Fig 1 - available via license: CC BY-NC-ND
Content may be subject to copyright.
Large bilateral esophageal diverticula and esophageal narrowing at the level of T4 distal to the diverticula on contrast esophagram.
Source publication
Esophageal diverticula in the pediatric population are rare. The etiologies and presentations can vary widely which can make it difficult to diagnose without imaging or direct visualization. We are reporting a case of a 14-year-old male with history of asthma, anorexia, weight loss, and chest discomfort. CXR findings of mediastinal widening prompte...
Context in source publication
Context 1
... fifteen-pound weight loss. He was seen multiple times in the Emergency Department and pain was initially believed to be secondary to his asthma, but was later found to be secondary to vertebral osteomyelitis. There was no history of dysphagia or difficulty swallowing. A chest x-ray showed a widened superior mediastinum. Contrast esophagram (Fig. 1) showed large bilateral esophageal diverticula. A chest CT was obtained and showed osteomyelitis of the T5 and T6 vertebra and findings concerning for small mediastinal phlegmon or an abscesses ( Fig. 2 and Fig. ...
Citations
In this report, a case of a large mid-oesophageal traction diverticulum in a 66-year-old woman with systemic lupus erythematosus has been presented. She was initially managed conservatively with active surveillance for 6 years. When her symptoms progressed, she had repeat endoscopy and CT scan which showed an increase in size of the diverticulum to 6 cm in diameter. Her dysphagia had progressively deteriorated and she was only managing a liquid diet. She, therefore, proceeded to resection of the diverticulum by right thoracotomy and stapled diverticulectomy. She made an excellent postoperative recovery and at last review, 5 months after the operation, she was back at work, had put on weight, and was tolerating a normal diet.
Мета. Покращити результати хірургічного лікування дивертикулів стравоходу (ДС) шляхом удосконалення методик оперативних втручань з метою попередження виникнення післяопераційних ускладнень.
Матеріали і методи. Узагальнено досвід лікування 58 хворих з ДС різної локалізації. У 13,8% хворих були ДС розмірами понад 5 см. Дисфагію як основний клінічний прояв ДС спостерігали у 32 (55,2%) хворих, безсимптомний перебіг захворювання - у 3(5,2%), ускладнений - у 39 (67,2%). У всіх хворих з ДС великих розмірів діагностовано дивертикуліт. Виражений перифокальний фіброз, формування залишкових порожнин ДС виявлено у 5 (8,6%) хворих. Вираженість фіброзу відповідала тривалості захворювання від 4 до 10 років.
Результати. Дивертикулектомію відкритим способом виконали 58 хворим, симультанні операції з приводу ахалазії стравоходу - 3. Субопераційно використовували ендоскопічну підтримку. Фенестрацію фіброзних залишкових порожнин виконували з застосуванням електрозварювальних технологій. Післяопераційні ускладнення виникли у 2 (3,4%) хворих. Жоден пацієнт не помер. ДС великих розмірів мають широке устя неправильної форми, у зв’язку з чим у 4 хворих використано клиноподібний механічний шов у поперечному напрямку. Контрольні дослідження проведені в строки до 1 року просвіт стравоходу повністю збережений, цілісність не порушена.
Висновки. Хірургічне лікування ДС великих розмірів обгрунтоване. Застосовувати сучасні методи діагностики потрібно як на доопераційному етапі, так і субопераційно. У разі формування ДС великих розмірів із широким устям, фіброзних залишкових порожнин доцільно застосовувати клиноподібний шов основи ДС за допомогою ендостеплерів, фенестрацію з використанням електрозварювальних технологій для зменшення ризику виникнення післяопераційних ускладнень.
