательское заведение «Ресурсы»
Логико-информационное обоснование недроресурсных товаров
Цель статьи – обосновать прикладные теоретические определения недро-
ресурсных товаров, товароведения, их применение в исследованиях полезных
ископаемых и их месторождений как объектов потребностей.
Методология исследования состоит в применении ресурсного подхода к
определению понятий, методов абстрактно-логического, системно-структурного
анализа, обобщения.
Научная новизна статьи: обоснованы теоретические положения сущности и
потребности недроресурсных товаров в разрабатываемых нами теоретических
положениях концепции потребностно-ресурсной экономики, применение понятия
пользовательской стоимости, оценки современного и перспективного использо-
вания недровых ресурсов как объектов народной собственности.
Вывод: в теоретических разработках по товарному производству, в частнос-
ти недроресурсному, перспективно применение стоимостно-потребностного ас-
пекта понятия недровых товаров с точки зрения исследования их природных
состояния и свойств, потребностей в них товаропользователей.
Ключевые слова: потребности, ресурсы, полезные ископаемые, месторож-
дения, народная собственность, товары, стоимости, товароведение.
Постановка проблеми. Розбудова ринкової економіки інноваційно-
інвестиційного типу зумовлює подальші розробки та вдосконалення
базових теоретичних положень щодо товарно-ресурсних проблем у
дослідженнях мінерально-сировинної бази та практичного застосу-
вання їх рекомендацій у відображенні й господарському застосуванні
мінерально-сировинної бази. Як її складові, за чинним законодавством,
корисні копалини та їх родовища належать до об’єктів власності на-
роду України. А продукти переробки корисних копалин, зокрема
мінеральна сировина, перебувають уже на правах власності суб’єктів
господарювання. Тому дослідження корисних копалин та їх родовищ
необхідно проводити з урахуванням чинника їх власності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив, що загалом
проблемам природокористування, геологічного вивчення надр, над-
рокористування, його раціоналізації, економіки, фінансування, еко-
логії присвячені фундаментальні праці відомих науковців: І. Д. Ан-
дрієвського, Р. Я. Белєвцева, О. Б. Боброва, М. М. Коржнева,
М. М. Курило, Б. І. Малюка, О. В. Плотнікова, Г. І. Рудька й ін.
114
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
[3; 5–8]. Однак вважаємо, що в їхніх дослідженнях не приділено
належної уваги висвітленню теоретичних положень геологічного ви-
вчення надр, галузевої діяльності в розрізі наземних господарських
процесів, не вирішених у науці та в законодавстві проблем реаліза-
ції права власності народу на надрові ресурси.
Фахівці геологічної галузі Б. І. Бобров, О. Б. Малюк, М. Д. Крас-
ножон висвітлюють теоретичні й методичні положення геолого-еко-
номічних досліджень, зокрема щодо корисних копалин: попиту і
пропозицій, аналізу їх вартості, оподаткування, цін, максимізації
прибутку й ін. [3, 7–25]. Але власних визначень надрових товарів,
їх товарознавства вони не надають. Поняття товару, наприклад,
трактують як «будь-яку продукцію, послуги роботи, права інтелек-
туальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу
(оплатної передачі)» [3, 183]. У цьому визначенні не відображено
геолого-ресурсні особливості надрових товарів, як пропоновано їх
називати. Зауважимо, що Кодекс України про надра не визначає
поняття корисних копалин як товарів, а також не регулює питання
реалізації права народу на них.
Метою написання статті є обґрунтування прикладних теоретичних
визначень надрових товарів, товарознавства та їх застосування в до-
слідженнях корисних копалин, їх родовищ як об’єктів потреб у роз-
роблюваних нами за ресурсною концепцією теоретичних положеннях
потребово-ресурсної економіки.
Виклад основного матеріалу. Для потреб обґрунтування товарно-
го виробництва під поняттям товару маркетологи розуміють усе те
(фізичні об’єкти, послуги, особи, місця та ін.), що може задоволь-
нити потребу та призначене для обміну на ринку.
З метою розробки теоретичних положень ресурсної концепції по-
требово-ресурсної економіки обґрунтуємо поняття товару як об’єкта
потреб та інших понять, з ним пов’язаних. За словником, товаром
є продукт праці, призначений для обміну та продажу, що має спо-
живану вартість і вартість [4, 699]. В інших визначеннях товару
ознаки вартості часом відсутні.
Оскільки, за офіційним трактуванням, товаром є будь-яка про-
дукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності й інші
немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі) [3,
183], то товар – це вже не тільки річ, а й об’єкт у формі прав, при-
значений для продажу. З таким призначенням товару варто погоди-
тися. Однак це визначення не охоплює ознаки походження товару,
оскільки товар створюють, якщо в ньому є потреба.
За іншим тлумаченням, товаром є «будь-який предмет господар-
ського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи,
що підтверджують зобов’язання і права (зокрема цінні папери)»
[3, 183]. Цей вираз логічно доповнити згаданими словами: «власнос-
ті та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної пере-
дачі)». Зазначимо, що продукція може бути включена в господар-
ський оборот у межах підприємства, тобто без акта купівлі-продажу,
у межах суб’єкта господарювання одного власника. Тоді продукцію
за наведеними вище визначеннями товаром називати не можна.
115
Логіко-інформаційне обґрунтування надроресурсних товарів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Офіційно товар ще трактують, аналогічно згаданому, як «матері-
альні і нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи,
що використовують у будь-яких операціях, крім операцій з їх ви-
пуску (емісії) та погашення» [3, 183]. За Планом рахунків бухгал-
терського обліку, нематеріальні активи належать до необоротних
активів (клас 1), тому їх не можна називати товарами. Проте й
матеріальні активи – це ще не обов’язково товари. Адже виготовле-
ні підприємством продукти, які воно використало для внутрішньої
потреби, є ресурсами (матеріальними активами) для цього підпри-
ємства. Якщо підприємство безкоштовно передало певній категорії
населення, наприклад, горючі ресурси, то вони для споживачів ста-
ли життєвим ресурсом. Однак ми їх товаром не називаємо, оскільки
в таких випадках продукти не реалізують за так званою міновою
вартістю на ринку. До речі, такий факт поширений.
Із зазначеного аналізу робимо такі узагальнення: надровий про-
дукт можна називати товаром, якщо він включений у процес купів-
лі-продажу зі зміною власника; надровий товар може бути в матері-
альній (корисна копалина) і нематеріальній (інформація про корис-
ні копалини) формі; купівля-продаж відбуваються за схемами:
«товар – гроші», «товар на товар», «товар за послугу»; купівлю-про-
даж здійснюють за потреби одного власника продати товар, другого
– його придбати; купівлю-продаж здійснюють за еквівалентом, який
вимірюють ціною (тарифом).
Сучасні процеси продажу-купівлі видобутих з надр корисних копа-
лин логічно досліджувати як чинник надбання фінансових ресурсів,
прямо чи в подальших процесах з проданими або купленими товарами.
Продаж товару як ресурсу слід розуміти як здійснюваний акт за по-
треби отримання за нього необхідних інших ресурсів, зокрема в гро-
шовій формі. Купівлю товару варто розуміти як акт придбання ресур-
су для подальших виробничих процесів з ним, зокрема як сировиною.
Товари класифікують за різними ознаками. За походженням ви-
діляють товари природного походження: геологічні (геологічна ін-
формація, зразки корисних копалин), гірничі (видобуті з надр),
надрові перероблені (перероблені з корисних копалин або порід)
(рис. 1). За ознакою власності їх можна поділяти на народної влас-
ності і власності суб’єктів господарювання.
Рис. 1. Види надроресурсних товарів
Залежно від продажу товарів народної власності, безумовно, через
фіскальні платежі народ має отримувати доходи, що потрібно офі-
ційно узаконити. Цю залежність функціонально продемонстровано
формулою:
Види надроресурсних товарів
Геологічні Гірничі Транспортовані Промислові
Власність
народу Власність
народу Власність
замовника Власність
промисловця
116
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Дн = (Кті ⋅ Цті ) ⋅ Кн,
де: Дн – дохід народу;
Кті – кількість і-товару;
Цті – ціна і-товару;
Кн – коефіцієнт народно-ресурсних відрахувань до державного
бюджету.
Продукцію / видобуток, наприклад, надрових ресурсів офіційно
трактують як «корисні копалини загальнодержавного і місцевого
значення (мінеральну сировину), що видобувають (виробляють) під
час розробки родовищ корисних копалин» [3, 179]. Уточнимо, що
надрові ресурси не виробляють, а лише як природні речовини у
твердому, рідкому чи газоподібному стані вилучають з надр (видо-
бувають) з метою подальшого включення їх у господарський оборот,
зокрема для продажу або збагачення, переміщення в часі та про-
сторі, подальшої переробки. Активами вони є завжди, а товарами –
лише після залучення в товарно-грошовий або бартерний обмін.
Товари, як згадано вище, поділяють на споживчі й виробничого
призначення. За економічною теорією, товар має вартість, мінову
вартість і споживчу вартість. Спільним для товарів є втілення в них
суспільної праці в процесі виготовлення їх як продукції. За затра-
тами такої праці здійснюють їх кількісне зіставлення, формується
їхня вартість з урахуванням якості, корисного ефекту й інших па-
раметрів, а ціна – ще з урахуванням попиту та пропозицій. Але ціну
на корисні копалини встановлюють і за потребами, централізовано
встановленими цінами тощо.
У процесі видобування корисних копалин немає виготовлення
продукції (у розумінні переробки сировини), а отже, і затрат сус-
пільної праці на переробку (яку традиційно розглядають) у його
процесі. Фактор суспільної праці в товарно-грошовому обміні визна-
чає ту сферу відносин між працівниками або їх організаційними
формуваннями (а не тільки товаровиробниками, як це трактують),
що охоплює обмін продуктів виробництва на обмінні цінності (гроші,
товари, затрати праці тощо).
Вартість надрових ресурсів у будь-якому стані є категорією без-
посереднього процесу надророзвідувального виробництва або й над-
ровидобувного, бо вона відображає затрати на розвідку, видобуток
корисних копалин, підготовку їх для доведення до користувача. Але
оскільки зіставлення вартості товарів відбувається у сфері обміну,
то в ній вартість проявляється у формі прийнятої мінової вартості
як теоретичної категорії.
Корисні копалини характеризуються конкретними товарознавчи-
ми параметрами: складом, розмірами, масою, кольором, призначен-
ням тощо, які незалежно від майбутнього користувача залишаються
на весь період існування цього товару як «користувальні» (застосу-
ємо замість «споживчі») властивості, які задовольняють певні по-
треби їх застосувальників. Якщо використовувати термін «користу-
вальні властивості» («споживчі властивості»), необхідно зазначити
про їх відносність, бо й інформація взагалі, а корисні копалини
117
Логіко-інформаційне обґрунтування надроресурсних товарів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
зокрема, є поняттям відносним. Хоча інформація про хімічний склад
і фізичні властивості є об’єктивною, сталою.
Вважають, що споживчі властивості товарів є суспільно-цінніс-
ними. Тому варто розуміти, що коли відбуваються трансформації в
суспільних процесах, потребах людей, то споживчі властивості ко-
рисних копалин як товарів теж змінюються. Але природні власти-
вості корисних копалин залишаються сталими (попередніми) від
знаходження їх у надрах до процесу переробки у виробничому цеху.
Користувальна вартість, як її пропонуємо називати, своєрідно
відображає (характеризує) корисні копалини як товарний об’єкт (річ),
що має відповідні властивості, завдяки яким задовольняються певні
потреби промислових чи торгових підприємств, населення. Користу-
вальну вартість варто розуміти тримірно (за пропонованим нами
принципом енмірності, п-мірності): як потрібність видобутого чи
виготовленого продукту, що є певною річчю із сукупністю речовин-
них властивостей, які роблять його придатним для задоволення
певних потреб підприємств; з погляду виокремленого надровий про-
дукт як автономний не є економічною категорією; але на тлі вироб-
ничих відносин у зв’язку з потребами суспільства він набуває со-
ціально-економічної значимості. Безумовно, користувальна вартість
надрових ресурсів тісно пов’язана з категорією якості. Якість є
проявом фізико-хімічних показників товару й свідчить про ступінь
задоволення певних потреб конкретного користувача: підприємства,
людини, групи людей чи в масштабі суспільства. Також прийнято
вважати, що якість є технічною і суспільною категорією. На нашу
думку, якість окремого надрового продукту залежить від його утво-
рювальних процесів, а не окремого користувача чи суспільства.
Отже, користувальну вартість, наприклад, надроресурсних товарів
традиційно потрібно розуміти, що й прийнято, як здатність задо-
вольняти певну чи й будь-яку потребу людини, суб’єктів виробництва
або торгівлі, суспільства. На нашу думку, справа знов-таки не в
товарі, а в користувачеві. Не товар задовольняє потреби, а користу-
вач задовольняє свої потреби, застосовуючи притаманним йому спо-
собом ті чи інші товари, що володіють своїми властивостями (міне-
ральна вода – харчовою цінністю, смаковими якостями; камінь – бу-
дівельними параметрами).
Отже, користувальна вартість – це не абсолютна характеристика
товарів, але й не характеристика їх споживача. Тоді потрібно визна-
чити суть цієї категорії. До того ж вона не відбиває затрати на ви-
готовлення товару для його виробника, ціну товару для його покуп-
ця. Тому традиційно визнана категорія «споживча вартість» не має
визначального стосунку до товару, його споживача й не реальна.
Поняття «споживча вартість товару», що нібито спрямоване від
споживача, є абстрактним (міфічним), не має ні обґрунтованого те-
оретичного визначення, ні практичного підґрунтя, ні конкретного
носія в традиційному тлумаченні. Його не можна застосовувати до
надрових товарів.
Вартість надрового товару – категорія відносна, хоча товар має
конкретні товарознавчі показники. Корисна копалина може бути
оцінена, але продана за різними цінами (високими, низькими),
118
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
передана безкоштовно, замінена на інші товари без еквівалентних
вартісних зіставлень. Хоча такі властивості природноресурсного
товару, як форма, структура, колір та інші залишаються на весь
його життєвий період не змінними незалежно від споживача. Тому
поняття товарного тіла об’єктивне.
Ще в період становлення та розвитку капіталізму, як відомо,
класики англійської політичної економії В. Петті, А. Сміт і Д. Рі-
кардо розробили трудову теорію вартості. За їхньою концепцією, в
основу ціни товару покладено вартість, яку визначають за показни-
ками затрат праці. Але А. Сміт вважав, що джерелом вартості в
простому товарному виробництві є праця, а в капіталістичному – він
розглядав вартість як суму трьох видів доходу: зарплати, прибутку
та ренти.
Трудову теорію вартості розробляв і К. Маркс, якого підтримував
академік С. Г. Струмілін. Згідно із цією теорією, джерелом вартості
є тільки один з факторів виробництва – жива праця, тобто праця
робітників. З таким поглядом не можна погодитися, бо, зокрема,
затрати на тимчасове складське зберігання (без праці людини) сиро-
вини для подальшого виготовлення продукції входять до її вартості,
як і транспортні затрати тощо.
Потребує уточнення змісту й поняття «мінова вартість»: це не
властивість товару, зокрема, надроресурсного, а сума, яку згоден
заплатити покупець або ж відпустити продавець покупцеві. Отже,
ця вартість не стільки залежить від товару, скільки від платоспро-
можності покупця, кон’юнктури ринку тощо. На нашу думку, кате-
горія «мінова вартість» могла б бути застосовуваною лише в тому
випадку, коли б була встановлена її єдина величина (тобто для відо-
мого в економічній теорії прикладу: одна вівця за п’ять зайців). Але
такий обмін – не реальний. Бо ціна продажу надрових товарів за-
лежить від багатьох умов, зокрема й попиту. Названа категорія не
має ні теоретичної значущості, ні практичної реальності та належить
до далеко минулих. Тому її не можна застосовувати в сучасних еко-
номічних теоріях: ні в маркетинговій практиці, ні, тим більше, у
розробках вартісних аспектів інноваційної діяльності в галузі над-
рокористування.
Теоретично й на практиці доцільно використовувати реальні по-
няття ціни товарів, цінового еквівалента тощо. Бо ж виходить не-
логічно: конкретний товар природного походження має конкретну
мінову вартість, а реально його обмінюють за різними цінами. Об-
мінна вартість і теоретично, і практично має бути різною на один і
той самий товар, інакше вона залежить від покупця; але тоді понят-
тя мінової вартості товару треба замінити на інше, що характеризує
покупця. Покупець і користувач як суб’єкти операцій обміну відріз-
няються, тобто є різними за низкою ознак, передусім стосунком до
надрового товару як власників / невласників. Якщо товар має кон-
кретну мінову вартість, то вона має залежати від цього товару. Знову-
таки чомусь один і той самий товар (корисні копалини, розвідане
родовище корисних копалин) на торгах продають за різними цінами.
Отже, справа не тільки в характеристиках товарів, а й у фінансових
можливостях покупців цих товарів, у ринкових факторах й ін.
119
Логіко-інформаційне обґрунтування надроресурсних товарів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
На наш погляд, оскільки надровий товар як еквівалент обміну
на гроші має ціну, то за принципом двоїстості він є і натуральною,
й економічною категорією. Надроресурсний товар як категорія рин-
кової економіки також є категорією натуральною та економічною,
тому його необхідно характеризувати економічними показниками.
Отже, показник мінової вартості як економічний міг би визна-
чати природноресурсні, надроресурсні товари, якби був реальним.
Реальними є собівартість, продажна ціна тощо. Користувальна вар-
тість корисних копалин відображена такими визнаними ознаками,
як: склад їх компонентів, твердість, колір, розмір, маса, що не на-
лежать до економічних, тому споживча вартість – не економічне
поняття.
У процесі дослідження золоторудних родовищ вивчають термо-
електричні особливості рудних мінералів. Певними дослідженнями,
наприклад, встановлено мінливість термоелектричних властивостей
рудних мінералів у рудах і породах. За результатами вимірювання
коефіцієнта термоерс і типів провідності піритів, визначено, що в
«допродуктивних мінеральних асоціаціях (молібденіт-I магнетитвміс-
них) провідність мінералу електронна, у продуктивних – дірково-
електронна (Dn змінюється від 65% до 80%), а в післяпродуктив-
них – дірково-електронна (Dn до 50% ) і діркова». Молібденіт також
«змінює тип провідності в різних метасоматичних змінених породах»
[7, 134]. Крім того, встановлено, що в золотовмісній (понад 1 г/т)
дільниці є різкий p-n – перехід [7, 138].
Халькопірит у золоторудних родовищах, як і в багатьох рудних
родовищах інших корисних копалин, характеризується лише елек-
тронною провідністю [7, 138]. Отже, провідність корисних копалин
може бути змінною, тому потребує вивчення як товарознавчого по-
казника з метою встановлення електричних властивостей металів (як
товарів), виплавлених у подальшому з певних корисних копалин.
Термоелектричні властивості речовин також належать до сфери до-
сліджень товарознавства. У золоторудних родовищах їх визначають,
наприклад, певними вимірюваннями з використанням взірців з різ-
них ділянок та асоціацій родовища й статистичних обробок резуль-
татів вимірювання [7, 134].
Однією з найважливіших ознак поділу надроворесурсних товарів
пропоновано прийняти етап їх утворення і відповідно визнати таку
диференціацію: геологічні товари (отримані в результаті геологічно-
го вивчення надр звітна геологічна інформація, зразки корисних
копалин та ін.); геологічна офіційна документація (геологічні карти,
ліцензії); гірничі товари (розвідані родовища корисних копалин,
підготовлені для передачі в експлуатацію, видобуті корисні копали-
ни, підземне середовище, породи й ін.).
Дослідники Г. І. Рудько, М. М. Курило й ін. обґрунтовують по-
няття економічної цінності родовища [5, 37–49]; економічної оцінки,
економічного оцінювання родовищ корисних копалин [8, 201–254].
Такі поняття належать до вартісних, але значимість оцінок залежить
від товарознавчих. Тому з проведенням геолого-економічних оцінок
корисних копалин, наприклад, для обґрунтування доцільності вве-
дення в експлуатацію їх родовищ необхідно досліджувати сучасні
120
Бодюк А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
або й майбутні товарознавчі показники проєктованих надроресурс-
ноих товарів.
Родовища корисних копалин як об’єкти народної власності також
є товаром, оскільки характеризуються натуральними показниками,
їх можна продавати за цінами, навіть не залежними від натуральних
показників. Тому їх, як і корисні копалини, варто характеризувати
за товарознавчими оцінками, використовувати такі оцінки за по-
требами.
Висновки і пропозиції. В економічній літературі немає єдиного
тлумачення сутності й вартості товару, зокрема й надроресурсного.
Більшість науковців товар розглядають як продукт для продажу,
обміну. Для продажу товари мають бути оцінені за певною вартістю,
яку необхідно об’єктивно встановити. Товар варто розглядати як
певний ресурс і для його власників: продавця, покупця, користува-
ча, держави, оскільки з продажем виконуються, наприклад, фіскаль-
ні зобов’язання тощо. Потребують подальшого уточнення поняття
галузевих товарів та їх вартісних відображень. Тому до актуальних
належать розробки прикладних визначень поняття товару, надро-
ресурсного товару для формування відповідного понятійного апарату
економічної геології. Поширюючи викладене на інноватику, зазна-
чимо, що, на нашу думку, у теоретичному полі інноваційної діяль-
ності в надроресурсному виробництві не придатні для оперування
такі категорії, як споживча й мінова вартість новацій, інновацій
тощо. Мінова вартість і споживча вартість – це міфи. Замість першої
варто застосовувати такі реальні економічні характеристики товарів,
як: їх собівартість для виробництва, відпускні ціни, роздрібні ціни.
Такі види цін не замінюють поняття «мінова вартість». А за собі-
вартістю виробу покупець може визначити його цінність.
Поряд з поняттям цінності потрібно визначати корисність товару.
Корисність ми трактуємо як ступінь задоволення потреби, що отри-
мує користувач від споживання певного блага чи їх сукупності.
Корисність – складова цінностей для користувача, його потреб, яка
залежить як від ресурсу, так і від користувача. Відзначимо віднос-
ність поняття корисності, оскільки її оцінюють логічно, а далі ви-
мірюють математично за різними, зокрема змінними, ознаками.
Оцінки якості та вимірювання кількості природно-ресурсних товарів
належать до інформаційних операцій, тому такі операції потрібно
відносити до процесу підготовки здійснення товарно-грошового об-
міну їх як речовин.
Перспективною є розробка вартісно-потребового аспекту поняття
надрового товару з погляду природних стану та властивостей, потреб
у них товарокористувачів. Ці положення пропоновано застосувати в
теоретичних розробках щодо товарного виробництва, зокрема надро-
ресурсного.
Список використаних джерел
1. Кодекс України про надра від 27.07.1994 №132/94-ВР (зі змін. та до-
повн.). Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. №36. Ст. 340. URL:
121
Логіко-інформаційне обґрунтування надроресурсних товарів
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text (дата
звернення: 10.06.2022).
2. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-
сировинної бази України на період до 2030 року : Закон України від 21.04.2011
№3268-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2011. №44. Ст. 457.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3268-17#Text (дата звернення:
10.06.2022).
3. Малюк Б. І., Бобров О. Б., Красножон М. Д. Надрокористування у краї-
нах Європи і Америки. Київ : Географіка, 2003. 197 с.
4. Сучасний тлумачний словник української мови: 50000 слів / за заг. ред.
В. В. Добічинського. Харків : Школа, 2006. 832 с.
5. Рудько Г. І., Плотніков О. В., Курило М. М., Радованов С. В. Економіч-
на геологія родовищ залізистих кварцитів. Київ : Академпрес, 2010. 272 с.
6. Основи економічної геології : навч. посіб. для студ. геол. спец. вищ.
навч. закл. освіти / М. М. Коржнев, В. А. Михайлов, В. С. Міщенко та ін.
Київ : Логос, 2006. 223 с.
7. Бобров О. Б., Сіворонов А. О., Гурський Д. С. та ін. Геолого-генетична
типізація золоторудних родовищ України : монографія. Київ : УкрДГРІ, 2004.
368 с.
8. Рудько Г. І., Курило М. М., Радованов С. В. Геолого-економічна оцінка
родовищ корисних копалин. Київ : АДЕФ-Україна, 2011. 384 с.
References
1. Subsoil Code of Ukraine of July 27, 1994 № 132/94-VR (as amended).
(1994). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), no. 36, art. 340. Available at:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text
(accessed 10 June) (іn Ukrainian).
2. National program for the development of the mineral resource base of
Ukraine for the period up to 2030. Approved Law of Ukraine of April 21, 2011.
№3268-VI. (2011). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), no. 44, art. 457.
Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3268-17#Text (accessed
10 June) (іn Ukrainian).
3. Malyuk B. I., Bobrov O. B., Krasnozhon M. D. (2003). Subsoil use in Europe
and America, Kyiv: Geography, 197 р. (іn Ukrainian).
4. Dobichynsky V. V. (general. ed.). (2006). Modern explanatory dictionary of
the Ukrainian language: 50 000 words, Kharkiv: School, 832 р. (іn Ukrainian).
5. Rudko G. I., Plotnikov O. V., Kurilo M. M., Radovanov S. V. (2010).
Economic geology of iron quartzite deposits, Kyiv: Аkаdеmprеs, 272 р. (іn
Ukrainian).
6. Fundamentals of economic geology: textbook. way. for students. geol.
special higher textbook lock education. (2006) / M. M. Korzhnev, V. A. Mikhailov,
V. S. Mishchenko and others, Kyiv: Logos, 223 р. (іn Ukrainian).
7. Bobrov O. B., Sivoronov A. O., Gursky D. S. etc. (2004). Geological and
genetic typification of gold ore deposits in Ukraine: monograph, Kyiv: UkrDGRI,
368 р. (іn Ukrainian).
8. Rudko G. I., Kurilo M. M., Radovanov S. V. (2011). Geological and economic
assessment of mineral deposits, Kyiv: ADEF-Ukraine, 384 р. (іn Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 07.08.2022 р.
© Я. В. Підвисоцький
УДК: 339.72.015
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.13
Підвисоцький Ян Володимирович
кандидат економічних наук,
асистент кафедри міжнародного бізнесу
Навчально-наукового інституту міжнародних відносин,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
https://orcid.org/0000-0001-7944-6248
yanpidvysotskiy@gmail.com
ЗАСТОСУВАННЯ ПАНДЕМІЧНИХ ОБЛІГАЦІЙ
ЯК ІНСТРУМЕНТУ СТРАХУВАННЯ
НА ВИПАДОК МАСОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Мета статті полягає в проведенні аналізу механізмів дії пандемічних облі-
гацій з метою управління ризиками масових захворювань.
Методологія дослідження полягає у використанні сукупності методів: діа-
лектичного, математичного, статистичного, історичного, порівняльного.
Наукова новизна роботи полягає у визначенні новітніх механізмів розподі-
лу ризиків та дохідності між учасниками страхування від масових хвороб.
Висновки. Останнім часом проблема перерозподілу капіталу в умовах ризи-
ків масових захворювань набула значної ваги. Традиційні фінансові інструмен-
ти не дають відповіді на поставлені завдання, тому необхідно застосовувати
інноваційні інструменти, які дають змогу зменшувати невизначеність та допо-
магати постраждалим від пандемій, – пандемічні облігації.
Ключові слова: пандемічна облігація, катастрофічний ризик, боргові цінні
папери, страхування, компанія спеціального призначення.
Yan Pidvysotskyi
PhD, assistant Professor in international business department
of Educational and scientific Institute of international relations,
Taras Shevchenko national university of Kyiv
Application of pandemic bonds as an insurance tool for mass disease
The purpose of the article is to analyze the mechanisms of action of pandemic
bonds to manage the risks of mass diseases.
The research methodology consists in the use of a set of methods: dialectical,
mathematical, statistical, historical, comparative.
The scientific novelty of the work consists in the definition of the latest
mechanisms of risk distribution and profitability among the participants of
insurance against mass diseases.
123
Застосування пандемічних облігацій як інструменту страхування
на випадок масових захворювань
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Conclusions. Recently, the problem of redistribution of capital in conditions
of risks of mass diseases has gained considerable importance. Traditional financial
instruments do not provide an answer to the tasks, so it is necessary to use
innovative instruments that allow to reduce uncertainty and help those affected
by pandemics - pandemic bonds.
Keywords: pandemic bond, catastrophic risk, debt securities, insurance, special
purpose company.
Подвысоцкий Ян Владимирович
кандидат экономических наук,
ассистент кафедры международного бизнеса
Учебно-научного института международных отношений,
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко
Применение пандемических облигаций
как инструмента страхования на случай массовых заболеваний
Цель статьи состоит в выполнении анализа механизмов действия пандеми-
ческих облигаций с целью управления рисками массовых заболеваний.
Методология исследования состоит в использовании совокупности методов:
диалектического, математического, статистического, исторического, сравнитель-
ного.
Научная новизна работы состоит в определении новейших механизмов рас-
пределения рисков и доходности между участниками страхования от массовых
заболеваний.
Выводы. В последнее время проблема перераспределения капитала в усло-
виях рисков массовых заболеваний приобрела значительный вес. Традиционные
финансовые инструменты не дают ответа на поставленные задачи, поэтому
необходимо применять инновационные инструменты, позволяющие уменьшать
неопределенность и помогать пострадавшим от пандемий, – пандемические об-
лигации.
Ключевые слова: пандемическая облигация, катастрофический риск, долго-
вые ценные бумаги, страхование, компания специального назначения.
Актуальність теми дослідження. На сьогодні глобальні проблеми
появи та поширення інфекційних захворювань актуалізують завдан-
ня пошуку ефективних способів лікування. При цьому масовий ха-
рактер хвороб спонукає до вирішення проблеми фінансування за-
вданих масштабних збитків. Страхування як інструмент передачі
ризиків від страхувальника до страховика не може вирішити по-
ставлене завдання, оскільки жоден пул страхових премій не здатний
покрити велику кількість випадків, що виникають майже одночасно
або в невеликий часовий інтервал. Перестрахування ж не містить
механізму, який би забезпечував достатній рівень дохідності пере-
страховикам, співмірний з рівнем катастрофічності й масштабності
означених ризиків, імовірність яких щороку зростає. Тому постає
актуальна проблема пошуку новітніх механізмів управління ризика-
ми пандемій в умовах турбулентності способів лікування.
Аналіз досліджень і публікацій з теми свідчить, що у світі про-
довжують зростати ризики виникнення пандемій, а світ не готовий
до цього з боку фінансового забезпечення – таку позицію висловлює
Світовий банк [1]. Водночас, за оцінками аналітичної компанії
Artemis Deal Directory, обсяг світового ринку катастрофічних облі-
гацій зростає, що свідчить про попит на ринку на нові продукти [2].
124
Підвисоцький Я. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Низка аналітиків визначає залежність попиту на пандемічні обліга-
ції від характеру перебігу пандемій [8].
Мета статті полягає в розкритті механізмів управління ризиками
масових захворювань задля ефективного перерозподілу грошових
потоків між учасниками ризикових подій.
Виклад основного матеріалу. В умовах загроз, що постійно зрос-
тають, людство постає перед необхідністю пошуку засобів їм проти-
діяти, об’єднуючи спільні зусилля, зокрема й фінансові. В останній
час деякі ризики набули масового характеру й становлять суттєву
небезпеку не одній країні чи регіону, а цілому світу. Однією з таких
загроз, яку помітно переживає людство останнє десятиліття, є пан-
демічні хвороби. Лихоманка Ебола в Західній Африці у 2014–
2015 роках, а також штам COVID-19, який триває вже третій рік,
забрали життя десятків тисяч людей та спричинили тяжкий перебіг
супутніх захворювань. Так людство опинилося в ситуації турбулент-
ності розвитку подій: невідомості способів лікування та убезпечення
від наявних хвороб, невизначеності дій нових штамів, а головне –
неможливості дати точний прогноз щодо перерозподілу коштів на
подолання пандемій.
З огляду на означені вище чинники йдеться про категорію ката-
строфічних ризиків, що характеризуються такими параметрами:
а) раптова та несистематична поява надзвичайної події;
б) великі або надмірно великі наслідки заподіяння шкоди;
в) імовірність настання порівняно нижча з імовірністю прийнят-
ного чи критичного ризиків.
Пандемія як явище, що виникає несподівано, спричинює великі
загрози, не підлягає встановленню часової закономірності та нале-
жить до катастрофічних подій.
Елементарні фінансові інструменти не дають відповіді на питання,
як управляти катастрофічними ризиками в умовах одночасності ба-
гатьох факторів дії пандемій. Глобальна рада з моніторингу готов-
ності до надзвичайних ситуацій у своїй доповіді за 2019 рік «Світ
під загрозою» констатувала, що ризик масштабних епідемій стає все
більш серйозним, і зробила висновок про те, що світова спільнота
до них, як і раніше, не готова [1]. Cтрахування не здатне покрити
масові збитки від пандемії бодай у певному регіоні країни, навіть із
залученням до покриття перестраховиків, оскільки масовий характер
претензій страхувальників суперечить принципу диверсифікації та
призводить до значного зменшення резервів страхового фонду. Фор-
мування ж резервного фонду, яким би дієвим він не здавався, свід-
читиме про неефективність використання активів, які виведені з
обороту до моменту обумовленої події [2].
Необхідно застосувати такий тип інструменту, який, з одного
боку, був здатний покрити збитки масового характеру в потрібний
момент часу, а з іншого – залишав би кошти, призначені для тако-
го покриття, в обороті, створюючи додану вартість активів. Отже,
для вирішення поставленого завдання доцільно застосувати панде-
мічну облігацію – інноваційний фінансовий інструмент, що належить
до категорії цінних паперів, пов’язаних зі страхуванням.
125
Застосування пандемічних облігацій як інструменту страхування
на випадок масових захворювань
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Пандемічна облігація – це фінансовий інструмент, який поєднує
договори страхування від різновидів масових захворювань чи панде-
мій та комерційні облігації механізмом сек’юритизації страхових
ризиків [3, 60].
Типова схема цінних паперів, пов’язаних зі страхуванням, перед-
бачає сек’юритизацію страхових ризиків масових захворювань інвес-
торам шляхом випуску облігацій (рис. 1).
Рис. 1. Механізм сек’юритизації страхових ризиків
пандемічних захворювань
Джерело: авторська розробка.
Механізм сек’юритизації страхових ризиків передбачає такий
алгоритм операцій:
1. Страхувальники укладають договори медичного страхування
від хвороб, що віднесені до категорії пандемій на стандартних умо-
вах, сплачуючи премії за ризики страховій компанії.
2. Страхова компанія зобов’язується компенсувати страхувальни-
кові повний розмір збитків у разі настання обумовленої в договорі
події (підтвердженого лікарем захворювання, що належить до певної
пандемічної категорії, наприклад COVID-19, спричиненого SARS-
CoV-2) на оплату курсу лікування та реабілітації пацієнта.
3. Своєю чергою страхова компанія формує акумульовані премії
від страхувальника, структуруючи їх за параметрами (розмір (Р),
імовірність настання означеної події (R), термін настання страхово-
го випадку (t) тощо.
4. Сформований і структурований пул страхових премій страховик
передає на умовах цесії (переуступки прав) компанії спеціального
призначення (англ. – Special Purpose Vehicle, SPV). SPV часто ви-
ступає дочірньою компанією страховика, а тому розмір страхової
премії враховувати не будемо.
Переуступка
прав
Пул
пандемічних
страхових
платежів
Страхова
компанія
Компанія
спеціального
призначення (SPV)
Інвестування
Структуровані
активи (премії)
Емісія
облігацій
Вивільнення
з резервного
фонду коштів
на інвести-
ційну
діяльність
Купонні
платежі
Вартість
облігації
Страхові
премії
Інвестори можуть страхувати
катастрофічні ризики
Страхувальники можуть
виступати інвесторами
Інвестори
Страхувальники
126
Підвисоцький Я. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
5. Компанія спеціального призначення випускає комерційні об-
лігації, що забезпечуються структурованим пулом страхових активів
страхувальників, строком на (n) років, вартістю на момент погашен-
ня (М), з розміром річних купонних платежів (d) та ставкою дис-
контування (k).
6. SPV продає інвесторові облігацію, яка містить додаткову умо-
ву про те, що якщо в певний час (t), де 1<t<n, трапиться описаний
вище страховий випадок, то покупець облігації позбавляється права
тіла облігації в кінці періоду, а також подальших купонних платежів
до кінця строку. Якщо страховий випадок не настає в обумовлений
період, то пандемічна облігація діє за звичайних умов. Купонні ви-
плати інвесторові надходять з пулу страхових премій.
7. У разі настання страхового випадку (пандемії) компанія спе-
ціального призначення зобов’язується передати розмір тіла облігації,
а також суму купонних платежів, акумульованих для виплат, інвес-
торові після терміну (t) страховій компанії для покриття збитків від
пандемії страхувальникам.
Варто відзначити, що страхувальники можуть самі купувати пан-
демічні облігації, так перерозподіляючи пандемічні ризики у формі
своєрідного хеджування.
Тоді нехай інвестиційний капітал у пандемічні облігації становить
I0, а грошові потоки (CF1, CF2, … CFn) при ставці дисконтування – r.
Нам необхідно оцінити інвестиційну привабливість пандемічних
облігацій, а також виявити, за яких умов такий інструмент ефек-
тивно нейтралізує страхові ризики масових захворювань.
Відповідно до вказаних вище параметрів розрахуємо для початку
чисту приведену вартість проєкту (NPVCB-) для інвестора без застосу-
вання додаткової умови, описаної в п. 6 вище:
12
2...
(1 ) (1 ) (1 )
n
СВ n
CF
CF CF
NPV I r
rr
−=−+ + + +
+
++
(1)
Тепер перейдемо до розрахунків чистої приведеної вартості акти-
вів інвестора з урахуванням часу настання страхової події та її імо-
вірності (NPVCB+):
(2)
1
22
2
1
1
11
1
(1 )
(1 )
(1 )
(1 ) (1 )
...
(1 ) (1 )
( ... )
(1 ) (1 )
(1 ) (1 )
(1 )( ... )
(1 ) (1 ) (1 ) (1 )
CB n
tt
t
tn
tn
tn
tn
t n nn
d
CF P
Mk
NPV I r
k
dd
CF P CF P
kk
rr
CF CF
Rrr
dd
CF P CF P M
kk
Rr r kr
+
+
+
++
+
−+ +
=−− + +
+
+
−+ −+
++
+ ++ +
++
+ ++ +
++
−+ −+
++
+− + + +
+ + ++
127
Застосування пандемічних облігацій як інструменту страхування
на випадок масових захворювань
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Якщо, спростивши формули, позначимо наведені нижче вирази відпо-
відними літерами:
2
22
(1 ) (1 ) ...
(1 )(1 ) (1 ) (1 )
(1 )
(1 ) (1 )
t
tt
dP k dP k
Qkr kr
dP k
kr
−+ −+
= + ++
++ ++
−+
+++
(3)
(1 )n
M
Bk
=+
(4)
12
11 22
(1 ) (1 ) ...
(1 ) (1 ) (1 ) (1 )
(1 )
(1 ) (1 )
tt
tt tt
n
nn
dP k dP k
Nkr kr
dP k
kr
++
++ ++
−+ −+
= + ++
++ ++
−+
+++
(5)
тоді різниця чистих приведених вартостей проєкту становитиме:
(1 )( )
(1 )
CB CB n
B
NPV NPV Q B R N r
+−
− =−+ − + +
(6)
Отже, розрахувавши ефект застосування пандемічних облігацій,
можемо зробити такі висновки:
1. Купонна ставка пандемічних облігацій має бути вищою за рі-
вень страхової премії, а також дещо вищою від ставки щодо звичай-
них облігацій.
2. Імовірність настання пандемічних подій має бути невисокою,
проте з урахуванням посилення загрози масових захворювань ефек-
тивність застосування пандемічних облігацій страхувальниками та-
кож зростатиме.
3. Що далі часовий горизонт настання пандемії (t), то більшою
буде різниця приведених вартостей (формула 6) і сильнішим буде
ефект застосування пандемічних облігацій [3, 60–62].
Пандемічні облігації є доволі молодим гібридним фінансовим
інструментом інноваційного типу. Вперше виплати, що залежать від
спалахів пандемій інфекційних захворювань, здійснив Світовий банк
2017 року. Розвиток таких цінних паперів став можливим завдяки
цінним паперам, що пов’язані зі страхуванням, вартість яких за-
лежить від нефінансових ризиків, таких як імовірність стихійних
лих. Такі цінні папери називають катастрофічними облігаціями
(англ. – CAT-Bonds). Пенсійні фонди, цільові інвестори та фонди
США, Бермудських островів, Японії та Європи почали інвестувати
в такі цінні папери, завдяки чому Світовому банку вдалося зібрати
кошти для країн, що розвиваються, у яких особливо висока ймовір-
ність поширення небезпечних інфекцій. У співпраці з провідними
світовими перестраховими компанії зібрали більше 320 млн доларів
з випуску облігацій різних класів з дохідністю 10,2% [4].
128
Підвисоцький Я. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Згідно з оцінками аналітичної компанії Artemis Deal Directory,
обсяг світового ринку катастрофічних облігацій 2017 року становив
близько 90 млрд доларів, перебуваючи на своєму історичному мак-
симумі. Зростання популярності цього інструменту посилилося після
кризи 2008 року, коли процентні ставки ФРС почали знижуватись
й інвестори в прагненні отримати більш високу прибутковість стали
вкладатися в катастрофічні бонди [5].
Водночас за 2019 рік за пандемічними облігаціями інвесторам
було виплачено майже 115 млн доларів, з них 61 млн – через меха-
нізм «грошового вікна» для Конго у зв’язку з епідемією Ебола в
Африці [6].
За показниками Міжнародного валютного фонду, з 2017 року по
липень 2020-го спостерігався ріст світового випуску пандемічних
облігацій, після чого зупинився на позначці 330–350 млрд доларів,
що свідчить про очікування ринком нових штамів. При цьому попит
на такий вид страхування зростає, особливо в таких країнах, як
Китай та Японія [7].
Своєю чергою у 2020–2021 роках ціни на пандемічні облігації впа-
ли, оскільки інвестори дотримуються обережних стратегій на тлі
збільшення кількості інфікованих. Посилений страх перед економіч-
ними наслідками коронавірусу призвів до розпродажу ризикових ак-
тивів, оскільки учасники ринку прагнуть захистити свої активи, на-
приклад, шляхом купівлі державних облігацій Казначейства США [8].
Відповідно до рейтингового агентства DBRS Morningstar, інвесто-
ри, які тримають пандемічні облігації, можуть незабаром втратити
всю свою основну суму або близько 80% від вартості. Інвестори мо-
жуть втратити свій основний капітал, якщо буде дотримано набір
певних тригерів, таких як масштаб спалаху, темп поширення хво-
роби через кордони країн [9].
Висновки. Аналіз механізмів застосування пандемічних облігацій
при страхуванні ризиків масових захворювань свідчить про те, що
учасники угод мають переваги за певних обставин. Ризикова скла-
дова, з одного боку, сприяє більш ефективному перерозподілу капі-
талу та утриманню його в обігу, а не в резерві до настання пандемії;
з іншого – стимулює інвестора диверсифікувати ризики шляхом
вкладення в менш ризикові активи.
З огляду на останні тенденції на світових ринках цінних паперів
варто відзначити такі основні переваги пандемічних облігацій.
1. Страхування ризиків масових захворювань із застосуванням
пандемічних облігацій стає більш доступним у країнах, що розви-
ваються, завдяки збільшенню частки інвестування внутрішніх інвес-
торів і зменшенню залежності від фінансової допомоги розвинених
країн.
2. Залучені кошти стають більш доступними за нижчими ставка-
ми: премії, що сплачує страхувальник, є значно нижчими, аніж
витрати в разі оголошення пандемії.
3. Для інвесторів, окрім вищих відсоткових ставок, за звичайни-
ми облігаціями перевага пандемічних бондів полягає ще й у тому,
що такі облігації мають слабкий зв’язок з кредитним та ринковим
ризиком, а також ризиком відсоткової ставки.
129
Застосування пандемічних облігацій як інструменту страхування
на випадок масових захворювань
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
4. Активна зацікавленість інвесторів на фондових ринках у пан-
демічних облігаціях сприяє зверненню уваги міжнародних організа-
цій (і не лише фінансових) на проблематику появи та поширення
масових захворювань, а це спонукатиме вживати більш активні дії
для упередження хвороб.
Отже, пандемічні облігації як інноваційні гібридні фінансові ін-
струменти містять у собі механізм, здатний допомагати в управлін-
ні катастрофічними ризиками суспільства, а саме такими, що ви-
никають у разі появи та поширення масових хвороб. Подальший
розвиток та вдосконалення механізмів сприятиме кращій нейтралі-
зації ризиків та перерозподілу коштів з метою розв’язання глобаль-
них пандемічних проблем.
Список використаних джерел
1. Региональная программа совершенствования систем эпидемиоло гичес-
кого надзора (РПССЭН). Vsemirnyjbank. URL: https://www.vsemirnyjbank.org/
ru/topic/pandemics#3 (дата звернення: 17.07.2022).
2. Підвисоцький Я. В. Пандемічні облігації як різновид новітніх інстру-
ментів управління катастрофічними ризиками. Ризики в системі сучасних
міжнародних економічних відносин: виклики та можливості : матер. наук.-
практ. конф. (26–27 листопада 2020 р.). Київ, 2020. №23. URL: http://journals.
iir.kiev.ua/index.php/ec_n/article/view/4076 (дата звернення: 17.07.2022).
3. Підвисоцький Я. В. Катастрофічні облігації як інструмент управління
страховими ризиками. Молода наука Волині: пріоритети та перспективи до-
сліджень : матер. V Міжнар. наук.-практ. конф. студентів і аспірантів (10–
11 травня 2011 р.) : у 3 т. Т. 3. Луцьк, 2011. С. 60–62.
4. PRESS RELEASE JUNE 28, 2017 World Bank Launches First-Ever
Pandemic Bonds to Support $500 Million Pandemic Emergency Financing Facility.
URL: https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2017/06/28/world-
bank-launches-first-ever-pandemic-bonds-to-support-500-million-pandemic-
emergency-financing-facility (дата звернення: 17.07.2022).
5. Бонды катастрофической ценности: финансы. РБК. URL: https://www.
rbc.ru/newspaper/2017/06/30/5954e46b9a7947e4028cb7b6 (дата звернення:
17.07.2022).
6. Вспышка коронавируса выявляет недостатки в дизайне пандемических
облигаций. Мир финансов. URL: https://wfin.kz/novosti/finansy/35351-
vspyshka-koronavirusa-vyyavlyaet-nedostatki-v-dizajne-pandemicheskikh-
obligatsij.html (дата звернення: 17.07.2022).
7. Monetary and Capital Markets Department. ESG Monitor, 2021. URL:
https://www.imfconnect.org/content/dam/imf/News%20and%20Generic%20
Content/GMM/Special%20Features/ESG%20Monitor%20Q4%202020.pdf (дата
звернення: 17.07.2022).
8. Ahundjanov B. B., Akhundjanov S. B., Okhunjanov B. B. Information
Search and Financial Markets under COVID-19. Entropy (Basel). 2020. №22(7).
Рр. 1–18. doi:10.3390/e22070791. URL: https://www.mdpi.com/1099-
4300/22/7/791/htm (дата звернення: 17.07.2022).
9. Обладатели «пандемических облигаций» рискуют потерять все деньги.
Finversia. 2022. URL: https://www.finversia.ru/publication/obladateli-pande miche-
skikh-obligatsii-riskuyut-poteryat-vse-dengi-71938 (дата звернення: 17.07.2022).
130
Підвисоцький Я. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
References
1. Rehional’na prohrama vdoskonalennya system epidemiolohichnoho nahlya-
du, cayt hrupy Svitovoho banku. Vsemirnyjbank. Аvailable at: https://www.
vsemirnyjbank.org/ru/topic/pandemics#3 (accessed 17 July 2022) (in Russian).
2. Pidvysotskyi Y. V. (2020). Pandemichni oblihatsiyi yak riznovyd novitnikh
instrumentiv upravlinnya katastrofichnymy ryzykamy. Ryzyky v systemi
suchasnykh mizhnarodnykh ekonomichnykh vidnosyn: vyklyky ta mozhlyvosti:
materialy naukovo-praktychnoyi konferentsiyi, №23 (26–27 lystopada 2020 r.).
Аvailable at: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n/article/view/4076
(accessed 17 July 2022) (in Ukrainian).
3. Pidvysotskyi Y. V. (2011). Katastrofichni oblihatsiyi yak instrument
upravlinnya strakhovymy ryzykamy. Moloda nauka Volyni: priorytety ta
perspektyvy doslidzhen’: Materialy V Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi
konferentsiyi studentiv i aspirantiv (10–11 travnya 2011 r.): u 3 t. T. 3, Luts’k,
рр. 60–62 (in Ukrainian).
4. PRESS RELEASE JUNE 28, 2017 World Bank Launches First-Ever Pandemic
Bonds to Support $500 Million Pandemic Emergency Financing Facility. Worldbank.
Аvailable at: https://www.worldbank.org/en/news/press-release/ 2017/06/28/
world-bank-launches-first-ever-pandemic-bonds-to-support-500-million-pandemic-
emergency-financing-facility (accessed 17 July 2022) (in English).
5. Bondy katastrofycheskoy tsennosty: fynansy. RBK. Аvailable at: https://
www.rbc.ru/newspaper/2017/06/30/5954e46b9a7947e4028cb7b6 (accessed 17 July
2022) (in Russian).
6. Mir finansov. Vspyshka koronavirusa vyyavlyaet nedostatky v dizayne
pandemycheskikh oblihatsyi. Myr fynansov. Аvailable at: https://wfin.kz/
novosti/finansy/35351-vspyshka-koronavirusa-vyyavlyaet-nedostatki-v-dizajne-
pandemicheskikh-obligatsij.html (accessed 17 July 2022) (in Russian).
7. Monetary and Capital Markets Department. (2021). ESG Monitor. Аvailable
at: https://www.imfconnect.org/content/dam/imf/News%20and%20Generic%20
Content/GMM/Special%20Features/ESG%20Monitor%20Q4%202020.pdf
(accessed 17 July 2022) (in English).
8. Ahundjanov B. B., Akhundjanov S. B., Okhunjanov B. B. (2020). Information
Search and Financial Markets under COVID-19. Entropy (Basel), no. 22(7),
рр. 1–18. doi:10.3390/e22070791. Аvailable at: https://www.mdpi.com/1099-
4300/22/7/791/htm (accessed 17 July 2022) (in English).
9. Obladateli «pandemicheskikh oblyhatsyy» riskuyut poteryat’ vse den’hi.
(2022). Finversia. Аvailable at: https://www.finversia.ru/publication/obladateli-
pandemicheskikh-obligatsii-riskuyut-poteryat-vse-dengi-71938 (accessed 17 July
2022) (in Russian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 02.10.2022 р.
© Т. М. Конєва, І. М. Тимінська
УДК 378.016:821(100)]:37.091.39:614
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.14
Конєва Тетяна Михайлівна
кандидат філологічних наук, доцент,
Полтавський національний педагогічний університет
імені В. Г. Короленка
https://orcid.org/0000-0003-2373-2579
tmixalov@ukr.net
Тимінська Ірина Миколаївна
кандидат філологічних наук, доцент,
Полтавський національний педагогічний університет
імені В. Г. Короленка
https://orcid.org/0000-0003-0814-655X
tyminskaya2007@ukr.net
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ
ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Мета статті – представити спосіб формування в студентів здоров’язбережувальної
компетентності в ході вивчення драми Е. Йонеско «Носороги» (зарубіжна літе-
ратура) та узагальнення і систематизації знань з теми «Натовп» (безпекознавство)
із застосуванням потенціалу технології гарантування безпеки життєдіяльності
(за С. Постоєнко).
Методологічною основою дослідження є використання контент-орієнтовано-
го підходу для виявлення інтеграції на основі змісту навчальних дисциплін
навколо однієї теми; впровадження діяльнісного методу, що дало змогу отри-
мувати знання не в готовому вигляді, а здобувати їх у процесі власної навчаль-
но-пізнавальної діяльності, а також використання компаративного методу для
співвіднесення художніх образів Е. Йонеска з літературним процесом, традиці-
ями світової літератури та виявлення новаторства митця в галузі ейдології.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці моделі інтегро-
ваного заняття (зарубіжна література, безпекознавство) і дослідженні ролі
здоров’язбережувальних технологій, завдяки чому можливо сформувати в сту-
дентів здоров’язбережувальну компетентність.
132
Конєва Т. М., Тимінська І. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Висновки. Застосування на занятті здоров’язбережувальних технологій не-
стандартної форми навчання сприяє формуванню в здобувачів навичок викорис-
тання психолого-педагогічних прийомів, методів, підходів для розв’язання за-
вдань збереження і зміцнення здоров’я людей, отримання необхідної професій-
ної підготовки для роботи в цьому напрямі.
Ключові слова: інтегроване навчання, зарубіжна література, безпекознав-
ство, здоров’язбережувальні технології, здоров’язбережувальна компетентність.
Tetiana Konieva
PhD in Philology, Associate professor,
Poltava V.G. National Pedagogical University
Iryna Tyminska
PhD in Philology, Associate professor,
Poltava V.G. National Pedagogical University
The development of health promotion competence
in teaching world literature
The aim of the article is to show how the health promotion technology can be
used to ensure life safety (according to S. Postoienko), and raise students’ awareness
about healthy behavior in integrated classes when learning of E. Ionesco’s drama
«Rhinoceros» (World literature) and go on to summarize and systematize the
acquired knowledge while learning the topic «The Mob» (Life safety).
The methodology of the survey is range of scientific methods and approaches.
A content-oriented approach has been applied to identify content-based integration
of academic disciplines in one topic. The activity-based approach made it possible
for university students to acquire new knowledge in the process of their
independent educational and cognitive activity. The comparative method helps to
compare the images created by E. Ionesco with the literary process and the
traditions of world literature, and to reveal the author innovation in the field
of eidology.
The scientific novelty: the article describes the model of an integrated lesson
«The Mob», which helps to summarize the theoretical knowledge on the topic.
Students correlate their ideas about the mob psychology and the characters’ behavior
in E. Ionesco’s drama «Rhinoceros» (lack of personality and responsibility for their
actions; low intelligence and high emotionality; being influenced by a leader; high
impressionability; rapid mood swings).
Conclusion. One of the key objectives of higher education, which is in line with
the social policy of our government, is to preserve and promote public health. The
study program for getting bachelor’s degree aims to build health promotion
competence among university students providing the health promotion technologies
to be used during their studies.
Non-standard approaches and the use of health promotion technology contribute
to the development of students; skills to use psychological and pedagogical techniques,
methods, approaches to solve the problems of preserving and promoting public
health, and acquiring the necessary professional skills for their future career.
Keywords: integrated learning, world literature, life safety, health promotion
technology, health promotion competence.
Конева Татьяна Михайловна
кандидат филологических наук, доцент,
Полтавский национальный педагогический университет
имени В. Г. Короленко
Тыминская Ирина Николаевна
кандидат филологических наук, доцент,
Полтавский национальный педагогический университет
имени В. Г. Короленко
133
Формування здоров’язбережувальної компетентності на заняттях зарубіжної літератури
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Формирование здоровьесберегающей компетентности
на занятиях зарубежной литературы
Цель статьи – представить способ формирования у студентов здоровьесбере-
гающей компетентности в ходе изучения драмы Э. Ионеско «Носороги» (зару-
бежная литература) и обобщения, систематизации знаний по теме «Толпа»
(безопасность) с применением потенциала технологии обеспечения безопасности
жизнедеятельности (по С. Постоенко).
Методологической основой исследования является использование контент-
ориентированного подхода для выявления интеграции на основе содержания
учебных дисциплин вокруг одной темы; внедрение деятельностного метода, что
позволило не получать знания в готовом виде, а приобретать их в процессе
собственной учебно-познавательной деятельности, а также использование ком-
паративного метода для соотнесения художественных образов Э. Ионеско с
литературным процессом, традициями мировой литературы и выявления нова-
торства писателя в сфере эйдологии.
Научная новизна полученных результатов заключается в разработке модели
интегрированного занятия (зарубежная литература, безопасность) и исследовании
роли здоровьесберегающих технологий, благодаря чему возможно сформировать
у студентов здоровьесберегающую компетентность.
Выводы. Применение на занятии здоровьесберегающих технологий нестан-
дартной формы обучения способствует формированию у соискателей навыков
использования психолого-педагогических приемов, методов, подходов для реше-
ния задач сохранения и укрепления здоровья людей, получения необходимой
профессиональной подготовки для работы в этом направлении.
Ключевые слова: интегрированное обучение, зарубежная литература, безо-
пасноведение, здоровьесберегающие технологии, здоровьесберегающая компе-
тентность.
Постановка проблеми. Одне з головних завдань сучасної вищої
школи, як і соціальної програми нашої держави, – збереження та
зміцнення здоров’я людини. Система підготовки здобувачів першого
(бакалаврського) рівня вищої освіти сприяє формуванню в молоді
здоров’язбережувальної компетентності за умови використання під
час навчання здоров’язбережувальних технологій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здоров’язбережувальні
технології – предмет дослідження таких науковців, як: Т. Бичкова,
М. Безруких, О. Бутакова, Є. Пужаєва, М. Смирнов, І. Соколова,
В. Сонькін, І. Чупаха й ін. Здоров’язбережувальні технології – це
технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання
та виховання особистості в закладі освіти, і ті, що вирішують за-
вдання раціональної організації виховного процесу з урахуванням
вікових, статевих, індивідуальних особливостей студентів та гігіє-
нічних норм, відповідність навчальних і фізичних навантажень
можливостям здобувачів. Використання під час навчання
здоров’язбережувальних технологій сприятиме формуванню в моло-
ді здоров’язбережувальної компетентності.
Здоров’язбережувальна компетентність – це готовність самостійно
вирішувати завдання, пов’язані з підтримкою, зміцненням та збере-
женням здоров’я, як свого, так й оточення [1, 22]. Сенс
здоров’язбережувальної компетентності полягає в проведенні про-
філактичних заходів, застосуванні здоров’язбережувальних техноло-
гій людьми, що знають закономірності процесу охорони здоров’я.
134
Конєва Т. М., Тимінська І. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Мета статті – представити спосіб формування в студентів
здоров’язбережувальної компетентності в ході вивчення драми Е. Йо-
неско «Носороги» (зарубіжна література) та узагальнення і система-
тизації знань з теми «Натовп» (безпекознавство) із застосуванням
потенціалу технології гарантування безпеки життєдіяльності (за
С. Постоєнко) [6, 6].
Виклад основного матеріалу. Натовп як соціальна небезпека –
досить поширене явище в суспільстві, що може загрожувати життю
і здоров’ю людини. Натовпом називають велике скупчення людей,
які вийшли на вулицю або зібралися в приміщенні, їхня поведінка
є протиправною і являє собою небезпеку як для тих осіб, які пере-
бувають у натовпі, так і тих, що знаходяться поза натовпом [5, 79].
Специфічною ознакою психології поведінки в натовпі є здатність
особистості «розчинятися» в ньому, втрачати індивідуальні риси
внаслідок неглибоких власних переконань. Цей процес розвивається
на підсвідомому рівні. Дії людей у натовпі майже не залежать від
їхнього освітнього та культурного рівня.
Науковці розрізняють чотири види натовпу:
1. Випадковий – група людей, увагу яких привернула певна по-
дія, наприклад ДТП.
2. Експресивний – група людей, згуртована прагненням спільно
висловити свої почуття: радість на весіллі, горе на похоронах, со-
лідарність на мітингу.
3. Конвенційний – група людей, котрі є учасниками масових роз-
ваг (глядачі, уболівальники): їх об’єднує цікавість до дійства, на яке
вони реагують згідно з традиційними ритуалами та нормами (звідси
й походить назва «конвенційний», тобто такий, що передбачає угоду).
4. Діючий – група людей, яка виконує фізичні дії. Діючий натовп
буває: агресивним (наприклад самосуд натовпу над злочинцем); па-
нічним (масова втеча людей від небезпеки); корисливим (оволодіння
якимись цінностями, наприклад пограбування магазинів під час
стихійних лих, мародерство); повстанським (дії натовпу, зумовлені
обуренням проти влади, наприклад об’єднання людей проти утисків)
[5, 79].
До спільних рис натовпу належать такі: натовп – це завжди ве-
лика група людей; натовп існує протягом досить короткого часу,
тому не встигає розмежуватися за своїми симпатіями чи антипатія-
ми; люди в натовпі перебувають у безпосередній близькості, що дає
їм змогу підтримувати між собою слуховий і зоровий контакт, воло-
діти однією і тією самою інформацією, відчуваючи при цьому реак-
ції одне одного на зовнішні стимули. Взаємний вплив людей у на-
товпі сприяє створенню єдиного настрою («колективної душі», за
Г. Лебоном); натовп, відчуваючи свою єдність і силу, може швидко
радикалізуватися, змінивши характер і спрямованість своїх дій. На-
товп позбавлений ієрархічного поділу, тобто всі люди всередині
нього рівні, відмінності між ними знівельовані.
Натовп як небезпечне соціальне явище неодноразово ставав
об’єктом вивчення і науковців, і митців. Зокрема, процес втрати
індивідуальності й перетворення людини в натовп представлено в
драмі «Носороги» (1959) французького письменника Ежена Йонеско
135
Формування здоров’язбережувальної компетентності на заняттях зарубіжної літератури
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
(справжнє прізвище – Йонеску), якого сьогодні вважають метром
«театру абсурду», емблемою руху оновлення драматургічної естетики
другої половини ХХ століття.
В основу п’єси «Носороги» покладено абсурдно-фантастичний
сюжет масового перетворення людей на носорогів, який, однак, мав
реальне підґрунтя в політичному житті Європи 1930-х років. У пе-
редмові до драми «Носороги» Йонеско підкреслював, що поштовхом
до її написання були враження французького письменника Дені де
Ружмона від демонстрації нацистів на чолі з Гітлером у Нюрнберзі
1936 року. «Дені де Ружмон, – розповідав Йонеско, – бачив цей на-
товп, який поступово поглинала якась істерія. Здалека люди з на-
товпу, як шалені, вигукували ім’я цієї страшної людини. Гітлер
наближався, і з його наближенням зростала хвиля психозу, що за-
хоплювала дедалі нових людей. Це безумство, ця маячня спочатку
здивували оповідача. Та коли Гітлер опинився поряд, а присутні
навколо Дені де Ружмона люди впали в стан загальної істерії, сам
він відчув, що це безумство от-от захопить і його, що він «наелек-
тризований» цією заразною маячнею. Він уже готовий був піддатися
цій марі, але тут щось піднялося з глибин його єства і почало про-
тидіяти колективному урагану… В цей момент повстала вся його
сутність, все те, що було «ним», – жодних там аргументів проти,
розум був ні до чого» [2, 227].
Розповідь очевидця містила в стислому та ще не «зашифрованому»
вигляді зародження задуму «Носорогів». У ній простежуються тен-
денції, які окреслилися в п’єсі у дві провідні тематико-сюжетні лінії:
розвиток колективної істерії (у драмі – пошесть «оносорожування»)
та ірраціональний опір одинака масовому психозу (у драмі він уті-
лився в образі Беранже). Слід зауважити, що, змальовуючи бунт
головного героя проти хвороби жахливого «омасовлення», драматург
певною мірою спирався і на власний досвід. Адже, перебуваючи
всередині процесу «колективістських мутацій» свідомості співгрома-
дян у Румунії 1930-х років, він усвідомив високу ціну самозбере-
ження особистості.
Розглянемо обидві тематико-сюжетні лінії детальніше. У першій
дії абсурдна ситуація лише окреслюється: у провінційному місті не-
відомо звідки з’являється носоріг – і люди, ховаючись від непри-
ємностей, не думають над тим, як запобігти лиху, а ведуть дискусії
стосовно виду носорога – африканський він чи азійський. У другій
дії ситуація ускладнюється: з’являється загроза масового оносоро-
ження, носорогами стають деякі зі співробітників Беранже, а потім
майже «реалістично» змальовано перетворення друга Жана. У третій
дії абсурдна ситуація набуває апогею: всі, хто оточував Беранже,
стали носорогами, їхній рев звучить по радіо, зображення цих тварин
з’являються на картинах. І ось кульмінація, водночас і фінал твору:
абсурд визначають нормою, норму – абсурдом. Всі стали носорогами,
навіть кохана Беранже Дізі прямує до носорогів. Людиною залиша-
ється лише Беранже. Він не має наміру змінювати своїх поглядів,
зраджувати самому собі, отже, стверджує здатність людини проти-
стояти злу, цього разу – омасовленню: «Я остання людина і буду
нею до самого кінця! Я не здамся» [4, 317].
136
Конєва Т. М., Тимінська І. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Отже, простежуючи етапи оносороження, Йонеско відкриває в
нібито абсурдній навалі цього процесу певну логіку, що відображає
закономірності поширення будь-якої колективної ідеї. Розповсюджу-
ючись ушир і вглиб суспільства, захоплюючи спершу тих, хто легко
піддається спокусі «омасовлення», далі – горезвісну більшість, що
з покірністю стада прямує за ватажком і зрештою «останніх з могі-
кан», які начебто сподівалися вистояти перед хвилею знеособлення,
пошесть знищує всі цінності людського життя. Обов’язок і дисци-
пліна, які декларував Жан («Вища людина – це та, яка виконує
свій обов’язок») [4, 235], віра Логіка у всесилля розуму («Страх
ірраціональний. Розум повинен його долати») [4, 237], політичний
активізм Ботара («Тут ідеться про кота чи про кішку ? І яка в ньо-
го масть, яка раса? Я не расист, я навіть проти расизму») [4, 262],
пріоритет комфорту, який обрав Дудар («Необхідно дивитися на речі
полегшено, не брати близько до серця») [4, 295], ідея чесного слу-
жіння порядку, що її сповідує Папільон («(Твердо). … Годі вже ба-
лакати. Хай собі носоріг, хай собі летючі тарілки, – треба, щоб
робота не стояла! Фірма платить вам не за те, що ви марнуєте час
на теревені про якихось справжніх чи вигаданих звірів!») [4, 266] –
все це ламається під тиском «оносороженої маси». Йонеско демон-
струє на сцені парад збанкрутілих «сенсів життя», їхнього переро-
дження в шаблони суспільної думки. За логікою автора, саме мис-
лення стереотипами робить людину сприйнятливою до колективіст-
ських ідей. І вистояти під натиском колективної істерії може лише
людина, свідомість якої не спотворена шаблонами.
Бунт Беранже природний, не прикритий жодними гаслами, май-
же по-дитячому наївний, інтуїтивний, натхненний природженою
нездатністю бути «елементарною часткою» «оносороженої маси».
Його життєва позиція відрізняється не тільки від філософії життя
співробітників, але й приятеля Жана. Про це свідчить навіть зо-
внішній вигляд друзів: «Беранже не голений, без капелюха, волосся
скуйовджене, одяг обшарпаний. Усе в ньому виказує занедбаність,
вигляд утомлений, оспалий» [4, 232]; «В Жана рожеве обличчя,
одягнений він дуже дбайливо: каштановий костюм, червона крават-
ка, накладний крохмалений комірець, каштановий капелюх» [4, 232].
Жан соромиться мати такого друга. Він виказує йому за недбалий
вигляд, пробує навіть причепурити його.
Беранже намагається пояснити свій стан. Виявляється, він ну-
диться життям: «… я не створений для … тієї щоденної роботи в
конторі» [4, 234]. Для Жана ж службовий обов’язок вивищує лю-
дину: «Вища людина – це та, що виконує свій обов’язок» [4, 235].
Своє пияцтво Беранже пояснює страхом перед життям: «Почуваю
себе таким безпритульним у житті, серед людей і тоді тягнуся до
чарки. Це мене заспокоює, зникає напруження, я забуваюсь» [4, 243].
І робить висновок, що «жити – це щось ненормальне» [4, 244].
Для Жана «життя – це боротьба, хто не бореться – боягуз!»
[4, 245]. Він закликає до «зброї терпимості, культури, інтелігент-
ності» [4, 246] і радить Беранже «стати господарем становища»
[4, 246], «стати окультуреною людиною» [4, 248]. А для цього, на
його думку, треба «щодня голитися, надягати чисту сорочку, …
137
Формування здоров’язбережувальної компетентності на заняттях зарубіжної літератури
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
стежити за літературними і культурними подіями нашої доби, …
ходити до музеїв, читати літературні журнали, відвідувати лекції.
Це позбавить страху, сформує розум» [4, 246–248].
Вельми прикметна реакція друзів на першу появу в місті носо-
рога. Жан вражений: «Це ж неприпустимо. Такого не можна дозво-
лити! В міський уряд треба написати скаргу» [4, 240]. Він занепо-
коєний станом безпеки мешканців міста: «… носоріг бігає самісіньким
центром міста, та ще й у неділю вранці, коли на вулицях повно
дітей… і дорослих теж» [4, 242]. Беранже аж ніяк не зачепила по-
ява в місті носорога. Лише згодом він погоджується, що «носоріг на
волі – це зле» [4, 242], та одразу ж пропонує не перейматися тим,
чого нема (носоріг пробіг і зник).
Суттєва відмінність між Жаном і Беранже – це нетерпимість,
нетолерантність, нещирість Жана і людяність, моральність Беранже.
Прагнучи до успіху, Жан, наприклад, забуває про чистоту думок і
почуттів, про мораль. У другій дії він говорить: «По правді, я не те,
що не люблю людей, вони мені байдужі або ж гидкі, хай лиш не
стають мені на дорозі, я розчавлю їх… В мене є мета, і я рвуся до
неї» [4, 283]. Жан прагне бути всесильним, мати владу, «бути гос-
подарем становища» [4, 246]. Впродовж усього твору піддається
сумніву так звана доброчесність Жана, турбота про друга.
Жан стає носорогом «за переконанням», а не випадково, як це
сталося з деякими іншими співробітниками Беранже. Оносороження
Жана не здається парадоксальним.
Беранже – антипод Жана. Він терпимий і толерантний, але, пере-
свідчившись у тому, що носороги – зло, готовий йому протистояти:
«Надішлю листи до газет, понаписую маніфести, піду на прийом до
мера… Треба перерубати сам корінь зла» [4, 296]. Він справжній Дон
Кіхот (так його називає співробітник Дудар), чинить опір злу до
останнього.
Отже, абсурд на змістовому рівні виявляється і в тому, що втра-
чає свою людську індивідуальність «окультурена» особистість, а
«неокультурена» – її зберігає. Письменник захищає людську інди-
відуальність, попереджає про ті загрози, які чекають на людину.
П’єса пройнята критикою деіндивідуалізації, автоматизму, конфор-
мізму, міщанства й водночас глибоким болем за людину та її вну-
трішній світ. Крізь видимий абсурд просвічуються приховані важ-
ливі філософські проблеми: сенсу буття (зберегти в собі людину, не
зрадити людяності та власну індивідуальність); здатність людини
протистояти злу (у цьому разі омасовленню); причини оносороження
людей (за власним переконанням, «заразився», втягнули силоміць);
людської схильності ховатися від неприємних очевидностей (носоро-
ги – це «міф», «містифікація», «ілюзія») та ін.
Абсурд у творі виявляється не тільки на змістовому рівні, але й
на формальному. Свою п’єсу «Носороги» Йонеско іменує трагіфарсом.
Саме за допомогою фарсових засобів і прийомів драматург підкреслює
трагічний сенс існування. Основним засобом у п’єсі є трагікомічний
гротеск, що увиразнює сенс страшного явища й оголює комічну аб-
сурдну рису (перетворення людей на носорогів). Це водночас і по-
хмурий погляд на світ, і буфонада.
138
Конєва Т. М., Тимінська І. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Розкриттю процесу нівелювання особистості, тоталітаризму свідо-
мості сприяє у творі багата палітра новітніх мовних засобів, незвичай-
на побудова фраз, діалогів тощо. Йонеско вдало використовує прийом
одночасного розгортання двох, трьох, а іноді й більше діалогів, абсо-
лютно далеких за темою розмови, що збігаються в певних місцях. На
початку твору паралельно розвертаються дві «філософські бесіди»:
Логіка з Літнім Добродієм про мистецтво логіки та Жана з Беранже
про мистецтво життя. Показово, що внутрішньо вони, безперечно,
пов’язані, але на сцені розведені. Пари, які заглибилися у свій пред-
мет роздумів, не чують одна одну. Так позначається трагікомічний
розрив між філософською думкою, що повинна пояснювати буття, і
життям, якому належить випитувати філософію про свій сенс.
«Логік (до Літнього Добродія). Ось, наприклад, такий силогізм.
В кота чотири лапи. Ізодор і Фріко мають по чотири лапи кожен.
Отже, Ізидор і Фріко – коти. Літній Добродій (до Логіка). В мого
собаки теж чотири лапи.
Логік (до Літнього Добродія). В такому разі це кіт.
Беранже (до Жана). А в мене життєвої снаги зовсім мало. Мабуть,
я не відчуваю потягу до життя.
Жан (до Беранже). Зробіть свій розум швидким і блискучим.
Станьте господарем становища.
Беранже (до Жана). Як стати господарем становища?
Логік (до Літнього Добродія). Я позбавляю наших котів двох лап.
Скільки зостанеться лап у кожного?
Літній Добродій. Це важко.
Беранже (до Жана). Це важко.
Логік (до Літнього Добродія). Навпаки, дуже легко.
Літній Добродій (до Логіка). Може, вам воно легко, та мені аж
ніяк.
Беранже (до Жана). Може, вам воно легко, та мені аж ніяк…
Логік (до Літнього Добродія). Поміркуйте лишень. Зосередьтеся.
Жан (до Беранже). Поміркуйте лишень. Зосередьтеся.
Літній Добродій (до Логіка). Я не знаю.
Беранже (до Жана). Я і справді не знаю.
Логік (до Літнього Добродія). Ну, тоді я вам усе скажу.
Жан (до Беранже). Ну, тоді я вам усе скажу» [4, 244–246].
Діалог, що стосується серйозних життєвих філософських проблем,
перебивається пустим діалогом про силогізми, про котів. І що пара-
доксально: в певних місцях діалоги збігаються і звучать як один. За
цим парадоксом, можливо, заперечується вагомість питання, яке по-
рушили в розмові Жан і Беранже, можливо, піддано сумніву щирість
і серйозність Жана в ставленні до Беранже, а може, все зводиться до
філософського тлумачення марноти, суєтності людського існування.
Трапляються в тексті й речення-нісенітниці. Персонажі роздуму-
ють, звідки взявся носоріг: утік із зоопарку, прийшов із цирку,
може, ховався десь поблизу в лісовому болоті? Ці версії одна за
одною відпадають, тож Беранже висуває гіпотезу-нісенітницю: «Може,
він ховався під каменем? А може, звив собі гніздо на сухій гілляці?»
139
Формування здоров’язбережувальної компетентності на заняттях зарубіжної літератури
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
[4, 241]. З одного боку, це видається дотепним парадоксом, а з дру-
гого – чи не криється тут прагнення людей обов’язково все розтлу-
мачити? А коли пояснити якийсь факт не можна, людина вигадує
хоч щось, нехай навіть це «щось» – безглуздя.
Є в тексті шаблонні фрази, які за своїм узагальненим змістом
можна вважати афоризмами: «Жити – це щось ненормальне» (Беран-
же) [4, 244]; «Всі люди мають право на розвиток» (Дудар) [4, 303];
«Людина, яка стає носорогом, – незаперечна ненормальність» (Беран-
же) [4, 299]; «Людина вища від носорога!» (Беранже) [4, 307]; «Лихо
тим, хто хоче зберегти свою оригінальність» (Беранже) [4, 318].
Для розуміння проблематики та поетики «Носорогів» важливо
знати її літературний контекст. З-поміж літературних чинників, що
вплинули на художню своєрідність п’єси, Е. Йонеско називав «Пере-
втілення» Ф. Кафки. Цю новелу він прочитав під дещо несподіваним
кутом, а саме як історію пробудження «чудовиська» у звичайній
людині. Таке сприйняття кафківського твору збіглося з провідною
в художньому світі Йонеско емоцією здивування і людською при-
родою, у якій причаїлися тваринні інстинкти, й історією, що з дав-
ніх-давен і до сьогодні повниться жахливими виявами людських
звірств. Відповідно до такого тлумачення метаморфози кафківського
героя, драматург розгорнув на сцені яскраве видовище колективних
«перевтілень» – масовий тріумф «чудовиськ», які вивільнялися з
глибин людських індивідуальностей.
Цим, до речі, п’єса Йонеско відрізнялася від близького їй епо-
хального літопису чуми, який створив А. Камю, де пошесть була
інакомовним утіленням насамперед абсурду зовнішнього. Йонеско ж
наголосив на абсурді, притаманному внутрішньому світові особистос-
ті (передусім перетворення Жана, котрий «живився» не моральними
цінностями, а гаслами сили в дусі ідеї «надлюдини» Ніцше).
Отже, вигадане французьким драматургом «оносорожування» по-
стає поряд з такими знаковими метафорами модерністської літера-
тури, як перевтілення Грегора Замзи в Кафки та оранська чума в
Камю. Так само, як її попередниці, ця метафора не зводилася до
однозначного тлумачення. Йонеско попереджав: «Носороги», – зви-
чайно, антифашистська п’єса, однак це ще й п’єса, спрямована про-
ти всіх видів колективної істерії і проти тих епідемій, що вбирають-
ся в шати різноманітних ідей та розумності, залишаючись при
цьому небезпечними епідемічними захворюваннями» [2, 228]. «Оно-
сорожування» – метафора багатозначна: «це й сліпе служіння люд-
ських «мас» ідеї революції, і тоталітаризм будь-якого ґатунку, і
конформізм, який набуває розмаху суспільного явища, і навіть мода
або єднання спортивних чи музичних «фанів» на стадіонах. Інакше
кажучи, це узагальнення розмаїтих форм «омасовлення» [3, 384].
Особистий погляд на життя Беранже протистоїть у драмі нега-
тивній позиції мешканців міста, які під впливом загальної істерії
поступово втрачають свою людську природу та перетворюються на
натовп. Характерною прикметою натовпу є те, що він позбавлений
ієрархічного поділу: всі люди всередині великої групи є рівними,
відмінності між ними знівельовані, вони нібито стають однією істотою
з надіндивідуальними психічними рисами. Переплетіння реальності
140
Конєва Т. М., Тимінська І. М.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
й фантастики, гротеск, метафори та порівняння виразно підкреслюють
цю його особливість. Натовп можна охарактеризувати як об’єднання
великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою
та майже ідентично реагують на надзвичайну подію в місті. Це натовп
діючий (панічний). Маніакальне служіння певній ідеї стало причиною
втрати не лише індивідуальності, але й людської природи, перетво-
рило людей у натовп, а згодом – у тварин. Абсурд життя призвів до
абсурдної поведінки мешканців цілого міста.
Висновки. Застосування на занятті здоров’язбережувальних тех-
нологій нестандартної форми навчання сприяє формуванню в студен-
тів навичок використання психолого-педагогічних прийомів, методів,
підходів для розв’язання завдань збереження і зміцнення здоров’я
людей, набуття необхідної професійної підготовки для роботи в цьо-
му напрямі.
Список використаних джерел
1. Власенко Л. Організація здоров’язбережувального навчального процесу
на уроках і в позаурочний час у початковій школі. Основи здоров’я. 2012. №4.
С. 21–24.
2. Волощук Є. Ежен Йонеско. Зарубіжна драма ХХ сторіччя. Київ : На-
вчальна книга, 2003. С. 222–230.
3. Волощук Є. Західна драматургія 1950–1970-х років. Зарубіжна літера-
тура. Київ : Генеза, 2004. С. 370–385.
4. Йонеско Е. Носороги. Зарубіжна драма ХХ сторіччя. Київ : Навчальна
книга, 2003. С. 231–318.
5. Основи безпеки життєдіяльності : розробки уроків у 7–11-х кл. / упоряд.
М. Голубенко. Київ : Шкільний світ; Вид. Л. Галіцина, 2006. 128 с.
6. Постоєнко С. Упровадження здоров’язбережувальних технологій на уро-
ках. Основи здоров’я. 2013. № 7. С. 5–8.
References
1.Vlasenko L. (2012). Orhanizatsiia zdorov’iazberezhuvalnoho navchalnoho
protsesu na urokakh i v pozaurochnyi chas u pochatkovii shkoli. Osnovy zdorov’ia,
no. 4, рр. 21–24 (in Ukrainian).
2. Voloshchuk Ye. (2003). Ezhen Yonesko. Zarubizhna drama ХХ storichchia,
Kyiv: Navchalna knyha, рр. 222–230 (in Ukrainian).
3. Voloshchuk Ye. (2004). Zakhidna dramaturhiia 1950–1970-kh rokiv.
Zarubizhna literatura, Kyiv: Heneza, рр. 370–385 (in Ukrainian).
4. Yonesko E. (2003). Nosorohy. Zarubizhna drama ХХ storichchia, Kyiv:
Navchalna knyha, рр. 231–318 (in Ukrainian).
5. Holubenko M. (upor.). (2006). Osnovy bezpeky zhyttiediialnosti: Rozrobky
urokiv u 7 – 11-kh kl., Kyiv: Shkilnyi svit; Vyd. L. Halitsyna, 128 p. (in Ukrainian).
6. Postoienko S. (2013). Uprovadzhennia zdorov’iazberezhuvalnykh tekhnolohii
na urokakh. Osnovy zdorov’ia, no. 7, рр. 5–8 (in Ukrainian).
Стаття до редакції журналу надійшла: 15.07.2022 р.
© А. В. Танцюра
УДК 3.082.4:37
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.15
Танцюра Антон Валерійович
аспірант,
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
https://orcid.org/0000-0002-3300-6439
ttanton1987@gmail.com
ОЦІНКА ВПЛИВУ ФАКТОРІВ МОТИВАЦІЇ
НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ФАХІВЦІВ ЗАКЛАДІВ
ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Мета статті полягає у визначенні й оцінці факторів мотивації, що впливають
на ефективність праці фахівців закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО).
Методологічною основою дослідження є проведення опитування на основі
методики «Бар’єри педагогічної діяльності» для визначення чинників, що спри-
яють та перешкоджають навчанню, розвитку, саморозвитку фахівців закладу
загальної середньої освіти.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у виявленні комплексу по-
зитивних і негативних факторів мотивації трудової діяльності фахівців ЗЗСО.
Висновки. Саме мотивація є головним рушієм трудової діяльності фахівців
ЗЗСО, а визначення позитивних і негативних факторів, що впливають на їхню
працю, дасть змогу ефективно управляти трудовою діяльністю колективу.
Ключові слова: мотивація, професійна діяльність, праця, фахівці, заклад
загальної середньої освіти.
Anton Tantsiura
graduate student,
Open International University of Human Development “Ukraine”
Assessment of the influence of motivational factors
on the work efficiency of specialists in institutions of
general secondary education
The purpose of the article is to identify and evaluate motivational factors
affecting the work efficiency of specialists in general secondary education insti-
tutions.
The methodological basis of the research is conducting a survey based on the
«Barriers of Pedagogical Activity» methodology to determine the factors that
contribute to and hinder the learning, development, and self-development of spe-
cialists of a general secondary education institution.
142
Танцюра А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
The scientific novelty of the obtained results lies in the identification of a
complex of positive and negative factors of motivation for the labor activity of
specialists, since motivation is the main driver of the labor activity of specialists.
Conclusions. It is motivation that is the main factor of effective labor activ-
ity, and the definition of positive and negative factors that affect the work of
specialists makes it possible to understand motivation factors and more effec-
tively apply motivational factors in managing the work of specialists.
Keywords: motivation, professional activity, work, specialists, institution of
general secondary education.
Танцюра Антон Валерьевич
аспирант,
Открытый международный университет развития человека «Украина»
Оценка влияния факторов мотивации на эффективность труда
специалистов заведений общего среднего образования
Цель статьи – определение и оценка факторов мотивации, влияющих на
эффективность труда специалистов заведений общего среднего образования.
Методологической основой исследования является проведение опроса на
основе методики «Барьеры педагогической деятельности» для определения фак-
торов, способствующих и препятствующих обучению, развитию, саморазвитию
специалистов общего среднего образования.
Научная новизна полученных результатов состоит в выявлении комплекса
положительных и отрицательных факторов мотивации трудовой деятельности
специалистов.
Выводы. Именно мотивация является главным двигателем трудовой деятель-
ности специалистов заведений общего среднего образования, а определение
положительных и негативных факторов, влияющих на их труд, позволит
эффективно управлять трудовой деятельностью коллектива.
Ключевые слова: мотивация, профессиональная деятельность, труд,
специалисты, заведение общего среднего образования.
Постановка проблеми. Ефективна професійна діяльність фахівців
закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) можлива за умови вияв-
лення та оцінки комплексу факторів мотивації, що сприяють та / або
перешкоджають провадити професійну діяльність.
У сучасних умовах функціонування економіки та соціально-тру-
дових відносин освітні заклади стоять перед необхідністю діяти в
усе більш конкурентному середовищі, оволодівати новими типами
мотивації професійної діяльності, виявляти й оцінювати комплекси
факторів мотивації, що сприяють та / або перешкоджають професій-
ній діяльності. Внесок кожного фахівця в досягнення цілей ЗЗСО
важливий, а одним з головних завдань кожного закладу стає пошук
ефективних способів удосконалення праці та соціально-трудових від-
носин, що забезпечують їх активізацію. Наявність у фахівців на-
лежної професійної підготовки, навичок, досвіду не є гарантією
високої ефективності праці фахівця. Рушієм їх активної трудової
діяльності є мотивація праці.
Виявити та оцінити комплекс чинників, які впливають на про-
вадження професійної діяльності, можна за допомогою об’єктивних
прямих і непрямих діагностичних методик, що демонструють значну
конструктивну валідність. Як емпіричний метод використаємо
143
Оцінка впливу факторів мотивації на ефективність праці фахівців
закладів загальної середньої освіти
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
методику «Бар’єри педагогічної діяльності», яка спрямована на
виявлення причин, що перешкоджають та / або допомагають фахів-
цеві провадити професійну діяльність.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні аспекти про-
блеми мотивації праці для різних галузей економіки та соціально-
трудових відносин вивчали провідні вітчизняні вчені: О. Грішнова,
[1], А. Колот та ін. [2], Ю. Комар [3], І. Комарницький та ін. [4],
О. Полонський та ін. [5], О. Шкільов та ін. [6] – та закордонні:
Ф. Тейлор, А. Маслоу [7], Д. Мак-Грегор, Д. Мак-Клелланд [15],
Ф. Герцберг [17], В. Врум [16], А. Портер, Е. Лоулер.
Проаналізувавши праці зазначених вище й інших науковців,
можемо вказати, що теоретичні та прикладні аспекти проблеми
мотивації праці та соціально-трудових відносин у контексті про-
фесійної діяльності висвітлені достатньо ґрунтовно. Проте біль-
шість закладів загальної середньої освіти на теперішній час не
мають належної системи мотивації праці фахівців. Питання роз-
робки та впровадження такої системи необхідно вирішувати з
урахуванням специфіки діяльності закладу. При вирішенні цього
завдання доцільно враховувати як вітчизняний, так і зарубіжний
досвід.
Мета статті полягає у визначенні й оцінці позитивних і негатив-
них факторів мотивації трудової діяльності, що впливають на ефек-
тивність праці фахівців закладів загальної середньої освіти.
Виклад основного матеріалу. Проблема мотивації праці є однією
з найбільш актуальних у сфері економіки та соціально-трудових від-
носин. Особливого значення вона набуває в системі професійної ді-
яльності фахівців ЗЗСО, що завжди спирається на певну мотивацій-
ну основу.
В економічній літературі поняття «мотивація» має багато визна-
чень, які із різних сторін розкривають його сутність. У загальному
значенні під мотивацією розуміють сукупність факторів, що спону-
кають людину до виконання визначених дій. Ці сили можуть мати
як зовнішнє, так і внутрішнє походження та змушувати людину
свідомо або несвідомо робити ті чи інші вчинки [8]. В управлінні
мотивація – це функція керівництва, яка полягає у формуванні у
фахівців стимулів до праці, а також у довгостроковому впливі на
них з метою зміни структури їх ціннісних орієнтацій та інтересів,
виробленні відповідного мотиваційного ядра особистості й розвитку
на цій основі трудового потенціалу.
Мотивування являє собою процес формування такого психологіч-
ного стану людини, який зумовлює її поведінку, формулює установ-
ку до діяльності, спрямовує і активізує. Відповідно мотивація праці
являє собою прагнення фахівця задовольнити свої потреби, у загаль-
ному розумінні – це сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників,
що спонукають людину до праці, орієнтують на досягнення певних
цілей [9].
Серед причин, які характеризують участь фахівця в діяльності
закладу: його бажання, кваліфікація і можливості, але головне – це
мотивація. У процесі мотивації задіяні мотиви й потреби. Потреби –
це спонукання до дії зсередини. Мотивація – це процес заохочення
144
Танцюра А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
фахівця до активної трудової діяльності як для досягнення цілей
організації, так і задоволення власних потреб. Процес мотивації
являє собою впровадження в трудову діяльність закладу певного
мотиву, що визначає готовність особистості працювати з високою
ефективністю.
Мотивація фахівців ЗЗСО залежить від цілей і завдань як їх
власних, так і керівників закладу. У сучасних умовах зростає роль
факторів нематеріальної мотивації, що впливають на працю фа-
хівців ЗЗСО. Успішна професійна діяльність значною мірою ви-
значається здатністю працівників до продуктивної, якісної та
творчої роботи, формування та впровадження нових ідей, набуття
нових знань і розвитку навичок, які разом дають позитивний ре-
зультат і гарантують успіх [10]. Фахівець має бути задоволений
власною трудовою діяльністю, отримувати відповідну винагороду
за свою роботу, бути ознайомленим із результатами праці, мати
визнання за неї, бачити подальші перспективи свого професійного
розвитку.
Отже, мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушій-
них сил, які спонукають фахівця до діяльності, визначають поведін-
ку, форми діяльності, надають їй спрямованості, орієнтованої на
досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація – це су-
купність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку [11, 39].
У зв’язку із цим варто звернути увагу на внутрішню мотивацію
фахівців, виявити бажання та потреби колективу для підвищення
мотивації праці. Керівники повинні враховувати переваги працівни-
ків і використовувати їхні навички та вміння.
Виділяють позитивну й негативну мотивацію. До позитивної від-
носять: матеріальне стимулювання, можливість просуватися по служ-
бі, схвалення колективу, престиж – тобто стимули, заради яких
фахівець готовий докласти свої зусилля.
Негативну мотивацію розглядають як спонукання, спричинені
усвідомленням можливих неприємностей, котрі можуть виникнути
в разі невиконання професійної діяльності або порушення соціальних
норм, і страхом перед ними, прагненням їх уникнути. Дії під впли-
вом такої мотивації є захисними, а сама діяльність – примусовою.
До негативних мотивів відносять вплив на особистість шляхом тис-
ку, покарання чи критики.
На ефективність праці суттєво впливає комплекс позитивних і
негативних факторів мотивації праці. Для їх визначення не існує
серйозних об’єктивних перешкод, але виникають численні й погано
подолані суб’єктивні перепони: неадекватні рішення керівника за-
кладу, необізнаність колективу, плітки й стереотипи мислення в
ньому [12].
Отже, основним ініціатором та регулятором дій фахівця є як
внутрішня, так і зовнішня мотивація, необхідною умовою якої є
систематична підтримка та підкріплення бажаних дій фахівця в
процесі праці на основі набуття необхідних професійних навичок.
Тому важливо, щоб керівник закладу, формуючи свій управлінський
досвід, долав власні стереотипні уявлення про комплекс факторів
мотивації, які впливають на ефективність професійної діяльності
145
Оцінка впливу факторів мотивації на ефективність праці фахівців
закладів загальної середньої освіти
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
фахівців ЗЗСО та спирався на передові знання у вирішенні цього
питання.
Загалом загрозу ефективній професійній діяльності у сфері за-
гальної середньої освіти можна спостерігати, коли фахівець, незва-
жаючи на адміністративні заходи, не розвивається, не підвищує свій
професійний рівень, не цікавиться станом справ в освітній галузі
тощо. Ознаками виникнення перешкод у сфері професійної діяльнос-
ті фахівця ЗЗСО є незадовільне виконання функцій управління, його
розгубленість при виконанні професійних обов’язків, труднощі в
соціальній адаптації; зверхнє ставлення при безпосередньому кон-
такті з колегами, емоційні реакції на рішення керівництва; посла-
блення мотивації у сфері економіки та соціально-трудових відносин,
відмова від роботи з новими проєктами; зниження творчого потен-
ціалу; самообмеження у виконанні професійних обов’язків; зміна
професії.
На думку науковців і педагогів, зниження ефективності праці
фахівців ЗЗСО може свідчити про їхнє емоційне вигорання [13]. Цей
стан передбачає втрату внутрішніх енергетичних ресурсів працівни-
ків для прояву ініціативи й активності, що, зокрема, супроводжу-
ється зниженням мотивації.
Із соціально-економічного погляду люди є надзвичайно дорогим
ресурсом, а отже, їх потрібно використовувати максимально ефек-
тивно. Усвідомлення цієї проблеми актуалізує перед керівником
ЗЗСО завдання у визначенні комплексу факторів, що сприяють
та / або перешкоджають ефективності професійної діяльності фа-
хівців ЗЗСО.
Щоб визначити фактори мотивації, які допомагають та / або
перешкоджають фахівцеві провадити професійну діяльність, ви-
користаємо методику «Бар’єри педагогічної діяльності». Вона
містить комплекс позитивних і негативних умов мотивації. Для
цього кожну позицію, а саме чинники, які стимулюють або ніве-
люють діяльність і розвиток працівників, треба оцінити за
п’ятибальною шкалою: 5 – перешкоджають (або стимулюють), 4
– більше так, ніж ні, 3 – і так, і ні, 2 – більше ні, 1 – ні [14,
387–388].
Комплекс позитивних і негативних факторів мотивації, що впли-
вають на ефективність праці фахівців ЗЗСО, подано в табл. 1.
Таблиця 1
Комплекс позитивних і негативних факторів мотивації,
що впливають на ефективність праці фахівців ЗЗСО
Позитивні чинники мотивації Негативні чинники мотивації
1 2
1. Шкільна методична
робота
1. Власна інерція
2. Навчання на курсах 2. Розчарування в результаті колишніх
невдач
146
Танцюра А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
3. Приклад і вплив колег 3. Відсутність підтримки й допомоги в
цьому питанні з боку керівників
4. Приклад і вплив
керівників 4. Ворожість (заздрість, ревнощі)
оточення, яке погано сприймає зміни
та прагнення працівника
до нового
5. Організація праці в школі 5. Неадекватний зворотний зв’язок із
членами колективу та керівниками,
тобто відсутність об’єктивної інформації
працівника про себе
6. Увага до цієї проблеми
керівників 6. Стан здоров’я
7. Довіра 7. Брак часу
8. Новизна діяльності, умови
роботи й можливість
експериментувати
8. Обмежені ресурси, несприятливі
життєві обставини
9. Заняття самоосвітою
10. Інтерес до роботи
11. Зростаюча
відповідальність
12. Можливість отримати
визнання в колективі
У соціологічному опитуванні взяли участь 120 фахівців із трьох
закладів загальної середньої освіти, а саме: гімназії «Міленіум» №318
м. Києва, спеціалізованої школи №64 з поглибненим вивченням
англійської на іспанської мов, середньої загальноосвітньої школи
№166 Солом’янського району м. Києва, серед них жінок 91,3% від
загального складу. Згідно зі штатним розписом в опитуванні взяли
участь такі категорії фахівців, як: керівники та заступники, педа-
гогічний персонал, спеціалісти, бібліотекарі, медичний персонал,
робітники, вихователі. Опитування було проведене в електронному
вигляді за допомогою сервісу Google.
За результатами опитування фахівців ЗЗСО підраховано кіль-
кість балів, набраних за кожною позицією, визначено середній бал
по групі, встановлено внутрішню ієрархію чинників. Як допоміж-
ну процедуру розраховано відсоток, що припадає на кожний пункт
вказаних умов мотивації. Оцінку факторів мотивації, що позитив-
но впливають на ефективність праці фахівців ЗЗСО, подано в
табл. 2.
Закінчення таблиці 1
147
Оцінка впливу факторів мотивації на ефективність праці фахівців
закладів загальної середньої освіти
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Таблиця 2
Оцінка факторів мотивації, що позитивно впливають
на ефективність праці фахівців ЗЗСО
Перелік позитивних чинників
мотивації
Кількість фахівців,
які оцінили чинники
за такими балами, осіб Середній
бал Ранг
1б 2б 3б 4б 5б
1. Шкільна методична
робота 15 21 24 33 27 3,3 11
2. Навчання на курсах 12 936 33 30 3,5 9
3. Приклад і вплив колег 12 327 33 45 2,55 12
4. Приклад і вплив
керівників 9 6 27 42 36 3,75 5
5. Організація праці
в школі 612 21 60 21 3,65 7-8
6. Увага до цієї проблеми
керівників 12 624 48 30 3,65 7-8
7. Довіра 3 3 15 36 63 4,27 2
8. Новизна діяльності,
умови роботи й можливість
експериментувати
3 6 24 48 39 3,95 4
9. Заняття самоосвітою 6 0 18 45 51 4,12 3
10. Інтерес до роботи 30345 69 4,47 1
11. Зростаюча
відповідальність 6 9 27 51 27 3,7 6
12. Можливість отримати
визнання в колективі 12 24 21 30 33 3,4 10
Згідно з наведеними в табл. 2 показниками, найбільше стимулює
діяльність фахівців фактор «Інтерес до роботи»: пункт 10 набрав
найбільшу кількість балів, а саме 4,47. За ним ідуть такі чинники
мотивації: «Довіра» – 4,27 бала, «Заняття самоосвітою» – 4,12 бала,
«Новизна діяльності, умови роботи й можливість експериментува-
ти» – 3,95 бала. Середні за значущістю фактори, що стимулюють
працю фахівців: «Приклад і вплив керівників» (3,75 бала), «Зрос-
таюча відповідальність» (3,7 бала), за ним ідуть фактори «Органі-
зація праці в школі» й «Увага до цієї проблеми керівників» (по
3,65 бала). 3,5 бала має позиція «Навчання на курсах». Чинник
«Можливість отримати визнання в колективі» набрав 3,4 бала та
«Шкільна методична робота» – 3,3 бала. Найменшу кількість балів
набрала умова «Приклад і вплив колег» – 2,55 бала.
Отримані результати факторів мотивації, що негативно впливають
на ефективність праці фахівців ЗЗСО, подано в табл. 3.
148
Танцюра А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Таблиця 3
Оцінка факторів мотивації, що негативно впливають
на ефективність праці фахівців ЗЗСО
Перелік негативних чинників
мотивації
Кількість фахівців,
які оцінили чинники
за такими балами, осіб
Серед-
ній
бал Ранг
1б 2б 3б 4б 5б
1. Власна інерція 33 33 33 18 32,37 3
2. Розчарування в результаті
колишніх невдач 30 48 24 18 02,25 5
3. Відсутність підтримки
й допомоги в цьому питанні
з боку керівників
48 36 24 9 3 1,65 7-8
4. Ворожість (заздрість,
ревнощі) оточення, яке погано
сприймає зміни та прагнення
працівника до нового
63 30 21 3 3 1,77 6
5. Неадекватний зворотний
зв’язок із членами колективу
та керівниками, тобто
відсутність об’єктивної
інформації працівника про
себе
75 24 15 0 6 1,65 7-8
6. Стан здоров’я 30 39 33 9 9 2,4 4
7. Брак часу 12 18 48 21 21 3,17 1
8. Обмежені ресурси,
несприятливі життєві
обставини
30 21 42 12 15 2,67 2
З табл. 3 видно, що найбільш негативно впливає на ефективність
праці фахівців ЗЗСО такий показник, як «Брак часу» (середній бал –
3,17), потім – інші фактори: «Обмежені ресурси, несприятливі жит-
тєві обставини» (ранг 2), «Власна інерція» (середній бал – 2,37),
«Стан здоров’я» (2,4 бала), «Розчарування в результаті колишніх
невдач» (2,25 балів).
Найменшу кількість балів отримали такі фактори мотивації: «Во-
рожість (заздрість, ревнощі) оточення, яке погано сприймає зміни
та прагнення працівника до нового» (1,77 бала), а також «Відсутність
підтримки й допомоги в цьому питанні з боку керівників» і «Неадек-
ватний зворотний зв’язок із членами колективу та керівниками,
тобто відсутність об’єктивної інформації працівника про себе» (по
1,65 балів). Це може свідчити про сприятливу, дружню атмосферу
в колективі досліджуваних ЗЗСО.
Аналіз позитивних і негативних чинників мотивації, що вплива-
ють на ефективність професійної діяльності фахівців ЗЗСО, показав,
що керівникам зазначених закладів необхідно приділяти більше
149
Оцінка впливу факторів мотивації на ефективність праці фахівців
закладів загальної середньої освіти
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
уваги навчанню та розвитку фахівців, сприяти їх активному само-
розвитку шляхом забезпечення необхідними ресурсами, а також за-
охочувати до участі в різних міських, обласних, районних заходах,
де б працівники могли демонструвати власні напрацювання, здобут-
ки. Якщо керівник ЗЗСО буде зразком для колективу в професійній
діяльності, забезпечуючи створення та використання інновацій у
навчально-виховному процесі для підвищення ефективності роботи
своїх підлеглих, то заклад буде розвиватися на інноваційній основі.
Сам зміст цього виду пошукової діяльності має бути актуальним
передусім для керівника ЗЗСО, який мотивує шкільний колектив,
створює можливості для того, щоб кожен фахівець реалізував себе
як професіонала й особистість.
Висновки. Проведено оцінку впливу комплексу позитивних і
негативних факторів мотивації на ефективність праці фахівців
(ЗЗСО) на основі методики «Бар’єри педагогічної діяльності». Ви-
значено 12 позитивних і вісім негативних чинників мотивації, про-
ведено ранжування стосовно впливу кожного з них на результатив-
ність роботи фахівців ЗЗСО. Доведено, що ефективність професійної
діяльності насамперед залежить від ступеня оволодіння керівником
системою мотивації праці, його можливостей щодо управлінського
впливу на шкільний колектив. Це зумовлює потребу в постійному
вдосконаленні системи праці фахівців ЗЗСО на інноваційній основі
на всіх рівнях і ланках професійної діяльності.
Список використаних джерел
1. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : під-
ручник. 5-те вид., оновл. Київ : Знання, 2011. 390 с.
2. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник / А. М. Колот та
ін. ; за наук. ред. д-ра екон. наук., проф. А. М. Колота. Київ : КНЕУ, 2009. 711 с.
3. Комар Ю. М. Розділ 8. Соціально-економічні механізми забезпечення
гідної праці. Суспільні явища і процеси у сфері демографії, праці та соціально-
го розвитку: проблеми та шляхи вирішення : монографія / за заг. ред. В. В. До-
рофієнка. Донецьк : ВІК, 2012. 275 с. С. 228–260.
4. Комарницький І. М., Комарницька Г. О. Економіка праці та соціально-
трудові відносини : підручник. Хмельницький : Цюпа А. А., 2016. 424 с.
5. Полонський О. М., Расулова У. С. Економіка праці та соціально-трудові
відносини : навч. посіб. для студ. ВНЗ. Донецьк : ДонНУЕТ, 2013. 600 c.
6. Економіка праці і соціально-трудові відносини : підручник / О. В. Шкі-
льов, О. Д. Балан, В. А. Ткачук та ін. ; за ред. д-ра екон. наук, проф. О. В. Шкі-
льова. Київ : Компринт, 2015. 749 с.
7. Маслоу А. Мотивация и личность. 3-е изд. Санкт-Петербург : Питер,
2006. 352 с.
8. Никифоренко В. Г. Управління персоналом : навч. посіб. 2-ге видання,
виправ. та допов. Одеса : Атлант, 2013 р. 275 с.
9. Матросов О. Д., Михайлик С. В. Моральне та матеріальне стимулювання
праці. Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ». Технiчний прогрес та ефективнiсть
виробництва. Харків : НТУ «ХПІ». 2013. № 22 (995). С. 110–113.
10. Капустянський П. З. Мотивація праці персоналу сучасних організацій (ор-
ганізаційно-управлінський аспект) : монографія. Київ : ІПК ДСЗУ, 2017. 155 с.
150
Танцюра А. В.
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
11. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу : навч. посіб.
Київ : КНЕУ, 1998. 224 с.
12. Шевченко Ю. Мотивація учителів як компонент розвитку освітньої уста-
нови. Директор школи. Київ, 2008. № 12. С. 20–21.
13. Карамушка Л. М. Психологія управління : навч. посіб. Київ : Міленіум,
2013. 344 с.
14. Семиченко В. А. Проблемы мотивации поведения и деятельности чело-
века. Київ : Міленіум, 2004. 521 с.
15. McClelland D. Human Motivation. New York : Appleton, 1985. 213 p.
16. Vroom V. Work and motivation. New York : Villey, 1964. 249 p.
17. Herzberg F. Work and the nature of man. Clevelend : Holt, 1966. 315 p.
References
1. Grishnova O. A. (2011). Ekonomika praci ta socialno-trudovi vidnosini:
pidruchnik. 5-te vid., onovl., Kiyiv: Znannya, 390 р. [in Ukrainian].
2. Kolot A. M. ta in. (2009). Ekonomika praci ta socialno-trudovi vidnosini:
pidruchnik, Kiyiv: KNEU, 711 р. [in Ukrainian].
3. Komar Yu. M. (2012). Rozdil 8. Socialno-ekonomichni mehanizmi
zabezpechennya gidnoyi praci. Suspilni yavisha i procesi u sferi demografiyi, praci
ta socialnogo rozvitku: problemi ta shlyahi virishennya: monografiya, Doneck:
VIK, 275 р., рр. 228–260 [in Ukrainian].
4. Komarnickij I. M., Komarnicka G. O. (2016). Ekonomika praci ta socialno-
trudovi vidnosini: pidruchnik, Hmelnickij, 424 р. [in Ukrainian].
5. Polonskij O. M., Rasulova U. S. (2013). Ekonomika praci ta socialno-
trudovi vidnosini: navch. Posib, Doneck: DonNUET, 600 р. [in Ukrainian].
6. Shkilov O. V., Balan O. D., Tkachuk V. A. ta in. (2015). Ekonomika praci
i socialno-trudovi vidnosini: pidruchnik, Kiyiv: Komprint, 749 р. [in Ukrainian].
7. Maslou A. (2006). Motivaciya i lichnost. 3-e izd. SPb, 352 р. [in Russian].
8. Nikiforenko V. G. (2013). Upravlinnya personalom: Navchalnij posibnik.
2-ge vid., viprav. ta dopov, Odesa: Atlant, 275 р. [in Ukrainian].
9. Matrosov O. D., Mihajlik S. V. (2013). Moralne ta materialne
stimulyuvannya praci. Visnik Nac. tehn. un-tu «HPI». Tehnichnij progres ta
efektivnist virobnictva. Harkiv, no. 22 (995), рр. 110–113 [in Ukrainian].
10. Kapustyanskij P. Z. (2017). Motivaciya praci personalu suchasnih organizacij
(organizacijno-upravlinskij aspekt): monografiya, Kiyiv: 155 р. [in Ukrainian].
11. Kolot A. M. (1998). MotivatsIya, stimulyuvannya y otsInka personalu:
Navch. posIbnik, Kiyiv: KNEU, 224 р. [in Ukrainian].
12. Shevchenko Yu. (2008). Motivaciya uchiteliv yak komponent rozvitku
osvitnoyi ustanovi. Direktor shkoli, Kiyiv, no. 12, рр. 20–21 [in Ukrainian].
13. Karamushka L. M. (2013). Psihologiya upravlinnya: navch. рosibnik,
Kiyiv: Milenium, 344 р. [in Ukrainian].
14. Semichenko V. A. (2004). Problemy motivacii povedeniya i deyatelnosti
cheloveka, Kiyiv: Millenium, 521 р. [in Russian].
15. McClelland D. (1985). Human Motivation, New York: Appleton, 213 p. [in
English].
16. Vroom V. (1964). Work and motivation. New York: Villey. 249 p. [in English].
17. Herzberg F. (1966). Work and the nature of man, Clevelend: Holt, 315 p.
[in English].
Стаття до редакції журналу надійшла: 15.07.2022 р.
© Olga Bunda, Samira Abdullayeva
УДК: 658.511:330.522.4
DOI: 10.33813/2224-1213.29.2022.16
Olga Bunda
PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of
the Department of Finance and Business Consulting,
Kyiv National University of Technology and Design
https://orcid.org/0000-0003-4416-2469
bundaolga@yahoo.com
Samira Abdullayeva
Master’s degree of the
Department of Finance and Business Consulting,
Kyiv National University of Technology and Design
abdullayeva.s@ukr.net
ORGANIZATIONAL ASPECTS OF THE ANALYSIS
OF PRODUCTION INVENTORIES OF THE ENTERPRISE
The purpose of the article is to study the organization of the process of
analysis of production inventories at the enterprise in the conditions of global-
ization.
The methodology consists in the use of the following methods: observation
method, methods of analysis and synthesis, classification, monographic method,
induction and deduction, grouping, comparison, generalization method.
The scientific novelty of the work consists in improving the process of anal-
ysis of production inventories, which will allow to increase the effectiveness of
the application of analytical procedures in relation to production inventories and,
as a result, to increase the effectiveness of the internal control system at the
enterprise.
Conclusions. An important issue in the analysis of production inventories is
ensuring the optimal number and structure of the company’s inventories and in-
creasing the efficiency of the use of production inventories. This can be achieved
by saving production inventories, improving the technological process, optimizing
processes regarding the movement and storage of production inventories at the
enterprise.
Key words: analysis, inventories, production inventories, assets, accounting.
152
Olga Bunda, Samira Abdullayeva
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Бунда Ольга Миколаївна
кандидат економічних наук,
доцент кафедри фінансів та бізнес-консалтингу,
Київський національний університет технологій та дизайну
Абдуллаєва Саміра
магістр кафедри фінансів та бізнес-консалтингу,
Київський національний університет технологій та дизайну
Організаційні аспекти аналізу виробничих запасів підприємства
Мета статті полягає в дослідженні організації процесу аналізу виробничих
запасів на підприємстві в умовах глобалізації.
Методологія дослідження полягає у використанні таких методів: спостере-
ження, аналізу та синтезу, класифікації, монографічного, індукції і дедукції,
групування, порівняння, узагальнення.
Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні процесу аналізу виробни-
чих запасів, що дасть змогу підвищити ефективність застосування аналітичних
процедур щодо виробничих запасів і, як наслідок, покращити роботу системи
внутрішнього контролю на підприємстві.
Висновки. Запаси є власністю підприємства та виступають у формі мате-
ріальних активів, які використовують у процесі виробництва та реалізації.
Виробничі запаси постійно витрачають, реалізовують, замінюють новими й
перетворюють у грошові кошти протягом року або одного нормального опера-
ційного циклу. Обґрунтування класифікації виробничих запасів відіграє важ-
ливу роль у процесі їх аналізу, також це впливає на організацію аналітично-
го обліку будь-якого господарюючого суб’єкта та систему управління ними. За
періодом використання запаси класифікують на такі види: поточні, сезонні,
тактичні, стратегічні. За участю в технологічному процесі виробничі запаси
поділяють на ті, які входять до складу готової продукції; виробничі запаси,
які забезпечують процес виробництва; виробничі запаси, призначені для об-
слуговування діяльності підприємства. Джерелами проведення аналізу вироб-
ничих запасів є виробничо-фінансові та комерційні завдання, договори поста-
вок, місячні, квартальні, річні звіти, дані аналітичного обліку тощо. При
аналізі забезпеченості підприємства запасами необхідно здійснити: оцінку
загальної потреби підприємства в запасах, оцінку обґрунтованості обсягів за-
мовлення запасів, оцінку повноти та своєчасності надходження виробничих
запасів від постачальників, аналіз забезпеченості конкретними запасами в
днях. Важливим питанням при проведенні аналізу виробничих запасів є за-
безпечення оптимальної кількості і структури запасів підприємства та підви-
щення ефективності використання виробничих запасів. Це може бути досяг-
нуто за рахунок економії виробничих запасів, удосконалення технологічного
процесу, оптимізації процесів щодо руху та зберігання виробничих запасів на
підприємстві.
Ключові слова: аналіз, запаси, виробничі запаси, активи, облік.
Бунда Ольга Николаевна
кандидат экономических наук,
доцент кафедры финансов и бизнес-консалтинга,
Киевский национальный университет технологий и дизайна
Абдуллаева Самира
магистр кафедры финансов и бизнес-консалтинга,
Киевский национальный университет технологий и дизайна
153
Organizational aspects of the analysis of production inventories of the enterprise
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Организационные аспекты анализа
производственных запасов предприятия
Цель статьи состоит в исследовании организации процесса анализа
производственных запасов на предприятии в условиях глобализации.
Методология исследования заключается в использовании следующих методов:
наблюдения, анализа и синтеза, классификации, монографического, индукции
и дедукции, группировки, сравнения, обобщения.
Научная новизна работы заключается в усовершенствовании процесса ана-
лиза производственных запасов, что позволит повысить эффективность приме-
нения аналитических процедур в отношении производственных запасов и, как
следствие, улучшить работу системы внутреннего контроля на предприятии.
Выводы. Важным вопросом при проведении анализа производственных за-
пасов есть обеспечение оптимального количества и структуры запасов предпри-
ятия и повышение эффективности использования производственных запасов.
Это может быть достигнуто за счет экономии производственных запасов, усо-
вершенствования технологического процесса, оптимизации процессов движения
и хранения производственных запасов на предприятии.
Ключевые слова: анализ, запасы, производственные запасы, активы, учет.
Formulation of the problem. In the modern conditions of economic
activity in Ukraine and in the world, more attention should be paid to
the provision of material resources for production processes. The
company’s inventories form the main part of the company’s material
costs, their value significantly affects the formation of the cost of
manufactured products. To ensure the main purpose of the functioning
of any business entity, it is necessary to properly organize control over
the preservation and movement of inventories at the enterprise. That
is why the analysis of production inventories at the enterprise is an
important part of this process and will allow effective management
decisions in order to improve the financial results of economic activity.
Analysis of recent research and publications. Inventories are a significant
part of the company’s assets, which represent the company’s economic
resources in the form of aggregate property values, which are used in the
company’s business activities for the purpose of making a profit.
The Tax Code of Ukraine defines that inventories are assets, the
value of which can be reliably determined, for which there is a
probability that their owner – a business entity – will receive an
economic benefit associated with their use, and which consist of: raw
materials, intended for production maintenance, including through the
execution of business contracts for services with raw materials supplied,
and administrative needs; finished products manufactured at the mining
enterprise, including through the execution of business contracts for
services with raw materials supplied, are intended for sale and meet
the technical and quality characteristics stipulated by the contract or
other regulatory legal act [1]. Koval N.I. determines that production
inventories are purchased or independently produced inventories that
are subject to further processing at the enterprise or are held for other
consumption during the normal operating cycle and are characterized
by physical form, macroeconomic content, microeconomic purpose and
the presence of an accounting component [2, p. 96].
154
Olga Bunda, Samira Abdullayeva
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
In order to ensure the continuous operation of production, warehouses
must always have production inventories within the limits of the norm
provided for by the need for such production. [3, p. 105].
The following scientists paid attention to the study of issues related
to the analysis of production inventories of enterprises in Ukraine:
N.I. Koval, I.B._Sadovska, N.E. Stetsyuk, F. V. Gorbonos, others. But
the study of the theoretical provisions and the actual practice of the
analysis of the production inventories of the enterprise requires a more
detailed investigatation and improvement of controversial issues.
The purpose of the article is to investigate the process of analyzing
the company’s production inventories in modern economic conditions.
Main material presentation. An important role in the system of
analysis of production inventories is occupied by the justification of
their classification, the identification of certain features, because this
affects the organization of analytical accounting of any business entity
and their management system.
Production inventories are classified: by functions (current, reserve,
autonomous); by location (warehouse, transit); according to the method
of use (main, auxiliary).
A more detailed classification of production inventories is considered
by I.B. Sadovska. It singles out the following classification features:
by purpose and causes of formation (permanent, seasonal); by location
(warehouse, in production); according to the level of availability at the
enterprise (regular, overtime); relative to the balance sheet (on-balance
sheet, off-balance sheet); by origin (primary, secondary); by composition
and structure (production inventories, work-in-progress inventories,
inventories of finished products, commodity inventories) [4].
The main classification features that can be distinguished when
dividing inventories are as follows: by purpose, place of stay (location),
time of storage at the enterprise, period of use, purpose of formation,
form of ownership.
Inventories according to their purpose are divided into: inventories
for sale and for production. Inventories for sale consist of finished
products that are intended for sale and are in the warehouses of the
manufacturer, intermediary, distributor, consumer, or in places
designated for this purpose in order to quickly respond to the dynamics
of demand.
Production inventories are a set of materials, raw materials, parts,
components, semi-finished products, unfinished products, etc, which
are necessary to ensure the continuity of the production process and
are, as a rule, in the warehouses of the enterprise at various levels, or
with accountable persons.
According to the place of stay, inventories of suppliers, intermediaries,
retail trade, on the way, in the production process (responsible persons),
in the warehouses of the enterprise are distinguished.
According to the time of storage, inventories at the enterprise
are divided into quick-liquid, long-term storage, and short-term
storage. Enterprises individually form time intervals regarding the
classification of inventories according to storage. According to the
period of use, inventories are classified as: current, seasonal, tactical,
155
Organizational aspects of the analysis of production inventories of the enterprise
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
strategic inventories. Current inventories are the inventories that
enterprises need to support their daily activities, these are the
inventories that are needed now and at this time. Seasonal inven-
tories are formed at the enterprise in accordance with seasonal
characteristics of activity and seasonal fluctuations in demand.
Tactical reserves are those that ensure the implementation of
medium-term activity plans. As a rule, tactical reserves are formed
for a period of up to one year. Strategic reserves are formed by
the enterprise for a period of more than one year.
According to the purpose of formation, reserves are divided into:
preparatory, reserve, speculative, advertising. Preparatory inventories
are inventories that are in additional processing before the process of
formation and use. Reserve inventories provide insurance for the com-
pany against unforeseen situations, this is the amount of inventories
that is constantly available at the company. Inventories formed for the
purpose of obtaining additional profit or avoiding losses associated with
an increase in value are called speculative. Promotional stock is that
part of stock that is formed for viewing, as a rule, it is part of com-
modity stock. Тo the form of ownership, production inventories are
divided into: own, borrowed. A comprehensive classification of reserves
gives an idea of their main types, features of formation and use.
N. E. Stetsyuk proposed a refined classification of production in-
ventories for the purposes of accounting and management and identified
the following characteristics: by participation in the production process
(the material component of finished products and work in progress:
materials, purchased semi-finished products and component products,
fuel and lubricants, containers and packaging materials, spare parts
and aggregates, construction materials and materials transferred for
processing, agricultural materials and materials of other purpose); by
organizational and nomenclature affiliation (groups, subgroups (by
name, types, grades, sizes); with participation in the technological
process (production inventories that are part of finished products (raw
materials and materials, semi-finished products, other materials), pro-
duction inventories that support the production process (auxiliary
materials, fuel and energy, packaging, spare parts), production inven-
tories, intended for the maintenance of the company’s activities (build-
ing materials, fuel and energy); by participating in economic processes
(inventories used in the process of creating an enterprise, in the process
of activity (supply, production and its service, sales, service farms,
capital investment) and in the process of terminating the enterprise);
by objects of management (inventories as objects of internal accounting,
financial accounting, tax calculations, analysis, control and planning);
by measuring devices (value, natural) [5, p. 8].
A necessary condition for the rapid and uninterrupted development
of the enterprise is the availability of sufficient quantity and quality
of production inventories, therefore, the analysis of the use of produc-
tion inventories acquires a special practical significance for every en-
terprise. The sources of analysis of production inventories are produc-
tion, financial and commercial tasks, supply contracts, quarterly and
annual reports, analytical accounting data. The prerequisite for the
156
Olga Bunda, Samira Abdullayeva
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
analysis of the company’s production inventories is the assessment of
its financial condition using such sources of information as the balance
sheet and the report on financial results. In order to assess the finan-
cial condition of the enterprise, it is necessary to search for reserves
to increase the profitability of its production and strengthen the com-
mercial calculation for the stable operation of the manufacturing en-
terprise [6, p. 143]. The main tasks of the analysis of production in-
ventories are: study of terms, conditions of deliveries and the proced-
ure for calculating the volumes of production inventories according to
concluded contracts; assessment of the movement and structure of
consumption of production inventories for a certain period and in dy-
namics; implementation of relationships between production volumes
and factor indicators; assessment of the level of efficiency in the use
of production inventories; analysis of the dynamics of wholesale prices
for production inventories; calculation of savings reserves of production
inventories; assessment of possible options for mobilizing discovered
reserves to increase the efficiency of using production inventories [7].
An important task of increasing the efficiency of the use of pro-
duction inventories is to reduce the material intensity of production,
which can be achieved due to such factors as saving production inven-
tories, improving the technological process, optimizing processes relat-
ed to the movement and storage of production inventories at the en-
terprise.
The Analysis of inventories at the enterprise is carried out in the
following sequence: study of the enterprise’s availability of inventories;
general analysis and structure of the enterprise’s reserves; assessment
of the efficiency of the use of inventories; analysis of material con-
sumption of products.
When analyzing the company’s supply of inventories, it is necessary
to carry out: an assessment of the company’s general need for inven-
tories, an assessment of the reasonableness of the volume of stock
orders, an assessment of the completeness and timeliness of the receipt
of production inventories from suppliers, an analysis of the supply of
specific inventories in days. During the verification of the analysis of
the supply of the enterprise with inventories, the compliance of the
actual size of inventories with the planned need is examined. For this
purpose, according to the actual data on the availability of materials
in natural units, the supply interval and its average daily consumption,
the actual supply in days is determined and compared with the regu-
latory requirements.
When conducting a general analysis and the structure of the com-
pany’s inventories, it is necessary to carry out: a horizontal analysis
of production inventories in the warehouse, a vertical analysis of the
structure of production inventories, a comparative comparative analy-
sis of the qualitative state and movement of inventories.
When evaluating the efficiency of the use of inventories, it is ne-
cessary to carry out: analysis of the use of production inventories by
individual indicators and by general indicators (business plan, esti-
mates, etc.). When conducting an analysis of the material intensity of
products, it is necessary to carry out: an analysis of the material in-
157
Organizational aspects of the analysis of production inventories of the enterprise
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
tensity of the types of products of the enterprise and a factor analysis
of the material intensity of the products.
The main goal of the analysis of production inventories is to ensure
the optimal number and structure of the company’s inventories, since
both their deficit and surplus are a negative phenomenon. The accumu-
lation of surplus inventories determines the decline in the business
activity of the economic entity. As a result of the accumulation of
significant over-planned inventories, the current assets of the enterprise
are frozen and their turnover slows down. In addition, problems relat-
ed to liquidity will appear, the amount of warehouse costs will increase,
which will negatively affect the final results of the enterprise.
A shortage of inventories has a negative impact on the financial
condition of the business entity through an increase in the prices of
raw materials due to the urgency of supply, a reduction in the volume
of production due to the intermittent nature of production, which ul-
timately leads to a decrease in profit.
Also, a negative impact on the financial condition of the business
entity is caused by the urgency of deliveries, which leads to an increase
in prices for raw materials and leads to a shortage of inventories and
continuous production and will lead to a decrease in the volume of
production, and as a result to a decrease in profit. The elimination
method can be used for factor analysis of production inventories at the
enterprise.
Conclusions. Therefore, the analysis of the production inventories
of the enterprise will allow the management to receive relevant and
timely information on the composition and structure of production
inventories, on the state of storage and movement of production in-
ventories, on the real market value of production inventories in order
to make effective and rational decisions to achieve the strategic goals
of the company.
References
1. Podatkovyj kodeks Ukrajiny vid 02.12.2010 №2755-VI z nastupnymy
zminamy i dopovnennjamy. Oficijnyj vebsajt Verkhovnoji Rady Ukrajiny [Tax
Code of Ukraine dated 02.12.2010 No 2755-VI with subsequent amendments and
additions// Official website of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Available at:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (аccessed 15 November 2022) (in
Ukrainian).
2. Koval N. I. (2017). Sutnist vyrobnychykh zapasiv yak ekonomichnoi
katehorii: oblikovyi ta upravlinski aspekty [The essence of production stocks as
an economic category: accounting and management aspects]. Ekonomika. Finansy.
Menedzhment: aktualni pytannia nauky i praktyky, no. 7, рр. 93–105 (in
Ukrainian).
3. Bunda O. M, Voinalovych N. M. (2017). Osoblyvosti zastosuvannia metodiv
obliku vyrobnychykh zapasiv [Peculiarities of application of production inventory
accounting methods]. Problemy innovatsiino investytsiinoho rozvytku [Problems of
innovation and investment development], no. 12, pp. 103–112. Available at:
https://nonproblem.net/wp-content/uploads/2019/12/2017_12_090.pdf (аccessed
15 November 2022) (in Ukrainian).
158
Olga Bunda, Samira Abdullayeva
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
4. Sadovska I. B. (2015). Bukhhalterskyi oblik: navchalnyi posibnyk, Kyiv:
Tsentr uchbovoi literatury, 534 p. (in Ukrainian).
5. Stetsiuk N. Ye. (2015). Oblik i analiz vyrobnychykh zapasiv pidpryiemstv
derevoobrobnoi promyslovosti Ukrainy [Accounting and analysis of production
stocks of enterprises of the woodworking industry of Ukraine]: avtoref. dys. na
zdobuttia nauk. stup. kand. ekon. nauk: 08.00.09 «Bukhhalterskyi oblik, analiz ta
audyt (za vydamy ekonomichnoi diialnosti)», Kyiv, 22 р. (in Ukrainian).
6. Bunda O. M., Vitjuk T. I. (2021). Analiz zapasiv vyrobnychogho
pidpryjemstva [Analysis of stocks of a manufacturing enterprise]. Problemy
innovacijno investycijnogho rozvytku, no. 24, pp. 140–149. Available at: https://
nonproblem.net/article/24-2021-140/ (аccessed 15 November 2022) (in Ukrainian).
7. Ghorbonos F. V., Cherevko Gh. V., Pavlenchyk N. F. (2014). Ekonomika
pidpryjemstv: pidruchnyk [Business economics:a textbook], Kyiv: Znannja, 463 p.
(in Ukrainian).
Список використаних джерел
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI з наступними змі-
нами і доповненнями. Офіційний вебсайт Верховної Ради України. URL:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 15.11.2022).
2. Коваль Н. І. Сутність виробничих запасів як економічної категорії: об-
ліковий та управлінські аспекти. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуаль-
ні питання науки і практики. 2017. №7. С. 93–105.
3. Бунда О. М., Войналович Н. М. Особливості застосування методів обліку
виробничих запасів. Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2017.
№12. С. 103–112. URL: https://nonproblem.net/wp-content/uploads/2019/
12/2017_12_090.pdf (дата звернення: 15.11.2022).
4. Садовська І. Б. Бухгалтерський облік : навч. посіб. Київ : Центр учбової
літератури, 2015. 534 с.
5. Стецюк Н. Є. Облік і аналіз виробничих запасів підприємств деревоо-
бробної промисловості України : автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.09
«Бухгалтерський облік, аналіз та аудит». Київ, 2015. 22 с.
6. Бунда О. М., Вітюк Т. І. Аналіз запасів виробничого підприємства. Про-
блеми інноваційно інвестиційного розвитку. 2021. №24. С. 140–149. URL:
https://nonproblem.net/article/24-2021-140/ (дата звернення: 15.11.2022).
7. Горбонос Ф. В., Черевко Г. В., Павленчик Н. Ф. Економiка пiдприємств :
пiдручник. Київ : Знання, 2014. 463 с.
Стаття до редакції журналу надійшла: 12.08.2022 р.
159
Content
APPROACHES TO SCIENTOMETRIC EVALUATION OF THE WORK OF
REASEARCH TEAMS
Kira Horiacheva, Yuliia Titomyr .................................................................... 4
BALKAN COUNTRIES ON THE WAY TO THE EUROPEAN UNION:
EXPERIENCE FOR UKRAINE
Olena Borzenko, Tamara Panfilova ................................................................. 13
FORECASTING EXPECTED FOOD SAFETY RISKS IN THE CONTEXT OF
PUBLIC ADMINISTRATION
Bohdan Danylyshyn, Larysa Hromozdova, Viktor Maliarevskyi,
Andrii Rvach, Vldislav Titov ................................................................ 27
SCIENTIFIC MANAGEMENT IN THE CONTEXT OF
MODERN EDUCATIONAL REALITIES
Svitlana Panchenko, Svitlana Litovka-Demenina, Nataliia Lytvyn,
Oksana Karaban ................................................................................ 37
USE OF PROJECT MANAGEMENT FOR OPTIMIZATION OF
THE COMPANY’S FUNCTIONING
Tetiana Prokopenko, Ihor Ponomarenko .......................................................... 46
PROSPECTS FOR THE POST-WAR RESTORATION OF GASTRONOMIC
TOURISM IN UKRAINE
Tåtiana Kolisnychenko, Svitlana Panchenko .................................................... 54
PROBLEMS OF ACCOUNTING AND AUDIT OF CAPITAL INVESTMENTS
Oksana Butkevych ....................................................................................... 62
160
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
STRATEGY FOR COMPETITIVE DEVELOPMENT OF FORESTRY
OF UKRAINE
Svetlana Nesterenko..................................................................................... 72
THE CHARACTERISTIC OF PLANNING AS DEVELOPMENT ON
ITS BUSINESS – PROCESSES THE COMPANY
Pavel Ivanyuta, Stella Pirozhok, Viacheslsv Boiko ............................................ 81
CONDITIONS FOR THE FORMATION AND ENSURING
THE COMPETITIVENESS OF
Oleksandr Kuchmieiev .................................................................................. 92
RESEARCH OF VALUE AND ENVIRONMENTAL INDICATORS OF
THE KRYVORYZ IRON ORE BASIN
Adam Bodyuk ............................................................................................. 99
LOGICAL AND INFORMATIONAL RATIONALE SURFACE
RESOURCE GOODS
Adam Bodyuk ............................................................................................112
APPLICATION OF PANDEMIC BONDS AS AN INSURANCE TOOL FOR
MASS DISEASE
Yan Pidvysotskyi .......................................................................................122
THE DEVELOPMENT OF HEALTH PROMOTION COMPETENCE
IN TEACHING WORLD LITERATURE
Konieva Tetiana, Tyminska Iryna..................................................................131
ASSESSMENT OF THE INFLUENCE OF MOTIVATIONAL FACTORS ON THE
WORK EFFICIENCY OF SPECIALISTS IN INSTITUTIONS OF GENERAL
SECONDARY EDUCATION
Anton Tantsiura .........................................................................................141
ORGANIZATIONAL ASPECTS OF THE ANALYSIS OF
PRODUCTION INVENTORIES OF THE ENTERPRISE
Olga Bunda, Samira Abdullayeva ..................................................................151
161
Содержание
ÏÎÄÕÎÄÛ Ê ÍÀÓÊÎÌÅÒÐÈ×ÅÑÊÎÉ ÎÖÅÍÊÅ ÐÀÁÎÒÛ
ÍÀÓ×ÍÛÕ ÊÎËËÅÊÒÈÂÎÂ
Ãîðÿ÷åâà Êèðà Ñåðãååâíà, Òèòîìèð Þëèÿ Êîíñòàíòèíîâíà ............................... 4
ÁÀËÊÀÍÑÊÈÅ ÑÒÐÀÍÛ ÍÀ ÏÓÒÈ Â ÅÂÐÎÏÅÉÑÊÈÉ ÑÎÞÇ:
ÎÏÛÒ ÄËß ÓÊÐÀÈÍÛ
Áîðçåíêî Åëåíà Àëåêñàíäðîâíà, Ïàíôèëîâà Òàìàðà Àëåêñàíäðîâíà ................. 13
ÏÐÎÃÍÎÇÈÐÎÂÀÍÈÅ ÎÆÈÄÀÅÌÛÕ ÐÈÑÊÎÂ ÏÐÎÄÎÂÎËÜÑÒÂÅÍÍÎÉ
ÁÅÇÎÏÀÑÍÎÑÒÈ Â ÊÎÍÒÅÊÑÒÅ ÏÓÁËÈ×ÍÎÃÎ ÓÏÐÀÂËÅÍÈß
Äàíèëèøèí Áîãäàí Ìèõàéëîâè÷, Ãðîìîçäîâàÿ Ëàðèñà Âàñèëüåâíà,
Ìàëÿðåâñêèé Âèêòîð Íèêîëàåâè÷, Ðâà÷ Àíäðåé Íèêîëàåâè÷,
Òèòîâ Âëàäèñëàâ Âàäèìîâè÷ ............................................................... 27
ÍÀÓ×ÍÛÉ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒ Â ÊÎÍÒÅÊÑÒÅ ÑÎÂÐÅÌÅÍÍÛÕ
ÎÁÐÀÇÎÂÀÒÅËÜÍÛÕ ÐÅÀËÈÉ
Ïàí÷åíêî Ñâåòëàíà Àíàòîëüåâíà, Ëèòîâêà-Äåìåíèíà Ñâåòëàíà Ãðèãîðüåâíà,
Ëèòâèí Íàòàëüÿ Þðüåâíà, Êàðàáàíü Îêñàíà Íèêîëàåâíà ....................... 37
ÈÑÏÎËÜÇÎÂÀÍÈÅ PROJECT MANAGEMENT ÄËß ÎÏÒÈÌÈÇÀÖÈÈ
ÔÓÍÊÖÈÎÍÈÐÎÂÀÍÈß ÊÎÌÏÀÍÈÈ
Ïðîêîïåíêî Òàòüÿíà Àëåêñàíäðîâíà, Ïîíîìàðåíêî Èãîðü Âèòàëüåâè÷ ............. 46
ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂÛ ÏÎÑËÅÂÎÅÍÍÎÃÎ ÂÎÑÑÒÀÍÎÂËÅÍÈß
ÃÀÑÒÐÎÍÎÌÈ×ÅÑÊÎÃÎ ÒÓÐÈÇÌÀ  ÓÊÐÀÈÍÅ
Êîëåñíè÷åíêî Òàòüÿíà Àëåêñàíäðîâíà, Ïàí÷åíêî Ñâåòëàíà Àíàòîëüåâíà .......... 54
ÏÐÎÁËÅÌÛ Ó×ÅÒÀ È ÀÓÄÈÒÀ ÊÀÏÈÒÀËÜÍÛÕ ÈÍÂÅÑÒÈÖÈÉ
Áóòêåâè÷ Îêñàíà Âèêòîðîâíà ....................................................................... 62
162
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
ÑÒÐÀÒÅÃÈß ÊÎÍÊÓÐÅÍÒÎÑÏÎÑÎÁÍÎÃÎ ÐÀÇÂÈÒÈß
ËÅÑÍÎÃÎ ÕÎÇßÉÑÒÂÀ ÓÊÐÀÈÍÛ
Íåñòåðåíêî Ñâåòëàíà Ñåðãååâíà .................................................................... 72
ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÏËÀÍÈÐÎÂÀÍÈß ÊÀÊ ÍÀÏÐÀÂËÅÍÈß
ÄËß ÐÀÇÂÈÒÈß ÏÐÅÄÏÐÈßÒÈß ÏÎ ÅÃÎ ÁÈÇÍÅÑ-ÏÐÎÖÅÑÑÀÌ
Èâàíþòà Ïàâåë Âàñèëüåâè÷, Ïèðîæîê Ñòåëëà Åâãåíüåâíà,
Áîéêî Âÿ÷åñëàâ Èâàíîâè÷ .................................................................. 81
ÓÑËÎÂÈß ÔÎÐÌÈÐÎÂÀÍÈß È ÎÁÅÑÏÅ×ÅÍÈß
ÊÎÍÊÓÐÅÍÒÍÎÑÏÎÑÎÁÍÎÑÒÈ ÏÐÅÄÏÐÈßÒÈß
Êó÷ìååâ Àëåêñàíäð Àëåêñàíäðîâè÷ .............................................................. 92
ÈÑÑËÅÄÎÂÀÍÈÅ ÑÒÎÈÌÎÑÒÍÎ-ÝÊÎËÎÃÈ×ÅÑÊÈÕ ÏÎÊÀÇÀÒÅËÅÉ
ÊÐÈÂÎÐÎÆÑÊÎÃÎ ÆÅËÅÇÎÐÓÄÍÎÃÎ ÁÀÑÑÅÉÍÀ
Áîäþê Àäàì Âàñèëüåâè÷ .............................................................................. 99
ËÎÃÈÊÎ-ÈÍÔÎÐÌÀÖÈÎÍÍÎÅ ÎÁÎÑÍÎÂÀÍÈÅ
ÍÅÄÐÎÐÅÑÓÐÑÍÛÕ ÒÎÂÀÐÎÂ
Áîäþê Àäàì Âàñèëüåâè÷ .............................................................................112
ÏÐÈÌÅÍÅÍÈÅ ÏÀÍÄÅÌÈ×ÅÑÊÈÕ ÎÁËÈÃÀÖÈÉ ÊÀÊ ÈÍÑÒÐÓÌÅÍÒÀ
ÑÒÐÀÕÎÂÀÍÈß ÍÀ ÑËÓ×ÀÉ ÌÀÑÑÎÂÛÕ ÇÀÁÎËÅÂÀÍÈÉ
Ïîäâûñîöêèé ßí Âëàäèìèðîâè÷..................................................................122
ÔÎÐÌÈÐÎÂÀÍÈÅ ÇÄÎÐÎÂÜÅÑÁÅÐÅÃÀÞÙÅÉ ÊÎÌÏÅÒÅÍÒÍÎÑÒÈ
ÍÀ ÇÀÍßÒÈßÕ ÇÀÐÓÁÅÆÍÎÉ ËÈÒÅÐÀÒÓÐÛ
Êîíåâà Òàòüÿíà Ìèõàéëîâíà, Òûìèíñêàÿ Èðèíà Íèêîëàåâíà .........................131
ÎÖÅÍÊÀ ÂËÈßÍÈß ÔÀÊÒÎÐΠÌÎÒÈÂÀÖÈÈ ÍÀ ÝÔÔÅÊÒÈÂÍÎÑÒÜ
ÒÐÓÄÀ ÑÏÅÖÈÀËÈÑÒÎÂ ÇÀÂÅÄÅÍÈÉ ÎÁÙÅÃÎ ÑÐÅÄÍÅÃÎ
ÎÁÐÀÇÎÂÀÍÈß
Òàíöþðà Àíòîí Âàëåðüåâè÷ ........................................................................141
ÎÐÃÀÍÈÇÀÖÈÎÍÍÛÅ ÀÑÏÅÊÒÛ ÀÍÀËÈÇÀ
ÏÐÎÈÇÂÎÄÑÒÂÅÍÍÛÕ ÇÀÏÀÑÎÂ ÏÐÅÄÏÐÈßÒÈß
Áóíäà Îëüãà Íèêîëàåâíà, Àáäóëëàåâà Ñàìèðà ..............................................151
163
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Інформація
про членів редколегії видання
«Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку»
Економічні науки
Редакційна рада журналу
Семиноженко Володимир Петрович, ÷ëåí Ïðåçè䳿 ÍÀÍ Óêðà¿íè,
ãîëîâà ϳâí³÷íî-Ñõ³äíîãî íàóêîâîãî öåíòðó ÍÀÍ Óêðà¿íè òà ÌÎÍ
Óêðà¿íè, äîêòîð ô³çèêî-ìàòåìàòè÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð, àêàäåì³ê ÍÀÍÓ.
Оніпко Олексій Федорович, ïðåçèäåíò Óêðà¿íñüêî¿ àêàäå쳿 íàóê,
äîêòîð òåõí³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð.
Чернець Василь Гнатович, ðåêòîð Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ
êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ, äîêòîð ô³ëîñîô³¿, ïðîôåñîð, çàñëóæåíèé
ïðàö³âíèê îñâ³òè Óêðà¿íè, ëàóðåàò Äåðæàâíî¿ ïðå쳿 Óêðà¿íè â ãàëóç³
íàóêè ³ òåõí³êè, ïî÷åñíèé àêàäåì³ê Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 ìèñòåöòâ
Óêðà¿íè, àêàäåì³ê Àêàäå쳿 íàóê âèùî¿ øêîëè Óêðà¿íè, ÷ëåí
Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè.
Шморгун Леонід Григорович, ãîëîâíèé ðåäàêòîð æóðíàëó
«Ïðîáëåìè ³ííîâàö³éíî-³íâåñòèö³éíîãî ðîçâèòêó», äîêòîð åêîíîì³÷-
íèõ íàóê, ïðîôåñîð, àêàäåì³ê Óêðà¿íñüêî¿ àêàäå쳿 íàóê, ÷ëåí
Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóðíàë³ñò³â Óêðà¿íè.
Редакційна колегія журналу
Азізов Сісак Павлович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè ïóáë³÷íîãî óïðàâë³ííÿ òà ãóìàí³òàðíèõ íàóê
Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Бондаренко Світлана Анатоліївна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, äî-
öåíò êàôåäðè ãîòåëüíî-ðåñòîðàííîãî ³ òóðèñòè÷íîãî á³çíåñó, Êè¿â-
ñüêèé íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ, Óêðà¿íà; êà-
ôåäðà ô³íàíñ³â òà ³íôîðìàö³éíèõ òåõíîëîã³é, Áåëüñüêî-Áÿëàñüêà
øêîëà ô³íàíñ³â òà ïðàâà, Áåëüñüêî-Áÿëà, Ïîëüùà.
Вдовенко Наталія Михайлівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðî-
ôåñîð, çàâ³äóâà÷ êàôåäðè ãëîáàëüíî¿ åêîíîì³êè Íàö³îíàëüíîãî óí³-
âåðñèòåòó á³îðåñóðñ³â ³ ïðèðîäîêîðèñ òóâàííÿ Óêðà¿íè, çàñëóæåíèé
ïðàö³âíèê ñ³ëüñüêîãî ãîñïîäàðñòâà Óêðà¿íè.
Воробйова Наталія Петрівна, êàíäèäàò åêîíîì³÷íèõ íàóê, äîöåíò,
äîöåíò êàôåäðè àðòìåíåäæìåíòó òà ³âåíò-òåõíîëîã³é Íàö³îíàëüíî¿
àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Гудзинський Олег Дмитрович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè ìåíåäæìåíòó Íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó
á³îðåñóðñ³â ³ ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ Óêðà¿íè.
Гуткевич Світлана Олександрівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðî-
ôåñîð, çàâ³äóâà÷ êàôåäðè Íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó õàð÷îâèõ òåõ-
íîëîã³é.
Громоздова Лариса Василівна, êàíäèäàò åêîíîì³÷íèõ íàóê,
äîöåíò, äîöåíò êàôåäðè ðåã³îíàë³ñòèêè ³ òóðèçìó ÄÂÍÇ «Êè¿âñüêèé
164
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
íàö³îíàëüíèé åêîíîì³÷íèé óí³âåðñèòåò ³ìåí³ Âàäèìà Ãåòüìàíà»,
àêàäåì³ê ̳æíàðîäíî¿ àêàäå쳿 îðèã³íàëüíèõ ³äåé.
Драган Олена Іванівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè ïóáë³÷íîãî óïðàâë³ííÿ òà ãóìàí³òàðíèõ íàóê
Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Дацій Олександр Іванович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
çàâ³äóâà÷ êàôåäðè ô³íàíñ³â, áàíê³âñüêî¿ òà ñòðàõîâî¿ ñïðàâè ̳æ-
ðåã³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 óïðàâë³ííÿ ïåðñîíàëîì, çàñëóæåíèé ïðàö³âíèê
îñâ³òè Óêðà¿íè.
Дубас Ростислав Григорович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
çàâ³äóâà÷ êàôåäðè óïðàâë³ííÿ òà àäì³í³ñòðóâàííÿ Óí³âåðñèòåòó «Óêðà¿íà».
Календа Наталія Вікторівна, êàíäèäàò åêîíîì³÷íèõ íàóê, äîöåíò,
äåêàí ôàêóëüòåòó åêîíîì³êè òà óïðàâë³ííÿ Âîëèíñüêîãî íàö³îíàëüíîãî
óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Ëåñ³ Óêðà¿íêè.
Кальна-Дубінюк Тетяна Прокопівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê,
ïðîôåñîð, ïðîôåñîð êàôåäðè àãðàðíîãî êîíñàëòèíãó ³ òóðèçìó Íàö³î-
íàëüíîãî óí³âåðñèòåòó á³îðåñóðñ³â ³ ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ Óêðà¿íè.
Клочко Валентин Петрович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè àðòìåíåäæìåíòó òà ³âåíò-òåõíîëîã³é Íàö³îíàëüíî¿
àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Коваленко Олена Миколаївна, êàíäèäàò åêîíîì³÷íèõ íàóê, äî-
öåíò, äîöåíò êàôåäðè àðòìåíåäæìåíòó òà ³âåíò-òåõíîëîã³é Íàö³î-
íàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Колеснікович Віктор Павлович (Kalesnikovich Viktar) – êàíäèäàò
ãåîãðàô³÷íèõ íàóê, Ph.Dr. Geography, äîêòîðàíò ÁÄÓ, äèðåêòîð ̳æíà-
ðîäíîãî ³íñòèòóòó åêîëîã³÷íî¿ áåçïåêè (ÎÁѪ).
Колот Анатолій Михайлович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîðåêòîð Êè¿âñüêîãî íàö³îíàëüíîãî åêîíîì³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³
Âàäèìà Ãåòüìàíà.
Комар Юрій Миколайович, äîêòîð íàóê ç äåðæàâíîãî óïðàâë³ííÿ,
ïðîôåñîð, ïðîôåñîð êàôåäðè ìåíåäæìåíòó íåâèðîáíè÷î¿ ñôåðè
Äîíåöüêîãî äåðæàâíîãî óí³âåðñèòåòó óïðàâë³ííÿ ì. Ìàð³óïîëü.
Копієвська Ольга Рафаїлівна, äîêòîð êóëüòóðîëî㳿, ïðîôåñîð,
çàñëóæåíèé ïðàö³âíèê îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè, çàâ³äóâà÷ êàôåäðè
àðòìåíåäæìåíòó òà ³âåíò-òåõíîëîã³é Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ
êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Кропивко Михайло Федорович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê,
ïðîôåñîð, àêàäåì³ê ÍÀÀÍ Óêðà¿íè, çàâ³äóâà÷ â³ää³ëó ÍÍÖ «²íñòèòóò
àãðàðíî¿ åêîíîì³êè» Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 àãðàðíèõ íàóê Óêðà¿íè.
Кирилюк Євген Миколайович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, äîöåíò,
ïðîôåñîð êàôåäðè ïóáë³÷íîãî óïðàâë³ííÿ òà ãóìàí³òàðíèõ íàóê
Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
Лопатинський Юрій Михайлович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê,
ïðîôåñîð, çàâ³äóâà÷ êàôåäðè åêîíîì³êè á³çíåñó òà óïðàâë³ííÿ
ïåðñîíàëîì ×åðí³âåöüêîãî íàö³îíàëüíîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Þð³ÿ
Ôåäüêîâè÷à.
Мартинишин Ярослав Миколайович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê,
ïðîôåñîð, ïðîôåñîð êàôåäðè ïóáë³÷íîãî óïðàâë³ííÿ òà ãóìàí³òàðíèõ
íàóê Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 êåð³âíèõ êàäð³â êóëüòóðè ³ ìèñòåöòâ.
165
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Махортов Юрій Олексійович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè ì³æíàðîäíîãî òóðèçìó Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó
êóëüòóðè.
Прокопенко Ольга Володимирівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê,
ïðîôåñîð, ïðîôåñîð êàôåäðè ä³ëîâîãî àäì³í³ñòðóâàííÿ Òàëë³ííñüêîãî
òåõíîëîã³÷íîãî óí³âåðñèòåòó, Åñòîí³ÿ.
Саблук Петро Трохимович, Ãåðîé Óêðà¿íè, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ
íàóê, ïðîôåñîð, àêàäåì³ê ÍÀÀÍ Óêðà¿íè, ðàäíèê ÍÍÖ «²íñòèòóò
àãðàðíî¿ åêîíîì³êè» Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 àãðàðíèõ íàóê Óêðà¿íè,
çàñëóæåíèé ä³ÿ÷ íàóêè ³ òåõí³êè Óêðà¿íè.
Савчук Василь Кирилович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
çàâ³äóâà÷ êàôåäðè ñòàòèñòèêè, îáë³êó ³ àóäèòó Íàö³îíàëüíîãî
óí³âåðñèòåòó á³îðåñóðñ³â ³ ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ Óêðà¿íè.
Сіденко Володимир Романович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ÷ëåí-
êîðåñïîíäåíò ÍÀÍ Óêðà¿íè, ãîëîâíèé íàóêîâèé ñï³âðîá³òíèê
²íñòèòóòó åêîíîì³êè òà ïðîãíîçóâàííÿ ÍÀÍ Óêðà¿íè.
Судомир Світлана Михайлівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðî-
ôåñîð, ïðîôåñîð êàôåäðè åêîíîì³êè ï³äïðèºìñòâà, çàâ³äóâà÷ â³ää³ëó
íàâ÷àëüíî-íàóêîâî-³ííîâàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ â.ï. ÍÓÁ³Ï Óêðà¿íè,
«Áåðåæàíñüêèé àãðîòåõí³÷íèé ³íñòèòóò».
Червінська Любов Петрівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè óïðàâë³ííÿ ïåðñîíàëîì òà åêîíîì³êè ïðàö³ Êè¿âñüêîãî
íàö³îíàëüíîãî åêîíîì³÷íîãî óí³âåðñèòåòó ³ìåí³ Âàäèìà Ãåòüìàíà.
Шевчук Володимир Олександрович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðî-
ôåñîð, ïðîôåñîð êàôåäðè àóäèòó Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 ñòàòèñòèêè,
îáë³êó ³ àóäèòó.
Шпичак Олександр Михайлович, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê,
ïðîôåñîð, àêàäåì³ê ÍÀÀÍ Óêðà¿íè, ãîëîâíèé íàóêîâèé ñï³âðîá³òíèê
â³ää³ëó ö³íîóòâîðåííÿ òà àãðàðíîãî ðèíêó ÍÍÖ «²ÀÅ», çàñëóæåíèé
ä³ÿ÷ íàóêè ³ òåõí³êè Óêðà¿íè.
Якуба Катерина Іллівна, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ïðîôåñîð,
ïðîôåñîð êàôåäðè ô³íàíñ³â Àêàäå쳿 ïðàö³, ñîö³àëüíèõ â³äíîñèí ³
òóðèçìó, çàñëóæåíèé åêîíîì³ñò Óêðà¿íè.
Baran Mirosław, Profesura: 31 grudnia 2015 r Prezydent RP podpisał
nominację profesora nauk Matematycznych; Habilitacja (wyróżniona
Nagrodą Prezesa Rady Ministrów): Instytut Matematyczny Polskiej
Akademii Nauk, rozprawa pt. Conjugate norms in Cn and related geo-
metrical problems, Warszawa, 1999; Doktorat (wyróżniony nagrodą
Ministra Edukacji Narodowej): Wydział Matematyki i Fizyki Uniwer-
sytetu Jagiellońskiego.
Ян Шафін, ïðîôåñîð, äîêòîð òåîëî㳿, äîêòîð ô³ëîñîô³¿, äåêàí
ïðàâîñëàâíîãî áîãîñëîâñüêîãî ôàêóëüòåòó Ïðÿø³âñüêîãî óí³âåðñèòå-
òó (Ñëîâà÷÷èíà).
Гечбаия Бадрі Нодарович – äîêòîð åêîíîì³êè, ïðîôåñîð, ÷ëåí-
êîðåñïîíäåíò Àêàäå쳿 íàóê á³çíåñó Ãðó糿, äèðåêòîð äåïàðòàìåíòó
óïðàâë³ííÿ á³çíåñó, Áàòóìñüêèé äåðæàâíèé óí³âåðñèòåò ³ìåí³ Øîòà
Ðóñòàâåë³ (Ãðóç³ÿ).
Кетеван Гівівна Голетіані – äîêòîð òåõí³÷íèõ íàóê, äåêàí ôàêóëü-
òåòó ëîã³ñòèêè Áàòóìñüêîãî íàâ÷àëüíîãî óí³âåðñèòåòó íàâ³ãàö³¿ (Ãðóç³ÿ).
Правила оформлення наукових статей у фахових
виданнях відповідно до вимог МОН України
Наукові статті у фахових виданнях повинні мати такі елементи:
1. Ïîñòàíîâêà ïðîáëåìè ó çàãàëüíîìó âèãëÿä³ òà ¿¿ çâ’ÿçîê ³ç
âàæëèâèìè íàóêîâèìè ÷è ïðàêòè÷íèìè çàâäàííÿìè.
2. Àíàë³ç îñòàíí³õ äîñë³äæåíü ³ ïóáë³êàö³é, ó ÿêèõ çàïî÷àòêîâàíî
ðîçâ’ÿçàííÿ ö³º¿ ïðîáëåìè ³ íà ÿê³ ñïèðàºòüñÿ àâòîð, âèä³ëåííÿ íå âè-
ð³øåíèõ ðàí³øå ÷àñòèí çàãàëüíî¿ ïðîáëåìè, ÿêèì ïðèñâÿ÷åíî ñòàòòþ.
3. Ôîðìóëþâàííÿ ìåòè ñòàòò³ (ïîñòàíîâêà çàâäàííÿ).
4. Âèêëàä îñíîâíîãî ìàòåð³àëó äîñë³äæåííÿ ç ïîâíèì îá´ðóíòó-
âàííÿì îòðèìàíèõ íàóêîâèõ ðåçóëüòàò³â.
5. Âèñíîâêè ç öüîãî äîñë³äæåííÿ ³ ïåðñïåêòèâè ïîäàëüøèõ ðîç-
â³äîê ó öüîìó íàïðÿì³.
Ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ çá³ðíèêà ïðîïîíóº àâòîðàì âèä³ëÿòè ðåêîìåí-
äîâàí³ ÌÎÍ Óêðà¿íè åëåìåíòè ñòàòò³ îêðåìèìè ðóáðèêàìè (ñêîðî-
÷åíèìè ï³äçàãîëîâêàìè).
Послідовність структурних елементів статті.
Á³áë³îãðàô³÷íèé ïîêàæ÷èê (ÓÄÊ), ë³âîðó÷.
Ïð³çâèùå, ³ì’ÿ, ïî áàòüêîâ³ àâòîðà (àâòîð³â). Íàóêîâèé ñòóï³íü, â÷åíå
çâàííÿ, ì³ñöå ðîáîòè (òðüîìà ìîâàìè: óêðà¿íñüêîþ, àíãë³éñüêîþ, ðîñ³é-
ñüêîþ), ORCID iD, åëåêòðîííà àäðåñà, ôîòî â åëåêòðîííîìó âèãëÿä³.
Íàçâà ñòàòò³ (ïî öåíòðó) – âåëèêèìè ë³òåðàìè.
Àíîòàö³ÿ ìîâîþ ñòàòò³. Îáñÿã – íå ìåíøå 700 çíàê³â (â³ä 0,5 äî
ïîâíî¿ ñòîð³íêè ôîðìàòó À4). Àíîòàö³ÿ ñòàòò³ ìຠðîçêðèâàòè ¿¿ çì³ñò
³ ì³ñòèòè òàê³ åëåìåíòè: ìåòà ñòàòò³, ìåòîäîëîã³ÿ äîñë³äæåííÿ, íà-
óêîâà íîâèçíà, âèñíîâêè.
Êëþ÷îâ³ ñëîâà ìîâîþ ñòàòò³. ʳëüê³ñòü êëþ÷îâèõ ñë³â (ñëîâîñïî-
ëó÷åíü) – ùîíàéìåíøå 5 ïîçèö³é.
Àíîòàö³ÿ àíãë³éñüêîþ ìîâîþ.
Êëþ÷îâ³ ñëîâà àíãë³éñüêîþ ìîâîþ.
Àíîòàö³ÿ ðîñ³éñüêîþ ìîâîþ.
Êëþ÷îâ³ ñëîâà ðîñ³éñüêîþ ìîâîþ.
Ðîçøèðåíà àíîòàö³ÿ. ßêùî ñòàòòÿ óêðà¿íñüêîþ ÷è ðîñ³éñüêîþ ìî-
âîþ, òî ðîçøèðåíó àíîòàö³þ ïîäàþòü àíãë³éñüêîþ ìîâîþ; ÿêùî ñòàò-
òÿ àíãë³éñüêîþ ìîâîþ, òî ðîçøèðåíó àíîòàö³þ ïîäàþòü óêðà¿íñüêîþ.
Îáñÿã – íå ìåíøå 1800 çíàê³â (áåç ïðîá³ë³â). Ó ðîçøèðåí³é àíîòàö³¿
çàçíà÷àþòü àêòóàëüí³ñòü òåìè òà âèñâ³òëþþòü îáãîâîðþâàí³ ïèòàííÿ,
íå ïðåäñòàâëÿþ÷è ðåçóëüòàòè. Ïðè íàïèñàíí³ àíîòàö³¿ íå äîïóñêàºòü-
ñÿ ïîñèëàííÿ íà áóäü-ÿê³ äîñë³äæåííÿ àáî ³íø³ äæåðåëà ³íôîðìàö³¿.
Àíîòàö³ÿ ìຠáóòè íàïèñàíà áåç ï³äðîçä³ë³â, òåêñò ìຠáóòè êîðîòêèì
òà îðèã³íàëüíèì. Íåäîö³ëüíî âèêîðèñòîâóâàòè ³íôîðìàö³þ ç òåêñòó
ñòàòò³. Ïåðåêëàä àíãë³éñüêîþ ìîâîþ ìຠáóòè äîñòîâ³ðíèì (íå ìàøèí-
íèì), íà ôàõîâîìó ð³âí³ âîëîä³ííÿ ìîâîþ. Ó ðàç³ ïîäàííÿ òåêñòó,
ïåðåêëàäåíîãî, íàïðèêëàä, ÷åðåç ³íòåðíåò-ïåðåêëàäà÷ àáî íåôàõîâî,
ñòàòòÿ íå áóäå ïðèéíÿòà äëÿ ïóáë³êàö³¿. Çà íàÿâíîñò³ ïðîáëåì ç äî-
ñòîâ³ðí³ñòþ ïåðåêëàäó, ðåäàêö³ÿ ìîæå äîïîìîãòè ó ¿õ âèð³øåíí³.
Êëþ÷îâ³ ñëîâà ìîâîþ ðîçøèðåíî¿ àíîòàö³¿.
Òåêñò ñòàòò³, ÿêèé ì³ñòèòü òàê³ ðîçä³ëè:
Постановка проблеми.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Мета статті.
Виклад основного матеріалу.
Висновки.
167
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
Список використаних джерел. Ñïèñîê ôîðìóþòü â àëôàâ³òíîìó
ïîðÿäêó àáî â ïîðÿäêó çãàäóâàííÿ äæåðåë â³äïîâ³äíî äî ðîçðîáëåíî-
ãî 2015 ðîêó Íàö³îíàëüíîãî ñòàíäàðòó Óêðà¿íè ÄÑÒÓ 8302:2015
«²íôîðìàö³ÿ òà äîêóìåíòàö³ÿ. Á³áë³îãðàô³÷íå ïîñèëàííÿ. Çàãàëüí³
ïîëîæåííÿ òà ïðàâèëà ñêëàäàííÿ». Ïîñèëàííÿ íà äæåðåëà íåîáõ³äíî
ðîáèòè ïî òåêñòó ó êâàäðàòíèõ äóæêàõ ³ç çàçíà÷åííÿì íîìåð³â ñòî-
ð³íîê â³äïîâ³äíîãî äæåðåëà: íàïðèêëàä [3, ñ. 234], [2, ñ. 35; 8, ñ. 234]
àáî [3, 234], [2, 35; 8, 234]. ßêùî äæåðåëî åëåêòðîííå, òî íåîáõ³äíî
çàçíà÷àòè ëèøå éîãî íîìåð ó ñïèñêó, íàïðèêëàä [8].
References (ñïèñîê âèêîðèñòàíèõ äæåðåë äëÿ ì³æíàðîäíèõ áàç
äàíèõ) (Shmorgun L., Borzunov V. (2021). Nauchnoe osmyslenie paradigmy
ustojchivogo razvitiya Ukrainy. Problemy innovacionno-invistacionnogo
razvitiya, no. 26, ðð. 47–59. Àvailableat: https://nonproblem.net/
article/26-2021-5/ (accessed 10 november 2021) (in Ukraine).
Ó ê³íö³ ðóêîïèñó âêàçóþòü äàòó íàäõîäæåííÿ ñòàòò³ äî ðåäêîëå-
㳿 æóðíàëó:
Стаття до редакції журналу надійшла: 21.01.2021 р.
Технічні вимоги
ÂÀÆËÈÂÎ! Äîêóìåíò ìຠáóòè çáåðåæåíèé ó ôîðìàò³ Microsoft
Word 97-2003 (*.doc).
Îáñÿã ñòàòò³ (ðàçîì ç ³ëþñòðàö³ÿìè, òàáëèöÿìè, ãðàô³êàìè, ñïèñ-
êîì ë³òåðàòóðè) ìຠáóòè â³ä 10 äî 20 ñòîð³íîê.
Ïîëÿ ç óñ³õ ñòîð³í – 2,5 ñì; ì³æðÿäêîâèé ³íòåðâàë – 1,5; øðèôò
Times New Roman – 14 pt; àáçàöíèé â³äñòóï – 0,5 ñì; âèð³âíþâàííÿ
òåêñòó – ïî øèðèí³.
Ðèñóíêè é òàáëèö³ íåîáõ³äíî ïîäàâàòè â ñòàòò³ áåçïîñåðåäíüî ï³ñëÿ
òåêñòó, äå âîíè çãàäàí³ âïåðøå, àáî íà íàñòóïí³é ñòîð³íö³. ʳëüê³ñòü
òàáëè÷íîãî ìàòåð³àëó òà ³ëþñòðàö³é ïîâèííà áóòè äîðå÷íîþ. Öèôðîâèé
ìàòåð³àë ïîòð³áíî ïîäàâàòè â òàáëèö³, ùî ìຠïîðÿäêîâèé íîìåð (íà-
ïðèêëàä Таблиця 1) (êóðñèâ, âèð³âíþâàííÿ – ïî ïðàâîìó êðàþ) ³ íàçâó
(äðóêóþòü íàä òàáëèöåþ ïî öåíòðó íàï³âæèðíèì øðèôòîì). ²ëþñòðàö³¿
òàêîæ ïîòð³áíî íóìåðóâàòè, ³ âîíè ïîâèíí³ ìàòè íàçâè, ÿê³ íåîáõ³äíî
âêàçóâàòè ï³ä êîæíîþ ³ëþñòðàö³ºþ ïî öåíòðó íàï³âæèðíèì øðèôòîì
(íàïðèêëàä Рис. 2. Переваги ефективної структуризації попиту).
Ðèñóíêè, âèêîíàí³ â MS Word, ïîòð³áíî çãðóïóâàòè; âîíè ìàþòü
áóòè ºäèíèì ãðàô³÷íèì îá’ºêòîì.
Ôîðìóëè ìàþòü áóòè íàáðàí³ çà äîïîìîãîþ ðåäàêòîðà ôîðìóë
(âíóòð³øí³é ðåäàêòîð ôîðìóë ó ðåäàêòîð³ Microsoft Word for Windows).
Íà ïåðø³é ñòîð³íö³ ñòàòò³, ó íèæíüîìó êîëîíòèòóë³ – çíàê àâ-
òîðñüêîãî ïðàâà «©», ïîðÿä ³ç íèì ïð³çâèùà é ³í³ö³àëè âñ³õ àâòîð³â
òà ð³ê. Íàïðèêëàä: © Áîäíÿ Î. Â., 2022.
Îñîáëèâó óâàãó ñë³ä ïðèä³ëèòè ïðàâèëüíîìó ðîçì³ùåííþ çíàê³â
äåô³ñ (-) ³ òèðå (–).
Ëàïêè âèêîðèñòîâóâàòè ôîðìàòó «» («öèòàòà»). Ì³æ ³í³ö³àëàìè
òà ïð³çâèùåì ñòàâèòè íåðîçðèâíèé ïðîì³æîê (². Â. Ïåòðåíêî). Îäè-
íèö³ âåëè÷èí ïîäàâàòè â ñèñòåì³ Ñ².
Àâòîð ñòàòò³ â³äïîâ³äຠçà ïðàâèëüí³ñòü ³ äîñòîâ³ðí³ñòü âèêëàäå-
íîãî ìàòåð³àëó, çà íàëåæí³ñòü îñòàííüîãî éîìó îñîáèñòî, òî÷í³ñòü
âèêëàäåíèõ ó ðîáîò³ ôàêò³â (äàíèõ) ³ ÿê³ñòü ïåðåêëàäó öèòàò ç ³í-
øîìîâíèõ äæåðåë (çà íàÿâíîñò³).
Інші вимоги ùîäî îôîðìëåííÿ ñòàòò³ ìîæíà çíàéòè çà ïîñèëàí-
íÿì: https://nonproblem.net/authors/
Редколегія
Взірець оформлення списку літератури
згідно з ДСТУ 8302:2015
«Інформація та документація.
Бібліографічне посилання.
Загальні положення та правила складання»
з урахуванням правок (код УКНД 01.140.40)
Характеристика
джерела
Приклад оформлення літератури
1 2
Îäèí àâòîð Ñêèäàí Î. Â. Àãðàðíà ïîë³òèêà â ïåð³îä
ðèíêîâî¿ òðàíñôîðìàö³¿ : ìîíîãðàô³ÿ. Æèòî-
ìèð : ÆÍÀÅÓ, 2008. 375 ñ.
Äâà àâòîðè Êðóøåëüíèöüêà Î. Â., Ìåëüíè÷óê Ä. Ï.
Óïðàâë³ííÿ ïåðñîíàëîì : íàâ÷. ïîñ³á. Âèä. 2-ãå,
ïåðåðîáë. ³ äîïîâ. Êè¿â, 2005. 308 ñ.
Òðè àâòîðè Ñêèäàí Î. Â., Êîâàëü÷óê Î. Ä.,
ßí÷åâñüêèé Â. Ë. ϳäïðèºìíèöòâî ó ñ³ëüñüê³é
ì³ñöåâîñò³ : äîâ³äíèê. Æèòîìèð, 2013. 321 ñ.
×îòèðè àâòîðè Ìåòîäèêà íîðìóâàííÿ ðåñóðñ³â äëÿ âè-
ðîáíèöòâà ïðîäóêö³¿ ðîñëèííèöòâà /
Âiòâ³öüêèé Â. Â., Êèñëÿ÷åíêî Ì. Ô.,
Ëîáàñòîâ ². Â., Íå÷èïîðóê À. À. Êè¿â :
Óêðàãðîïðîìïðîäóêòèâí³ñòü, 2006. 106 ñ.
Îñíîâè ìàðèêóëüòóðè / Ãðèöèíÿê ². ². òà ³í.
Êè¿â : IJÀ, 2013. 172 ñ.
Ï’ÿòü ³ á³ëüøå
àâòîð³â
Åêîëîã³ÿ : íàâ÷. ïîñ³á. / Á. Â. Áîðèñþê òà ³í.
Æèòîìèð, 2003. 174 ñ.
Ìåòîäè ï³äâèùåííÿ ïðèðîäíî¿
ðèáîïðîäóêòèâíîñò³ ñòàâ³â / Àíäðþùåíêî À. ².
òà ³í.; çà ðåä.
Ì. Â. Ãðèíæåâñüêîãî. Êè¿â, 1998. 124 ñ.
169
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
Êîëåêòèâíèé àâòîð Îðãàí³÷íå âèðîáíèöòâî ³ ïðîäîâîëü÷à áåç-
ïåêà : çá. ìàòåð³àë³â äîï. ó÷àñí. ²²² ̳æíàð.
íàóê.-ïðàêò. êîíô. / Æèòîìèð. íàö. àãðî-
åêîë. óí-ò. Æèòîìèð : Ïîë³ññÿ, 2015. 648 ñ.
Áàãàòîòîìíå
âèäàííÿ
Ãåíåòèêà ³ ñåëåêö³ÿ â Óêðà¿í³ íà ìåæ³
òèñÿ÷îë³òü: ó 4 ò. / ãîë. ðåä. Â. Â. Ìîðãóí.
Êè¿â : Ëîãîñ, 2001. Ò. 2. 636 ñ.
Ôàóíà Óêðàèíû. Â 40 ò. Ò. 36. Èíôóçîðèè.
Âûï. 1. Ñóêòîðèè (Ciliophora, Suctorea) /
È. Â. Äîâãàëü. Êè¿â : Íàóêîâà äóìêà, 2013.
271 ñ.
Çà ðåäàêö³ºþ Äîêë³í³÷í³ äîñë³äæåííÿ âåòåðèíàðíèõ
ë³êàðñüêèõ çàñîá³â / çà ðåä. ². ß. Êîöþìáàñà.
Ëüâ³â : Òð³àäà ïëþñ, 2006. 360 ñ.
Àâòîð ³ ïåðåêëàäà÷ Êîòëåð Ô. Îñíîâû ìàðêåòèíãà : ó÷åá.
ïîñîá. / ïåð. ñ àíãë. Â. Á. Áîáðîâà. Ìîñêâà,
1996. 698 ñ.
Áð³ãõåì ª. Â. Îñíîâè ô³íàíñîâîãî ìåíåä-
æìåíòó / ïåð. ç àíãë. Â. Á³ëåíüêîãî òà ³í.
Êè¿â : Ìîëîäü, 1997. 998 ñ.
Частина видання
Ðîçä³ë êíèãè Ñàáëóê Ï. Ò. Íàïðÿìêè ðîçâèòêó åêîíîì³êè
â àãðàðí³é ñôåð³ âèðîáíèöòâà. Основи аграр-
ного підприємництва / çà ðåä. Ì. É. Ìàë³êà.
Êè¿â, 2000. Ñ. 5–15.
Òåçè äîïîâ³äåé,
ìàòåð³àëè
êîíôåðåíö³é
dzí÷óê Ò. Î. Åêîíîì³÷í³ íàñë³äêè âïëè-
âó ïðîäîâîëü÷èõ îðãàí³÷íèõ â³äõîä³â íà
ïðèðîäí³ ðåñóðñè ñâ³òó.
Органічне виробництво і продовольча без-
пека : çá. ìàòåð³àë³â äîï. ó÷àñí. ²² ̳æíàð.
íàóê.-ïðàêò. êîíô. Æèòîìèð : Ïîë³ññÿ, 2014.
Ñ. 103–108.
Ñêèäàí Î. Â., Ñóäàê Ã. Â. Ðîçâèòîê
ñ³ëüñüêîãîñïîäàðñüêîãî ï³äïðèºìíèöòâà íà
êîîïåðàòèâíèõ çàñàäàõ. Кооперативні чи-
тання: 2013 рік : ìàòåð³àëè Âñåóêð. íàóê.-
ïðàêò. êîíô., 4–6 êâ³ò. 2013 ð. Æèòîìèð :
ÆÍÀÅÓ, 2013. Ñ. 87–91.
170
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
Ñòàòò³ ç ïîäîâæóâà-
íèõ ³ ïåð³îäè÷íèõ
âèäàíü
ßêîá÷óê Â. Ï. Ñòðàòåã³÷í³ ïð³îðèòåòè
³ííîâàö³éíîãî ðîçâèòêó ï³äïðèºìíèöòâà
â àãðàðí³é ñôåð³. Вісник Київського
національного університету ім. Т. Шев ченка.
Сер. Економіка. 2013. Âèï. 148. Ñ. 31–34.
Ìàñëîâñüêà Ë. Ö., Ñàâ÷óê Â. À. Îö³íêà
ðåçóëüòàòèâíîñò³ ³ åôåêòèâíîñò³ âèðîáíèöò-
âà îðãàí³÷íî¿ àãðîïðîäîâîëü÷î¿ ïðîäóêö³¿.
Агросвіт. 2016. ¹ 6. Ñ. 23–28.
Àêìåîëîã³÷í³ çàñàäè ïóáë³÷íîãî óïðàâë³ííÿ /
ª. ². Õîäàê³âñüêèé òà ³í. Вісник ЖНАЕУ.
2017. ¹ 1, ò. 2. Ñ. 45–58.
Dankevych Ye. M., Dankevych V. Ye., Chai-
kin O. V. Ukraine agricultural land market
formation preconditions. Acta Universitatis
Agriculturae et Silviculturae Mendelianae
Brunensis. 2017. Vol. 65, ¹. 1. P. 259–271.
Електронні ресурси
Êíèãè ²ëëÿøåíêî Ñ. Ì., Øèïóë³íà Þ. Ñ. Òîâàðíà
³ííîâàö³éíà ïîë³òèêà: ï³äðó÷íèê. Ñóìè :
Óí³âåðñèòåòñüêà êíèãà, 2007. 281 ñ. URL:
ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/1539.pdf
(äàòà çâåðíåííÿ: 10.11.2017).
Çàêîíîäàâ÷³
äîêóìåíòè
Ïðî ñòàíäàðòèçàö³þ : Çàêîí Óêðà¿íè â³ä
11.02.2014 ¹ 1315. URL: http://zakon1.rada.
gov.ua/laws/show/1315-18 (äàòà çâåðíåííÿ:
02.11.2017).
Êîíöåïö³ÿ Äåðæàâíî¿ ö³ëüîâî¿ ïðîãðàìè ðîç-
âèòêó àãðàðíîãî ñåêòîðó åêîíîì³êè íà ïåð³îä
äî 2020 ðîêó: ïðîåêò / Ì-âî àãðàð. ïîë³òèêè
òà ïðîäîâîëüñòâà Óêðà¿íè. URL: http://
minagro.gov.ua/apk?nid=16822 (äàòà çâåðíåí-
íÿ: 13.10.2017).
Ïåð³îäè÷í³ âèäàííÿ Êë³òíà Ì. Ð., Áðèæàíü ². À. Ñòàí ³ ðîç-
âèòîê îðãàí³÷íîãî âèðîáíèöòâà òà ðèíêó
îðãàí³÷íî¿ ïðîäóêö³¿ â Óêðà¿í³. Ефектив-
на економіка. 2013. ¹ 10. URL: http://
www.m.nayka.com.ua/?op=1&j=efektyvna-
ekonomika&s=ua&z=2525 (äàòà çâåðíåííÿ:
12.10.2017).
171
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
Neave H. Deming’s 14 Points for Manage-
ment: Framework for Success. Journal of the
Royal Statistical Society. Series D (The Statis-
tician). 2012. Vol. 36, ¹ 5. P. 561–570. URL:
http://www2.fiu.edu/~revellk/pad3003/Neave.
pdf (äàòà çâåðíåííÿ: 02.11.2017).
Colletta L. Political Satire and Postmod-
ern Irony in the Age of Stephen Colbert and
Jon Stewart. Journal of Popular Culture.
2009. Vol. 42, ¹ 5. P. 856–874. DOI:
10.1111/j.1540-5931.2009.00711.x.
Ñòîð³íêè
ç âåáñàéò³â
Ùî òàêå îðãàí³÷í³ ïðîäóêòè ³ ÷èì âîíè
êðàù³ çà çâè÷àéí³? Екологія життя :
âåáñàéò URL: http://www.eco-live.com.ua
(äàòà çâåðíåííÿ: 12.10.2017).
Інші документи
Çàêîíîäàâ÷³ ³
íîðìàòèâí³
äîêóìåíòè
(³íñòðóêö³¿, íàêàçè)
Êîíñòèòóö³ÿ Óêðà¿íè: ñòàíîì íà 1 âåðåñ.
2016 ð. / Âåðõîâíà Ðàäà Óêðà¿íè. Õàðê³â :
Ïðàâî, 2016. 82 ñ.
Ïðî âíåñåííÿ çì³í äî Çàêîíó Óêðà¿íè «Ïðî
áóõãàëòåðñüêèé îáë³ê òà ô³íàíñîâó çâ³òí³ñòü
â Óêðà¿í³» ùîäî óäîñêîíàëåííÿ äåÿêèõ ïî-
ëîæåíü : Çàêîí Óêðà¿íè â³ä 05.10.2017
¹ 2164. Урядовий кур’єр. 2017.
9 ëèñò.
²íñòðóêö³ÿ ïðî ïîðÿäîê íàðàõóâàííÿ ³ ñïëà-
òè ºäèíîãî âíåñêó íà çàãàëüíîîáîâ’ÿçêîâå
äåðæàâíå ñîö³àëüíå ñòðàõóâàííÿ: çàòâ. íà-
êàçîì Ì-âà ô³íàíñ³â Óêðà¿íè â³ä 20.04.2015
¹ 449. Все про бухгалтерський облік. 2015.
¹ 51. Ñ. 21–42.
Ïðî çàòâåðäæåííÿ Ïîðÿäêó çàáåçïå÷åííÿ äî-
ñòóïó âèùèõ íàâ÷àëüíèõ çàêëàä³â ³ íàóêîâèõ
óñòàíîâ, ùî çíàõîäÿòüñÿ ó ñôåð³ óïðàâë³ííÿ
̳í³ñòåðñòâà îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè, äî
åëåêòðîííèõ íàóêîâèõ áàç äàíèõ : íàêàç Ì-âà
îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè â³ä 02.08.2017
¹ 1110. Вища школа. 2017. ¹ 7.
Ñ. 106–107.
172
Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. 2022. № 29
1 2
Ñòàíäàðòè ÄÑÒÓ ISO 9001: 2001. Ñèñòåìè óïðàâë³ííÿ
ÿê³ñòþ. [×èííèé â³ä 2001-06-27].
Êè¿â, 2001. 24 ñ. (²íôîðìàö³ÿ òà
äîêóìåíòàö³ÿ).
ÑÎÓ–05.01-37-385:2006. Âîäà ðèáîãîñïî-
äàðñüêèõ ï³äïðèºìñòâ.
Çàãàëüí³ âèìîãè òà íîðìè. Êè¿â :
̳í³ñòåðñòâî àãðàðíî¿ ïîë³òèêè Óêðà¿íè,
2006. 15 ñ. (Ñòàíäàðò ̳íàãðîïîë³òèêè
Óêðà¿íè).
Ïàòåíòè Êîìáàéí ðîñëèíîçáèðàëüíèé óí³âåðñàëüíèé:
ïàò. 77937 Óêðà¿íà: ÌÏÊ A01D 41/02, A01D
41/04, A01D
45/02. ¹ à 2011 09738; çàÿâë. 05.08.2011;
îïóáë.
11.03.2013, Áþë. ¹ 5.
Àâòîðñüê³ ñâ³äîöòâà À. ñ. 1417832 ÑÑÑÐ, ÌÊÈ A 01 F 15/00.
Ñòåíêà ðóëîííîãî ïðåññ-ïîäáîðùèêà / Â. Á.
Êîâàëåâ,
Â. Á. Ìåëåãîâ. ¹ 4185516; çàÿâë. 22.01.87;
îïóáë. 23.08.88, Áþë. ¹ 31.
Äèñåðòàö³¿, àâòîðå-
ôåðàòè äèñåðòàö³é
Ðîìàí÷óê Ë. Ä. Îö³íêà äæåðåë íàäõîäæåí-
íÿ ðàä³îíóêë³ä³â äî îðãàí³çìó ìåøêàíö³â
ñ³ëüñüêèõ òåðèòîð³é Ïîë³ññÿ Óêðà¿íè : äèñ.
ä-ðà ñ.-ã. íàóê:
03.00.16 / Æèòîìèð. íàö. àãðîåêîë. óí-ò.
Æèòîìèð, 2011. 392 ñ.
Ðîìàí÷óê Ë. Ä. Îö³íêà äæåðåë íàäõîäæåí-
íÿ ðàä³îíóêë³ä³â äî îðãàí³çìó ìåøêàíö³â
ñ³ëüñüêèõ òåðèòîð³é Ïîë³ññÿ Óêðà¿íè :
àâòîðåô. äèñ. íà çäîáóòòÿ íàóê.
ñòóïåíÿ ä-ðà ñ.-ã. íàóê: 03.00.16. Æèòîìèð,
2011. 40 ñ.
Ïðåïðèíòè Ïàíàñþê Ì. ²., Ñêîðáóí À. Ä., Ñïëîøíîé Á. Ì.
Ïðî òî÷í³ñòü âèçíà÷åííÿ àêòèâíîñò³ òâåð-
äèõ ðàä³îàêòèâíèõ â³äõîä³â ãàììà-ìåòîäàìè.
×îðíîáèëü : ²í-ò ïðîáë. áåçïåêè ÀÅÑ ÍÀÍ
Óêðà¿íè, 2006. 7 ñ. (Ïðåïðèíò. ÍÀÍ Óêðà¿íè,
²í-ò ïðîáë. áåçïåêè ÀÅÑ; 06-1).
Наукове видання
ÏÐÎÁËÅÌÈ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎ-²ÍÂÅÑÒÈÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ
ϳäïèñàíî äî äðóêó 21.06.2022
Ïàï³ð îôñ. Äðóê îôñ. Ãàðí³òóðà Schoolbook.
Ôîðìàò 70×108/16.
Óì. äðóê. àðê. 17,1. Îáë.-âèä. àðê. 16,8.
Íàêëàä 300 åêçåìïëÿð³â. Çàì. ¹64
Âèäàâíèöòâî «Ì²ËÅͲÓÌ» (Êè¿â). Ñâ³äîöòâî ïðî âíåñåííÿ ñóá’ºêòà âèäàâíè÷î¿
ñïðàâè äî Äåðæàâíîãî ðåºñòðó âèäàâö³â, âèãîò³âíèê³â ³ ðîçïîâñþäæóâà÷³â
âèäàâíè÷î¿ ïðîäóêö³¿ ÄÊ ¹ 535 â³ä 19.07.2001 ð.
Âèäàâíèöòâî «Ì²ËÅͲÓÌ»
ì. Êè¿â, âóë. Ôðóíçå, 60. Òåë.: +38 (067) 849-50-84. Ôàêñ: +38 (044) 222-74-35.
E-mail: milenium_ofis @ukr.net
Юридична адреса редакції: 01015, ì. Êè¿â, âóë. Ëàâðñüêà, 9, êîðïóñ 11.
Місце знаходження редакції: 01601, ì. Êè¿â, âóë. Åñïëàíàäíà, 4-6, îô.113–114.
Тел.: (044)227-62-51; (044) 287-07-21; (066) 678-56-53; (098) 213-03-13; (067) 379-41-56.
Е-mail: piirek5@gmail.com
Вебсайт: www.nonproblem.net
Головний редактор — Ë. Ã. Øìîðãóí
Редакція журналу:
Л. Г. Шморгун – головний редактор
О. І. Дацій – заступник головного редактора
Н. М. Вдовенко – заступник головного редактора
Р. Г. Дубас – заступник головного редактора
С. І. Сіренко – заступник головного редактора
А. К. Мідляр – заступник головного редактора, відповідальний секретар
Л. О. Мармуль – науковий редактор
А. Д. Ятченко – заступник головного редактора
Т. О. Пода – заступник головного редактора
Ю. А. Рибінська – заступник головного редактора з міжнародних з’язків
Н. І. Гладинець – заступник головного редактора
О. В. Гулько – завідувач інформаційно-комунікаційного відділу
О. В. Степанов – редактор електронної версії журналу
В. В. Іваненко – редактор науково-організаційного відділу
М. Р. Ковальський – завідувач юридичного відділу
С. А. Панченко – редактор відділу міжнародних зв’язків
В. В. Карпенко – завідувач адміністративно-господарського відділу
П. В. Буджак – заступник головного редактора по Республіці Польща
В. П. Колеснікович – заступник головного редактора
Baran Mirosław – Польща, Polskiej Akademii Nauk, Doktorat wyrуżniony nagrodą Ministra
Edukacji Narodowej – Wydział Matematyki i Fizyki Uniwersytetu Jagiellońskiego
Ян Шафін – професор Пряшівського університету, доктор теології, доктор філософії (Словаччина)
Гечбаия Бадрі Нодарович – доктор економіки, професор, член-кореспондент Академії наук
бізнесу Грузії
Кетеван Гівівна Голетіані – доктор технічних наук, декан факультету логістики
Батумського навчального університету навігації (Грузія)
Редакція журналу:
Над випуском працювали: О. І. Бугайова, С. І. Сіренко
Âèäàííÿ çàðåºñòðîâàíî â ̳í³ñòåðñòâ³ þñòèö³¿ Óêðà¿íè (ñâ³äîöòâî Ê ¹ 21647-
1547 ÏÐ â³ä 02.11.2015).
Óñ³ ïðàâà çàñòåðåæåíî. Ïåðåäðóêè òà ïåðåêëàäè äîçâîëåí³ ëèøå çà çãîäîþ ðåäàê-
ö³¿. Ðåäàêö³ÿ íå îáîâ’ÿçêîâî ïîä³ëÿº äóìêó àâòîðà. ³äïîâ³äàëüí³ñòü çà äîñòîâ³ðí³ñòü
ôàêò³â, öèòàò, âëàñíèõ ³ìåí, ãåîãðàô³÷íèõ íàçâ òà ³íøî¿ ³íôîðìàö³¿ íåñå àâòîð. ³ä-
ïîâ³äàëüí³ñòü çà çì³ñò ðåêëàìíèõ îãîëîøåíü íåñå ðåêëàìîäàâåöü.
Âèäàâíèöòâî «Ì²ËÅͲÓÌ»
ì. Êè¿â, âóë. Ôðóíçå, 60.
Òåë.: +38 (067) 849-34-60.
Ôàêñ: +38 (044) 222-74-35.
E-mail: milenium_ofis @ukr.net
