Fig 3 - uploaded by Yoon Hwan Byun
Content may be subject to copyright.
Removal of pituitary adenoma extending into the third ventricle. (A, B) Preoperative magnetic resonance image (MRI) shows giant pituitary adenoma extending superiorly into the third ventricle via tuber cinereum. (C, D) Postoperative MRI after removing the sellar and intraventricular tumor.
Source publication
Pituitary surgery has advanced considerably in recent years with the exploration and development of various endoscopic approaches and techniques. Different endoscopic skull base approaches are being applied to access sellar tumors in different locations. Moreover, extracapsular dissection and cavernous sinus exploration have enabled gross total res...
Context in source publication
Context 1
... and/or superior hypophyseal artery. The tumor was dissected gently under direct visualization, and one of the two surgical corridors was chosen according to the characteristics of the tumor to gain access to the third ventricle: a suprachiasmatic approach through the lamina terminalis or an infrachiasmatic approach through the tuber cinereum (Fig. 3). The tumor capsule was preferentially dissected in an en bloc fashion following the glial plane to avoid injury to the pia mater. The surgeon carefully dissected the tumor while minimizing injury to the lateral wall of the third ventricle and the hypothalamus. Gross total resection was achieved in 86.5% of the patients, with a visual ...
Citations
... Проте, іноді через центральне розташування аденоми гіпофіза в гіпофізарній ямці чи поблизу «критичних» структур, таких як гіпоталамус, кавернозний синус і внутрішня сонна артерія, є складності з повним видаленням пухлини [33]. З іншого боку, екстракапсулярна дисекція та розсічення кавернозної стінки дозволяє хірургам досягти повної резекції пухлин під прямою хірургічною візуалізацією, мінімізуючи пошкодження нормальних структур [35]. ...
Огляд літератури відображає поточний стан діагностики та терапії рідкісних ендокринних захворювань. До орфанних захворювань гіпофіза відносяться як ізольовані гормонально активні пухлини, так і аденоми в складі деяких генетичних синдромів. Більшість із них потребує хірургічного лікування. Ендоскопічна чи мікроскопічна трансфеноїдальна хірургія широко застосовуються для лікування пацієнтів з аденомою гіпофіза, однак в складних випадках перший підхід має низку переваг. До орфанних захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) відносять спорадичну та сімейну медулярну карциному (МК), МК у складі синдрому MEN2, сімейний немедулярний рак (СНМР), диференційовані карциноми в складі деяких синдромів, а також анапластичну карциному (АК) ЩЗ. Тактика проведення хірургічного лікування синдромальної МК ЩЗ багато в чому залежить від її генетико-клінічних характеристик, знання яких дуже потрібне для виконання профілактичних хірургічних втручань не тільки в пацієнтів, що хворіють на медулярний рак, а й у членів його родини. Через особливості характеру АК ЩЗ показання до хірургічного втручання дуже індивідуальні. Первинний гіперпаратиреоз (ПГПТ) може виникати як частина комплексного синдрому, чи як несиндромне захворювання і розвивається внаслідок автономної продукції паратгормону за наявності аденоми, клітинної гіперплазії усіх залоз, а також раку прищитоподібних залоз (ПЩЗ). ПГПТ як складова спадкових синдромів має різні клінічні форми, часто асоціюється з множинними пухлинами ПЩЗ і потребує особливого підходу до лікування. Лікуванням вибору раку ПЩЗ є повне хірургічне видалення ураженої залози та навколишніх тканин. Єдиним радикальним методом лікування ектопічних пухлин, що продукують АКТГ і супроводжуються симптоматикою синдрому Кушинга, є хірургічний, а несвоєчасна діагностика призводить до неправильного лікування, що обумовлює високу інвалідизацію від ускладнень та смертність пацієнтів. Щодо власне пухлин кори наднирників, то їх відносять до числа найважчих і найскладніших форм ендокринної хірургічної патології. У випадку виявлення пухлин, розміром 6-8 см і більше, чи при ознаках злоякісності проводять відкриту адреналектомію, за менших пухлин — лапароскопічну, яка є визнаним у всьому світі «золотим стандартом» видалення пухлин кори наднирників і дає змогу відносно безпечно та з мінімальною травмою провести операцію на анатомічно «глибоко» розташованому органі. Феохромоцитома (ФЕО) відрізняється від інших гормонально-активних пухлин наднирників найбільш небезпечними порушеннями гемодинаміки. ФЕО присутні в близько половини хворих із МЕN2, їх діагностують одночасно з МК чи за кілька років потому. Хірургічне видалення ФЕО повинно проводитися обов’язково тільки до операції на ЩЗ та/чи ПЩЗ, що пов’язано з високим ризиком інтра- та післяопераційних ускладнень, які загрожують життю внаслідок гемодинамічної нестабільності. Ця ж рекомендація стосується й інших ендокринних синдромів, до складу яких поряд із ФЕО входять чи інші пухлини, чи такі стани, що потребують оперативного втручання. Операції на ендокринних органах з успіхом проводять у спеціалізованих ендокринних та нейрохірургічних центрах України, спеціалісти яких мають багаторічний унікальний досвід виконання навіть найскладніших операцій. Проте, аналіз сучасних тенденцій хірургії орфанних ендокринних хвороб показав, що для успішного їх лікування надзвичайно необхідна якісна та вчасна діагностика (зокрема і генетичний скринінг), яка на сьогодні ще має суттєві недоліки. Запущені стадії хвороби ускладнюють чи, навіть, роблять неможливим повноцінну хірургічну і терапевтичну допомогу хворим.
Patients who undergo transsphenoidal surgery (TSS) experience perioperative hormonal changes, but there are few studies on the perioperative changes of serum and hair steroid profiles. This study investigated the perioperative changes in steroid metabolic signatures in patients with nonfunctioning pituitary adenoma (NFPA) who underwent transsphenoidal surgery (TSS). A total of 55 participants who underwent TSS for NFPA at a single center between July 2017 and October 2018 were enrolled. Fifteen serum steroids and their metabolic ratios were profiled using gas chromatography-mass spectrometry (GC-MS) before and 1 day, 1 week, and 3 months after TSS. Five steroids from hair samples collected 1 day and 3 months after TSS were also quantitatively compared. Serum cortisol and its A-ring reductive metabolites, as well as 6β-hydroxycortisol, increased dramatically 1 day after TSS and then gradually decreased. Seven serum steroids, including adrenal androgens and mineralocorticoids, and hair cortisone levels were significantly lower in patients with preoperative adrenocorticotropic hormone (ACTH) deficiency (N=7) than in those without ACTH deficiency (N=48). Serum levels of dehydroepiandrosterone (DHEA) levels 1 week after TSS predicted ACTH deficiency 3 months after TSS, with 100% sensitivity and 86% specificity. A significant positive correlation between the preoperative serum and hair DHEA levels (r = 0.356, P = 0.008) was observed. These findings suggest that the levels of DHEA in both the serum and hair could be an early marker of ACTH deficiency after TSS. In addition, hair cortisone may be a useful preoperative indicator of chronic ACTH deficiency.
