Available via license: CC BY 4.0
Content may be subject to copyright.
29
УДК 351.08:061.1
Бюрократизм як феномен раціональної бюрократії:
причини появи та шляхи подолання
doi:10.15421/151604
Авторське резюме
Досліджено сутність і зміст понять «бюрократія» та «бюрократизм» у вітчизняній
і зарубіжній науці. Запропоновано узагальнені визначення цих понять з позиції дер-
жавного управління. Доведено, що бюрократія - необхідна умова існування держав-
ного управління, без якого воно не зможе виконувати свої функції. Проаналізовано
причини появи бюрократизму в системі державного управління, а саме: низький про-
фесійний і моральний рівень державних службовців, надмірна політизованість дер-
жавно-управлінського апарату, недостатня розвиненість інституцій громадянського
суспільства, зокрема незалежних засобів масової інформації, та загальний низький
рівень громадської свідомості й активності. Продемонстровано, що в об’єктивному
розриві між моделлю ідеальної бюрократії М. Вебера та реальною системою дер-
жавного управління завжди знаходиться місце для формалізму, індивідуалізму,
автоматизму, тобто ознакам бюрократизму, які знижуватимуть ефективність дер-
жавного управління. Тому пошук шляхів дебюрократизації має зводитися не до ціл-
ковитого викорінення явища бюрократизму, що апріорі неможливо, а до створення
умов, у яких би він не зміг набувати своїх найзагрозливіших для суспільства форм
– кар’єризму, протекціонізму, хабарництва. Запропоновано шляхи подолання бюро-
кратизму, зокрема через інституціоналізацію громадянського суспільства, систем-
ний аудит адміністративної діяльності та впровадження ринкових процесів у держав-
не управління. Комплекс цих заходів сприятиме раціоналізації та дебюрократизації
державно-управлінської діяльності.
Ключові слова: бюрократія; бюрократизм; державне управління; державна служ-
ба; раціональна бюрократія; інституціоналізація громадянського суспільства; новий
державний менеджмент.
Бюрократизм как феномен рациональной бюрократии:
причины появления и пути преодоления
Авторское резюме
Исследована сущность и содержание понятий «бюрократия» и «бюрократизм» в
отечественной и зарубежной науке. Предложены обобщенные определения этих по-
нятий с позиции государственного управления. Доказано, что бюрократия - необ-
ходимое условие существования государственного управления, без которого оно не
сможет выполнять свои функции. Проанализированы причины появления бюрокра-
тизма в системе государственного управления, а именно: низкий профессиональный
и моральный уровень государственных служащих, чрезмерная политизированность
государственно-управленческого аппарата, недостаточная развитость институтов
гражданского общества, в частности независимых средств массовой информации, и
общий низкий уровень общественного сознания и активности. Продемонстрировано,
что в объективном разрыве между моделью идеальной бюрократии М. Вебера и реаль-
© В.Д. Боднарчук, 2016
Постановка проблеми. Проблема
бюрократії існує стільки, скільки існує
управлінський апарат держави. Хоча
світова наука активно досліджує це по-
няття вже понад два століття, більшість
вітчизняних учених, громадськість і
самі ж чиновники часто його уникають,
замінюючи в правовому та суспільно-по-
літичному середовищі поняттям держав-
ної служби. Натомість бюрократією та
Abstract
The essence and contents of the concepts «bureaucracy» and «bureaucratism» in do-
mestic and foreign science are researched. Generalized definitions of these concepts from
a position of public administration are proposed. It is proved that the bureaucracy is a
necessary condition for the existence of public administration, without that it cannot
perform its functions. As for the bureaucratism, it is negative and even destructive phe-
nomenon, that destroys laws and social rules, limits public participation in making public
and administrative decisions, slows reforms in the country. The reasons of the bureau-
cratism’s appearance in the system of public administration are analyzed, namely: the
low professional and moral level of civil servants, the excessive politicization of public
and administrative apparatus, the insufficient development of civil society institutions,
including independent media, and the general low level of public consciousness and activ-
ity. It was demonstrated that the objective gap between the Max Weber’s bureaucracy
ideal model and real public administration system is always a place for the signs of bu-
reaucratism, such as formalism, individualism, automatism, that reduce the public ad-
ministration effectiveness. Therefore the de-bureaucratization ways finding should not
behave to full eradication of bureaucratism’s phenomenon that is a priori impossible, and
to creating the conditions that makes it impossible the bureaucratism’s most threatening
for the society forms - careerism, protectionism, bribery. The ways to bureaucratism’s
overcoming, in particular through the institutionalization of civil society, the system au-
diting of public activities and the implementation of market processes in public adminis-
tration, are suggested. The complex of these measures will contribute to rationalization
and de-bureaucratization of public administration activity.
Bureaucratism as a phenomenon of rational bureaucracy:
the reasons of appearance and the ways of overcoming
Ключевые слова: бюрократия; бюрократизм; государственное управление; госу-
дарственная служба; рациональная бюрократия; институционализация гражданско-
го общества; новый государственный менеджмент.
Key words: bureaucracy; bureaucratism; public administration; civil service; rational
bureaucracy; institutionalization of civil society; new public management.
ной системой государственного управления всегда находится место для формализма,
индивидуализма, автоматизма, то есть признакам бюрократизма, снижающие эф-
фективность государственного управления. Поэтому поиск путей дебюрократизации
сводится не к полному искоренению явления бюрократизма, что априори невозмож-
но, а к созданию условий, в которых бы он не смог приобретать своих самых угро-
жающих для общества форм - карьеризма, протекционизма, взяточничества. Пред-
ложены пути преодоления бюрократизма, в частности, через институционализацию
гражданского общества, системный аудит административной деятельности и внедре-
ние рыночных процессов в государственное управление. Комплекс этих мероприятий
будет способствовать рационализации и дебюрократизации государственно-управ-
ленческой деятельности.
бюрократизмом у нашій країні прийнято
пояснювати усі деструктивні процеси,
що відбуваються в системі державного
управління. Заперечуючи неминучість
існування бюрократії та бюрократизму
в будь-якій системі державного управ-
ління, ми у своїй боротьбі з бюрократі-
єю схожі на Дон-Кіхота, який «бореть-
ся» з вітряками: ресурси, зусилля та
час витрачені, а результату немає. Тому
чим швидше ми почнемо досліджувати
«корені» бюрократизму в Україні, тим
ефективнішими будуть наші намагання
знайти шляхи раціоналізації бюрократії
та дебюрократизації системи державного
управління.
Аналіз досліджень і публікацій. Бю-
рократія та бюрократизм – це комплекс-
на наукова проблема, що має складні
міждисциплінарні зв’язки. Тому не
дивно, що сутність і зміст цих понять
досліджували економісти, філософи,
соціологи, політологи та вчені з дер-
жавного управління, а саме: О. Батри-
менко, Т. Гейблер, А. Дернова, І. Єремє-
єва, О. Концевич, Т. Нестік, Д. Осборн,
Р. Пашов, Г. Пушкарьова, Б. Райзберг,
Г. Яковенко й інші. Однак їх досліджен-
ня лише опосередковано стосувалися ви-
явлення причин бюрократизму в моделі
ідеальної бюрократії та шляхів подолан-
ня цього явища в системі державного
управління.
Метою дослідження є не лише уза-
гальнити з позиції науки державного
управління погляди вітчизняних і зару-
біжних дослідників на сутність і зміст
понять «бюрократія» та «бюрократизм»,
але й запропонувати дієві шляхи подо-
лання бюрократизму як феномена раціо-
нальної бюрократії.
Виклад основного матеріалу. Дослі-
дження бюрократії та бюрократизму за-
вжди пов’язане з різноманітністю підхо-
дів до їх тлумачення. Так, французький
економіст В. де Гурне, який, як прийня-
то вважати, ввів поняття «бюрократія»
в науковий обіг, розуміє під бюрократі-
єю певний спосіб здійснення державної
влади за допомогою службовців [3]. Ні-
мецький філософ Г. Гегель обґрунтував
переваги бюрократії та бюрократичних
методів управління, що базуються на
спеціалізації та поділі праці в урядових
структурах. Державна бюрократія, на
його думку, – це панівна складова сус-
пільства, в якій зосереджено державну
свідомість, освіту та патріотизм. У вчен-
ні К. Маркса бюрократія трактується як
система управління, що здійснюється за
допомогою апарату, відірваного від на-
роду та поставленого над ним. Учений
ототожнював бюрократію та бюрокра-
тизм, стверджував, що з відмиранням
держави зникне необхідність існування
бюрократії [9].
Першим науковцем, який здійснив
систематизований аналіз бюрократії
та запропонував концепцію раціональ-
ної бюрократії, був німецький соціолог
М. Вебер.У праці «Господарство і сус-
пільство» він доводить, що бюрократія
– найефективніша форма управління, а
бюрократична організація – найбільш
раціональний інституційний устрій для
вирішення складних завдань управління
сучасним суспільством [2, с. 31]. Водно-
час М. Вебер не виключав появи на ґрун-
ті ідеальної бюрократичної моделі тако-
го явища, як бюрократизм. У реальній
політичній системі, наголошував він,
бюрократія представляє собою не про-
сто безособовий апарат управління, але
й особливу соціальну групу з власними
поглядами та ціннісними орієнтаціями,
яка досить часто, прикриваючись інтер-
есами держави, відстоює власні інтере-
си, що включають, передусім, зацікавле-
ність у зменшенні значення парламенту
та розширенні сфер впливу самого бюро-
кратичного апарату [2, с. 32].
В американській політичній на-
уці парадигму ідеальної бюрократії до-
сліджував В. Вільсон. Він розмежував
адміністративне державне управління
від політичного та відповідно державну
бюрократію від політиків. При цьому
основними рисами бюрократії називали-
ся наявність єдиного керівного центру,
професіоналізм службовців, ієрархіч-
ність побудови організацій та існування
ефективної адміністрації.
Загалом, американська наука роз-
глядала бюрократію як нормальний і
«здоровий» інститут, а її негативні про-
яви у вигляді формалізму, відсталості та
тяганини, тобто всього того, що познача-
ється терміном «бюрократизм», харак-
теризуються як дисфункції, «патології»
[3]. Звідси й твердження про бюрокра-
тизм як феномен раціональної бюрокра-
тії, тобто незвичайне явище в ідеальній
моделі, яке може бути пізнане лише на
основі практичного досвіду.
Сучасні дослідження бюрократії та
бюрократизму перебувають на межі чо-
тирьох наук: соціології, економіки, по-
літології та державного управління.
Соціологи розглядають бюрократію в
контексті формування індустріального
суспільства та забезпечення компетент-
ності фахівців [1, с. 190]. Економічною
наукою бюрократія тлумачиться як
особ лива організація, що фінансується
за рахунок платників податків, не знає
«дисципліни прибутків» і не реагує на
тиск з боку ринку [6, с. 25]. У політо-
логії під бюрократією розуміють фор-
му соціальних організацій і відносин у
суспільстві, у яких центри виконавчої
влади майже незалежні від більшості їх
членів [8].
З позиції науки державного управ-
ління бюрократія – це не лише визна-
чена соціальна група осіб, але й система
організацій, що допомагають інституці-
ям публічної влади максимально ефек-
тивно реалізовувати свої функції (зо-
крема, патронатні служби), а також
установи, що належать до структури ви-
конавчої гілки влади [5]. А бюрократизм
– це стиль, спосіб управління, негативна
форма прояву службової, посадової ді-
яльності [4].
Узагальнюючи різні погляди на-
уковців на суть бюрократії та бюрокра-
тизму, вважаємо, що бюрократія – це
водночас і сукупність людей, що функці-
онує в межах цілеспрямовано створених
державних організацій та відповідного
нормативно-правового порядку, і сис-
тема цих організацій. Відповідно бюро-
кратизм – це процес неконтрольованого
суспільством перетворення бюрократії в
самодостатнє ієрархічне утворення, що
керується власними інтересами, а не ін-
тересами держави.
З поданих вище визначень випливає,
що бюрократія загалом не є ні хорошою,
ні поганою. Вона – необхідна умова існу-
вання державного управління, без якого
воно не зможе виконувати свої функції.
На всіх етапах історичного розвитку
держави суспільна роль бюрократії ви-
значалася характером соціально-еко-
номічних, політичних та ідеологічних
відносин. Класифікація бюрократії за
ознакою існуючого політичного режиму
дозволяє виокремити бюрократію тота-
літарного, авторитарного та демократич-
ного суспільства, при цьому кожному
типу бюрократії властиві типові харак-
теристики певного політичного режи-
му. Так, за умов тоталітарного режиму
бюрократія є відокремленою від сус-
пільства особливою групою з власними
клановими інтересами. У демократич-
ному суспільстві бюрократія як суб’єкт
політики забезпечує нормальне функці-
онування держави та дотримання прав
людини. Загалом бюрократичний метод
управління за умов професійності та до-
тримання законності забезпечує опера-
тивне та раціональне ухвалення рішень
[2, с. 39].
Стосовно бюрократизму, то він, ма-
ючи численні прояви, є негативним і
навіть деструктивним явищем, яке руй-
нує встановлені в суспільстві закони та
правила, обмежує участь громадськості
в розробці й ухваленні державно-управ-
лінських рішень і гальмує проведення
в країні реформ. Вітчизняний науко-
вець Г. Яковенко називає бюрократизм
колективним егоїзмом працівників
державного апарату та відхиленням
державної бюрократії від «ідеальної мо-
делі», а об’єктивною причиною його по-
яви називає ускладнення функцій сучас-
ного державного управління. Так, поряд
зі звичними функціями виконання рі-
шень, обслуговування, регулювання та
ліцензування з’являються принципово
нові:
- технічна експертиза суспільних
явищ і процесів, до якої все частіше
прислухаються не лише громадські ліде-
ри, але й законодавці;
- дорадча функція, за якої експер-
ти та консультанти досить часто пе-
реконують своїх політичних керів-
ників ухвалити пропонований ними
шлях вирішення певної проблеми;
- можливість створювати умови для
дії законів і обов’язкові для суспільства
правила (дискреційна функція) [9].
До істотних причин бюрократиз-
му в Україні вітчизняні науковці від-
носять також низький професійний і
моральний рівень державних службов-
ців, надмірна політизованість держав-
но-управлінського апарату, недостатня
розвиненість інституцій громадянського
суспільства, зокрема незалежних засобів
масової інформації, та загальний низь-
кий рівень громадської свідомості й ак-
тивності.
Нормотворчим підґрунтям бюрокра-
тизму називають поширену на сьогодні
практику внесення в законодавчі акти
численних норм, що делегують повнова-
ження органам виконавчої влади ниж-
чого рівня, і таким чином, переносять
важливі питання управління суспільни-
ми відносинами на рівень підзаконних
актів. Їх величезна кількість зміщує
процес законотворчості у сферу виконав-
чої влади, створюючи, у такий спосіб,
сприятливі умови для тіньового пред-
ставництва інтересів і корупції, для до-
вільного тлумачення та впровадження
норм законів [8].
Досвід держав світу, зокрема і роз-
винутих, свідчить про об’єктивний роз-
рив між моделлю ідеальної бюрократії
М. Вебера та реальною системою дер-
жавного управління, що еволюціонує
відповідно до процесів інформатизації
та комп’ютеризації управлінської ді-
яльності. У цьому розриві завжди зна-
йдеться місце для формалізму, інди-
відуалізму, автоматизму, тобто ознак
бюрократизму, які знижуватимуть
ефективність державного управління.
Тому пошук шляхів дебюрократиза-
ції зводиться не до цілковитого викорі-
нення явища бюрократизму, що апріо-
рі неможливо, а до створення умов, у
яких би він не зміг набувати своїх най-
загрозливіших для суспільства форм –
кар’єризму, протекціонізму, хабарни-
цтва.
Одним із найуспішніших шляхів
«боротьби» з бюрократизмом у світовій
науці та практиці вважають інституціо-
налізацію громадянського суспільства,
тобто процес виникнення та розвитку
інститутів громадянського суспільства
– різноманітних добровільних асоці-
ацій (неурядових організацій і рухів,
політичних партій, засобів масової ін-
формації), які діють в рамках правових
норм (формальних інституцій), а також
звичок і традицій (неформальних ін-
ституцій), що структурують діяльність
цих організацій, регулюють їх функці-
онування, забезпечуючи раціональність
впливу на державний апарат [7, с. 13].
Вітчизняний науковець Ю. Тишкун роз-
глядає два способи впливу таких інсти-
туцій на державну бюрократію:
- політичний – через посередництво
представлених у владі політичних пар-
тій (здійснюють політичне керівництво
реформами, формування їх законодавчої
бази) та безпосередньо – через громад-
ські організації (розробляють програми
реформ, надають їм кадрове забезпечен-
ня), ЗМІ та громадську думку (здійсню-
ють контроль за реалізацією реформ);
- соціокультурний – через формальні
(право) та неформальні (звичаї і тради-
ції) інституції, соціальний капітал [7, с.
6].
Окрім інституціоналізації громадян-
ського суспільства, яка триватиме не
один рік і має охопити усі сфери жит-
тєдіяльності, вітчизняні науковці про-
понують запровадити систему аудиту
адміністративної діяльності, цілі якого
можуть бути визначені законодавчо або
в результаті внутрішніх рішень, та по-
стійний моніторинг громадської думки
щодо оцінки діяльності як органів дер-
жавної влади загалом, так і посадових
осіб персонально [8]. Ці заходи разом із
оперативним реагуванням влади на по-
треби суспільства сприятимуть дебюро-
кратизації суспільного життя.
У системному процесі подолання де-
структивних проявів бюрократії Укра-
їна, безумовно, має опиратися на досвід
країн, які цей шлях вже успішно про-
йшли. Насамперед йдеться про США,
які ще у 80-90 рр. минулого століття
зрозуміли, що раціоналізація бюрокра-
тії не вирішує усіх проблем, пов’язаних
із бюрократизмом. Тому американськи-
ми науковцями запроваджено новий
підхід до управління державною служ-
бою, який полягає у відкритості орга-
нізацій державного сектора, їх тісному
взаємозв’язку між собою та з організа-
ціями приватного сектору, що створює
більш чи менш інтегровані системи на-
дання послуг. Основною особливістю
цього підходу є відокремлення політики
й управління. Політики повинні відігра-
вати стратегічну роль, вирішуючи широ-
кі кола питань і встановлюючи цілі для
управлінців, замість того, щоб бути за-
лученими в щоденні оперативні пробле-
ми.
Новий підхід до управління бюро-
кратичними системами базується на за-
провадженні кількох базових ринкових
механізмів у сферу публічного адміні-
стрування. Перший – введення оцінки і
вартості для суспільних послуг із метою
створення тиску ринку на політиків і
посадових осіб. Другий і найфундамен-
тальніший механізм для заміни управ-
ління надання публічних послуг – роз-
виток контракту. Найпростіша форма
використання контракту – закупівля
послуг від приватних постачальників.
Контракт стане, разом з поняттям клі-
єнта, фундаментальною метафорою для
змін, які відбуватимуться в суспільному
обслуговуванні. Таким чином, суспільне
обслуговування стане замість бюрокра-
тичної ієрархії «зв’язком контрактів»
[11, с. 24].
Фундаментальним аргументом за
впровадження ринкових принципів
в управління державною службою є
те, що воно поліпшить ефективність
і якість послуги та знизить витрати.
Роз’єднання політичного та керуючого
рівня контролю, з встановленням чітких
стандартів і системами виміру виконан-
ня, запобігатиме домінуванню бюро-
кратії. Переосмислення методів роботи
спричинятиме вдосконалення технічної
ефективності в державній службі через
усунення зайвих й обмежувальних прак-
тик і через використання сучасних, на-
самперед автоматизованих, методів ді-
яльності.
Вагомим аргументом за впроваджен-
ня ринкових процесів у державне управ-
ління є те, що воно збільшує не лише
ефективність, але й відповідальність.
Виходячи з цього, основним принципом
адміністративної діяльності стає – ба-
чити суспільні послуги очима тих, хто
їх використовує. Це надає громадянам
свободу вибору та можливість отримати
найкраще з того, що може запропонува-
ти держава за умов обмежених ресурсів.
Тому суттю реформування бюрократич-
ного управління є рух від професійної та
політичної відповідальності до відпові-
дальності, що ґрунтується на ринкових
засадах [10, с. 8].
Так звана «маркетилізація» дер-
жавного управління у США, тобто ви-
користання ринкових механізмів (ціни,
контрактів, тендерів, конкурсів тощо)
в адміністративній сфері, хронологічно
збіглася з появою поняття новий дер-
жавний менеджмент, рисами якого є:
1) «менеджералізм»
- постійне зростання ефективності;
- делегування права керувати;
- використання передових техноло-
гій;
- прозоре використання професійної
ролі менеджменту;
- дисциплінованість робочої сили на
продуктивність;
2) перевага непрямого контролю над
прямою владою
- безперервне вдосконалення якості;
- наголос на децентралізації влади та
делегуванні повноважень;
- асигнування інформаційних сис-
тем;
- наголос на контрактах та ринках;
- вимірювання рівня виконання [11,
с. 202].
Новий державний менеджмент запо-
чаткував трансформацію не лише теорії,
але й практики державного управлін-
ня. Використання ринкових елементів
у державному секторі свідчить про руй-
нування кордонів між державою та при-
ватним сектором. Держава починає ві-
дігравати значну роль в економічних
процесах не тільки як регулятор, але й
як рівноправний гравець.
Новий державний менеджмент має
значний вплив на організації, що нада-
ють суспільні послуги. Внаслідок відо-
кремлення покупця й постачальника та
створення більшої автономії для таких
установ, як, наприклад, школи та лікар-
ні, державні установи стають більш ди-
ференційованими. Існуючі зразки управ-
ління, що залучає традиційні підходи до
організації, поступаються формам, що
децентралізуються. Нові зразки інтегра-
ції та більш диференційована структура
потрібні для того, щоб замінити повно-
важення і планування. Мережі яскраво
контрастують із заснованою на повно-
важеннях організацією. Планування за-
мінюється на більш загальне стратегічне
управління і координування через рин-
кові процеси та регулювання. Поступово
влада перебирається від професіоналів
до менеджерів.
Впровадження ринкових механізмів
у сферу державного управління не уні-
версальним засобом від бюрократизму,
адже навіть у США досі точиться бага-
то суперечок стосовно впливу ринкових
механізмів на якість послуги: науковці
стверджують, що вони є засобами гаран-
тії надання кращих послуг, а їх опонен-
ти (переважно політики) вважають, що
економія лише приноситиме результат
у вигляді погіршення послуг. Основною
метою впровадження ринкових меха-
нізмів у державну службу є збільшити
рівень вибору, що є наявним для корис-
тувачів послуг, наприклад, у школах чи
центрах соціальної допомоги, а отже,
зробити послуги більш підзвітними для
тих, хто ними користується. Вимога чіт-
ких стандартів має намір забезпечити,
щоб користувачі послуг розуміли, що
вони мають право й можуть поскаржи-
тися, одержать відшкодування, якщо
вони не отримають того, на що очіку-
ють. Надання прав споживачам буде
досягатися через зростання ролі грома-
дянина як споживача. Причетність до
зростаючої ефективності послуг відпо-
відно до потреб користувачів не може
існувати відокремлено від дієвості дер-
жавної служби. Необхідно розглядати
межу, до якої «ринкова» реформа бю-
рократії дійсно збільшує ефективність,
дієвість, якість і вплив, який вона здій-
снює на модель споживчої участі [10, с.
11].
Однак державною організацією не
можна керувати виключно як бізнесо-
вою структурою, адже уряд і бізнес – іс-
тотно різні установи. Підприємцями
керує бажання отримання доходу, а по-
літиками – бажання перевибиратися.
Бізнес-структури отримують більшість
їх грошей від їх клієнтів; уряди отриму-
ють більшість їх грошей від платників
податків. Бізнес-структурами зазвичай
керує змагання; уряди зазвичай вико-
ристовують монополії. Уряди отримують
свій прибуток перш за все через оподат-
кування, тоді як бізнес-структури за-
робляють свій прибуток, коли клієнти
купують продукцію або послуги. Уряд
повинен обслуговувати кожного грома-
дянина однаково, незважаючи на його
платоспроможність або запит на обслу-
говування; на ринку така поведінка не
принесе очікуваної ефективності.
Факт, що уряд не може керуватися
подібно до бізнесу, не означає, що дер-
жавні організації не можуть стати більш
підприємницькими. Будь-яка установа,
суспільна або приватна, може бути під-
приємницькою, так як будь-яка уста-
нова, суспільна чи приватна, може бути
бюрократичною.
Деякі громадяни хотіли б, щоб дер-
жавне управління здійснювалося ви-
ключно подібно до бізнесу, ухвалюючи
швидкі рішення. Однак більшість людей
хотіли б також, щоб воно було менш бю-
рократичним. Існує широкий діапазон
між бюрократичною поведінкою та під-
приємницькою поведінкою, тому дер-
жавне управління може без особливих
труднощів у будь-який момент часу пе-
ремістити свою позицію на цьому спек-
трі.
Висновки. Дослідження бюрократії
та бюрократизму показало, що бюро-
кратична модель може бути ефективною
моделлю державного управління, але
в країнах з низьким рівнем демокра-
тії та громадської участі в суспільних
процесах вона, як правило, має нега-
тивні прояви у вигляді бюрократизму.
Для вирішення цієї проблеми потріб-
но в суспільстві створити такі політич-
ні, економічні та соціальні умови, які б
сприяли раціоналізації та дебюрократи-
зації державно-управлінської діяльності.
Балансуючи між ринком і громадян-
ським суспільством у пошуках опти-
мальної моделі бюрократичного управ-
ління, не варто забувати про основне
призначення державної служби як ін-
ституту виконавчої влади – задовольня-
ти потреби громадськості через надання
якісних державних послуг. Потрібно
також пам’ятати, що як впровадження
ринкових механізмів, так і інституціо-
налізація громадянського суспільства не
є панацеєю від усіх проблем і труднощів.
Це – лише одні з дієвих засобів удоско-
налення системи державного управлін-
ня, які проте можуть зазнати невдачі
в конкретній країні та за конкретних
обставин. Тому, не чекаючи системних
реформ, для окремих державних служ-
бовців в Україні вже сьогодні важливо
зрозуміти, що таке суспільний інтерес,
навчитися його виявляти та задовольня-
ти в умовах швидкоплинного світового
часу.
:
1. Батрименко О. В. Тенденції розвитку бюрократії в умовах сучасного суспільно-політичного
життя [Текст] / О. В. Батрименко // Вісник Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2009. - № 91/93. - С. 188-191.
2. Єремєєва І. А. Проблеми бюрократії в контексті політологічних досліджень [Текст] /
І. А. Єремєєва // Гуманітарний журнал. - 2013. - № 3. - С. 30-40.
3. Концевич О. К. Місце бюрократії в системі державного управління [Електронний ресурс]
/ Концевич О. К., Дернова А. Ю. - Режим доступу : http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=73790.
4. Пашов Р. І. Аналіз розвитку поняття бюрократії в системі державного управління [Елек-
тронний ресурс] / Р. І. Пашов // Вісник Національного технічного університету України
«Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. - 2006. - № 1. -
Режим доступу : http://novyn.kpi.ua/2006-1/04_Pahov.pdf.
5. Пушкарева Г. В. Государственная бюрократия как объект исследования [Элек-
тронный ресурс] / Г. В. Пушкарева. - Режим доступа : http://ecsocman.hse.ru/
data/342/645/1216/009Pushkareva.pdf.
6. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь [Текст] / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Ло-
зовский, Е. Б. Стародубцев ; под общ. ред. Б. А. Райзберга. - 6-е изд., перераб. и доп. - М. :
Инфра-М, 2013. - 512 с.
7. Тишкун Ю. Я. Інституціоналізація громадянського суспільства в Україні як чинник
раціоналізації державної бюрократії [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути та процеси / Тишкун Юрій Ярославович.
— Львів, 2009. — 19 с.
8. Яковенко Г. Державний бюрократизм і шляхи його раціоналізації [Електронний ресурс]
/ Г. Яковенко // Державне управління та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. - 2010.
- Вип. 1 (4). - Режим доступу : http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010_01%284%2
9/10ygbdsr.pdf.
9. Яковенко Г. Б. Функції сучасної державної бюрократії [Електронний ресурс] / Г. Б. Яко-
венко // Теорія та практика державного управління. - 2008. - Вип. 3 (22). - Режим доступу :
http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2008-3/doc/1/16.pdf.
10. Osborne, David, and Ted Gaebler. Reinventing Government: How the Entrepreneurial Spirit
Is Transforming the Public Sector. A Plume Book [Теxt], 1993. — 405 p.
11. Walsh, Kieron. Public Services and Market Mechanisms: Competition, Contracting and the
New Public Management. Public Policy and Politics [Теxt], 1995. — 284 p.
:
1. Batrymenko, О. V., 2009. Tendentsiyi rozvytku byurokratiyi v umovakh suchasnogo
suspil’no-politychnogo zhyttya [The tendencies of bureaucracy development in the conditions of
modern social and political life]. Visnyk Kyivs’kogo natsional’nogo universytetu imeni Tarasa
Shevchenka. Filosofiya. Politologiya № 91/93, 188-191 (in Ukrainian).
2. Yeremyeyeva, I. A., 2013. Problemy byurokratiyi v konteksti politologichnykh doslijen’ [The
problems of bureaucracy in the context of policy studies]. Gumanitarnyy zhurnal 3, 30-40 (in
Ukrainian).
3. Kontsevych, О. К. Mistse byurokratiyi v systemi derzhavnogo upravlinnya [The place of
bureaucracy in public administration system]. Regime to access : http://nauka.kushnir.
mk.ua/?p=73790. (in Ukrainian).
4. Pashov, R. І., 2006. Аnaliz rozvytku ponyattya byurokratiyi v systemi derzhavnogo uprav-
linnya [The analysis of the bureaucracy concept development in public administration system].
Visnyk Natsional’nogo tekhnichnogo universytetu Ukrayiny «Kyivs’kyy politekhnichnyy in-
stytut». Filosofiya. Psykhologiya. Pedagogika 1. Regime to access : http://novyn.kpi.ua/2006-
1/04_Pahov.pdf. (in Ukrainian).
5. Pushkareva, G. V. Gosudarstvennaya byurokratiya kak ob’ect issledovaniya [Pub-
lic bureaucracy as an object of research]. Regime to access : http://ecsocman.hse.ru/
data/342/645/1216/009Pushkareva.pdf. (in Russian).
6. Rayzberg, B. А., 2013. Sovremennyy ekonomicheskiy slovar’ [The modern dictionary of eco-
nomics]. Infra-M, Moscow (in Russian).
7. Tyshkun, Yu. Ya., 2009. Instytutsionalizatsiya gromadyans’kogo suspil’stva yak chynnyk
ratsionalizatsiyi derzavnoyi byurokratiyi [The institutionalization of civil society in Ukraine as
a factor of the public bureaucracy rationalization]. L’viv (in Ukrainian).
8. Yakovenko, G., 2010. Derzhavnyy byurokratyzm і shlyakhy yogo ratsionalizatsiyi [The pub-
lic bureaucracy and the ways of its rationalization]. Derzhavne upravlinnya ta mistseve samo-
vryaduvannya. Vol. 1 [4]. Regime to access : http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2010/2010
_01%284%29/10ygbdsr.pdf. (in Ukrainian).
9. Yakovenko, G. B., 2008. Funktsiyi suchasnoyi derzhavnoyi byurokratiyi [The functions of a
modern public bureaucracy]. Teoriya ta praktyka derzhavnogo upravlinnya. Vol. 3 [22]. Regime
to access : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2008-3/doc/1/16.pdf. (in Ukrainian).
10. Osborne, David, and Ted Gaebler, 1993. Reinventing Government: How the Entrepreneurial
Spirit Is Transforming the Public Sector. A Plume Book.
11. Walsh, Kieron, 1995. Public Services and Market Mechanisms: Competition, Contracting
and the New Public Management. Public Policy and Politics.
Боднарчук Володимир Дмитрович – кандидат наук з державного управління, доцент
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Адреса: 76018, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57
Боднарчук Владимир Дмитриевич - кандидат наук государственного управления, доцент
Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника
Адрес: 76018, Ивано-Франковск, ул. Шевченко, 57
Bodnarchuk Volodymyr D. – PhD in public administration, associate professor
Vasyl Stefanyk Precarpathian national university
Address: 57, Shevchenko Str., Ivano-Frankivsk, 76018, Ukraine
E-mail: mba_pnu@ukr.net
