Current state of implementation and functioning of environmental management systems at economic entities in Ukraine and the world

Full text

67
КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
№
2  2019
ТЕХНОЛОГIЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
DOI https://doi.org/10.15589/znp2019.2(476).10
УДК 504.06
CURRENT STATE OF IMPLEMENTATION AND FUNCTIONING
OF ENVIRONMENTAL MANAGEMENT SYSTEMS AT ECONOMIC ENTITIES
IN UKRAINE AND THE WORLD
СУЧАСНИЙ СТАН УПРОВАДЖЕННЯ
ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
Olena V. Barabash
el_barabash@ukr.net
ORCID: 0000-0001-5206-2922
О. В. Барабаш,
канд. біол. наук, доцент
National Transport University, Kyiv
Національний транспортний університет, м. Київ
Abstract. The article analyzes the dynamics of implementation and functioning of the environmental management system
for economic entities of dierent sectors of Ukrainian economy and examines trends in obtaining certicates of compliance
with ISO 14001: 2015 in the world. It has been established that the task of achieving environmental safety and the conserva-
tion of natural resources encounters the problems related to the outdated thinking of the management of many enterprises
in Ukraine and most countries of the world, their reluctance to accept and apply new environmental management tools and
innovative technologies in existing industries. It is revealed that the emissions of pollutants entering the atmosphere and
capable of accumulating in water bodies and soil cover from the activities of economic entities several times exceed the
emissions of road transport in the period from 2016 to 2018 in Ukraine. The statistics analyzed by International Organization
for Standardization since 1999 shows a steady increase in the number of enterprises certied to ISO 14001, and this trend
is particularly typical for Europe and East Asia. It is revealed that the most productive activities of economic entities in the
development and implementation of EMS took place during 2007–2009 and 2015–2016. It is established that the dicult
political situation in Ukraine, the lack of professional environmental managers at the enterprises and in the regions, lack of
interest and approaches to sta motivation, lack of economic mechanisms at the country level, which would help to achieve
environmental eciency and eectiveness of EMS in accordance with the requirements of the standards and legislation of
Ukraine, the incompetence of the consulting and certication professionals, as well as the constant resistance to changes in
the management of many businesses create the situation when business entities abandon the environmentally-friendly direc-
tion in their activities aimed at improving the country’s environmental security in most cases.
Key words: environmental eciency; environmental management system; economic entities; environmental security;
industry.
Анотація. У статті проаналізовано динаміку впровадження та функціонування системи екологічного управлін-
ня суб’єктів господарювання різних галузей економіки України та розглянуто тенденції отримання сертифікатів
відповідності стандарту ISO 14001:2015 у світі. Встановлено, що для України та більшості держав світу питання
екологічної безпеки та збереження власного природно-ресурсного капіталу стикається з проблемами, які пов’язані
із застарілим мисленням керівництва багатьох підприємств, їхнім небажанням сприймати і застосовувати нові ін-
струменти екологічного управління та інноваційні технології в діючі виробництва. Виявлено, що за період з 2016 по
2018 роки в Україні викиди забруднюючих речовин, які надходять в атмосферне повітря та здатні акумулюватись
у водних об’єктах і ґрунтовому покриві, від діяльності суб’єктів господарювання в декілька разів перевищують
викиди автомобільного транспорту. Проаналізовані статистичні дані International Organization for Standardization з
1999 р. дозволяють зробити висновки про постійне збільшення кількості підприємств, сертифікованих відповідно
до ISO 14001, і така тенденція є особливо характерною для країн Європи та Східної Азії. Виявлено, що протягом
2007–2009 рр. та 2015–2016 рр. спостерігалась найбільш продуктивна діяльність суб’єктів господарювання у сфері
розроблення та впровадження СЕУ. Встановлено, що складна політична ситуація в Україні, брак професійних еко-
логічних менеджерів на підприємстві та в регіонах, відсутність зацікавленості і підходів до мотивації персоналу,
відсутність економічних механізмів на рівні країни, які б допомагали досягти екологічної дієвості та результатив-
ності СЕУ відповідно до вимог стандарту та законодавства України, некомпетентність спеціалістів, які надають
консалтингові та сертифікаційні послуги, а також постійний опір змінам керівництва багатьох підприємств у біль-
шості випадків спричиняють відмову суб’єктів господарювання від екологічно орієнтованого напрямку у своїй
діяльності, направленого на підвищення рівня екологічної безпеки країни.
Ключові слова: екологічна дієвість; система екологічного управління; суб’єкти господарювання; екологічна
безпека; галузь економіки.
ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

68
ЗБIРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НУК ISSN 2311–3405
№
2  2019
ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ
Швидкість темпу процесів глобалізації суттє-
во вплинула на природу та принципи функціону-
вання й розвитку системи управління екологічною
безпекою суб’єктів господарювання як у світі, так
і в окремих країнах. Наразі багато держав розгля-
дають упровадження системи екологічного управ-
ління (далі – СЕУ), конструктором якої виступають
вимоги міжнародного стандарту ISO 14001:2015, як
одне з найбільш ефективних рішень для задоволення
зростаючої потреби в екологічно дієвому управлінні
суб’єктів господарювання. Для України та більшості
держав світу питання екологічної безпеки, збережен-
ня власного природно-ресурсного капіталу стикаєть-
ся з проблемами, які пов’язані із застарілим мислен-
ням керівництва багатьох підприємств і небажанням
сприймати та застосовувати нові інструменти еколо-
гічного управління та інноваційні технології в діючі
виробництва.
Одним з ефективних інструментів суб’єктів гос-
подарювання для підвищення рівня екологічної без-
пеки, раціонального використання природних ресур-
сів для забезпечення економічного зростання є впро-
вадження системи екологічного управління. Результа-
тивна СЕУ здатна не лише підтримувати екологічно
орієнтовану діяльність суб’єктів господарювання,
але й отримувати суттєвий економічний ефект, фун-
дамент якого буде закладено в розширення виробни-
цтва та географії ринків збуту.
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ
І ПУБЛІКАЦІЙ
Питання екологічної безпеки підприємств розгля-
дав Л.І. Донець [1]. Питання екологічного управління
постійно розвиваються вітчизняними вченими, таки-
ми як В.Л. Акуленко [2], Т.П. Галушкіна [3]. У праці
Ю.В. Кушніра [4] наголошено на перспективах засто-
сування екологічного аудиту як дієвого інструменту
контролю. Взаємозв’язок між екологічним управлін-
ням та підвищенням конкурентоспроможності під-
приємства розглядають К.А. Демяненко [5], М. Пор-
тер [7], О.Г. Янковий [6]. Екологічне управління як
новий ефективний метод управління внутрішнім се-
редовищем підприємства, його впливом на довкілля
та вивчення переваг у встановленні зв’язків зі стейк-
голдерами досліджено в працях О.В. Барабаш [8],
К.В. Мазур [9], Т.В. Князєвої [10].
ВІДОКРЕМЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ
РАНІШЕ ЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ
Прискорення техногенного тиску на стан природ-
них компонентів довкілля призводить до розуміння
необхідності створення екологічно дієвих та резуль-
тативних природоохоронних заходів на локальному
рівні, а тиск бізнес-конкурентів стає реальним по-
штовхом до розроблення якісно нових підходів у пи-
таннях взаємодії підприємств з довкіллям. Оскільки,
на нашу думку, одним із дієвих інструментів іннова-
ційних змін для суб’єктів господарювання є впрова-
дження СЕУ, виникає необхідність з’ясування дина-
міки впровадження та сертифікації СЕУ суб’єктами
господарювання різних галузей економіки та вияв-
лення країн-лідерів у цій сфері. Такий аналіз надасть
додаткові можливості для розуміння причин неба-
жання застосовувати підприємствами та організаці-
ями заходів, направлених на підвищення рівня еко-
логічної безпеки, та дозволить оцінити можливості й
запропонувати управлінські підходи для заохочення
суб’єктів господарювання розглядати свою діяльність
через призму можливостей зменшення негативного
впливу на стан навколишнього середовища.
Мета дослідження – стан впровадження систем
екологічного управління суб’єктів господарюван-
ня з дотриманням відповідності вимог ДСТУ ISO
14001:2015.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У роботі виконано комплексний системний ана-
ліз, який включає узагальнення статистичних даних
International Organization for Standardization щодо ди-
наміки впровадження та функціонування систем еко-
логічного управління суб’єктів господарювання.
Об’єкт дослідження – процеси розроблення
та впровадження систем екологічного управління
суб’єктів господарювання в Україні та світі.
Предмет дослідження – вплив впровадження
та функціонування систем екологічного управління
суб’єктів господарювання на покращення їх екологічної
дієвості та стан екологічної безпеки в Україні та світі.
ОСНОВНИЙ МАТЕРІАЛ
Поняття «система екологічного управління» тра-
диційно поєднують і розглядають в серії стандартів
ISO 14000, які були розроблені Міжнародною орга-
нізацією зі стандартизації − International Organization
for Standardization (ISO) [11], яка була створена у 1946
р. на основі двох організацій: International Federation
of the National Standardizing Associations та United
Nations Standards Coordinating Committee. Завдання
ІSO: 1) сприяння розвитку стандартизації та суміж-
них видів діяльності у світі з метою забезпечення
міжнародного обміну товарами і послугами; 2) спри-
яння розвитку співробітництва в інтелектуальній,
науково-технічній та економічній сферах. Оскільки
ІSО є незалежною неурядовою міжнародною органі-
зацією, а в її діяльність залучені національні органи
зі стандартизації та експерти, які діляться кращими
практиками, саме тому добровільні, засновані на кон-
сенсусі стандарти сприяють упровадженню іннова-
цій та мають на меті подолання глобальних викликів.
Кожен рік експерти організації проводять моніторинг
динаміки впровадження стандартів у світі, зокрема
ISO 14001:2015 «Environmental management systems –
Requirements with guidance for use».

69
КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
№
2  2019
ТЕХНОЛОГIЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Основними стратегічними цілями України є змен-
шення негативного впливу процесів урбанізації на до-
вкілля, припинення його руйнування та збереження
у межах міст шляхом стимулювання оновлення зно-
шених основних фондів промислової і транспортної
інфраструктури та об’єктів житлово-комунального
господарства через стимулювання їх до впроваджен-
ня більш екологічно чистого, ресурсоефективного ви-
робництва та екологічних інновацій [12].
За статистичними даними, отриманими за період
з 2016 по 2018 роки, в Україні викиди забруднюючих
речовин від стаціонарних джерел у декілька разів пе-
ревищують викиди, які надходять в атмосферне пові-
тря та здатні акумулюватись у водних об’єктах і ґрун-
товому покриві (рис. 1).
Токсичні продукти, які виділяються в атмосферне
повітря внаслідок діяльності суб’єктів господарю-
вання, у порівнянні з викидами автомобільного тран-
спорту під час різних режимів руху та в залежності
від типу двигуна є досить різноманітними, зокрема
діоксид сірки, аміаку, тверді частинки, а кількість їх
різна в залежності від виду діяльності суб’єкта госпо-
дарювання (рис. 2).
Для покращення стану довкілля в Україні пе-
редбачено ряд заходів для зменшення забруднення
атмосферного повітря, ґрунтового покриву, водних
об’єктів та їх ресурсів, а також запроваджено зміни
в державному управлінні через введення екологічних
норм та стандартів [12]. Вимірними показниками для
оцінки ефективності реалізації державної екологічної
політики визначено 35 індикаторів, які стануть сво-
єрідним контролем у створенні нової моделі грома-
дянського суспільства, заснованої на соціоеколого-
економічному зростанні. Для реалізації екологічної
політики України необхідно передусім забезпечити
умови для ефективного впровадження суб’єктами
господарювання систем екологічного управління, за-
снованих на постійному поліпшенні екологічної діє-
вості та результативності відповідно до вимог ДСТУ
ISO 14001:2015, що може бути впроваджений у бізнес
будь-якого масштабу. Для досягнення екологічної ді-
євості керівництво підприємств повинно враховувати
необхідність застосування: 1) управлінських підхо-
дів, направлених на екологічну мотивацію; 2) про-
цедур систематичної оцінки стану навколишнього
середовища, що охоплюють специфіку галузі, в який
працює підприємство; 3) стратегічного підходу, на-
Рис. 1. Викиди забруднюючих речовин від діяльності стаціонарних та пересувних джерел
Рис. 2. Частка викидів токсичних сполук у довкілля від стаціонарних та пересувних джерел забруднення

70
ЗБIРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НУК ISSN 2311–3405
№
2  2019
правленого на довгострокові перспективи в досяг-
ненні суб’єктом господарювання екологічної дієвості
й результативності СЕУ, що впроваджена.
Починаючи з 1999 р., у світі спостерігається по-
стійне збільшення кількості підприємств, сертифі-
кованих на ISO 14001, особливо це стосується країн
Європи та Східної Азії (рис. 3).
За даними ISO, протягом 2007–2009 рр. та 2015–
2016 рр. спостерігалась найбільш активна діяльність
суб’єктів господарювання у розробленні й впрова-
дженні СЕУ (рис. 4).
Спад активності у впровадженні ISO 14001 та
зменшення кількості сертифікованих підприємств
спостерігалися після 2016 року, що пов’язано як із не-
обхідністю переходу на нову версію стандарту 2015
року, браком коштів, світовою економічною кризою,
так із відсутністю або недостатньою розробленістю і
баченням керівництвом підприємств стратегічних ці-
лей у досягненні екологічної дієвості. Незважаючи на
це, ISO 14001:2015 має досить великий попит серед
суб’єктів господарювання різних галузей економіки в
усьому світі (рис. 5).
За даними рис. 5 можна стверджувати, що най-
більш затребуваними є системи екологічного управ-
ління у сфері будівельної галузі.
В Україні впровадження ДСТУ ISO 14001:2015
відбувається досить повільно, як загалом у державі
(рис. 6), так і в окремих секторах економіки (рис. 7).
За даними організації ISO встановлено, що біль-
шість суб’єктів господарювання в Україні не готові
до змін для покращення стану довкілля. Така тен-
денція прослідковується не лише у відсутності даних
щодо реєстрації кількості підприємств, які впровади-
ли СЕУ, але й у наданні International Organization for
Standardization актуальних показників. Окрім того,
для міжнародної спільноти недоступні дані про кіль-
кість суб’єктів господарювання за секторами економі-
ки, які в Україні перейшли на нову версію ДСТУ ISO
14001:2015 та отримали сертифікат відповідності.
За секторами економіки в Україні спостерігається
повна невизначеність щодо галузей, які впровадили
та підтримують систему екологічного управління.
Тому дані, які оприлюднила International Organization
for Standardization, є доволі розмитими і не показують
Рис. 3. Впровадження ISO 14001
Рис. 4. Тенденції для впровадження ISO у світі

71
КОРАБЛЕБУДУВАННЯ
№
2  2019
ТЕХНОЛОГIЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Рис. 5. Впровадження суб’єктами господарювання ISО 14001 у світі в різних галузях економіки
Рис. 6. Кількість підприємств в Україні, сертифікованих на ДСТУ ISO 14001:2015
Рис. 7. Впровадження СЕУ за галузями в Україні

72
ЗБIРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ НУК ISSN 2311–3405
№
2  2019
реальної картини через наявність СЕУ в підприємств
«невідомого сектору» економічної діяльності.
ВИСНОВКИ
Встановлено, що складна політична ситуація в
Україні, брак професійних екологічних менеджерів
на підприємстві та в регіонах, відсутність зацікавле-
ності й підходів до мотивації персоналу, відсутність
економічних механізмів на рівні країни, які б допо-
магали досягти екологічної дієвості СЕУ відповідно
до вимог стандарту і законодавства України, неком-
петентність спеціалістів, які надають консалтингові
та сертифікаційні послуги, а також постійний опір
змінам у більшості випадків спричинюють відмову
суб’єктів господарювання від екологічно орієнтова-
ного напрямку у своїй діяльності, направленого на
підвищення рівня екологічної безпеки країни.
REFERENCES
[1] Donetsʹ L.I., Prokopenko Yе.Yu. (2006). Ekolohichna bezpeka v koordynatakh svitovoho rozvytku. Visnyk Khmelʹnytsʹkoho
natsionalʹnoho universytetu. 6 (1). 151−154. [in Ukraine]
[2] Akulenko V.L., Mamchuk I.V. (2009). Ekolohichnyy menedzhment v konteksti zabezpechennya ekolohichnoyi bezpeky
pidpryyemstva. Visnyk Khmelʹnytsʹkoho natsionalʹnoho universytetu. 5 (1). 21-26. [in Ukraine]
[3] Halushkina T.P. (2000). Ékonomycheskye ynstrumenty ékolohycheskoho menedzhmenta: teoryya y praktyka. Odessa:
YPRyÉÉY NAN Ukrayny, 280. [in Ukraine]
[4] Kushnir Yu.V. (2005). Perspektyvy vprovadzhennya systemy ekolohichnoho audytu na promyslovykh pidpryyemstvakh.
Naukovyy visnyk NLHU. 15. 251-254. [in Ukraine]
[5] Demyanenko K. A. (2015). Sutnistʹ ta skladovi systemy ekolohichnoho menedzhmentu. Yevropeysʹki perspektyvy. 6. 47-52.
[in Ukraine]
[6] Yankovyy O. H. (2013). Konkurentospromozhnist' pidpryyemstva: otsinka rivnya ta napryamy pidvyshchennya. Odesa:
Atlant. 470. [in Ukraine]
[7] Porter M. (1998). Stratehiya konkurentsiyi: Metodyka analizu haluzey i diyal'nosti konkurentiv. Kyiv:Osnovy. 390.[in USA]
[8] Barabash O. V. (2018). Efektyvnistʹ systemy ekolohichnoho menedzhmentu yak indykator ekolohichnoyi bezpeky
ahlomeratsiy. Ekolohichni nauky: naukovo-praktychnyy zhurnal. 4 (23). 14−19. [in Ukraine]
[9] Mazur K. V. (2016). Ekolohichnyy menedzhment yak novyy efektyvnyy metod upravlinnya vyrobnytstvom. Molodyy
vchenyy. 2. 60-63. [in Ukraine]
[10] Knyazyeva T. V. (2014). Rozvytok systemy ekolohichnoho menedzhmentu na pidpryyemstvi: osnovni teoretychni
polozhennya. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualʹnoyi vlasnosti. 1 (1). 391−396. [in Ukraine]
[11] ISO − International Organization for Standardization: URL: https://www.iso.org/ru/home.html
[12] Zakon Ukrayiny «Pro Osnovni zasady (stratehiyu) derzhavnoyi ekolohichnoyi polityky Ukrayiny na period do 2030 roku»
(VVR Ukrayiny, vid 28 lyutoho 2019 roku № 2697-VIII). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2818-17 [in Ukraine].
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
[1] Донець, Л. І., Прокопенко, Є. Ю. (2006) Екологічна безпека в координатах світового розвитку. Вісник Хмельницького
національного університету. № 6 (1). С. 151−154.
[2] Акуленко, В. Л., Мамчук, І. В. (2009). Екологічний менеджмент в контексті забезпечення екологічної безпеки
підприємства. Вісник Хмельницького національного університету. № 5 (1). С. 21−26.
[3] Галушкіна, Т. П. (2000) Экономические инструменты экологического менеджмента: теория и практика. Одесса :
ИПРиЭЭИ НАН Украины. 280 с.
[4] Кушнір, Ю. В. (2005) Перспективи впровадження системи екологічного аудиту на промислових підприємствах.
Науковий вісник НЛГУ. №. 15. С. 251−254.
[5] Демяненко, К. А. (2015) Сутність та складові системи екологічного менеджменту. Європейські перспективи. № 6.
С. 47−52.
[6] Янковий, О. Г. (2013) Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення. Одеса : Атлант.
470 с.
[7] Портер, М. (1998) Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. Київ : Основи, 1998.
390 с.
[8] Барабаш, О. В. (2018) Ефективність системи екологічного менеджменту як індикатор екологічної безпеки агломерацій.
Екологічні науки: науково-практичний журнал. № 4 (23). С. 14−19.
[9] Мазур, К. В. (2016) Екологічний менеджмент як новий ефективний метод управління виробництвом. Молодий вче-
ний. № 2. С. 60–63.
[10] Князєва, Т. В. (2014) Розвиток системи екологічного менеджменту на підприємстві: основні теоретичні положення.
Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. № 1 (1). С. 391−396.
[11] ISO − International Organization for Standardization. URL: https://www.iso.org/ru/home.html
[12] Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»
(ВВР України, від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2818-17