Available via license: CC BY-ND 4.0
Content may be subject to copyright.
Українсько-польські стосунки
Modern Historical and Political Issues: Journal in Historical & Political Sciences 2017 / 35-36
192
Історико-політичні проблеми сучасного світу: Modern Historical and Political Issues:
Збірник наукових статей. – Чернівці: Journal in Historical & Political Sciences. – Chernivtsi:
Чернівецький національний університет, Chernivtsi National University,
2017. – Т. 35-36. – С. 192-201 2017. – Volume. 35-36. – pp. 192-201
УДК: 323:343.359.3(47+57+438)(091)«1921/1939» © Роман Коцан1
Боротьба з контрабандою на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 роках
У статті розглянуто контрабанду як економічний злочин на радянсько-польському кордоні у
міжвоєнний період. Вивчено й узагальнено причини контрабандної діяльності. Показано асор-
тимент контрабандного товару. Досліджено кількість затриманих контрабандистів, їх націона-
льну приналежність, вартість затриманого товару як з боку Польщі, так і з боку СРСР. Показа-
но контрабанду як політичне явище на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 роках. Наго-
лошено на використанні контрабандистів розвідувальними органами як Польщі, так і СРСР.
Вивчено роль державних органів у справі боротьби з контрабандою зі сторони обох зазначених
держав, а саме: Корпусу Охорони Прикордоння з боку Польщі; прикордонних військ, митної
служби, спецслужб, місцевих органів радянської влади зі сторони СРСР. Показано вплив захо-
дів протидії контрабанді (посилення кримінально-правової відповідальності, обмеження прива-
тного капіталу в торгівлі, посилення охорони державних кордонів) на зменшення її обсягів.
Ключові слова
Державний кордон, контрабанда, злочин, розвідка, Польща, СРСР.
The Fight against Smuggling at the Soviet-Polish Border throughout 1921-1939
The article considers smuggling as economic crime in the Soviet-Polish border in the interwar pe-
riod. The reasons for smuggling activities are studied and summarized. Range of smuggled goods is
shown. The number of arrested smugglers, their nationality, the value of seized goods both from Pol-
and and the Soviet Union are investigated. Smuggling as a political phenomenon in the Soviet-Polish
border in 1921-1939 is under study. The use of smugglers by the intelligence agencies of both Poland
and the USSR are emphasized. The role of public authorities of both abovementioned countries in the
fight against smuggling, namely Border Guard Corps from Poland; border guards, customs, security
services and local Soviet authorities on the part of the USSR are studied. The influence of anti smug-
gling measures (increased criminal liability, limitation of private capital in trade, strengthen of the
state borders protection) on its amount decrease is studied.
Keywords
State border, smuggling, crime, scouting, Poland, USSR.
Постановка наукової проблеми та її значення. Охорона державного кордону відноситься
до пріоритетних і безпекових питань кожної держави. Охорона державного кордону здійсню-
ється політичними, економічними, військовими, імміграційними та екологічними засобами.
Економічні засоби охорони державного кордону включають протидію контрабанді. Контрабан-
да є небезпечним явищем, яке підриває економіку держави, порушує встановлений порядок пе-
реміщення через державний кордон предметів, товарів, матеріальних цінностей (обіг яких об-
межений чи заборонений), спричиняє шкоду національній безпеці й здоров’ю людей. Тому
протидія контрабанді повинна постійно знаходитись у полі зору фахівців-практиків державних
інституцій, які займаються охороною державних кордонів. Цей досвід може бути позитивним
як з точки зору науки, так і з точки зору практики. Наукову зацікавленість становлять також
заходи протидії контрабанді, які застосовувались окремими державами в різних часових про-
міжках їх існування. На радянсько-польському кордоні у міжвоєнний період (1921 – 1939 рр.)
контрабанда була поширеним явищем не тільки економічного, а й політичного характеру. Ви-
1 Кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин і регіональних студій, Східноєвро-
пейський національний університет імені Лесі Українки, Email: Intrel-region.dep@eenu.edu.ua
Роман Коцан. Боротьба з контрабандою на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 рр.
Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей 2017 / 35-36
193
вчення цієї багатоаспектної проблеми, а також протидія їй становить неабиякий науковий інте-
рес.
Аналіз досліджень проблеми вказує на її багатогранність, а відтак науковий супровід даної
проблематики знаходимо у працях економістів, юристів, істориків, фахівців-практиків митної і
фіскальної служби, політиків та громадських діячів. Численні напрацювання даної проблемати-
ки представлені працями таких авторів, як Л. Багрій-Шахматов2, Л. Бортник3, Г. Домінічак4,
М. Карпушин5, В. Колдаєв6, О. Морозов7, О. Омельчук8, Є. Прохвіч9,10, а також відображені в
ряді наших публікацій11,12,13. Проте, узагальнення потребують історичні аспекти боротьби з ко-
нтрабандою в Україні, адже в різних часових проміжках існування нашої держави контрабанда
завдавала шкоди не тільки економіці й фінансово-кредитній системі, а й становила безпеку для
політичної системи. Звідси випливає політичний аспект такого небезпечного явища, як контра-
банда.
Формування мети й завдань дослідження. Оцінити досвід боротьби з контрабандою на
радянсько-польському кордоні у міжвоєнний період. Для досягнення мети було поставлено ряд
завдань: 1). вивчити й узагальнити причини контрабанди як економічного злочину; 2). проана-
лізувати асортимент, вартість контрабандного товару та оцінити збитки, нанесені контрабан-
дою, економічній системі держав (СРСР й Польщі); 3). виявити політичні аспекти контрабанди
на вказаному кордоні; 4). узагальнити досвід державних інституцій, а також різноманітних за-
ходів у справі протидії контрабанді як з боку СРСР так і з боку Польщі.
Виклад основного матеріалу. Під контрабандою прийнято розуміти незаконне переміщен-
ня товарів, предметів чи інших цінностей через державний кордон або самі предмети, незакон-
но перенесені чи перевезені через кордон. Термін «контрабанда» походить від італійського
«contrabando» (contra – проти і bando – урядовий указ). Контрабанда – явище давнє. Вона зга-
дується як нелегальне перевезення товарів з однієї країни в іншу в давньогрецьких і давньо-
римських істориків. Особливо широкий розвиток контрабанда набула у ХХ столітті.
Контрабанда була однією з вагомих проблем у справі охорони радянсько-польського кордо-
ну у 1921 – 1939 рр. В СРСР боротьбою з контрабандою займалися різні державні органи та
2 Бойко, В.М., Багрій-Шахматов, Л. В., Попов, Г.В. (2001), Історія митної справи в Україні, Видавець Ва-
дим Карпенко, Київ.
3 Бортник, Л.В. Корпус охорони прикордоння на Волині у 1924-1939 рр. Режим доступу:
http://shron.chtyvo.org.ua/Bortnyk_Liena/Korpus_okhorony_prykordonnia_na_Volyni_u_19241939_rr.pdf
4 Dominiczak, H. (1992). Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939, Wydawnictwo
Naukowe PWN, Warszawa.
5 Карпушин, М.П. (1965). Ответственность за государственные преступления, Юридическая литература,
Москва.
6 Колдаев, В.М. (1970). Из истории организации борьбы с контрабандой в СССР (1917– 1930 гг.), Извес-
тия вузов. Правоведение.
7 Морозов, О.В. (2005). Історичні аспекти боротьби з контрабандою наркотиків у ХІХ – на початку
ХХ ст., Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: Матеріали міжнар.
наук.-практ. конф., Академія митної служби України, Дніпропетровськ.
8 Омельчук, О.М. (2003). Історичні аспекти боротьби з контрабандою в Україні, Вісник Хмельницького
інституту регіонального управління та права.
9 Prochwicz, J. (2003). Formacja Korpusu Ochrony Pogranicza w 1939 roku, Wydawnictwo «Neriton»,
Warszawa.
10 Prochwicz, J. (2013). Wywiad Korpusu Ochrony Pogranicza w zwalczaniu przemytu (zarys problematyki),
Wywiad i kontrwywiad wojskowy II Rzeczypospolitej. Z działalności Oddzialu II SG WP. T. III: Wydawnictwo
LTW, – Łomiaki.
11 Коцан, Р.І., Коцан, Н.Н., Корецька, О.В. (2007). Робота митних органів Польщі по боротьбі з контраба-
ндою (на прикладі митної палати в Білій Підлясці), Науковий вісник Волинського державного універси-
тету імені Лесі Українки, Серія: Міжнародні відносини.
12 Коцан, Р.І. (2007). Роль митних органів України у захисті економічних інтересів держави і транскор-
донному співробітництві, Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на суча с-
ному етапі : Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. курсантів, студентів та молодих науковців, Дніпропе-
тровськ, 30 березня 2007 р., Академія митної служби України, Дніпропетровськ.
13 Kotsan, R.I., Kotsan, N.N. (2007). Placówki służby celnej Polski na obszarze polskiej części Euroregionu
Bug: struktura orar ocean pracy w świetle badań ankietowych, Regiony pogranicza w dobie integracij
europejskiej: wymiana wspólpraca wielokulturowść, Bielsko- Biala.
Українсько-польські стосунки
Modern Historical and Political Issues: Journal in Historical & Political Sciences 2017 / 35-36
194
установи: спецслужби, прикордонна охорона, митниці, місцеві органи радянської влади. Проте,
ця боротьба здійснювалася не шляхом удосконалення та виправлення помилок у керівництві
економікою, а посиленням силових та адміністративних методів. Протягом досліджуваного пе-
ріоду контрабанда була не лише економічним злочином і завдавала збитків фінансовій системі
СРСР, а й була явищем політичним, так як контрабандистів використовували розвідувальні ор-
гани іноземних держав, в тому числі й Польщі.
Насамперед означимо причини контрабанди. На нашу думку, це:
1) політика держави у зовнішній торгівлі, а точніше монополія на зовнішню торгівлю;
2) економічна ситуація та особливості проведення нової економічної політики, що призвела
до товарного дефіциту на внутрішньому ринку;
3) мито-тарифна політика загалом, яка зокрема обмежувала імпорт товарів широкого вжит-
ку при неможливості забезпечити споживачів товарами вітчизняного виробництва;
4) переважання попиту над пропозицією, а також зростання купівельної спроможності насе-
лення;
5) відсутність розвинутої промисловості, дороговизна й низька якість вітчизняних товарів;
6) можливість збуту контрабандного товару в крамницях та магазинах, що були у приватній
власності;
7) налагодженість легального товарообороту в прикордонній смузі – відсутність тут сільсь-
ких кооперативів.
У 20- ті рр. контрабанда в Україні набула нечуваних розмірів14. У 1922-1923 рр. на українсь-
кій ділянці європейського кордону СРСР лише за попередньою вартістю було затримано това-
рів на суму 2282307 крб. (за іншими джерелами – 3240914 крб.), у 1924-1925 рр. – на суму
3885217 крб. (6513120 крб. за іншими джерелами). Ринкова ціна товару в прикордонній смузі
була приблизно на 25% вищою від вартості, що встановлювалася державою (по мірі віддалення
від кордону ціни на іноземні товари ще зростали). Враховуючи, що затримана контрабанда ста-
новила приблизно 8-10% від усього нелегального імпорту (за правилами підрахунку контраба-
ндного товару в довоєнні роки), можна припустити, що реальна ціна нелегального товару була
разів у 10-11 вище зазначених цифр. Це означає, що щорічно на ринок країни поступав товар
на суму 20-30 млн крб., який не обкладався жодними податками. Контрабанда поділялася на
експортну і імпортну. Абсолютна її більшість припадала на імпорт. Наприклад, за 11 місяців
1924 р. в УСРР було зареєстровано 10607 випадків затримання контрабанди, з них при ввезенні
товару 10076 (95% всіх затримань), при вивезені – 533 затримань (5%)15. Частково це поясню-
валось тим, що предмети контрабанди, які ввозилися до країни, затримувалися як при їх пере-
везенні через кордони, так і в межах країни, тоді як предмети, що вивозилися – лише при їх ви-
везенні.
Контрабандним шляхом ввозилася в основному мануфактура (в 1925 р. вона становила 25%
імпортної контрабанди): бавовняна, вовняна (особливо цінувалася тонка вовна), шовкова; тонка
шкіра (12,5% контрабанди), різні галантерейні товари (близько 21%), парфуми, спиртні напої
тощо. Серед експортної контрабанди переважали золото, дорогоцінне каміння, срібло, валюта,
тютюн, сало, а також сировина: прядиво, роги, щетина, конячі хвости тощо. Експортна контра-
банда визначалася попитом зовнішнього ринку та наявністю тієї чи іншої сировини в прикор-
донних областях. Контрабандним шляхом за кордон переправлялись також музейні та архівні
цінності, предмети старовини: картини, бронза, старовинний фарфор, що мав музейну цінність,
гобелени. У 1922 р. при вилученні церковних цінностей за кордон почали спливати золоті хрес-
ти, панікадила, рідкісні церковні книги. Займатися контрабандою було дуже вигідно, оскільки
ціни на контрабандний товар зростали в міру віддалення пункту продажу від кордону. За дани-
ми однієї з митниць за 1924 р. ціни на контрабандні товари змінювалися залежності від відстані
від кордону (табл.1).
Сприяло контрабанді й те, що в країні існувала можливість продажу контрабандного товару
в крамницях та магазинах, що були у приватній власності. У 1923 р. їх кількість, у порівнянні з
1922 р., збільшилась на 40%. У 1923 р. в СРСР було зареєстровано 400-420 тис. приватних тор-
14 Макотинский, М. (1925). Борьба с контрабандой и надзор прокуратуры, Вестник советской юстиции.
15 Кондурашкин, И.С. (1927). Частный капитал перед советским судом. Пути и методы накопления по
судебным и ревизионным делам 1918-1926, Москва.
Роман Коцан. Боротьба з контрабандою на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 рр.
Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей 2017 / 35-36
195
говців, через яких здійснювалося дві третини міського товарообігу16. Враховуючи той факт, що
в 20-ті рр. проводилася політика обмежування приватного капіталу, в тому числі фінансово-
податковими заходами, приватні торговці були зацікавлені у продажу дефіцитного, дешевого (у
порівнянні з вітчизняним) іноземного товару, навіть якщо на нього не буде документів і митно-
го клейма.
Таблиця 1
Вартість контрабандного товару в УСРР у 1924 р.*
Найменування товару
За кор-
доном
(крб.)
В прикор-
донній сму-
зі (крб.)
Відстань до
200 верст від
кордону (крб.)
Відстань понад
200 верст від
кордону (крб.)
Шовкові панчохи
(1 дюжина)
18
25
40
До 60
Трикотаж (м)
2
3
5
6
Кофта в’язана (1 шт)
10
18
30
40
* Джерело: Кондурашкин, И. С. (1927), Частный капитал перед советским судом. Пути и методы накопления по
судебным и ревизионным делам 1918-1926, Москва.
В умовах господарської розрухи, реорганізації прикордонної охорони не вистачало матеріа-
льних і воєнних ресурсів щодо надійного закриття державних кордонів від провезення через
них контрабандного товару.
Вздовж кордонів УСРР на польській території в містах Острозі, Рівно, Здолбунів, Соколі та
інших було створено спеціальну мережу контрабандних контор, які контролювали плинність
товарів. Існували подібні транзитні крамниці і в прикордонній смузі на території СРСР, зокре-
ма в УСРР їх налічувалося 57. Часто вони ставали трактирами та конторами для обміну спирту,
кокаїну (1923-1924 рр.), мануфактури, галантереї (1925-1926 рр.) на вітчизняну сировину. Важ-
ливими контрабандними пунктами в УСРР були Волочиськ, Бережанка, Гусятин, Чорнокозин-
ці, Жабиці, Ямпіль, Тетарщино, Дубосари, Тираспіль та інші (наведено не тільки контрабандні
пункти досліджуваної ділянки кордону). Канали транспортування контрабандного товару тери-
торією УСРР проходили через Острог – Бердичів – Козятин – Київ; Кам’янець-Подільський –
Проскурів – Київ. З Києва товар переправляли до Харкова, Ростова-на-Дону та Москви. У 20-
ті рр. великі партії контрабандного товару доставлялися морем на турецьких суднах у порти
Криму та Одеси, звідти намагалися вивозити золото та валюту17.
Контрабандний товар перепродувався в окремих магазинах у великих містах. Для збуту то-
вару існували ї так звані «чорні біржі» - місця нелегальних операцій – купівлі-продажу валюти,
золота, платини тощо.
Товар переправлявся човнами, бричками, прикритий гноєм, сіном, або мішками з борошном;
мануфактурою обгортали тіла контрабандисти, перевозячи таким чином за один раз до 70-80
аршин тканини. 200% чистого прибутку давав експорт живої худоби, яку переводили через ко-
рдони начебто на водопій. Контрабандою промишляли окремі особи або групи осіб, часто ви-
користовували дітей у віці 12-15 років18.
Затримання контрабандистів на кордоні ускладнювалось тим, що у 20-ті рр. кордонами ста-
ли не географічні чи національні, а політичні розподіли держав: нерідко було розділено колись
єдині округи, населені пункти. Населення, що проживало вздовж прикордонної смуги по обид-
ва боки знали одне одного, навіть були родичами, пов’язаними між собою економічно. Це по-
легшувало перевезення товару. Саме тому серед затриманих прикордонниками контрабандис-
тів 50% складали жителі прилеглих до кордону сіл.
У містах до продажу контрабандного товару були причетні торговці, комісіонери, власники
приватних підприємств (80%). З’явилися окремі групи населення, для яких контрабандний
промисел став професією, зокрема організовані групи контрабандистів, які мали тісні стосунки
16 Народное хозяйство СССР за 1922–1923 гг. (1924), Москва-Ленинград.
17 Державний архів Служби безпеки України (ДА СБУ), Ф. 30, Спр. 427, Т.1, Ч.1, Арк.19.
18 Гнітько, С. Боротьба з контрабандою в Україні у 20-і роки, режим доступу: www.sbu.gov.ua/sbu/
doccatalog/document?id=42157
Українсько-польські стосунки
Modern Historical and Political Issues: Journal in Historical & Political Sciences 2017 / 35-36
196
з іноземним капіталом і користувалися за кордоном широким кредитом для закупівлі товару
для контрабандного ввезення19.
Зв'язки з контрабандистами мали і окремі відповідальні працівники радянських органів. На-
приклад, у 1924 р. у справі оперативної розробки контрабандистів «Даешь Варшаву» проходив
завідувач економічним відділом Торгового представництва СРСР в Польщі Блих. Того ж року
встановлено причетність до перевезення великих партій контрабандного товару до УСРР
М. Станиславського-Любинського, колишнього співробітника Закордонного відділу ЦК
КП(б)У і Польського бюро ЦК, на момент його викриття – уповноваженого іноземним відділом
ОДПУ в УСРР Я. Вайнштейна, колишнього співробітника ДПУ та інших20. Подільським губ-
відділом ДПУ в 1923 р. були викриті деякі контролери радянської митниці, причетні до переве-
зення контрабандного товару (їх було знято з посад, заарештовано і передано до суду)21.
Кількість контрабандистів і вартість затриманого товару зростали: за не повними даними у
1923-1924 рр. на всіх ділянках західного кордону з контрабандним товаром було затримано
22808 осіб22, а в 1925-1926 рр. – 32160 осіб23.
За 11 місяців 1924 р. на українській ділянці загалом було затримано контрабандного товару
на суму 1 млн 140 тис. крб. Найбільша кількість затримань припадала на українсько-польський
кордон – 6993 (близько 70%) на суму близько 607 тис. крб. Для порівняння зазначимо, що за
той же проміжок часу на українсько-чорноморській ділянці було зареєстровано 1060 затримань
(122301 крб.), у Київському районі – 1668 (250488 крб.), у Харківському – 467 (13192 крб.)24.
З метою приховування нелегального товару, контрабандисти нерідко виготовляли митні
преси, на якому друкували фальшиві пломби митниць. Так, у 1923 р. Контррозвідувальним від-
ділом (КРВ) Київського губвідділу ДПУ було ліквідовано групу контрабандистів, що виготови-
ли фальшивий прес Олевківської митниці та друкували на ньому фальшиві пломби, які збували
в різних містах України (справа Лейкіна та ін.). Того ж року у Києві було вилучено фальшивий
прес Мінської митниці (справа Караулова)25.
Контрабандний товар часто перевозили співробітники іноземних місій в СРСР, які користу-
валися правом безоглядового провозу дипломатичної пошти та особистого багажу26. Так, у
1923 р. КРВ Київського губвідділу ДПУ отримало інформацію, що Польська місія та її дип-
кур’єри, що їздили за маршрутом Москва – Харків – Київ – Варшава, займалися вивозом за ко-
рдон коштовностей, валюти, творів мистецтва. Водночас вони під виглядом дипломатичного
багажу репатріантам ввозили до країни контрабандний товар, який збували у Москві та Києві.
У червні того ж року група по боротьбі з контрабандою КРВ вилучила у магазині Золотницько-
го на Хрещатику близько 8 пуд. шовку, завезеного співробітниками польської місії контрабан-
дним шляхом під виглядом дипломатичної пошти, та іншого контрабандного товару на суму 1
трлн крб. грошовими знаками. Дипкур’єри, причетні до цього, були звільнені з посад польсь-
ким урядом і виїхали з України (справа «Діос ІРЕ»)27.
Майже водночас було виявлено, що польським дипкур’єром Биньковським привезено до
Києва 720 кг контрабандного товару на суму близько 6 тис. дол. США начебто для польського
кооперативу. Товар змогли затримати лише під час переправи його до Москви (раніше він збе-
рігався в приміщенні Польської місії)28. Існувала ще й так звана «напівлегальна» контрабанда:
посилки громадянам СРСР з-за кордону від родичів, від колег, що виїжджали у відрядження;
гуманітарна допомога у вигляді одягу, мила, медикаментів, продуктів харчування, що підляга-
19 Колдаев, В. М. (1970). Из истории организации борьбы с контрабандой в СССР (1917– 1930 гг.), Извес-
тия вузов. Правоведение
20 ДА СБУ, Ф.13, Спр.162, Т.20, Арк. 50, 51.
21 ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 162. – Т. 2. – Арк. 61.
22 Макотинский, М. (1925). Борьба с контрабандой и надзор прокуратуры, Вестник советской юстиции.
23 Зубов, Н. (1971), Ф.Э. Джержинский. Биография, Москва.
24 Макотинский, М. (1925). Борьба с контрабандой и надзор прокуратуры, Вестник советской юстиции.
25 ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр.193. – Арк. 43, 45, 93.
26 Положення РНК РРФСР від 21 грудня 1921 р. про введення політ контролю (заборонялося контролю-
вати дипломатичну кореспонденцію та кореспонденцію керівних партійно-радянських робітників).
27 ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр.193. – Арк. 43, 45, 93.
28 ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 162. – Т. 1. – Арк. 69.
Роман Коцан. Боротьба з контрабандою на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 рр.
Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей 2017 / 35-36
197
ли безмитному та безакцизному пропуску. У цій царині теж часто-густо спостерігались злов-
живання як окремими особами, так і цілими організаціями29,30,31.
Контрабанда завдавала збитків не лише фінансово-економічній системі країни. Дуже часто
конспіративність контрабандистів та їх знання прикордонної місцевості використовувалися ро-
звідувальними органами Польщі (також і Румунії). Так, відомий київський контрабандист Го-
льберг, що підтримував «ділові» стосунки з Варшавською компанією «ЗГХ» (отримував 30%
виручки від перевезеного ним товару), як з’ясувалося пізніше, був водночас агентом ІІ відділу
Польського Генштабу, який займався розвідувальною діяльністю на території України. Часто
розвідувальні служби використовували контрабандистів «всліпу», як кур’єрів для переправлен-
ня через кордон важливої інформації32.
З польськими розвідувальними органами співпрацювала група контрабандистів Зільбермана
(м. Кам’янець-Подільський). Ці відомості було використано Подільським губвідділом ДПУ для
проникнення до спецслужб Польщі. Один із таємних співробітників прикордонного посту пе-
ревербував зв’язкового Зільбермана і через нього передав листа начальнику постерунку (розвід
поста в Польщі) Махницькому з проханням зустрітися з ним для особистих переговорів. На цій
зустрічі таємний співробітник представився завідуючим конторою Донбасторгу в м. Кам’янці і
запропонував Махницькому свої послуги на користь Польщі, пославшись на своє польське по-
ходження. Пізніше він був представлений начальнику експозитури 5 у Львові майору Чеховсь-
кому, після чого отримав завдання розвідувального характеру по військовій лінії33.
Із економічною злочинністю загалом, а зокрема з контрабандою та митними правопорушен-
нями на східному кордоні Польщі боровся Корпус Охорони Прикордоння (КОП). Проте у порі-
внянні із західним кордоном, де саме контрабанда стала переважаючим злочином34, на східно-
му її відрізку ці показники були набагато меншими35. Основними причинами цього явища були
зубожіння місцевого населення прикордоння, недостатня фінансова стабільність, економічні
труднощі. Відмітимо, що заняття нелегальним перевезенням товарів, як свідчать архівні мате-
ріали, ставало досить часто не тимчасовим, а основним видом діяльності. Асортимент товарів,
який належав до об’єктів контрабанди, був дуже широкий. Нелегально перевозили шкіряну га-
лантерею, одяг, взуття, сукняні матеріали, хутро, хутряні шкірки, домашніх тварин, озброєння,
цукор, чай, какао, жир, горілку тощо. Наприклад, у затриманого на теренах 3 батальйону КОП 3
вересня 1928 р. П. Бережного вартові КОП виявили 31 коробки цукру фірми «Coty», а також
500 рублів у золоті. На підставі статей 136 та 151 розпорядження «Про фінанси держави», зло-
чинець скеровувався до прокуратури окружного суду у Рівному й відповідно до його рішення
від 22 листопада того ж року був виселений за 30 км з прикордонної смуги. Такий же захід за-
стосовано до затриманого 23 січня 1936 р. на цій же території Ш. Бубера. Окрім цього, за неле-
гальне перевезення товарів та людей, суд наклав на нього штраф у розмірі 755, 81 злотих.
У контексті національної приналежності серед контрабандистів переважали євреї, які займа-
лися цим видом протиправної діяльності у значним масштабах. Наприклад, М. Кац прибув до
Польщі із радянської Росії у 1922 р., деякий час здійснював нелегальну торгівлю діамантами та
іноземною валютою. З 1923 р. підтримував зв’язки із місцевими контрабандистами (із сіл Вель-
бовне, Бадівка, Мощаниця, Мар’янівка), а також тими, які мешкали у СРСР (в містах Славута,
Зяслав, Борисів). Нерідко із речами, що нелегально привозилися із СРСР, він доставляв заборо-
29 ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 426. – Т. 1. – Арк. 1, 2. – 27; Т. 2. – Арк. 1.
30 Кульчицький, С. (1996). Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928), Київ.
31 О беспошлинном пропуске прибывающего из-за границы в адрес благотворительных организаций про-
довольствия. Постановление объединенного заседания ВУЦИК и СНК 16 июня 1922 г. (1966), Борьба с
преступностью в Украинской ССР. Сб. документов, Киев.
32 ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 162. – Т. 2. – Арк. 63; Спр. 427. – Ч. 1. – Арк. 124, 125, 132, 134.
33 ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 162. – Т. 10. – Арк. 24, 42.
34 Archiwum Państwowe w Kielcach, Zespoł 100. Urząd wojewodzki w Kielcach. Sygn. 2545. Zarządzenia
ogolne Ministerstwa Spraw Wewnętrznych i wojewodztwa 1928–1929, 158 k.
35 Prochwicz, J. (2013), Wywiad Korpusu Ochrony Pogranicza w zwalczaniu przemytu (zarys problematyki),
Wywiad i kontrwywiad wojskowy II Rzeczypospolitej. Z działalności Oddzialu II SG WP. T. III: Wydawnictwo
LTW,– Łomiaki.
Українсько-польські стосунки
Modern Historical and Political Issues: Journal in Historical & Political Sciences 2017 / 35-36
198
нені газети. Розвідувальне представництво КОП № 8 виявило М. Каца та його спільників у січні
1928 р. 36.
Траплялися випадки нелегального перевезення людей. Так, Л. Міндюк, будучи членом орга-
нізацій, які займалися таким видом протиправної діяльності, що знаходилися у Хелмі, займався
контрабандою осіб із Радянського Союзу. Подібним родом нелегальних дій у той самий період
на теренах Острозького повіту займалися Я. Потачник, Х. Мандельштейн та К. Лікієрмахер37.
Серед «виняткових контрабандистів», за свідченням розвідки КОП, – член Союзу сіоністів
А. Зилберштейн, М. Брахман, Я. Куперштейн, Л. Ліхтенштейн. Отанній вважався у 1928 р. най-
більшим контрабандистом м. Острог. Він підтримував контакти зі своїми спільниками із радян-
ської України, а саме із міст Житомир, Славута, Борисів, Кривин, Сторожів, а також польськи-
ми контрабандистами. Відомо, що він винаймав спеціальне житло поблизу кордону, щоб мати
певні переваги для здійснення нелегальної роботи. Крім того, Л. Ліхтенштейн утримував кон-
такти із радянськими євреями, що займалися таким же видом протиправних дій38.
Як свідчать джерела, контрабанда часто була прикриттям шпигунської діяльності на користь
Радянського Союзу. Так, Е. Фелгож, власник магазину мануфактури, займаючись нелегальним
перевезенням товарів із СРСР, здобував інформацію військового характеру і передавав її ра-
дянській розвідці. Подібним чином діяв К. Лібермахер, який, отримуючи зі Славути і Зяслава
коштовності для «реалізації», збирав шпигунські відомості на користь СРСР39.
Боротьба із контрабандою ускладнювалася, з однієї сторони, досить слабким приготуванням
КОП у цьому питанні, з іншої – недостатньою зацікавленістю влади справою забезпечення без-
пеки кордону в економічному плані, адже головною на східному кордонні вважалася саме бо-
ротьба зі шпигунством та диверсійною діяльністю зі сторони СРСР40.
Ситуаційні донесення і звіти інформують про незначну кількість на волинському відрізку
східного кордону, власне, контрабандистів. Водночас джерела свідчать, що великою була чисе-
льність осіб, які нелегально перетинали кордон із СРСР до Польщі з метою закупівлі товарів.
Найбільше злочинців такого роду спостерігалося поблизу міст чи містечок, які були значними
торговельними центрами, наприклад, м. Корець та м. Острог Рівненського повіту41. Так, тільки
за період із 31 листопада до 4 грудня 1925 р. на відрізку 3 батальйону КОП лише в районі варти
№ 96 було затримано 263 особи, які нелегально перетнули кордон з метою закупівлі товарів у
Корці42. За 1926 р. на відтинку 1 бригади КОП із цією ж ціллю перетнуло кордон до Польщі
9639 особи, при цьому 6700 купців підрозділи КОП затримали, адже їх дії трактувалися як не-
законні43.
Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, контрабанда була явищем і еко-
номічним і політичним. Протягом досліджуваного періоду, загалом, а зокрема з кінця 1920-
х рр. відбувся деякий спад контрабанди, що було пов’язано з посиленням кримінально-правової
відповідальності за контрабандну діяльність, обмеження приватного капіталу в промисловості і
торгівлі а також завдяки заходам, спрямованим на покращення охорони кордонів.
36 Державний архів Волинської області (далі – ДАВО), оп. 9а. Спр. 244. Списки лиц, арештованных за
нелегальный переход границы в Полесском и Тернопольском воеводстве. Списки контрабандистов Ост-
рога и Здолбунова, 11 арк.
37 ДАВО, оп. 9а. Спр. 244. Списки лиц, арештованных за нелегальный переход границы в Полесском и
Тернопольском воеводстве. Списки контрабандистов Острога и Здолбунова, 11 арк.
38 Там само, арк. 7.
39 Там само, арк. 8.
40 Jabłonowski, M. (1995), Organizacja i działalność Korpusu Ochrony Pogranicza w walce z przemytem,
Korpus Ochrony Pogranicza w 70. rocznicę powołania (1924–1939): materiały z konferencji popularno-
naukowej, Centrum Szkolenia Straży Granicznej, Kętrzyn.
41 ДАВО, оп. 9а. Спр. 808. Ситуационные донесения І бригады пограничной охраны, 24.07.1926. –
15.12.1926 гг., 128 арк.
42 ДАВО, Ф. 46 Волинське воєводське управління, м. Луцьк Волинського воєводства, оп 9. Спр. 985.
Оперативные сводки командования Корпуса пограничной охраны, 01.12.1925. – 30.12.1925 гг., 30 арк.
43 ДАВО, оп. 9а. Спр. 810. Сообщения І бригады охраны пограничного корпуса Волынскому воеводскому
управлению о происшествиях на границе, 01.01.1927. – 16.02.1927 гг., 64 арк.
Роман Коцан. Боротьба з контрабандою на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 рр.
Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей 2017 / 35-36
199
Список джерел
1. Бойко, В.М., Багрій-Шахматов, Л. В., Попов, Г.В. (2001). Історія митної справи в Україні,
Видавець Вадим Карпенко, Київ.
2. Бортник, Л.В. Корпус охорони прикордоння на Волині у 1924-1939 рр. Режим доступу:
http://shron.chtyvo.org.ua/Bortnyk_Liena/Korpus_okhorony_prykordonnia_na_Volyni_u_19241939_r
r.pdf
3. Гнітько, С. Боротьба з контрабандою в Україні у 20-і роки, режим доступу: www.sbu.gov.
ua/sbu/doccatalog/document?id=42157
4. Державний архів Волинської області (далі - ДАВО) Ф. 46 Волинське воєводське
управління, м. Луцьк Волинського воєводства, оп 9. Спр. 985. Оперативные сводки командова-
ния Корпуса пограничной охраны, 01.12.1925. – 30.12.1925 гг., 30 арк.
5. ДАВО, оп. 9а. Спр. 244. Списки лиц, арештованных за нелегальный переход границы в
Полесском и Тернопольском воеводстве. Списки контрабандистов Острога и Здолбунова, 11
арк.
6. ДАВО, оп. 9а. Спр. 808. Ситуационные донесения І бригады пограничной охраны,
24.07.1926. – 15.12.1926 гг., 128 арк.
7. ДАВО, оп. 9а. Спр. 810. Сообщения І бригады охраны пограничного корпуса Волынско-
му воеводскому управлению о происшествиях на границе, 01.01.1927. – 16.02.1927 гг., 64 арк.
8. Державний архів Рівненської області Ф. 156 Здолбунівське повітове староство, оп. 2. Спр.
129. Переписка со Здолбуновским поветовым управлением и постерунками государственной
полиции о надзоре над лицами, заподозренными в контрабанде, 02.09.1928. – 10.12.1938 гг., 47
арк.
9. Державний архів Служби безпеки України (далі – ДА СБУ). – Спр. 194. – Арк. 26;
10. ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 162. – Т. 1. – Арк. 69.
11. ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 162. – Т. 2. – Арк. 61.
12. ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр. 162. – Т. 20.– Арк. 50, 51.
13. ДА СБУ. – Ф. 13. – Спр.193. – Арк. 43, 45, 93.
14. ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 162. – Т. 10. – Арк. 24, 42.
15. ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 162. – Т. 2. – Арк. 63; Спр. 427. – Ч. 1. – Арк. 124, 125, 132, 134.
16. ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 426. – Т. 1. – Арк. 1, 2. – 27; Т. 2. – Арк. 1.
17. ДА СБУ. – Ф. 30. – Спр. 427. – Т. 1. – Ч. 1. – Арк. 19.
18. Зубов, Н. (1971), Ф.Э. Джержинский. Биография, Москва.
19. Из истории войск ВЧК и пограничной охраны 1917–1921 (1958), Документы и материа-
лы, Москва.
20. Карпушин, М.П. (1965). Ответственность за государственные преступления, Юридиче-
ская литература, Москва.
21. Колдаев, В.М. (1970). Из истории организации борьбы с контрабандой в СССР (1917–
1930 гг.), Известия вузов. Правоведение.
22. Кондурашкин, И.С. (1927). Частный капитал перед советским судом. Пути и методы на-
копления по судебным и ревизионным делам 1918-1926, Москва.
23. Коцан, Р.І., Коцан, Н.Н., Корецька, О.В. (2007). Робота митних органів Польщі по боро-
тьбі з контрабандою (на прикладі митної палати в Білій Підлясці), Науковий вісник Волинсько-
го державного університету імені Лесі Українки, Серія: Міжнародні відносини.
24. Коцан, Р.І. (2007). Роль митних органів України у захисті економічних інтересів держави
і транскордонному співробітництві, Митна політика та актуальні проблеми економічної безпе-
ки України на сучасному етапі : Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. курсантів, студентів та
молодих науковців, Дніпропетровськ, 30 березня 2007 р., Академія митної служби України,
Дніпропетровськ.
25. Кульчицький, С. (1996). Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928), Київ.
26. Макотинский, М. (1925). Борьба с контрабандой и надзор прокуратуры, Вестник советс-
кой юстиции.
27. Морозов, О.В. (2005). Історичні аспекти боротьби з контрабандою наркотиків у ХІХ – на
початку ХХ ст., Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства:
Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Академія митної служби України, Дніпропетровськ.
28. Народное хозяйство СССР за 1922–1923 гг. (1924), Москва-Ленинград.
Українсько-польські стосунки
Modern Historical and Political Issues: Journal in Historical & Political Sciences 2017 / 35-36
200
29. О беспошлинном пропуске прибывающего из-за границы в адрес благотворительных ор-
ганизаций продовольствия. Постановление объединенного заседания ВУЦИК и СНК 16 июня
1922 г. (1966), Борьба с преступностью в Украинской ССР. Сб. документов, Киев.
30. Омельчук, О.М. (2003). Історичні аспекти боротьби з контрабандою в Україні, Вісник
Хмельницького інституту регіонального управління та права.
31. Пограничные войска СССР. 1918–1928 (1973), Москва.
32. Положення РНК РРФСР від 21 грудня 1921 р. про введення політ контролю (забороняло-
ся контролювати дипломатичну кореспонденцію та кореспонденцію керівних партійно-
радянських робітників).
33. Угаров, Б. (1975). У таможенного барьера, Москва.
34. Archiwum Państwowe w Kielcach, Zespoł 100. Urząd wojewodzki w Kielcach. Sygn. 2545.
Zarządzenia ogolne Ministerstwa Spraw Wewnętrznych i wojewodztwa 1928–1929, 158 k.
35. Dominiczak, H. (1992). Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939,
Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa.
36. Jabłonowski, M. (1995). Organizacja i działalność Korpusu Ochrony Pogranicza w walce z
przemytem, Korpus Ochrony Pogranicza w 70. rocznicę powołania (1924–1939): materiały z
konferencji popularnonaukowej, Centrum Szkolenia Straży Granicznej, Kętrzyn.
37. Kotsan, R.I., Kotsan, N.N. (2007). Placówki służby celnej Polski na obszarze polskiej części
Euroregionu Bug: struktura orar ocean pracy w świetle badań ankietowych, Regiony pogranicza w
dobie integracij europejskiej: wymiana wspólpraca wielokulturowść, Bielsko- Biala.
38. Prochwicz, J. (2003). Formacja Korpusu Ochrony Pogranicza w 1939 roku, Wydawnictwo
«Neriton», Warszawa.
39. Prochwicz, J. (2013). Wywiad Korpusu Ochrony Pogranicza w zwalczaniu przemytu (zarys
problematyki), Wywiad i kontrwywiad wojskowy II Rzeczypospolitej. Z działalności Oddzialu II SG
WP. T. III: Wydawnictwo LTW,– Łomiaki.
References
1. Boiko, V.M. (2001). Istoriia mytnoi spravy v Ukraini, Vydavets Vadym Karpenko, Kyiv.
2. Bortnyk, L.V. Korpus okhorony prykordonnia na Volyni u 1924-1939 rr. rezhym dostupu:
http://shron.chtyvo.org.ua/Bortnyk_Liena/Korpus_okhorony_prykordonnia_na_Volyni_u_19241939_r
r.pdf
3. Hnitko, S. Borotba z kontrabandoiu v Ukraini u 20-i roky, rezhym dostupu: www.sbu.gov.ua/
sbu/doccatalog/document?id=42157
4. Derzhavnyi arkhiv Volynskoi oblasti (dali - DAVO) F. 46 Volynske voievodske upravlinnia, m.
Lutsk Volynskoho voievodstva, op 9. Spr. 985. Operatyvnye svodky komandovanyia Korpusa
pohranychnoi okhrany, 01.12.1925. – 30.12.1925 hh., 30 ark.
5. DAVO, op. 9a. Spr. 244. Spysky lyts, areshtovannykh za nelehalnyi perekhod hranytsi v
Polesskom y Ternopolskom voevodstve. Spysky kontrabandystov Ostroha y Zdolbunova, 11 ark.
6. DAVO, op. 9a. Spr. 808. Sytuatsyonnye donesenyia I bryhady pohranychnoi okhrany,
24.07.1926. – 15.12.1926 hh., 128 ark.
7. DAVO, op. 9a. Spr. 810. Soobshchenyia I bryhady okhrany pohranychnoho korpusa
Volynskomu voevodskomu upravlenyiu o proysshestvyiakh na hranytse, 01.01.1927. – 16.02.1927
hh., 64 ark.
8. Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti F. 156 Zdolbunivske povitove starostvo, op. 2. Spr. 129.
Perepyska so Zdolbunovskym povetovym upravlenyem y posterunkamy hosudarstvennoi polytsyy o
nadzore nad lytsamy, zapodozrennymy v kontrabande, 02.09.1928. – 10.12.1938 hh., 47 ark.
9. Derzhavnyi arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrainy (dali – DA SBU). – Spr. 194. – Ark. 26;
10. DA SBU. – F. 13. – Spr. 162. – T. 1. – Ark. 69.
11. DA SBU. – F. 13. – Spr. 162. – T. 2. – Ark. 61.
12. DA SBU. – F. 13. – Spr. 162. – T. 20.– Ark. 50, 51.
13. DA SBU. – F. 13. – Spr.193. – Ark. 43, 45, 93.
14. DA SBU. – F. 30. – Spr. 162. – T. 10. – Ark. 24, 42.
15. DA SBU. – F. 30. – Spr. 162. – T. 2. – Ark. 63; Spr. 427. – Ch. 1. – Ark. 124, 125, 132, 134.
16. DA SBU. – F. 30. – Spr. 426. – T. 1. – Ark. 1, 2. – 27; T. 2. – Ark. 1.
17. DA SBU. – F. 30. – Spr. 427. – T. 1. – Ch. 1. – Ark. 19.
Роман Коцан. Боротьба з контрабандою на радянсько-польському кордоні у 1921-1939 рр.
Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей 2017 / 35-36
201
18. Zubov, N. (1971), F.Э. Dzherzhynskyi. Byohrafyia, Moskva.
19. Yz ystoryy voisk VChK y pohranychnoi okhrany 1917–1921 (1958), Dokumenty y materyaly,
Moskva.
20. Karpushyn, M.P. (1965). Otvetstvennost za hosudarstvennye prestuplenyia, Yurydycheskaia
lyteratura, Moskva.
21. Koldaev, V.M. (1970). Yz ystoryy orhanyzatsyy borby s kontrabandoi v SSSR (1917– 1930
hh.), Yzvestyia vuzov. Pravovedenye.
22. Kondurashkyn, Y.S. (1927). Chastnyi kapytal pered sovetskym sudom. Puty y metody
nakoplenyia po sudebnym y revyzyonnym delam 1918-1926, Moskva.
23. Kotsan, R.I., Kotsan, N.N., Koretska, O.V. (2007). Robota mytnykh orhaniv Polshchi po
borotbi z kontrabandoiu (na prykladi mytnoi palaty v Bilii Pidliastsi), Naukovyi visnyk Volynskoho
derzhavnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky, Seriia: Mizhnarodni vidnosyny.
24. Kotsan, R.I. (2007). Rol mytnykh orhaniv Ukrainy u zakhysti ekonomichnykh interesiv
derzhavy i transkordonnomu spivrobitnytstvi, Mytna polityka ta aktualni problemy ekonomichnoi
bezpeky Ukrainy na suchasnomu etapi : Materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. kursantiv, studentiv ta
molodykh naukovtsiv, Dnipropetrovsk, 30 bereznia 2007 r., Akademiia mytnoi sluzhby Ukrainy,
Dnipropetrovsk.
25. Kulchytskyi, S. (1996). Komunizm v Ukraini: pershe desiatyrichchia (1919–1928), Kyiv.
26. Makotynskyi, M. (1925). Borba s kontrabandoi y nadzor prokuratury, Vestnyk sovetskoi
yustytsyy.
27. Morozov, O.V. (2005). Istorychni aspekty borotby z kontrabandoiu narkotykiv u KhIKh – na
pochatku KhKh st., Ekonomichna bezpeka derzhavy v umovakh intehratsii do svitovoho spivtovary-
stva: Materialy mizhnar. nauk.-prakt. konf., Akademiia mytnoi sluzhby Ukrainy, Dnipropetrovsk.
28. Narodnoe khoziaistvo SSSR za 1922–1923 hh. (1924), Moskva-Lenynhrad.
29. O besposhlynnom propuske prybyvaiushcheho yz-za hranytsi v adres blahotvorytelnykh
orhanyzatsyi prodovolstvyia. Postanovlenye obъedynennoho zasedanyia VUTsYK y SNK 16 yiunia
1922 h. (1966), Borba s prestupnostiu v Ukraynskoi SSR. Sb. dokumentov, Kyev.
30. Omelchuk, O.M. (2003). Istorychni aspekty borotby z kontrabandoiu v Ukraini, Visnyk
Khmelnytskoho instytutu rehionalnoho upravlinnia ta prava.
31. Pohranychnye voiska SSSR. 1918–1928 (1973), Moskva.
32. Polozhennia RNK RRFSR vid 21 hrudnia 1921 r. pro vvedennia polit kontroliu (zaboronialosia
kontroliuvaty dyplomatychnu korespondentsiiu ta korespondentsiiu kerivnykh partiino-radianskykh
robitnykiv).
33. Uharov, B. (1975). U tamozhennoho barera, Moskva.
34. Archiwum Państwowe w Kielcach, Zespoł 100. Urząd wojewodzki w Kielcach. Sygn. 2545.
Zarządzenia ogolne Ministerstwa Spraw Wewnętrznych i wojewodztwa 1928–1929, 158 k.
35. Dominiczak, H. (1992). Granica wschodnia Rzeczypospolitej Polskiej w latach 1919-1939,
Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa.
36. Jabłonowski, M. (1995). Organizacja i działalność Korpusu Ochrony Pogranicza w walce z
przemytem, Korpus Ochrony Pogranicza w 70. rocznicę powołania (1924–1939): materiały z
konferencji popularnonaukowej, Centrum Szkolenia Straży Granicznej, Kętrzyn.
37. Kotsan, R.I., Kotsan, N.N. (2007). Placówki służby celnej Polski na obszarze polskiej części
Euroregionu Bug: struktura orar ocean pracy w świetle badań ankietowych, Regiony pogranicza w
dobie integracij europejskiej: wymiana wspólpraca wielokulturowść, Bielsko- Biala.
38. Prochwicz, J. (2003). Formacja Korpusu Ochrony Pogranicza w 1939 roku, Wydawnictwo
«Neriton», Warszawa.
39. Prochwicz, J. (2013). Wywiad Korpusu Ochrony Pogranicza w zwalczaniu przemytu (zarys
problematyki), Wywiad i kontrwywiad wojskowy II Rzeczypospolitej. Z działalności Oddzialu II SG
WP. T. III: Wydawnictwo LTW,– Łomiaki.